№ 2-94/11           

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И                                        

09.02.2011

Володимирецький районний суд Рівненської області в складі :

головуючої - судді Іванків О.В.

при секретарі –Соболевський Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Володимирець справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визначення порядку користування житлом та вселення ,          

                               в с т а н о в и в :

          ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом, в якому просили встановити порядок користування квартирою №3 в будинку №2 по вул..Кузнецова, в смт.Рафалівка Володимирецького району, а також вирішити питання про їх вселення до цієї квартири.

В судовому засіданні ОСОБА_1, який діє від власного імені, а також від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за їх дорученнями, підтримав позовні вимоги, про що подав суду письмову заяву, просив розглянути справу у його відсутності

Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 в судове засідання не з’явились, про причини неявки суд не повідомили, в поданих до суду письмових запереченнях зазначили, що порядок користування житловим приміщенням, а саме квартирою №3 в будинку №2 по вул..Кузнецова в смт.Рафалівка неодноразово визначався рішеннями різних судів, крім того, будь-яких перешкод в користуванні житлом вони не вчиняють. У зв’язку з викладеним, просили відмовити у задоволенні позову, розглянути справу у його відсутності.

Враховуючи, що розгляд справи проводився у відсутності сторін, фіксування судового процесу технічними засобами у відповідності ч.2 ст.197 ЦПК України не здійснювався.

Дослідивши та оцінивши доводи, викладені сторонами у позовній заяві та запереченні проти позову, письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, з рішення Володимирецького районного суду від 29.07.2010 р., технічного паспорту №1036, свідоцтва про реєстрацію права власності на нерухоме майно вбачається, що сторони по справі є власниками квартири АДРЕСА_1, яка перебуває у їх спільній частковій власності. Таким чином, сторони є власниками 1/5 частини вказаної квартири кожен.

В попередньому судовому засіданні позивач ОСОБА_1 пояснив, що він фактично користується кімнатою №3-5, в цій кімнаті знаходяться його особисті речі. В той же час, відповідачі закрили доступ до цієї кімнати, перегородили вхідні двері, що перешкоджає вільному доступу до кімнати. Його дітям ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було виділено у користування кімнату №3-4 площею 10,9 кв.м.

Як вбачається зі ст..358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Оскільки сторони по справі не домовились про порядок використання квартири, яка є їх спільною частковою власністю, даний спір може бути вирішений судом.

Враховуючи пояснення ОСОБА_1, надані їм під час попереднього розгляду справи, а також письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позивачу ОСОБА_1 може бути виділено у користування житлову кімнату, позначену на плані квартири під №3-5, площею 11,1 кв.м., оскільки це відповідає фактичному порядку користування квартирою, а також не порушує інтересів інших співвласників квартири, що вони підтвердили у своїх письмових поясненнях та запереченнях. .

Що стосується позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про виділення їм у користування кімнати №3-4 площею 10,9 кв.м., то вони вирішені по суті рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 27.10.2009 року, яке набрало законної сили.

Посилання відповідачів на рішення Володимирецького районного суду від 18.04.2000 року не приймаються судом до уваги, оскільки вказане рішення скасоване постановою Президії Рівненського обласного суду від 08.11.2000 року, внаслідок чого втратило своє правове значення.

В частині вселення позивачів до спірної квартири, судом встановлено наступне.

Як вже зазначалось, позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є власниками 1/5 частини квартири АДРЕСА_1 кожний.

Як вбачається зі ст.ст.317, 319 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачі вправі володіти та користуватись належною їм на праві спільної часткової власності квартирою, незалежно від місця їх реєстрації та фактичного проживання

У відповідності до ст.391 ЦК України власник вправі вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, хоча б ці перешкоди і не були пов’язані з позбавленням володіння. Власник також вправі пред’явити позов про визнання права власності, якщо це право не визнається іншими особами, як це передбачено ст.392 ЦК України.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для вселення позивачів до належної їм на праві спільної часткової власності квартири АДРЕСА_1, у зв»язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.317, 319, 358, 391, 392 ЦК України, ст.ст.15, 30, 62, 208, 209 ЦПК України, суд -

                                                   в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про встановлення порядку користування житловим приміщенням та вселення задовольнити частково.

Виділити ОСОБА_1 в користування житлову кімнату, позначену на плані №3-5 житловою площею 11,1 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1. Кухню, коридор, передпокій, ванну залишити в спільному користуванні співвласників.

Вселити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до квартири АДРЕСА_1.

Звільнити сторони від сплати державного мита на підставі ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”.

Стягнути з ОСОБА_8, ОСОБА_7 в користь позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 37 (тридцять сім) гривень.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Рівненської області через Володимирецький районний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

С У Д Д Я : ОСОБА_9