ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2011 р.                               Справа № 2a-1521/11/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

          Судді Грицюка П.П.

          при секретарі Кузишин Р.М.

          за участю:

          представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

          представника відповідача ОСОБА_3,

          свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

          за позовом: малого торгового підприємства "Наташа"

          до відповідача: Долинської об'єднаної державної податкової інспекції

          про визнання нечинним повідомлення-рішення №0000382330 від 28.04.2011 року,-

ВСТАНОВИВ:

06.05.2011 року мале торгове підприємство „Наташа“ (далі - позивач) звернулося в суд з позовом до Долинської об’єднаної державної податкової інспекції (далі - відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000382330 від 28.04.2011 року.

          Позовні вимоги мотивовані тим, що в ході проведеної працівниками податкової служби перевірки в магазині «Наталі», який належить позивачу, виявлені порушення вимог законодавства в сфері ведення операцій з готівкою. За результатами перевірки 18.04.2011 року складено акт, на підставі якого 28.04.2011 року податковим повідомленням-рішенням №0000382330 до позивача застосовані штрафні санкції в сумі 6371,04 грн. Вважає таке рішення відповідача незаконним, що прийняте на підставі даних акту перевірки, які недостовірні та не відповідають бухгалтерському обліку підприємства. Вказане податкове повідомлення-рішення просить визнати нечинним.

          Представники позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримали повністю з підстав зазначених адміністративним позовом. Зазначили, що позивач не надавав працівнику ОСОБА_1 готівку під звіт, а повертав їй заборговані кошти, а тому підприємством не порушено вимог п. 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України №637 від 15.12.2004 року.

Представником відповідача в судовому засіданні подано заперечення до адміністративного позову. Даним запереченням та своїми поясненнями в судовому засіданні наведено підстави проведення перевірки позивача, виявлені порушення, відповідно до яких застосовані штрафні санкції. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте у відповідності до вимог законодавства, тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, дослідивши докази, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.04.2011 року працівниками Державної податкової адміністрації в Івано-Франківській області проведено фактичну перевірку магазину «Наталі»малого торгового підприємства «Наташа». Результати даної перевірки оформлені актом серійний №090163 реєстаційний №620/09/05/2330/20544328 від 18.04.2010 року (а.с.13-14, 75-76).

В ході перевірки встановлені порушення п.2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України №637 від 15.12.2004 року. Зокрема, в період з 01.01.2011 року по 17.04.2011 року підприємством проводилась видача готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів згідно касової книги та видаткових ордерів.

Враховуючи дані порушення Долинськоєю об’єднаною державною податковою інспекцією прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення №0000382330 від 28.04.2011 року, яким на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та згідно Указу Президента України від 12.06.1995 року №436/95-ВР «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»до малого торгового підприємства «Наташа»застосовані штрафні санкції в сумі 6371,04 грн. (а.с. 31).

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями) визначає Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (далі - Положення), затвердженого постановою Національного банку України №637 від 15.12.2004 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за №40/10320.

          Відповідно до п. 2.11 Положення видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України. Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт. Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження. Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт

проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюється Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів - у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум.

Контроль за дотриманням порядку ведення операцій з готівкою покладено на органи контролю, які діють згідно із законодавством України. Відповідно до вимог п.7.1 Положення під час перевірок підприємств (підприємців) органами контролю застосовуються вимоги глави 7 Положення.

Пунктами 7.37 та 7.39 Положення передбачено, що під час проведення перевірок аналізується порядок видачі підприємствами сум під звіт, виявляються факти неправомірної видачі готівки під звіт працівникам, які повністю не розрахувалися за попередньо видані їм кошти, факти несвоєчасного звітування, а також випадки передавання підзвітних коштів одним працівником іншому тощо; при перевірці звітів про використання коштів для вирішення господарських питань особлива увага приділяється дотриманню підзвітними особами встановлених термінів складання та подання до бухгалтерії відповідних звітів, своєчасність повернення до каси підприємств залишку невикористаних коштів (одночасно з відповідним звітом), наявність оригіналів підтвердних документів, їх погашення тощо. Крім того, ураховується те, що подання звітів про використання коштів із порушенням установлених термінів може дозволятися лише у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю підзвітної особи або за інших обставин, що мають документальне підтвердження.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 не брала від МТП «Наташа»готівку під звіт, а сама вносила готівкові кошти на рахунок підприємства та в подальшому отримувала дані кошти з каси підприємства згідно видаткових касових ордерів.

Факт внесення готівкових коштів ОСОБА_1 на рахунок підприємства підтверджується дослідженими в судовому засіданні меморіальними ордерами за січень-квітень 2011 року, звітами про використання коштів, банківськими виписками за січень-квітень 2011 року. Копії даних документів долучені до матеріалів справи.

Крім того, як встановлено в судовому засіданні, станом на 01.01.2011 року заборгованість МТП «Наташа»перед ОСОБА_1 становила 50,2 тис.грн., а станом на 01.04.2011 року –54,5 тис.грн., що підтверджується фінансовим звітом підприємства за 3 місяці 2011 року (а.с. 41) та головною книгою (а.с. 81-83).

