ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2015 р.                                                   Справа № 907/582/15

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді:                                                  Якімець Г.Г.,

суддів:                                                            Бойко С.М.,                                                                                                                        Бонк Т.Б.,

при секретарі судового засідання Кришталь М.Б.,

за участю представників:

від позивача – ОСОБА_1

від відповідача – ОСОБА_2

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 громади Мукачівсько-Ужгородської єпархії УПЦ Свято-Іллінської церкви с. Ірлява, б/н від 20.08.2015 року

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 04.08.2015 року (підписане 11.08.2015 року), суддя Ремецькі О.Ф.

у справі №907/582/15

за позовом ОСОБА_3 греко-католицької громади «св. ОСОБА_4» с. Ірлява Ужгородського району, с. Ірлява Закарпатської області

до відповідача ОСОБА_3 громади Мукачівсько-Ужгородської єпархії УПЦ Свято-Іллінської церкви с. Ірлява, с. Ірлява Закарпатської області

про усунення перешкод у користуванні майном

в с т а н о в и в :

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 04.08.2015 року по справі №907/582/15 позов ОСОБА_3 греко-католицької громади «св. ОСОБА_4» с. Ірлява Ужгородського району задоволено повністю: зобов’язано ОСОБА_3 громаду Мукачівсько-Ужгородської єпархії УПЦ Свято-Іллінської церкви с. Ірлява усунути перешкоди у користуванні майном – Свято-Іллінським храмом села Ірлява Ужгородського району на користь ОСОБА_3 греко-католицької громади «св. ОСОБА_4» с. Ірлява Ужгородського району, шляхом його звільнення.

Суд у рішенні, посилаючись на положення ст.ст.13, 41 Конституції України, ст.ст.321, 328, 386, 391 ЦК України, враховуючи розпорядження Представника Президента України в Закарпатській області №297 від 15.09.1992 року, яким повернено у власність ОСОБА_3 греко-католицькій громаді с. Ірлява Ужгородського району Іллінський храм села Ірлява, з огляду на те, що відповідач чинить перешкоди позивачу у користуванні його майном – Іллінським храмом, дійшов висновку про підставність та обґрунтованість позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ОСОБА_3 громада Мукачівсько-Ужгородської єпархії УПЦ Свято-Іллінської церкви с. Ірлява подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 04.08.2015 року по справі №907/582/15 та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник посилається на рішення виконавчого комітету Закарпатської обласної Ради народних депутатів №185 від 04.10.1991 року, згідно з яким Іллінський храм передано православній релігійній громаді УПЦ с. Ірлява Ужгородського району. Крім того, зазначає, що відповідач протягом 23 років користується культовою будівлею, а у 1991 році проведено капітальний ремонт будівлі за кошти релігійної громади УПЦ. На підтвердження володіння та користування храмом відповідач посилається, зокрема, на письмові докази страхування майна споруди, рахунки та квитанції про сплату за електро- та газопостачання, проект газопостачання споруди, розроблений та оплачений за замовленням відповідача, договори на газопостачання. Поряд з тим, наголошує, що судом першої інстанції не з’ясовано чи Свято-Іллінський храм с. Ірлява чи Іллінський храм в с. Ірлява є саме тим майном, яке передано позивачу 15.09.1992 року за розпорядженням представника Президента України №297. На думку скаржника, позивачем невірно обрано спосіб захисту порушеного права, оскільки, між сторонами існує спір про право власності на культову споруду, яка знаходиться у фактичному володінні відповідача.

14.09.2015 року представник відповідача (скаржника) подав суду клопотання про зупинення розгляду даної справи до вирішення Львівським апеляційним адміністративним судом справи №876/8275/15 за позовом ОСОБА_3 громади Мукачівсько – Ужгородської єпархії УПЦ Свято-Іллінської церкви до відповідача – Закарпатської обласної державної адміністрації про визнання недійсним розпорядження Представника Президента України в Закарпатській області №297 від 15.09.1992 року.

