Справа № 2-1331/09

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2010 року Марганецький міський суд Дніпропетровської області в складі : головуючої судді Панасенко О.П. при секретарі Вітько Н.Д. з участю позивача і представників сторін розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Марганці справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «Марганецький гірничо- збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що понад 21 рік він працював в ВАТ „МГЗК”,, в тому числі в умовах шкідливого впливу - 21 рік 7 місяців. Під час роботи захворів хронічним захворюванням, 18.03.2009 року, згідно висновку МСЕК йому встановлено 3 групу інвалідності, з втратою 60 % працездатності. 20 лютого 2009 року він звільнився в зв’язку з виходом на пенсію. В результаті професійного захворювання на виробництві він змушений додавати додаткових зусиль для забезпечення та організації свого життя, відчуває незручність при спілкуванні з близькими йому людьми та іншими особами. Просить стягнути завдану моральну шкоду в розмірі ЗО 000 гривень.

В судовому засіданні позивач позов підтримав та суду пояснив, що під час роботи не були створені безпечні умови праці, внаслідок чого у нього виникло професійне захворювання. Він постійно змушений лікуватися, відчуває біль.

Представник позивача ОСОБА_2 просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та пояснила, що результаті професійного захворювання на виробництві позивач змушений додавати додаткових зусиль для забезпечення та організації свого життя, він не може у повному обсязі виконувати обов’язки по веденню домашнього господарства, тому що постійно турбує біль у грудному та поперековому відділі хребта, при помірному фізичному навантаженні з’являється кашель, задишка, що негативно впливає на його психоемоційний стан.

Представник відповідача ВАТ «МГЗК» ОСОБА_3 позов не визнала та пояснила, що наявність моральної шкоди не доведена. Позивач отримував високу заробітну плату, пільги за роботу у шкідливих умовах праці, мав скорочену тривалість зміни, забезпечувався засобами індивідуального захисту. Позивач мав змогу звільнитися, коли почав хворіти, але він за власним бажанням продовжував працювати для отримання підвищеної заробітної плати.

Суд дослідив докази наданні позивачем та відповідачем.

Суд приходить до наступного:

Позивач ОСОБА_1 працював у ВАТ «МГЗК» з серпня 1986 року по 20 лютого 2009 року підземним робітником очисного вибою.

Під час роботи на підприємстві ОСОБА_1 захворів, йому поставлені діагнози: радікулопатія шийна та попереково-крижова на фоні полісегментарної дископатії, з вираженим статико-динамічними порушеннями, стійким больовим синдромом; двосторонній плечолопатковий періатроз, деформуючий артроз, в сполученні з періартрозами ліктьових і колінних суглобів, стійким больовим синдромом; - вегетативно-сенсорна поліневропатія рук з периферичним ангіодистонічним синдромом та трофічними порушеннями на кистях; - хронічний бронхіт JIH 1-ГО CT..

25 лютого 2009 року було складено Акт розслідування хронічного професійного захворювання, відповідно до якого причинами професійного захворювання є вплив на протязі трудової діяльності пилу, марганцю, несприятливого мікроклімату.

Згідно висновку МСЕК від 18.03.2009 року ОСОБА_4 встановлено 60 % втрати професійної працездатності та 3 групу інвалідності з повторним оглядом 01.03.2010 року.

Згідно до ч.2 ст.153 КЗпП забезпечення безпечних та нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Позивач захворів професійними захворюваннями з вини відповідача ВАТ «МГЗК», який не створив безпечні умови праці.

Не створення належних умов працівнику підтверджується Актом розслідування, в якому зазначена причина захворювання - підвищення рівню пилу та марганцю вище норми, та зазначені рекомендації комісії щодо запобігання професійних захворювань в майбутньому, а саме забезпечення контролю за використанням засобів індивідуального захисту, дотримання режиму праці та відпочинку працівників. Рекомендації дають право вважати, що роботодавцем порушувався режим роботи працівників, та допускалася безконтрольність за використанням засобів індивідуального захисту.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України, працівник має право на відшкодування моральної шкоди, у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

В судовому засіданні встановлено, що позивач після розслідування професійного захворювання неодноразово проходив курс лікування стаціонарно та амбулаторно в міській та обласній лікарнях. Наявність низки важких захворювань беззаперечно призводить до необхідності додавати зусиль по організації життя. Крім того, захворювання супроводжуються стійким больовим сіндромом. Тому суд вважає, що питання наявності моральної шкоди, яка нанесена саме з вини відповідача, в даному випадку не погребує будь-яких спеціальних знань.

Вирішуючи питання про розмір моральної шкоди, суд враховує моральні страждання, які спричинені ОСОБА_1 професійним захворюванням - встановлення 3 групи інвалідності, звільнення з роботи, знаходження тривалий час на лікуванні, стійкий біль. Але суд змушений враховувати, що позивачем не у повному обсязі приймалися міри по профілактиці шкідливого впливу умов праці, хоча можливість такої профілактики підприємством надавалася. В суді встановлено, що за час роботи позивач тільки двічі скористався санаторієм-профілакгоріем, він не спростував пояснення представника відповідача про те, що можливість надавати путівки до належного МГЗК профілакторію була майже щорічно, що внаслідок недостатньо відповідального ставлення працівників до стану здоров’я профілакторій ніколи не буває повністю завантажений.

Тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в сумі 6000 грн.

ВАГ «Марганецький ГЗК» Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» є податковим агентом та згідно ст. 8 Закону Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок. Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Тому із зазначеної суми необхідно утримати податок та перерахувати до бюджету. Судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст. 11, 60, 209,213, 214 ІДПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ВАТ “Марганецький гірничозбагачувальний комбінат” на користь ОСОБА_1 алерія Анатолійовича в рахунок відшкодування моральної шкоди 6000 грн., з утриманням заначеної суми податковим а гентом податків за законом «Про податок з доходів фізичних осіб».

Стягнути з ВАТ “Марганецький гірничозбагачувальний комбінат” на користь держави судовий збір 8,5 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення 37 грн..

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про оскарження рішення може бути подано протягом 10 днів після його проголошення рішення. Апеляційна скарга може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Марганецький міський суд.

Головуюча.