ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
|
01.06.09 |
Справа №2а-286/09/2770 |
03 червня 2009 року м.Севастополь справа № 2а-286/09/2770
о 11 год. 45 хв.
каб. № 3
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
судді Єфременко О.О.,
при секретарі Францевіній Н.А.
позивача - ОСОБА_1, паспорт серія НОМЕР_1, виданий Євпаторійським МВГУ МВС України в Криму від 05.07.1996;
відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 8 від 16.01.2009, Командувач Військово-Морських Сил Збройних Сил України;
відповідач - ОСОБА_3, довіреність № 270 від 12.05.2009, Військова частина А 2248 ;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
ОСОБА_1
до Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України,
Військової частини А 2248
про визнання нечинним та скасування наказів
суть спору:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України про визнання нечиним та скасування наказу № 117 від 14.07.2006.
Позовні вимоги обґрунтовуються порушенням Командувачем Військово-Морських Сил Збройних Сил України положень діючого законодавства щодо його звільнення з військової служби у запас.
Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечує, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, такими, що не підлягають задоволенню, з мотивів, викладених у запереченнях на адміністративний позов від 22.05.2009 (а.с. 65-68).
Ухвалою від 03.04.2009 відкрито провадження в адміністративній справі, призначено попереднє судове засідання.
Ухвалою від 23.04.2009, з'ясував відсутність можливості врегулювання спору між сторонами, закінчено підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду.
Цею же ухвалою суд в порядку статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України залучив до участі у справі як другого відповідача Військову частину А 2248.
В ході судового розгляду позивач в порядку статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України звернувся із заявою про доповнення позовних вимог.
Позивач просить визнати нечинним та скасувати наказ Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України № 117 від 14.07.2006 в частині щодо звільнення позивача в запас та визнати нечинним та скасувати наказ командира Військової частини А 2248 № 405 від 27.09.2006 по стройовій частині про виключення його із списків особового складу військової частини та поновити його на військовій службі (а.с.103-108).
Відповідно до положень статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України позивач має право доповнити позовні вимоги в будь-який час до закінчення судового розгляду.
Оскільки доповнення позовних вимог є правом позивача і не порушує чиї-небудь права, свободи чи інтереси, суд визнав можливим заявлене клопотання задовольнити.
Другий відповідач, Військова частина А 2248, проти позовних вимог заперечував з мотивів, викладених у запереченні на адміністративний позов, основні з яких полягають у тому, що для командира Військової частин А 2248 наказ Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України № 117 від 14.07.2006 є обов'язковим для виконання та став підставою для винесення наказу № 405 від 27.09.2006 про виключення ОСОБА_1 із списків особового складу частини. Крім того, вимоги Інструкції про організацію виконання Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України їм виконані повністю (а.с.94, 128-129).
В ході судового розгляду позивач підтримав доповнені позовні вимоги у повному обсязі, просить його задовольнити.
Поряд з іншими мотивами своїх заперечень, відповідачі наполягали на пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду з посиланням на положення частини першої статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.
Відповідно до частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач звернувся до суду із клопотанням про поновлення строку подачі адміністративного позову (а.с 109).
Заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає заявлене клопотання позивача таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
08.08.2006 ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Нахімовського районного суду м.Севастополя про визнання нечиним та скасування наказу Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України № 117 від 14.07.2006.
Ухвалою Нахімовського районного суду м. Севастополя від 17.10.2008 зазначений адміністративний позов був залишений без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України.
25.11.2008 ОСОБА_1 знов звернувся до Нахімовського районного суду м.Севастополя з адміністративним позовом про визнання нечиним та скасування наказу Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України № 117 від 14.07.2006.
Ухвалою Нахімовського районного суду м.Севастополя від 17.03.2009, на підставі статі 108 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов був повернений позивачу, роз'яснено право звернення з зазначеним позовом до Окружного адміністративного суду міста Севастополя.
