22.10.2015 Справа № 756/4387/15-ц

Справа № 756/4387/15-ц

Провадження № 2/756/3064/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2015 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Шумейко О.І.,

при секретарях - Мишковець М.В., Алфьоровій С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Сол-Істейт», третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування рішення про державну реєстрацію,

в с т а н о в и в:

У квітні 2015 року позивач звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до ТОВ «Сол-Істейт», третя особа: ТОВ «Кей-Колект», про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування рішення про державну реєстрацію.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у грудні 2007 року позивач набув у власність квартиру АДРЕСА_1. Вказане нерухоме майно було передано позивачем в іпотеку банку на підставі укладеного договору іпотеки. 30 березня 2015 року позивач отримав інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з якої дізнався, що належна йому на праві власності квартира зареєстрована за ТОВ «Сол-Істейт» на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного з ТОВ «Кей-Колект». ТОВ «Кей-Колект» набуло право власності на спірну квартиру у позасудовому порядку. Оскільки позивач не є стороною правочинів, на підставі яких відповідачем набуто право власності на спірну квартиру, ОСОБА_1 звертається до суду з вимогами про витребування майна з чужого незаконного володіння в порядку, передбаченому ст. 388 ЦК України.

За таких обставин, позивач просить витребувати у відповідача на користь позивача нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1, скасувати рішення приватного нотаріуса КМНО Чуловського В.А. про державну реєстрацію за ТОВ «Сол-Істейт» права власності на квартиру АДРЕСА_1. (а.с. 68-70)

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просила суд задовольнити позов.

Відповідач та третя особа явку своїх представників у судове засідання не забезпечили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, отримали повістки про виклик у судове засідання. Представник відповідача на адресу суду надіслав заперечення проти позову, в яких зазначив, що товариство є добросовісним набувачем спірної квартири, оскільки така вибула з володіння позивача за його волею.

Від представників відповідача та третьої особи надійшли клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтовані неможливістю явки у судове засідання представника. Клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи не було обґрунтовано доказами неможливості явки представника у судове засідання 06 жовтня 2015 року. Щодо неявки у судове засідання представника третьої особи, то вказані ним причини були визнані судом неповажними. Відтак, судом ухвалено провести розгляд справи за відсутності представників відповідача та третьої особи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд встановив наступне.

23 листопада 2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу квартири, за умовами якого позивач набув право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Договір купівлі-продажу квартири укладений між сторонами у письмовій формі та посвідчений приватним нотаріусом КМНО Орловою М.О., реєстровий № 5945.

Право власності на спірну квартиру зареєстровано у Київському міському БТІ 06 грудня 2007 року.

23 листопада 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки № 70847 (нерухомого майна), за умовами якого позивач передав в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1.

У відповідно до п. 4.2. договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, позасудового врегулювання у відповідності до умов цього договору та закону України «Про іпотеку».

Згідно з п. 5.2 договору іпотеки позасудове врегулювання здійснюється одним з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: - передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку»; - отримання іпотекодержателем права продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».

Договір іпотеки укладений між сторонами у письмовій формі та посвідчений приватним нотаріусом КМНО Орловою М.О., реєстровий № 5948.

Відповідно до договору факторингу № 2 від 13 лютого 2012 року та договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 13 лютого 2012 року, укладеним між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект», до ТОВ «Кей-Колект» перейшло право вимоги по договору про надання споживчого кредиту № 11257382000 від 23 листопада 2007 року та договору іпотеки № 70847 (нерухомого майна) від 23 листопада 2007 року. (а.с. 112-121)

У відповідності до положень ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Положеннями статті 346 ЦК України встановлено, що право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника; тощо.

За правилами ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна 22 січня 2015 року державним реєстратором Державної реєстраційної служби України ОСОБА_5 внесено запис про право власності на квартиру АДРЕСА_1, власником якої стало ТОВ «Кей-Колект». Підставою для внесення запису є рішення державного реєстратора Державної реєстраційної служби України ОСОБА_5 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26 січня 2015 року № 18860992. (а.с. 14-16)

