Справа № 2-253/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2011 року Святошинський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді Кохановської З.С.

при секретарі Кузьменко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, 3-я особа: Державне казначейство України про відшкодування моральної шкоди та стягнення витрат на правову допомогу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, яким просить стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 40000,00 грн. та судові витрати пов’язані з розглядом справи покласти на відповідача, посилаючись на те, що наказом МВС України № 215 о/с від 08.05.2003 року його незаконно звільнено з органів внутрішніх справ. Рішенням Апеляційного адміністративного суду м. Києва від 14.12.2007 року наказ про його звільнення визнано протиправним та скасовано і зобов’язано негайно виконати постанову суду в частині поновлення його на роботі з часу звільнення. Ігноруючи вимоги чинного законодавства та рішення Апеляційного адміністративного суду м. Києва 22.01.2008 року він отримав повідомлення з МВС України № 6/1/2-В-3381 про його поновлення на роботі наказом № 86 о/с від 19.01.2008 року з 12.05.2003 року та скасовано всі незаконні накази. Проте середній заробіток за час затримки його поновлення на роботі, яка сталося з вини МВС України за період з 14.12.2007 року по19.01.2008 року, в добровільному порядку не відшкодовано, в зв’язку з чим він змушений звернутися за захистом своїх прав до суду. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.12.2009 року встановлено, що дії МВС України щодо невиплати середнього заробітку за час невиконання рішення суду не відповідають положенням закону та порушують його права і вказаною постановою на його користь стягнуто з МВС України середній заробіток за період з 14.12.2007 року по 19.01.2008 року. Вважає, що факт неправомірності невиплати йому середнього заробітку встановлений судовим рішенням, що набрало законної сили, тому в силу вимог ч.3 ст. 61 ЦПК України не підлягає доказуванню при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи. Зазначене позбавило його можливості реалізації звичок і бажань, вимагало додаткових зусиль для організації життя, що завдало нестерпних страждань, як йому так і всій його родині. При цьому він відчував приниження та душевні страждання.

В судовому засіданні позивач підтримав позов, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просив стягнути з Міністерства внутрішніх справ України в рахунок відшкодування моральної шкоди 40000,00 грн. та судові витрати, пов’язані з розглядом даної справи, а також витрати на правову допомогу в сумі 3000,00 грн.

Представник Міністерства внутрішніх справ України –ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав. Зазначив, що позивач не надав суду доказів, які б підтверджували факт заподіяння йому моральних страждань або втрат немайнового характеру, не надав суду доказів з чого він виходив при обрахуванні суми заподіяної йому моральної шкоди, а також не надав суду оригінал прибуткового касового ордеру відповідно до якого він сплатив кошти за надання правової допомоги.

Представник відповідача –Державного казначейства України в судове засідання не з’явився про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Направив до суду письмові заперечення, в яких просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі посилаючись на те, що жодних грошових зобов’язань перед позивачем не має, своїми діями права та охоронювані законом інтереси позивача не порушувало та просив справу розглядати у відсутність представника.

Суд, вислухавши позивача, представника Міністерства внутрішніх справ України –ОСОБА_2, вважає відмовити в задоволенні заявлених вимог повністю, виходячи з наступного.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач послався на вимоги ст. 23, 1167 ЦК України.

Відповідно до ст. 23 ЦК України - особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня та вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин що мають значення. При цьому при визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно до ст. 1167 ЦК України - моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.12.2009 року по адміністративній справі № 2а-1939/09/2670 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, стягнуто на користь ОСОБА_1 з Міністерства внутрішніх справ України середній заробіток за період з 14.12.2007 року по 19.01.2008 року (а.с. 5-7).

Згідно вимог ст. 60 ЦПК України - кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст.61 ЦПК України.

Відповідно до роз’яснень, які містяться у п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, можливість відшкодування такої шкоди має бути прямо передбачена нормами відповідного матеріального закону на підставі якого суд вирішує справу.

Спеціальним законодавством, що регулює порядок проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ України, не передбачено можливості відшкодування моральної шкоди.

Отже, встановивши, що правовідносини між сторонами виникли з питань проходження позивачем служби в органах внутрішніх справ України, суд вважає, що позивач безпідставно посилається на ст. 1167 ЦК України.

Керуючись ст.ст. 23, 1167 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" №4 від 31.03.1995 року, ст.ст. 10, 57-60, 212-215 ЦПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, 3-я особа: Державне казначейство України про відшкодування моральної шкоди та стягнення витрат на правову допомогу відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

С УД Д Я