Представник скаржника в судовому засіданні повідомив, що ухвалою Львівського адміністративного суду від 17 вересня 2015 року у справі №876/8275/15 скасовано ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 липня 2015 року про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_3 громади Мукачівсько – Ужгородської єпархії УПЦ Свято-Іллінської церкви, а справу №807/1358/15-а направлено для продовження розгляду до Закарпатського окружного адміністративного суду. Відтак, представник скаржника в судовому засіданні підтримав клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення спору в адміністративному порядку.

Представник позивача проти заявленого клопотання заперечив, просив таке залишити без задоволення та продовжувати розгляд апеляційної скарги без зупинення провадження у справі.

Відповідно до ч.1 ст.79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі, зокрема, в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом та чим обумовлюється неможливість розгляду справи. Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв’язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов’язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Враховуючи наведене вище, розглянувши клопотання скаржника, колегія суддів дійшла висновку про відмову в його задоволенні, оскільки, в даному випадку відсутні підстави вважати неможливим розгляд даної справи до вирішення Закарпатським окружним адміністративним судом справи №807/1358/15-а.

Представник скаржника в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив задовольнити в повному обсязі: скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 04.08.2015 року по справі №907/582/15 та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу (б/н від 09.09.2015 року). Зокрема, зазначав, що в с. Ірлява діє один єдиний храм (св. ОСОБА_4), на підтвердження чого надав суду довідку Ірлявської сільської ради та копію технічного паспорту на обєкт нерухомого майна (церкву в с. Ірлява по вул. Шевченка). Разом з тим, зазначає, що храм св. ОСОБА_4 історично належав греко-католицькій громаді, а у 1992 році храм повернуто вказаній громаді розпорядженням Представника Президента у Закарпатській області №297 від 15.09.1992 року.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, розпорядженням голови Закарпатської обласної державної адміністрації №166 від 02.07.1992 року зареєстровано статут ОСОБА_3 громади греко-католицької церкви с. Ірлява Ужгородського району, про що видано відповідне свідоцтво про реєстрацію статуту релігійної громади №166 від 02.07.1992 року.

Розпорядженням Представника Президента України в Закарпатській області №297 від 15.09.1992 року, у відповідності до вимог ст.17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» вирішено повернути у власність релігійній греко-католицькій громаді с. Ірлява Ужгородського району Іллінський храм села.

Відповідно до архівної довідки Державного архіву Закарпатської області (вих.№Г-62/01-23 від 01.04.2015 року) підтверджується, що в частково збережених документах поземельно – книжного відділу Ужгородського окружного суду в поземельній вкладці №5 с. Ірлява значиться: на парцелі 110 – церковне кладовище на території села площею 1113 кв. сажнів; на парцелі 373 – виноградник в урочищі «Стара гура» площею 722 кв. сажнів; на парцелі 504 – орна земля в урочищі «ІІІ Ньомаш» площею 8 гольдів 220 кв. сажнів; на парцелі 76в – орна земля в урочищі «Під городами» площею 550 кв. сажнів.

Згідно оригінального судового запису (номер та дата не вказані) майно зареєстроване у поземельній вкладці №5 знаходилося у власності греко-католицької церкви с. Ірлява.

В поземельній вкладці №47 с. Ірлява значиться: на парцелі 117 – орна земля в урочищі «Під городами» площею 1089 кв. сажнів; на парцелі 486 – орна земля в урочищі «ІII Ньомаш» площею 3 гольда 783 кв. сажнів; на парцелі 567 – луг в урочищі «Мочар» площею 1 гольд 1410 кв. сажнів.

Згідно оригінального судового запису (номер та дата не вказані) майно зареєстроване у поземельній вкладці №47 знаходилося у власності греко-католицької церкви с. Ірлява.

