Справа № 2-2412/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2011 року Святошинський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді Кохановської З.С.

при секретарі Копчук Р.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поновлення строку позовної давності та стягнення боргу за договором позики, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 20.01.2011 року звернувся до суду з позовом, яким просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь суму боргу в розмірі 15900,00 грн., суму інфляційного збільшення в розмірі 21401,40 грн., 3 % річних в сумі 3183,48 грн., а всього 40484,88 грн. та державне мито в сумі 404,85 грн. і 120,00 грн. витрат за інформаціно - технічне забезпечення розгляду цивільної справи, посилаючись на те, що 10.09.2003 року між ним та ОСОБА_2 укладено договір позики, відповідно до якого відповідач отримав 15900,00 грн., що еквівалентно 3000,00 доларів США, строком повернення коштів 30 березня 2004 року.

Відповідач зобов'язався повернути кошти, але не виконав взяті на себе зобов'язання, кошти не повернув. Крім цього зазначив, що з 24.10.2003 року по 15.05.2008 року знаходився у місцях позбавлення волі, згідно вироку Оболонського районного суду м. Києва від 21.03.2005 року, в зв’язку з чим вважає, що строк позовної давності ним не пропущено.

В судовому засіданні позивач збільшивши заявлені вимоги, просив стягнути з відповідача на його користь борг в розмірі 15900,00 грн., інфляційні в розмірі 37301,40 грн. за період з 01.04.2004 року по 01.12.2010 року, 3 % річних в сумі 3182,95 грн. за період з 01.04.2004 року по 01.12.2010 року та просив поновити строк позовної давності, посилаючись на мотиви, викладені в заяві. Пояснив, що з 1999 року працював в Однокопилого експедитором, де працював відповідач експедитором. В 2003 році відповідач був підприємцем, дружина була бухгалтером, податкова міліція арештувала його фірму і відносно його порушено кримінальну справу. Зі слів відповідача, йому відомо, що кошти необхідні були для закриття кримінальної справи, необхідно було 3000 доларів США. Він попросив приїхати його до кінотеатру “Русь”, де була зустріч зі слідчим, де відповідачу сказали скільки треба грошей для урегулювання закриття кримінальної справи. Вийшовши відповідач повідомив його, що необхідно 14000 доларів США і сказав, що у нього не вистачає 3000 доларів США і він пообіцяв дати йому ці гроші, бо він сказав що через півроку віддасть. Домовились з відповідачем на 01.09.2003 року зустрітись у нього вдома, для передачі грошей, де він передав відповідачу 15900,00 грн. Він написав розписку, що протягом 6 місяців їх поверне. 13.10.2003 року, його затримали працівники міліції, після чого взяли під варту а потім засудили на 6 років, звільнився 15.05.2008 року. Розписка знаходилась в дочки, яку отримав від неї в вересні 2008 року. Зателефонувавши відповідачу, він йому повідомив, що грошей не брав і розписки не писав.

Представник позивача підтримав пояснення позивача.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Пояснив, що 01.09.2003 року допомагав ПП “Бондарук”в господарській діяльності. Розписку про отримання коштів у сумі 15900,00 грн. він дав, а гроші не отримував тому, що позивач вимагав гроші у нього в своїй квартирі 3000,00 доларів США, погрожував фізичною розправою і перешкоджання в господарській діяльності Бондарчуку. В квартирі знаходились тільки позивач і він. До працівників міліції з заявою про фізичну розправу і змушування написати розписку не звертався бо боявся.

Суд, вислухавши позивача та його представника, відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає можливим задовольнити заявлені вимоги, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 01.09.2003 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір позики, відповідно до якого відповідач отримав 15900,00 грн., що еквівалентно 3000,00 доларів США, які останній зобов’язався повернути до 30.03.2004 року, що підтверджується розпискою (а.с.5).

Згідно ухвали Колегії суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва від 16 серпня 2005 року вирок Оболонського районного суду м. Києва від 21 березня 2005 року вісносно ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишено без змін, відповідно до якого ОСОБА_1 засуджено до 6 років позбавлення волі за ст.ст. 189 ч.2, 189 ч.4, 206 ч.2 КК України ( а.с. 28-33).

Враховуючи, доводи позивача, щодо обставин поважності причин пропуску строку позовної давності на звернення до суду, то суд вважає ці обставини поважними, оскільки позивач перебував в місяцях позбавлення волі та міг звернутися до суду з позовом про стягнення боргу, а тому ОСОБА_1 строк позовної давності слід поновити.

Згідно ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від прострочення суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів(суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до п. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такого самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред’явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом 30 днів від дня пред’явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до розрахунку індексу інфляції з 01.04.2004 року по 01.12.2010 року, сукупний індекс інфляції за період з 01.04.2004 року по 01.12.2010 року складав 234,6 %, та тому сума інфляційних за час прострочення відповідачем виконання своїх зобов’язань  становить: 15900,00 234,6% = 37301,40 грн. (а.с. 40-48).

Крім цього, судом встановлено, що відповідач прострочив виконання зобов’язання за договором позики протягом 2435 днів, з 01.04.2004 року по 01.12.2010 року, в зв’язку з чим розмір трьох відсотків річних за час невиконання відповідачем зобов’язань за договором позики становить 3183,48 грн. із розрахунку 15900 Х 3% : 365 Х 2435.

Оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов’язання, суд вважає, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача сплачений позивачем судовий збір у сумі 404,85 грн. і 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а на користь держави судовий збір в сумі 158,99 грн.

Керуючись ст.ст. 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст. ст. 10-11, 57-60, 88,208, 209, 210, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк позовної давності.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_1, проживаючого: ІНФОРМАЦІЯ_3, кошти за договором позики в сумі 15900,00 грн., інфляційні в сумі 37301,40 грн., три відсотки річних у сумі 3182,95 грн., судовий збір у сумі 404,85 грн. та витрати на ІТЗ розгляду справи у сумі 120,00 грн., а на користь держави судовий збір у сумі 158,99 грн.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

С У Д Д Я :