ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" квітня 2010 р. Справа № 2a-430/10/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Басай О.В.
при секретарі Короташ О.Б.
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1;
представник відповідача - ОСОБА_2;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, вул. Свободи, 204 А/6, м. Яремча, Івано-Франківська область, 78500
до відповідача: Територіального управління Головавтотрансінспекції в Івано-Франківській області, вул. Тополина, 3, м. Івано-Франківськ, 76492
про скасування постанови про застосування фінансових санкцій від 29.12.2009 року,-
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся в суд із адміністративним позовом до Територіального управління Головавтотрансінспекції в Івано-Франківській області про скасування постанови про застосування фінансових санкцій від 29.12.2009 року.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав викладених в позовній заяві та пояснив, що 18.12.2009 року позивач не порушував законодавство про автомобільний транспорт, і спірна постанова доказів такого порушення не містить, а тому, відповідач без правових підстав застосував фінансові санкції в сумі 1700, 00 грн. Просить позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та пояснив, що під час перевірки позивача встанолено відсутність документів на підставі яких виконуються нерегулярні пасажирські перевезення, а саме, ліцензійної картки, дорожнього листа, договору із замовником і документа, що засвідчує оплату транспортних послуг. Зазначив, що до позивача застосовано фінансові санкції виключно з підстав визначених транспортним законодавством України, а постанова є правомірною та винесеною у відповідності з чинним законодавством, тому, підстав для її скасування не має. Просить в задоволенні позову відмовити повністю.
Розглянувши позовну заяаву, заслухавши думку представників сторін, дослідивши письмові докази, судом встановлено, що 17.12.2009 року видано завдання на перевірку №946 для проведення комплексної, вибіркової, рейдової перевірки (а. с. 33).
За результатами даної перевірки 18.12.2009 року працівниками територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області складено акт №163748 про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт ОСОБА_3, який здійснював нерегулярні перевезення пасажирів за маршрутом "Яремча-Буковель", без документів на підставі яких виконуються нерегулярні пасажирські перевезення, а саме ліцензійної картеи, дорожнього листа, договору із замовником і документа, що засвідчує оплату транспортних послуг (а. с. 35).
21.12.2009 року відповідач направив повідомлення позивачу про те, що 29.12.2009 року о 10:00 год. буде проводитися розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.
23.12.2009 року позивач від отримання виклику на розгляд справи відмовився, що підтверджується відміткою працівника зв'язку Укрпошти (а. с. 37).
29.12.2009 року, враховуючи допущені порушення, начальником територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області щодо приватного підприємця ОСОБА_3 винесено постанову №092780 про застосування фінансових санкцій на суму 1700 грн. за порушення, передбачені абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт»від 23 лютого 2006 року (а. с. 7)
Суд погоджується з постановою відповідача про застосування фінансових санкцій, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про автомобільний транспорт" №2344-III від 05.04.2001 року (далі - Закону) водій це особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка. Також, в даній статті визначено, що автомобільний перевізник це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Судом встановлено, позивач є автомобільним перевізником який під час перевірки виконував функцію водія.
Згідно ст. 39 Закону автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Також, в даній статті зазначено документи для нерегулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.
Як вбачається з акту перевірки та пояснень представника відповідача, що під час перевірки позивач здійснював нерегулярні перевезення пасажирів без документів, які визначені в ст.39 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме, ліцензійної картки, дорожнього листа, договору із замовником та документа, що засвідчує сплату транспортних послуг.
Частиною 3 статті 60 Закону передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Оскільки, позивач надавав послуги з перевезення пасажирів без документів, перелік яких визначений статтею 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", суд вважає, що постанова про застосування фінансових санкцій №092780 від 29.12.2009 року є правомірною, а тому не підлягає до скасування.
Суд не бере до уваги посилання представника позивача на те, що у позивача була ліцензійна картка, виходячи з наступного.
Відповідно до п.4 Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України "Про затвердження Положення про ліцензійну картку, яка додається до ліцензії з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) та до ліцензії з надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 грудня 2005 року за N 1487/11767, при змінах у реєстраційних документах власних або орендованих транспортних засобів оформлюються нові ліцензійні картки, а попередні втрачають чинність з унесенням до них відповідного запису.
З довідки територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області від 11 березня 2010 року вбачається, що приватний підприємець ОСОБА_3 оформив ліцензію АВ №338796 на перевезення 23.05.2007 року. Ліцензійну картку АА №078788 на транспортний засіб Мерседес, державний номер НОМЕР_1 оформлено одночасно з ліцензією. Проте, ліцензійна картка АА №078788 є недійсною, в зв'язку з тим, що тимчасовий реєстраціний талон, на підставі якого вона видана, дійсний до 20.07.2007 року.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що ліцензійна картка АА №078788 на момент первірки була недійсною, оскільки тимчасовий реєстраціний талон №РРТ №477571, на підставі якого вона видана, дійсний до 20.07.2007 року.
Також, суд не бере до уваги посилання представника позивача на те, що позивач здійснював тільки функцію автомобільного перевізника, оскільки як встановлено в судовому засіданні та вбачається з акта перевірки, позивач є автомобільним перевізником який під час перевірки виконував функцію водія.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов є безпідставним та необгрунтованим, а тому не підлягає до задоволення.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову відмовити.
Відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Басай О.В.
Постанова складена в повному обсязі 09.04.2010 року.