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Севастополя 02 квітня 2009 року, про що свідчить відповідний реєстраційний номер на першій сторінці позовної заяви.
Відповідно до частини другої статі 102 Кодексу адміністративного судочинства України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
З огляду на вищенаведене, суд вважає необхідним поновити позивачу строк звернення до суду з адміністративним позовом, визнавши причину пропущення строку поважною, оскільки первиний позов був поданий у встановлений законом строк, позивачем здійснювались усі заходи для захисту своїх прав та інтересів.
Частиною другою статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що, якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Керуючись статтями 128, 150 Кодексу адміністративного судочинства України, за клопотанням відповідача, Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України, розгляд справи був відкладений.
Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 25.05.2009 по 02.06.2009, з 02.06.2006 по 03.06.2009.
Відповідно до статей 27, 49, 51, 130 Кодексу адміністративного судочинства України представникам сторін роз'яснені процесуальні права і обов'язки.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін дослідивши інші докази в межах позовних вимог, суд
ВСТАНОВИВ:
Наказом Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України № 068від 07.05.1999 майор ОСОБА_1, у зв'язку із порушенням кримінальної справи, звільнений з займаної посади та зарахований у розпорядження заступника Міністра оборони - Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України.
Наказом Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України № 11 від 20.01.2006, з метою соціального захисту позивача та членів його сім'ї, ОСОБА_1 був допущений до тимчасового виконання вакантної посади техніка санітарно-технічного відділення експлуатаційного відділу Військової частини А 2248 (с.Верхнєсадове) до вирішення спеціальною комісією питання розрахунку окремого періоду часу до вислуги років для підрахунку права на пенсію.
Відповідно до пункту 7.6 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України № 237 від 16.07.2002, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.08.2002 за № НОМЕР_2, що діяла на момент винесення оскаржуваних наказів (ділі - Інструкція) з особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) проводиться не менше двох бесід з питань їх звільнення.
Як свідчать матеріали справи, 06.07.2006 з позивачем була проведена бесіда, в ході якої ОСОБА_1 висловив побажання представити юридично обґрунтовані документи щодо обчислення вислуги років. З аркушем бесіди ОСОБА_1 ознайомлений 06.07.2006, про що свідчить особистий підпис (а.с. 15).
В ході судового розгляду представником відповідача наданий аркуш бесіди від 10.07.2006, з якого вбачається, що вислуга років позивача станом на 10.07.2006 складає 18 років 6 місяців 2 дні, прийнято рішення подати подання про звільнення 10.07.2006.
Пунктом 7.8 Інструкції передбачено, що у разі відмови військовослужбовця підписати аркуш бесіди він підписується начальником, який проводив бесіду, та особами, присутніми під час бесіди з зазначенням про відмову.
На бесіді ОСОБА_1 був присутній особисто, але аркуш бесіди від 10.07.2006 підписувати відмовився, про що свідчить відповідна відмітка терміново виконуючого обов'язки командира Військової частини А 2248 майора ОСОБА_4 та начальника експлуатаційного відділу майора ОСОБА_5 (а.с. 102)
Ствердження позивача, що бесіди були проведені не уповноваженою особою судом не приймаються, виходячи з наступного.
Згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 Інструкції бесіди про наступне звільнення з молодшими та старшими офіцерами до підполковника включно, які проходять службу, у військовій частині, проводяться безпосереднім начальником і командиром військової частини.
Пунктом 31 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України 24 березня 1999 року № 548-XIV, встановлено, що начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Як свідчать матеріали справи, бесіди з позивачем проводилися безпосереднім начальником ОСОБА_1 - заступником командира Військової частини А 2248 та терміново виконуючим обов'язки командира Військової частини А 2248, оскільки з 23.01.2006 безпосереднім начальником для позивача був командир Військової частини А 2248.
Посилання позивача на той факт, що йому не була документальна обчислена вислуга років судом не приймається, оскільки з матеріалів справи вбачається, що вислуга років була доведена позивачу ще листом Управління особового складу штабу Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України № 15/1/1720 від 16.06.2006, з якого вбачається, що станом на 14.06.2006 вислуга років ОСОБА_1 складає 18 років 05 місяців 6 днів (а.с.82).
