ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
ПОСТАНОВА
Іменем України
05.06.09Справа №2а-1459/09/5/0170
11:54
Окружний адміністративний суд АР Крим у складі суддіСидоренко Д.В. , при секретарі Джигіль В.Є. розглянувши за участю представника позивача Кройтора І.В. – адвокат, посвідчення № 1039, від відповідача – Володькін С.А. – держ. податк. інсп., дов. № 2285/9/10-0 від 04.05.09р. у відкритому судовому адміністративну справу
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Ратон"
до Державна податкова інспекція у м. Ялта АРК
про визнання протиправним та скасування рішення
Обставини справи: ТОВ «Ратон» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим про визнання протиправним та скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0008212303 від 28.07.08р. на суму 920,00 грн., № 0008222303 від 28.07.08р. на суму 940,00 грн. та № 0008232303 від 28.07.08р. на суму 590,00 грн.
Заявою від 01.04.09р. позивач змінив підстави адміністративного позову.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідальність за порушення чинного законодавства повинні нести водії, які працювали на маршрутах у день перевірок, а не позивач. Також позивач зазначає, що перевірки проведені відповідачем у порушення вимог чинного законодавства та із перевищенням наданих повноважень відповідно Закону України «Про державну податкову службу в Україні».
Відповідач у своєму запереченні на позов зазначив, що при проведенні перевірок встановлено порушення позивачем вимог п. 5, 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», у зв’язку з чим до позивача застосовані штрафні санкції.
У судових засіданнях 28.05.09р. та 05.06.09р. представник позивача надав письмові пояснення в обґрунтування своїх заперечень.
Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
ВСТАНОВИВ:
17.07.2008р. ДПІ в м. Ялті АР Крим проведені перевірки з контролю заздійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності, а саме проведена перевірка маршрутів № 26 м. Ялта-с. Сіміїз та № 47 м. Ялта-с. Кореїз, які належать позивачу.
Під час зазначених перевірок встановлені порушення позивачем, зокрема, вимог п.п. 5,13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» які виразились: у фактах реалізації послуг по проїзду у маршрутних таксі із частковим використанням розрахункових квитанцій встановленої форми, а саме по маршруту № 26 м. Ялта-с. Сіміїз один квиток на суму 3,00 грн. виданий, а другий на суму 3,00 грн. не виданий, по маршруту № 47 м. Ялта-с. Кореїз один квиток на суму 4,00 грн. виданий, а другий на суму 4,00 грн. не виданий; у невідповідності готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів по розрахунковим квитанціям з початку робочого дня.
За результатами перевірок складені акти за № 000556-01120509/23-3 та № 000547-01120510/23-30 від 17.07.08р., які покладені у підставу прийняття ДПІ в м. Ялті АР Крим рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0008212303 від 28.07.08р. у розмірі 920,00 грн. та № 0008222303 від 28.07.08р. у розмірі 940,00 грн. за порушення позивачем вимог п.п. 5, 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
18.07.08р. ДПІ в м. Ялті АР Крим проведена перевірка з контролю за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності, а саме проведена перевірка маршруту № 6 м. Ялта (речовий ринок), яка належить позивачу.
Під час зазначеної перевірки встановлене порушення позивачем вимог п. 5 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» які виразились: у факті реалізації послуг по проїзду 2-х пасажирів маршрутним автобусом № 6 по ціні 1,50 грн. з пасажиру із частковим застосуванням РК (квитків) на суму 1,50 грн., тобто виданий лише один квиток на проїзд замість двох: не забезпечена відповідність готівкових коштів на місці проведення розрахунків із сумою коштів відповідно квитків з початку робочого дня в сумі 50,00 грн.
За результатами перевірки складений акт за № 000557-01120512/23-30, який покладений у підставу прийняття ДПІ в м. Ялті АР Крим рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0008232303 від 28.07.08р. у розмірі 590,00 грн. за порушення позивачем вимог п. 5 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Спеціальним Законом, який визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг є Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі Закон про РРО).
Відповідно до пунктів 5, 13 ст. 3 Закону про РРО суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:
- у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України;
- забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
Однак позивачем порушені зазначені норми Закону про РРО, що відображено у вищезазначених актах перевірок.
Більш того, у позові позивач не оспорює факт порушення пунктів 5, 13 ст. 3 Закону про РРО, але вважає, що відповідальність за порушення чинного законодавства повинні нести водії, які працювали на маршрутах у день перевірок, а не позивач.
Відповідальність за вищезазначені порушення Закону про РРО встановлена п 3 ст. 17 та ст. 22 Закону про РРО, відповідно до яких, двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невикористання при здійсненні розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, розрахункової книжки чи книги обліку розрахункових операцій, або використання незареєстрованої належним чином розрахункової книжки чи порушення встановленого порядку її використання, або використання незареєстрованих чи непрошнурованих книг обліку розрахункових операцій, або незберігання книг обліку розрахункових операцій чи розрахункових книжок протягом встановленого термін; у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Однак позивачем не надано суду жодних доказів у обґрунтування своїх позовних вимог.
Суд вважає безпідставними доводи позивача щодо того, що відповідальність за порушення чинного законодавства повинні нести водії, які працювали на маршрутах у день перевірок, оскільки зі змісту статті 17 Закону про РРО вбачається, що відповідальність за порушення цього Закону повинні нести суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), відповідно до даних ДПІ у м. Ялті АР Крим вказані у акті перевірок особи (водії) не є самостійними суб’єктами підприємницької діяльності.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта., встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином суд вважає, що відповідач правомірно застосував до позивача штрафні (фінансові) санкції та прийняв рішення № 0008212303 від 28.07.08р. на суму 920,00 грн., № 0008222303 від 28.07.08р. на суму 940,00 грн. та № 0008232303 від 28.07.08р. на суму 590,00 грн.
Щодо доводів позивача про незаконність проведення перевірки, то суд вважає ці доводи необґрунтованими з наступних підстав.
Законом, який визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності є Закон України «Про державну податкову службу в Україні» № 509-ХІІ від 04.12.1990р. (далі Закон № 509).
Відповідно до пунктів 1,2 ст. 11 Закону № 509 органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право:
§ здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ;
§ здійснювати контроль за:
- додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку;
- наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.
Законом не пов’язаним з нарахуванням та сплатою податків, зборів (обов’язкових платежів), є зокрема Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі Закон №265). Цей Закон визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Відповідно до ст.15 Закону № 265 контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
Статтею 16 вказаного Закону встановлено, що планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.
Таким законодавством є Закон України «Про державну податкову службу в Україні», згідно з положеннями ст.11-1 якого позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених зокрема, Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», проведення якої здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.
Разом з тим суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що 17.07.08р. та 18.07.08р. не проводились перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).
Як вбачається з матеріалів справи перевірка позивача проводилась відповідачем відповідно до плану-графіку проведення перевірок об’єктів торгівлі, громадського харчування та послуг на липень 2008р. (а.с.79-81), який затверджений начальником ДПІ в м. Ялті АР Крим.
Таким чином, виходячи із вищевикладеного суд не вбачає підстав для задоволення позову.
За згодою представників сторін в ході судового засідання, яке відбулось 05.06.2009р., оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Постанова складена у повному обсязі та підписана 10.06.2009р.
Керуючись ст.ст. 94, 98, 160-163, 167 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складання постанови у повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Сидоренко Д.В.