За правилами ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій, скасування запису, визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України ОСОБА_5 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 18860992 від 26 січня 2015 року. Під час розгляду вказаної справи судом встановлено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя між ТОВ «Кей-Колект» та ОСОБА_1 не укладався. Відтак, у державного реєстратора ОСОБА_5 були відсутні правові підстави для прийняття вказаного рішення про проведення державної реєстрації права власності на спірну квартиру, оскільки у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Таким чином, суд доходить висновку, що ТОВ «Кей-Колект» порушено вимоги договору іпотеки в частині звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Вказаний спосіб звернення стягнення полягає у досягненні між сторонами згоди шляхом укладення окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Після внесення до державного реєстру прав на нерухоме майно запису про право власності ТОВ «Кей-Колект» на спірну квартиру 17 березня 2015 року між ТОВ «Кей-Колект» та ТОВ «Сол-Істейт» укладено договір купівлі-продажу квартири, відповідно до якого відповідач набув право власності на квартиру АДРЕСА_1. Договір укладений в письмовій формі та посвідчений приватним нотаріусом КМНО Чуловським В.А. (а.с. 122-123)

Зі змісту вказаного договору вбачається, що спірна квартиру належить продавцю на підставі договору іпотеки 70847, посвідченого 23 листопада 2007 року.

Відповідно до ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Статтею 386 ЦК України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

За приписами ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Під час розгляду справи судом встановлено, що належна позивачу на праві власності спірна квартира була зареєстрована за ТОВ «Кей-Колект» з порушенням вимог закону, рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на квартиру скасовано в судовому порядку. Окремий правочин з приводу передачі прав на спірну квартиру на користь третьої особи позивачем не вчинювався.

За таких обставин, третя особа не мала права відчужувати спірну квартиру на користь відповідача, який на підставі відплатного договору, укладеного з третьою особою, набув право власності на вказану квартиру. Однак, з моменту здійснення державної реєстрації прав відповідач міг володіти, користуватися та розпоряджатися спірною квартирою.

Оцінюючи встановлені обставини у їх сукупності, суд доходить висновку, що відповідач не може вважатися добросовісним набувачем спірного нерухомого майна, оскільки вказана квартира вибула з володіння позивача поза його волею. ОСОБА_1 під час укладення договору іпотеки надав свою згоду лише на можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом досудового врегулювання. Окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя, як того вимагає договір та закон, позивач не укладав. В цій частині заперечення відповідача проти задоволення позову не знайшли свого підтвердження матеріалами справи.

Враховуючи вищенаведене, спірна квартира підлягає витребуванню з чужого незаконного володіння в порядку, встановленому ст. 388 ЦК України, на користь позивача.

За роз'ясненнями Верховного Суду України, викладеними у листі від 01 квітня 2014 року «Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України», згідно зі ст. 204 ЦК правочин вважається правомірним не лише у разі, якщо він не визнаний судом недійсним, але й у тому випадку, коли його недійсність прямо не встановлена законом. Реституція як спосіб захисту цивільного права (ч. 1 ст. 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.

За загальним правилом ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 216 ЦК у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно зі ст. 330 ЦК, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Право особи, яка вважає себе власником майна, не підлягає захистові шляхом задоволення позову до чергового добросовісного набувача з використанням правового механізму, установленого ст. ст. 215, 216 ЦК. Норма ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

Крім вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння, позивачем також заявлені вимоги про скасування рішення приватного нотаріуса КМНО Чуловського В.А. № 20071273 від 17 березня 2015 року про державну реєстрацію за ТОВ «Сол-Істейт» права власності на спірну квартиру.

Враховуючи те, що позивач не є стороною правочину, на підставі якого відповідач набув право власності на квартиру, ОСОБА_1 позбавлений можливості заявити вимоги про визнання правочину недійсним та застосування наслідків недійсності правочину, в порядку, передбаченому ст. ст. 215, 216 ЦК України.

Для повного відновлення порушеного права власності позивача на спірну квартиру суд вважає за необхідне задовольнити позов в частині скасування рішення про державну реєстрацію, виходячи із взаємопов'язаності таких вимог з вимогами про витребування майна з чужого незаконного володіння.

За таких обставин, суд доходить висновку про задоволення позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 3897,60 грн.

Керуючись ст.ст.4, 10, 11, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Сол-Істейт», третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування рішення про державну реєстрацію - задовольнити.

Витребувати у товариства з обмеженою відповідальністю «Сол-Істейт», код ЄДРПОУ 39526423, з чужого незаконного володіння на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 156,90 кв.м.

Скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича № 20071273 від 17 березня 2015 року про державну реєстрацію за товариством з обмеженою відповідальністю «Сол-Істейт», код ЄДРПОУ 39526423, права власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 156,90 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 569190080000.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Сол-Істейт», код ЄДРПОУ 39526423, на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 3897 (три тисячі вісімсот дев'яносто сім) гривень 60 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду міста Києва через Оболонський районний суд міста Києва шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.І. Шумейко