справа №2-0-817/07
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 січня 2007 року м. Запоріжжя
Коммунарский районний суд м. Запоріжжя в складі: головуючого - судді Кухаря С.В., народних засідателів: ОСОБА_1, ОСОБА_2, при секретарі: Живогляд І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,ОСОБА_6 про визнання безвісно відсутнім ОСОБА_7, заінтересована особа: відділення громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Комунарського РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області, -
ВСТАНОВИВ:
Заявники звернулися до суду з заявою, в якій просять визнати - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, безвісно відсутнім. Посилаючись на те, що він прописан у квартирі АДРЕСА_1 станція в м. Запоріжжі. Згідно рішення Запорізького РВК від 23.05.1983 року заявникам на сім'ю із п'яти осіб була надана службова квартира за вказаною адресою. В ордер № НОМЕР_1 були вписані заявники, а також ОСОБА_8. У квітні 2006 року заявникам стало відомо, що крім них в вказаній квартирі зареєстрований ОСОБА_7. ОСОБА_9. ніколи не проживав і не з'являвся в квартирі. Заявникам невідомо місце знаходження ОСОБА_7. і його родичів, він не надсилав ніяких відомостей про місце свого знаходження. ОСОБА_7. ніколи не сплачував квартплату і комунальні послуги.
До теперішнього часу заявникам його місце проживання не відоме.
Визнання безвісно відсутнім ОСОБА_7, заявникам потрібно для вирішення питання про зняття з реєстрації.
У судовому засіданні заявники доводи заяви підтримав.
Свідок ОСОБА_10. у судовому засіданні пояснила, що по АДРЕСА_1 мешкає з 1951 року, заявників знає. В будинку де проживають заявники жила її сестра. ОСОБА_7 ніколи не бачила.
Свідок ОСОБА_11. у судовому засіданні пояснила, що по АДРЕСА_1 проживає з 1983 року, заявників знає. ОСОБА_7 не знає і ніколи не бачила.
Представник заінтересованої особи - відділення громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Комунарського РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області в судове засідання не з'явився, при цьому своєчасно повідомлен про місце та час судового розгляду. Про причини своєї неявки суду не повідомив. Його неявку суд визнає неповажною та не є перешкодою розгляду заяви.
Суд, заслухавши пояснення заявника, допитавши свідків, перевіривши матеріали справи, прийшов до наступного.
Судом встановлені такі факти та такі відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 43 ЦК України фізична особа може бути судом визнана безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає від відомостей про місце її перебування.
Факт відсутності відомостей про місце перебування ОСОБА_7. в місці його постійного проживання в м. Запоріжжя по АДРЕСА_1 ( останнє відоме місце перебування) протягом двадцяти років підтверджується у справі доказами.
2
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦК України у разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування особи початком її безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержанні такі відомості, а в разі неможливості встановити цей місяць - перше січня наступного року.
Оскільки матеріали справи свідчать про те, що останні відомості про ОСОБА_7 були у 1981 року, то початком його безвісної відсутності слід вважати з 01 січня 1982 року.
Задоволення заяви ОСОБА_3., ОСОБА_4, ОСОБА_12, ОСОБА_13. має для них юридичне значення.
Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для визнання ОСОБА_7. безвісно відсутнім.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 248, 249 ЦПК України, ст. 43 ЦК України, суд,
ВИРІШИВ:
Заяву ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,ОСОБА_6 задовольнити.
Визнати безвісно відсутнім ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження.
Початком безвісної відсутності ОСОБА_7. вважати з 01 січня 1982 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду
Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі в 10 -
денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням
після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційного
інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.