В поземельній вкладці №49 с. Ірлява значиться: в на парцелі 42 – будинок №45 з двором та городом загальною площею 1090 кв. сажнів; на парцелі 119 – орна земля в урочищі «Під городами» площею 2 гольда 508 кв. сажнів; на парцелі 484 – орна земля, луг та не плодюча земля в урочищі «ІІІ Ньомаш» загальною площею 15 гольдів 1238 кв. сажнів; на парцелі 569 – луг в урочищі «Мочар» площею 4 гольда 1160 кв. сажнів.

Згідно оригінального судового запису (номер та дата не вказані) майно зареєстроване у поземельній вкладці №49 знаходилося у власності греко-католицької церкви с. Ірлява.

В поземельній вкладці №124 с. Ірлява на парцелі 568 значиться луг в урочищі «Мочар» площею 1 гольд 1410кв. сажнів. Згідно судовою запису №4077 від 30 квітня 1879 року майно, зареєстроване у поземельній вкладці №124 знаходилося у власності Ірлявської греко-католицької школи.

Судом також встановлено, що 19.03.2015 року за розпорядженням голови Закарпатської обласної державної адміністрації №88 затверджено у новій редакції статут ОСОБА_3 греко-католицької громади «св. ОСОБА_4» с. Ірлява Ужгородського району, про що видано відповідне свідоцтво про реєстрацію статуту №88/2779 від 19.03.2015 року.

Відповідно до п.1.1 Статуту ОСОБА_3 громади (у новій редакції) зазначено, що ОСОБА_3 греко-католицька громада утворена 02.07.1992 року, а відтак, є правонаступником цивільних прав та обов'язків релігійної громади греко-католицької церкви с. Ірлява Ужгородського району в повному обсязі.

ОСОБА_3 греко-католицька громада «св. ОСОБА_4» с. Ірлява Ужгородського району звернулась до господарського суду з позовом до ОСОБА_3 громади Мукачівсько-Ужгородської єпархії УПЦ Свято-Іллінської церкви с. Ірлява про усунення перешкод у користуванні майном – Свято-Іллінським храмом села Ірлява Ужгородського району, шляхом його звільнення.

Свято-Іллінський храм (Іллінський храм) перебуває у власності ОСОБА_3 греко-католицької громади «св. ОСОБА_4» с. Ірлява Ужгородського району, що підтверджується розпорядженням Представника Президента України у Закарпатській області №297 від 15.09.1992 року та, згідно з довідкою Ірлявської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області (вих.№83а/02-27 від 12.05.2015 року), знаходиться в селі Ірлява по вул. Шевченка б/н.

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України.

Згідно з ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 цієї норми передбачені способи захисту прав та інтересів, зокрема, припинення дії, яка порушує право.

За своєю правовою природою даний позов, який містить вимогу про усунення перешкод у користуванні майном, є негаторним. Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем – лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Так, відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

На підтвердження існування у позивача права власності на культову будівлю – Свято-Іллінський храм у с. Ірлява позивач посилається на розпорядження Представника Президента України у Закарпатській області №297 від 15.09.1992 року, яким у відповідності до ст.17 ЗУ «Про свободу совісті та релігійні організації» повернено у власність релігійній греко-католицькій громаді с. Ірлява Ужгородського району – Іллінський храм села.

Відповідно до ст.17 ЗУ «Про свободу совісті та релігійні організації» культові будівлі і майно, які становлять державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Республіці Крим - Уряду Республіки Крим. Культова будівля і майно, що є державною власністю, може передаватися у почергове користування двом або більше релігійним громадам за їх взаємною згодою. При відсутності такої згоди державний орган визначає порядок користування культовою будівлею і майном шляхом укладення з кожною громадою окремого договору. Самовільне захоплення культових будівель чи привласнення культового майна не допускається.

Пунктом 9.8 роз'яснення Вищого арбітражного суду від 29.02.1996 року №02-5/109 «Про деякі питання, що виникають при застосуванні Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» передбачено, що до введення в дію Закону все майно церковних і релігійних громад в Україні було визнано державною власністю згідно зі статтею 366 Адміністративного кодексу Української РСР 1927 року. Зазначене законодавство не було визначено нечинним з дня його прийняття, тобто таким, що не породило правових наслідків. Тому держава в особі органів, передбачених в статті 17 Закону, є належним власником культових будівель і майна.