Факт отримання позивачем листа № 15/1/1720 від 16.06.2006 підтверджується його запереченнями від 29.06.2006, прикладеними до матеріалі справи (а.с. 85-87).
Крім того, у зв'язку із відсутністю ОСОБА_1 на військовій службі з 17.02.1999 по 21.02.2005, зарахування цього періоду у вислуги років можливо лише після рішення відповідної спеціальної комісії Міністерства оборони України.
На виконання пункту 7.3 Інструкції, відповідно до положень якої заперечення військовослужбовців щодо підрахунку вислуги років розглядаються командирами (начальниками) перед поданням військовослужбовців до звільнення. Спірні питання щодо заліку вислуги років на пенсію окремих періодів служби розглядаються спеціальною комісією Міністерства оборони України, листом за вих.№ НОМЕР_3 від 16.11.2005 начальник управління особового складу - заступник начальника штабу командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України звернувся до Головного управління особового складу - заступнику начальника Генерального штабу Збройних Сил України з пропозицією внесення на розгляд спеціальної комісії Міністерства оборони України питання щодо обчислення вислуги років ОСОБА_1
Рішенням начальника департаменту кадрової політики Міністерства оборони України період, коли ОСОБА_1 знаходився у розшуку до стажу проходження військової служби не враховується.
Слід зазначити, що наказом Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України по особовому складу № 100 від 27.06.2006 майору ОСОБА_1 не зараховані до вислуги років строк військової служби з 17.02.1999 по 23.02.2004 у зв'язку з незаконним залишенням місця служби.
Цей наказ позивачем не оскаржений. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що цей наказ позивач отримав в Управлінні особового складу штабу Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України 18.07.2006.
Наказом Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України по особовому складу № 117 від 14.07.2006 майор ОСОБА_1, який перебував у розпорядженні Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України звільнений з військової служби у запас на підставі підпункту «є» пункту 63 Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками і мічманами Збройних сил України (у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили).
В ході судового розгляду на запит суду Військовим місцевим судом Сімферопольського гарнізону направлена належним чином засвідчена копія вироку Військового місцевого суду Сімферопольського гарнізону від 22.07.2005, з якого вбачається, що ОСОБА_1 визнаний винним в скоєні злочину, передбаченому частиною другою статті 425 Кримінального кодексу України, на підставі якої він позбавлений волі строком на три роки. На підставі статей 85, 86 Кримінального кодексу України, а також пункту «б» статті 1 Закону України «Про амністію», до ОСОБА_1 застосована амністія, він позбавлений по цьому вироку від покарання (а.с. 121-125).
Як слідує з листа Військового місцевого суду Сімферопольського гарнізону за вих. № 633 від 01.06.2009, вирок Військового місцевого суду Сімферопольського гарнізону від 22.07.2005 відносно ОСОБА_1 набрав законної сили 08.08.2005.
Посилання позивача в обґрунтування свої позовних вимог на те, що йому не надано право вибору підстав для звільнення судом не приймаються, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 7.11 Інструкції, за наявності декількох підстав для звільнення особи офіцерського складу, прапорщики (мічмани) за бажанням обирають ту з підстав, за якою передбачаються найбільші права та пільги після звільнення.
Разом з тим, пунктом 7.15 Інструкції передбачено, що особи офіцерського складу, прапорщики (мічмани) звільняються з військової служби у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Отже, суд вважає, що позивач при звільненні з військової служби не мав права обирати підстави для такого звільнення.
Наказом командира Військової частини А 2248 по стройовій частині № 405 від 27.09.2006 майор ОСОБА_1, звільнений наказом Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України № 117 від 14.07.2006 у запас, виключений із списків особового складу частини з 27.09.2006.
