ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
01.06.09 р. Справа № 39/102
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Морщагіной Н.С.
при секретарі судового засідання Бахрамовой А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Дочірнього підприємства “Завод якісних бетонів” Товариства з обмеженою відповідальністю “Моноліт Транс Буд” м. Івано-Франківськ
до відповідача: Акціонерного товариства закритого типу “Мостострой-7” м. Донецьк
про: стягнення 21 075 грн. 35 коп.
За участю представників сторін
від позивача Кубар Н.А. – за довіреністю;
від відповідача не з’явився;
ВСТАНОВИВ
Позивач, Дочірнє підприємство “Завод якісних бетонів” Товариства з обмеженою відповідальністю “Моноліт Транс Буд” м. Івано-Франківськ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Акціонерного товариства закритого типу “Мостострой-7” м. Донецьк, про стягнення заборгованості в сумі 21 075 грн. 35 коп., яка складається з основного боргу в сумі 19 370 грн. 00 коп., інфляції в сумі 703 грн. 42 коп., 3% річних 110 грн. 40 коп., пені в сумі 891 грн. 55 коп.
Заявою від 25.05.2009 р. позивач в порядку ст. 22 ГПК України уточнив позовні вимоги, змінивши предмет позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача основний борг в сумі 19 370 грн. 00 коп., індекс інфляції в сумі 1 337 грн. 21 коп., 3% річних 242 грн. 13 коп., пеню в сумі 4 053 грн. 35 коп.
Суд розглядає позовні вимоги з урахування уточнень.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу товару № 120-П від 22.10.2008 р., специфікацію від 22.10.2008 р., розхідні накладні № Тф-0007298 від 15.12.2008 р., № Тф-0007296 від 15.12.2008 р., № Тф-0007158 від 05.12.2008 р., Тф-0007159 від 05.12.2008 р., № Тф-0007150 від 05.12.2008 р., товарно-транспортні накладні, довіреності серії ЯОХ № 886197 від 08.10.2008 р., № 886195 від 08.10.2008 р., податкові накладні, розрахунок.
Відповідач свого представника для участі в судовому засіданні не направив, витребуваних судом документів та доказів не надав, незважаючи на належне повідомлення судом про час та дату слухання справи, що підтверджується долученими до матеріалів справи поштовими повідомленнями № 11252920, 11383730, 11494311 з відміткою про вручення.
Проте, суд вважає за можливе в порядку ст. 75 ГПК України розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки наявні матеріали справи надають можливість належним чином провести кваліфікацію спірних юридичних правовідносин.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, господарський суд встановив.
22.10.2008 р., між позивачем, Дочірнім підприємством “Завод якісних бетонів” Товариства з обмеженою відповідальністю “Моноліт Транс Буд” м. Івано-Франківськ (Продавець), та відповідачем, Акціонерним товариством закритого типу “Мостострой-7” м. Донецьк (Покупець), укладено договір купівлі-продажу товару № 120-П, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).
Згідно даного Договору Продавець передає товар у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити своєчасно за нього грошову суму в розмірах і в терміни, визначених умовами цього Договору.
Предметом даного Договору купівлі-продажу є товарний бетон, асортимент і кількість якого зазначена у Специфікації, яка є невід’ємною частиною цього Договору (п. 1.2 Договору).
На виконання умов Договору та у відповідності до укладеної до Договору специфікації від 22.10.2008 р. позивач, згідно розхідних накладних № Тф-0007298 від 15.12.2008 р., № Тф-0007296 від 15.12.2008 р., № Тф-0007158 від 05.12.2008 р., Тф-0007159 від 05.12.2008 р., № Тф-0007150 від 05.12.2008 р. а також товарно-транспортних накладних поставив відповідачеві товар на загальну суму 25360грн.00коп.
Товар на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних серії ЯОХ № 886197 від 08.10.2008 р., № 886195 від 08.10.2008 р. прийнято уповноваженою особою відповідача, що підтверджується підписом останньої на означених видаткових накладних.
На підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що позивачем доведено факт передачі відповідачеві сільськогосподарської продукції на суму 25360грн.00 коп., тобто обов’язок позивача вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України та умов Договору.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності з п. 6.1 Договору розрахунок за надання товару проводиться за домовленістю сторін як за готівкою в касу Продавця, так і у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Продавця протягом 5 банківських днів з дня отримання партії товару.