У відповідності до п.6 постанови Верховної Ради України №988-XII від 23.04.1991 року «Про порядок введення в дію Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» Кабінету Міністрів України, Уряду Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям доручено забезпечити відповідно до Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», повернення у власність чи передачу у безоплатне користування релігійним громадам культових будівель і майна з урахуванням: прав релігійних громад, яким належали ці будівлі і майно на момент їх переходу у власність держави; прав релігійних громад, які користуються цими будівлями і майном у встановленому законом порядку; вкладення коштів релігійними громадами у спорядження, переобладнання культової будівлі і тривалості користування нею; наявності у даному населеному пункті (місцевості) інших культових будівель та їх використання релігійними громадами відповідних віровизнань; інших суттєвих обставин у їх сукупності.

Відтак, Закарпатською обласною державною адміністрацією (представником Президента України) розпорядженням №297 від 15.09.1992 року, у відповідності до вимог ст.17 ЗУ «Про свободу совісті та релігійні організації» повернено у власність ОСОБА_3 греко-католицькій громаді с. Ірлява Ужгородського району культову споруду області – Іллінський храм в селі Ірлява Ужгородського району Закарпатської області.

Згідно з ч.2 ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Предмет негаторного позову є вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Негаторним є позов власника, спрямований на захист його права власності від таких порушень, які не пов'язані з позбавленням власника володіння річчю, але перешкоджають йому реалізовувати своє право. Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його прав (користування, розпорядження) і відшкодовування завданих порушенням збитків. При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення. Для подання негаторного позову не вимагається, щоб перешкоди до здійснення права користування й розпорядження були результатом винних дій відповідача чи спричиняли збитки. Достатньо, щоб такі дії (бездіяльність) об'єктивно порушували права власника і були протиправними.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не спростовано, що провадженню богослужінь у Свято-Іллінському храмі села Ірлява та його використання, як культової споруди, яка належить греко-католицькій громаді перешкоджає православна релігійна громада села Ірлява, яка порушує права греко-католицької громади у вільному доступі до культової споруди.

06.04.2015 року позивачем направлено до начальника УМВС України в Закарпатській області та у прокурору Закарпатської області звернення за №112/15 з вимогою вжиття відповідних заходів реагування на порушення громадського порядку та хуліганство, яке мало місце 05.04.2015 року в с. Ірлява Ужгородського району, яке призвело до самовільного захоплення Іллінського храму, який переданий греко-католицькій громаді розпорядженням Представника Президента України №297 від 15.09.1992 року.

Листом №04/2015 від 01 квітня 2015 року про факт захоплення 22 березня 20015 року Іллінського храму та відібрання ключів православною релігійною громадою, позивач також повідомив Ужгородський РВ УМВС.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, саме відповідач – ОСОБА_3 громада Мукачівсько-Ужгородської єпархії УПЦ Свято-Іллінської церкви с. Ірлява здійснює дії, спрямовані на спричинення перешкод у користуванні позивачем – ОСОБА_3 греко-католицькою громадою «св. ОСОБА_4» с. Ірлява Ужгородського району своїм майном – культовою спорудою області – Свято-Іллінським храмом в с. Ірлява Ужгородського району.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із ст.33 ГПК України, кожна з сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідачем протилежного не доведено та доводів позивача належними доказами не спростовано.

Разом з тим, суд не бере до уваги посилання скаржника на рішення виконавчого комітету Закарпатської обласної Ради народних депутатів №185 від 04.10.1991 року, згідно з яким Іллінський храм передано православній релігійній громаді УПЦ с. Ірлява Ужгородського району, оскільки, зазначене рішення в частині передачі культової споруди православній релігійній громаді, визнано таким, що втратило чинність на підставі розпорядження Представника Президента України №297 від 15.09.1992 року, яке на момент розгляду справи є чинним.