Відповідно до пункту 7.14 Інструкції з надходженням до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби він підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини та направленню на облік до районного (міського) військкомату за вибраним місцем мешкання.
Як слідує з наказу командира Військової частини А 2248 по стройовій частині №405 від 27.09.2006 майор ОСОБА_1 чергову відпустку за 2006 рік використав, грошову допомогу на оздоровлення за 2006 рік отримав, грошової винагороди за бойову готовність за період служби у Військової частині А 2248 позбавлений відповідно до наказу Міністра оброни України № 75 від 05.03.2001.
Статтею 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в редакції, що діяла на момент винесення оскаржуваного наказу, особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за службовою невідповідністю, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем чи у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, одноразова грошова допомога, передбачена цією статтею, не виплачується.
Листом Фінансово-економічного Управління Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України № 154/24-1-1510 від 01.08.2006 Військова частина А 2248 зобов'язувалась провести виплату за період відпустки за 2005 рік грошового утримання та грошової допомоги на оздоровлення у зв'язку із звільненням з військової служби для кінцевого розрахунку.
В ході судового розгляду представник другого відповідача пояснив, що отримання коштів позивачем підтверджується роздавальними відомостями та іншими бухгалтерськими документами. Але зазначені матеріали суду надані бути не можуть, оскільки командуванням Військової частини А 2248 для проведення перевірки до прокуратури Севастопольського гарнізону надіслані ряд оригіналів документів із стройовій та фінансовій служби, серед яких знаходиться відомість, де ставив особистий підпис ОСОБА_1 (а.с.130).
Отже, у суду нема сумнівів та підтверджується матеріалами справи, що грошове забезпечення за вересень 2006 року ОСОБА_1 отримав.
В обґрунтування свої позовних вимог позивач посилається на постанову Ленінського районного суду м.Севастополя від 19.02.2008.
Але зазначеною постановою суд зобов'язав Військову частини А 2248 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове утримання за період з 05.09.2005 по 23.01.2006. Постанова Ленінського районного суду м.Севастополя набрала законної сили и має бути виконана відповідно до положень діючого законодавства.
Суд також вважає необґрунтованим посилання позивача на положення пунктів 234, 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, оскільки це Положення затверджено Указом Президента України № 1153/2008 від 10.10.2008 і на момент винесення оскаржуваних наказів не було чинним.
Ствердження позивача, що він був виключений зі списків особового складу Військової частини А 2248 в період його перебуванні на амбулаторному лікуванні судом не приймається, виходячи з наступного.
В ході судового розгляду справи представником другого відповідача надана копія наказу командира Військової частини А 2248 по стройовій частині № 309 від 19.07.2006, з якого вбачається, що майор ОСОБА_1, допущений до тимчасового виконання обов'язків техніка санітарно-технічного відділу експлуатаційного відділу вважається таким, що вибув на лікування у 540 Центральний Військово-Морський шпиталь 18.07.2006.
Наказом командира Військової частини А 2248 по стройовій частині № 383 від 06.09.2006 майор ОСОБА_1 вважається таким, що прибув з лікування 06.09.2006 та звільнений від виконання службових обов'язків на 15 діб, з 06 по 20 вересня 2006 року.
На день винесення наказу № 405 від 27.09.2006 відповідачу не було відомо, що позивач знаходиться на лікуванні в 10 поліклініці ВМС України.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, суд вважає, що дії Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України при винесені наказу по особовому складу № 117 від 14.07.2006 та командира Військової частини А 2248 при винесені наказу по стройовій частині № 405 від 27.09.2006 є законними та обґрунтованими, зазначені накази винесені на підставі діючого законодавства, підстав для скасування цих наказів не вбачається.
Враховуючи викладене, суд вважає вимоги ОСОБА_1 такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні проголошені тільки вступна та резолютивна частини постанови.
Постанова складена та підписана в порядку частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 09 червня 2009 року о 17-00.
На підставі викладеного, керуючись статтями 99, 100, 102, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя Єфременко О.О.