Проте, прийняті на себе згідно договору зобов’язання відповідач належним чином не виконував, вартість поставленого товару згідно вказаних розхідних накладних оплатив частково, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість в сумі 19 370 грн. 00 коп.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач доказів оплати заборгованості на суму 19 370 грн. 00 коп. не надав, заявлені позовні вимоги в цій частині не спростував.
Наразі на момент прийняття рішення грошове зобов’язання відповідача перед позивачем на суму 19 370 грн. 00 коп. залишилось не виконаним, що є порушенням вимог статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.
За таких обставин, враховуючи те, що сума основного боргу підтверджена матеріалами справи та відповідачем не спростована, позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.
Пунктом 7.6 Договору, сторони передбачили, що в разі затримки оплати товару Покупець виплачує Продавцеві пеню у розмір подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої суми товару за кожен день затримки з дати виникнення заборгованості до повного погашення боргу.
Перевіривши вимогу позивача стосовно стягнення пені в сумі 2348грн.67коп., нарахованої за період з 10.12.2008 р. по 25.05.2009 р. в розмірі подвійної облікової ставки, суд вважає вимоги позивача в цій частині такими, що підлягають задоволенню частково в сумі 2159грн.43коп. виходячи з розрахунку (2950грн. * 24% / 100% * 16днів / 366днів) + (2950грн. * 24% / 100% * 145днів / 365днів) + (3040грн. * 24% / 100% * 8днів / 366днів) + (3040грн. * 24% / 100% * 145днів / 365днів) + (8160грн. * 24% / 100% * 8днів / 366днів) + (8160грн. * 24% / 100% * 145днів / 365днів) + (4800грн. * 24% / 100% * 6днів / 366днів) + (4800грн. * 24% / 100% * 150днів / 365днів) + (3040грн. * 24% / 100% * 6днів / 365днів) + (3040грн. * 24% / 100% * 152дні / 365днів).
Представлений позивачем розрахунок судом до уваги не приймається, з огляду на арифметичну необґрунтованість, зокрема, при здійснені розрахунку пені за накладними № Тф-0007158 від 05.12.2008 р., Тф-0007159 від 05.12.2008 р., № Тф-0007150 від 05.12.2008 р. невірно визначено момент виникнення права вимоги оплати вартості поставленого товару, який з урахування положень п. 6.1 Договору, припадає на 15.12.2008 р., а також невраховано, що кількість календарних днів у 2008 році склала 366 днів.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Факт прострочення виконання відповідачем грошового обов’язку з оплати вартості отриманої згідно представлених розхідних накладних продукції, підтверджений матеріалами справи та відповідачем не спростований.
Арифметично перевіривши представлений позивачем розрахунок 3% річних в сумі 242грн.13коп., нарахованих за період з 21.12.2008 р. по 25.05.2009 р., та індексу інфляції в сумі 1337грн.91коп. - за період з 21.12.2008 р. по 25.05.2009 р., з огляду на наявність заборгованості, вимоги позивача в цій частині, підлягають задоволенню
3% річних в сумі 242грн.13коп. в повному обсязі;
інфляційні втрати частково в сумі 1 328 грн. 56 коп. за арифметичним розрахунком суду (19370грн.*102,9%*101,5%*101,4%*100,9%) / 100% - 19370рн.), враховуючи, що індексування грошових сум, що підлягають сплаті, здійснюється за умови, що відповідне зобов’язання існувало з 1 по 15 число відповідного місяця, за який здійснюється розрахунок. Таким чином, беручи до уваги момент виникнення у позивача права вимоги щодо сплати суми боргу, нарахування інфляції за грудень 2008 р. суд вважає безпідставним.
Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі ст.ст.525, 526, 614, 625 та 655-697, 712 ЦК України, керуючись ст.ст.22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд –
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Дочірнього підприємства “Завод якісних бетонів” Товариства з обмеженою відповідальністю “Моноліт Транс Буд” м. Івано-Франківськ – задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства закритого типу “Мостострой-7” м. Донецьк на користь Дочірнього підприємства “Завод якісних бетонів” Товариства з обмеженою відповідальністю “Моноліт Транс Буд” м. Івано-Франківськ основний борг в сумі 19 370 грн. 00 коп., пеню в сумі 2 159 грн. 43 коп., 3% річних в сумі 242 грн. 13 коп., інфляційні в сумі 1 328 грн. 56 коп. витрати за державним митом в сумі 215 грн. 27 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 109 грн. 02 коп.
В іншій частині позовних вимог – відмовити.
В судовому засіданні оголошено повний текст рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Суддя Морщагіна Н.С.