Повернення цих коштів підтверджується книгою обліку доходів і витрат (а.с. 17-24), згідно якої ОСОБА_1 протягом періоду з 01.01.2011 року по 17.04.2011 року отримувала кошти з каси підприємства в сумі 25488,15 грн. Дані обставини підтверджують і видаткові касові ордери (а.с. 42-62, 95-101, 104-109, 113-120). Вказані документи досліджувались працівниками податкової служби також і в ході перевірки, що підтверджує акт перевірки.

При цьому, дані видаткові касові ордери, як і інші матеріали справи чітко зазначають повернення ОСОБА_1 підприємством заборгованості, а не надання коштів під звіт.

Таким чином, судом не встановлено факту отримання ОСОБА_1 від МТП „Наташа“ готівки під звіт в сумі 25488,15 грн., а такі висновки відповідача є неправомірними, на підставі яких винесено оскаржуване рішення.

Відповідно до вимог п. 1.1. ст. 1 Податкового кодексу України, цей кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Обов'язки і відповідальність посадових осіб контролюючих органів передбачені вимогами ст. 21 Податкового кодексу України. Зокрема, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій; коректно та уважно ставитися до платників податків, їх представників та інших учасників відносин, що виникають під час реалізації норм цього Кодексу та інших законів, не принижувати їх честі та гідності; не допускати розголошення інформації з обмеженим доступом, що одержується, використовується, зберігається під час реалізації функцій, покладених на контролюючі органи; надавати органам державної влади та органам місцевого самоврядування на їх письмовий запит відкриту податкову інформацію в порядку, встановленому законом.

Підпунктом 21.2 ст. 21 Податкового кодексу України встановлено, що за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків посадові особи контролюючих органів несуть відповідальність згідно із законом.

Судом встановлено, що фактичну перевірку магазину „Наталі“ малого торгового підприємства „Наташа“ проведено на підставі наказу Державної податкової адміністрації в Івано-Франківській області №149-к від 14.04.2011 року та направлень №№334-336. Перевірку проведено головними державними податковими ревізорами ОСОБА_6, ОСОБА_5 та старшим державним податковим ревізором ОСОБА_4

Перевірку в частині дотримання вимог законодавства при веденні касових операцій проведено ОСОБА_5 та ОСОБА_4, якими в ході її проведення порушено вимоги ст. 21 Податкового кодексу України та пунктів 7.37 та 7.39 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, а саме на підставі вищезазначених документів про внесення ОСОБА_1 готівкових коштів на рахунок підприємства та в подальшому їх отримування зроблено висновок про отримання під звіт цих коштів, що прямо протилежне фактичним обставинам справи та не відповідає дійсності, а на підставі таких висновків винесене оскаржуване рішення.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_4 суду пояснили, що при проведенні перевірки магазину „Наталі“ малого торгового підприємства „Наташа“ бачили, що дійсно згідно бухгалтерської документації ОСОБА_1 вносила готівкові кошти на рахунок підприємства, а в подальшому їх отримувала, однак дані операції здійснювались без укладення договору про надання фінансової допомоги. На запитання суду чому таке порушення не зазначено в акті перевірки нічого пояснити не змогли. Крім того, зазначили, що в акті перевірки вказали як порушення факт видачі готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів тому, що дані операції здійснювались рах. 372, який саме і призначений для цих цілей.

Твердження свідків про те, що для перевірки не були надані всі необхідні бухгалтерські документи, які б достовірно підтверджували факт внесення готівкових коштів ОСОБА_1 на рахунок підприємства, судом не взято до уваги, оскільки в акті перевірки відсутні записи з цього приводу. З пояснень свідків встановлено, що запити, акти відмови чи будь-які інші документи щодо ненадання бухгалтерських документів не складались.

Крім того, суд зазначає, що під час перевірки ОСОБА_1 надано письмове пояснення (а.с. 125), яким вказала про підстави внесення нею готівки на рахунок підприємства, однак, як свідчать матеріали перевірки, дані твердження залишені без належного реагування з боку вищевказаних працівників податкового органу.

Беручи до уваги вищезазначене, суд вважає обгрунтованими вимоги позивача, а позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення.          

За змістом ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доказано правомірності оскаржуваного рішення.

Одночасно суд приходить до переконання про необхідність при задоволенні позову вийти за межі позовних вимог в порядку ч.2 ст. 11 КАС України, так як оскаржуване рішення слід визнати протиправним та скасувати, а не визнати нечинним, оскільки в останньому випадку правові наслідки рішення втрачаються не з часу його прийняття, а тільки з моменту набрання законної сили рішенням суду.

Враховуючи наведене, слід визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000382330 від 28.04.2011 року.           

У судовому засіданні позивач на розподілі судових витрат, у відповідності з нормами ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, не наполягав.

          На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

                                         ПОСТАНОВИВ:

          Позов задовольнити повністю.

          Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000382330 від 28.04.2011 року, яким Долинською об’єднаною державною податковою інспекцією до малого торгового підприємства „Наташа“ застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 6371,04 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

          Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Суддя:                              /підпис/                                        ОСОБА_7

          Постанова складена в повному обсязі 10.06.2011 року.