ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
"26" травня 2009 р. | справа № 5020-5/177 |
За позовом: Відділу Державної служби охорони при Управління МВС України в м. Севастополі (99011 м. Севастополь, вул. Ялтинська, 4)
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Добриня і К” (99029 м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 15)
про стягнення заборгованості в розмірі 1014,23 грн.
Суддя Євдокімов І.В.
Представники сторін:
Позивач - Дубовіс Юлія Олександрівна - юрисконсульт довіреність № 1 від 06.03.2009 Відповідач –не з’явився.
Суть спору:
Позивач, Відділ Державної служби охорони при Управління МВС України в м. Севастополі, звернувся до суду з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Добриня і К”, про стягнення заборгованості за договором на централізоване спостереження технічних засобів сигналізації, встановлених на „Об’єкті”, з виїздом наряду охорони і перезакриттям „Об’єкту” № 12-1571/07 від 27.08.2007 в розмірі 1014,23 грн., з яких: 833,42 грн. - основний борг, 71,01 грн. –пеня, 58,34 грн. –штрафні санкції, 51,46 грн. - індекс інфляції.
Позивач, також, звернувся до суду з клопотанням про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача.
Підстав для забезпечення позову суд не вбачає, так як позивач недотримався вимог ст.ст. 66,67 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідач в судове засідання неодноразово не з’являвся, відзив на позовну заяву не надав, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином у встановленому порядку, за адресою вказаною у позовній заяві, ухвала про порушення провадження по справи отримана відповідачем особисто 09.04.2009 (поштове повідомлення № 5473 від 13.04.2009 (а.с.22).
Представнику позивача в судовому засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Суд визнав можливим розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши представника позивача, дослідивши надані позивачем докази, суд, -
ВСТАНОВИВ:
27.08.2007 між позивачем (Виконавець) та відповідачем (Замовник) був укладений договір на централізоване спостереження технічних засобів сигналізації, встановлених на „Об’єкті”, з виїздом наряду охорони і перезакриттям „Об’єкту” № 12-1571/07.
Відповідно до умов договору, позивач зобов’язався надавати послуги по централізованому спостереженню технічних засобів сигналізації встановлений на об’єкті відповідача, а відповідач в свою чергу зобов’язався своєчасно оплачувати надані послуги охорони (п. 5.2.8 договору) .
Пунктом 3.3 договору передбачено, що оплата за надані послуги здійснюється відповідачем щомісячно до 15-го числа місяця в якому здійснювались послуги спостереження технічних засобів сигналізації шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця.
Зобов’язання по виконанню послуг позивачем виконувались належним чином, що підтверджується документами, долученими до матеріалів справи, але оплата за надані послуги відповідачем здійснювалась несвоєчасно та не повному об’ємі, у зв’язку з чим його заборгованість перед позивачем складає 833,42 грн., про що свідчить акту звірки розрахунків підписаний сторонами (а.с. 25).
Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення суми боргу обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Згідно статті 230 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статті 546 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003, виконання зобов’язань може забезпечуватися пенею.
Відповідно до п. 3.6 договору, у випадку несвоєчасної сплати відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1 % від несплаченої суми за кожний день прострочення.
Позивачем нарахована пеня в розмірі 87,54 грн., яка підлягає стягненню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Постановою національного Банку України № 107 від 21.04.2008 визначено, що з 30.04.2008 розмір облікової ставки встановлений на рівні 12% річних.
Таким чином, пеня підлягає стягненню частково в сумі 46,68 грн., виходячи з наступних розрахунків суду:
за період з 15.12.2008 по 15.03.2009: 704,42 грн. *12*2:365*90:100%= 41,68 грн.
за період з 15.01.2009 по 15.03.2009: 129,00 грн. *12*2:365*59:100%= 5,00 грн.
Пунктом 3.6 договору, передбачений штраф в розмірі 7% від суми прострочення оплати.
Позивачем нарахована сума штрафу в розмірі 58,34 грн.
Статтею 4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання майнових зобов’язань”, встановлено обмеження тільки щодо розміру пені. Застосування штрафу як виду неустойки названий Закон не регулює.
Згідно зі ст. 230 ГК України –штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
Відповідно до п.6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996, передбачено, що розмір пені за прострочку платежу обмежений подвійною обліковою ставкою НБУ.
Згідно з вищевикладеним, застосування відповідальності за прострочку виконання грошового зобов’язання у вигляді штрафу та пені одночасно суперечить ст. 231 ГК України.
Така ж сама позиція стосовно стягнення з відповідача на користь позивача пені і штрафу одночасно викладена у постанові Вищого господарського суду України від 03.03.2005 по справі № 06/1787, а також, постанові Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.11.2006 по справі № 20-5/287.
Таким чином, на підставі вище викладеного, суд відмовляє позивачу у стягненні з відповідача суми штрафу.
Також, позивач просить стягнути з відповідача збитки від інфляції в розмірі 51,46 грн.
Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотку річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.
Відповідно наданому позивачем розрахунку та перевіреному судом, сума збитків від інфляції складає 51,46 грн.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 931,56 грн., з яких: 833,42 грн. –основний борг, 46,68 грн. - пеня, 51,46 грн. - індекс інфляції.
Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати на сплату державного мита в сумі 93,68 грн. і інформаційне –технічне забезпечення судового процесу в сумі 108,38 грн. покладаються на відповідача, пропорційно задоволеним позовним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 49, 75, 82 –85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В И Р І Ш И В :
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Добриня і К” (99029 м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 15, код ЄДРПОУ 16328694, п/р 26003945105431 в СФ АКБ УСБ, МФО 324195) на користь Відділу Державної служби охорони при Управління МВС України в м. Севастополі (99011 м. Севастополь, вул. Ялтинська, 4, код ЄДРПОУ 14319030, п/р 2600402884720 в СФ „Укрексімбанк”, МФО 384986) заборгованість у сумі 931,56 грн., з яких: 833,42 грн. –основний борг, 46,68 грн. - пеня, 51,46 грн. - індекс інфляції, витрати по сплаті державного мита в сумі 93,68 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 108,38 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В іншій частини позову Відділу Державної служби охорони при Управління МВС України в м. Севастополі, відмовити.
Суддя І.В. Євдокімов
Рішення оформлено
згідно з вимогами
ст. 84 ГПК України
та підписано
28.05.2009
Розсилка:
1. Відділ Державної служби охорони при Управління МВС України в м. Севастополі (99011 м. Севастополь, вул. Ялтинська, 4)
2. ТОВ „Добриня і К” (99029 м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 15)
3. Справа