При цьому, користування православною релігійною громадою Іллінським храмом у с. Ірлява, не може слугувати доказом належності такого храму на праві власності зазначеній релігійній громаді, а позивачем в свою чергу доведено протилежне (належність храму ОСОБА_3 греко-католицькій громаді «св. ОСОБА_4» с. Ірлява Ужгородського району).

Так само не є доказами, які б підтверджували право власності відповідача на спірну культову споруду, документи щодо страхування майна споруди, рахунки та квитанції про сплату за електро- та газопостачання, проект газопостачання споруди, розроблений та оплачений за замовленням відповідача, договори на газопостачання. Наведені докази лише свідчать про користування відповідачем спірним майном, однак не засвідчують його права власності.

Щодо сумнівів відповідача про існування іншого храму у с. Ірлява, ніж того, який передано у власність релігійній греко-католицькій громаді с. Ірлява Ужгородського району розпорядженням №297 від 15.09.1992 року, колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи вбачається існування лише одного єдиного храму св. ОСОБА_4 у с. Ірлява Закарпатської області, доказів існування будь-якого іншого храму скаржником не надано. Згідно з довідкою Ірлявської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області за вих.№83а/02-27 від 12.05.2015 року храм ОСОБА_4 знаходиться в селі Ірлява по вул. Шевченка б/н.

Крім того, колегія суддів не бере до уваги посилання скаржника на те, що позивачем невірно обрано спосіб захисту порушеного права, посилаючись на те, що між сторонами існує спір про право власності на культову споруду, яка знаходиться у фактичному володінні відповідача, оскільки позивачем доведено належними та допустимими доказами право власності на храм св. ОСОБА_4 у с. Ірлява, відтак, відповідно до ст.391 ЦК України останній вправі вимагати усунення перешкод у користуванні таким храмом.

Враховуючи все наведене вище, беручи до уваги розпорядження Представника Президента України №297 від 15.09.1992 року, яким вирішено повернути у власність позивача храм св. ОСОБА_4 (Іллінський храм), що знаходиться в с. Ірлява Закарпатської області, з огляду на спричинення відповідачем перешкод у користуванні позивачем зазначеним храмом (користування храмом з боку ОСОБА_3 громади Мукачівсько-Ужгородської єпархії УПЦ Свято-Іллінської церкви с. Ірлява також і не заперечується самим відповідачем та підтверджується матеріалами справи), колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовної вимоги ОСОБА_3 греко-католицької громади «св. ОСОБА_4» с. Ірлява Ужгородського району та зобов’язання ОСОБА_3 громаду Мукачівсько-Ужгородської єпархії УПЦ Свято-Іллінської церкви с. Ірлява усунути перешкоди у користуванні майном – Свято-Іллінським храмом села Ірлява Ужгородського району на користь ОСОБА_3 греко-католицької громади «св. ОСОБА_4» с. Ірлява Ужгородського району, шляхом його звільнення.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд повно і всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення, а доводи скаржника про скасування рішення суду першої інстанції є безпідставними.

Рішення Господарського суду Закарпатської області від 04.08.2015 року по справі №907/582/15 прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний господарський суд не вбачає.

Судовий збір за подання та розгляд апеляційної скарги, в порядку ст.49 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.101, 102, 103, 105 ГПК України, суд,

постановив:

Рішення Господарського суду Закарпатської області від 04.08.2015 року по справі №907/582/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_3 громади Мукачівсько-Ужгородської єпархії УПЦ Свято-Іллінської церкви с. Ірлява – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи №907/582/15 повернути до Господарського суду Закарпатської області.

Повну постанову складено 23.10.2015 року

Головуючий-суддя                                                                      Якімець Г.Г.

Судді                                                                                           Бойко С.М.

                                                                                                                                                                                                                                      ОСОБА_5