АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1996/15Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 5 ОСОБА_1

Доповідач в апеляційній інстанції

ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2015 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2

суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретаріОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 26 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про витребування майна із чужого незаконного володіння,

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

В листопаді 2014 року ОСОБА_6 звернулась до суду з вказаним позовом до ОСОБА_7, посилаючись на те, що згідно генерального доручення від 12 липня 2014 року вона має право володіти, користуватись і розпоряджатись автомобілем марки ВАЗ 21093 д.н.з. СА 4381 AT.

З відповідачем вона проживала однією сім’єю близько чотирьох років. В 2009 році їх сім'я розпалася, але у них є спільна донька ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, тому стосунки вони підтримували.

В липні 2014 року позивач звернулася до відповідача з проханням допомогти перевезти автомобіль ВАЗ 21093 д.н.з. СА 4381 AT з м.Черкаси до с.Буда, Горобіївська, Канівського району, який вона придбала на підставі договору купівлі-продажу за довіреністю.

В генеральне доручення на право керування транспортним засобом відповідач був вписаний. 10 вересня 2014 року відповідач приїхав поспілкуватися з їх донькою та скориставшись відсутністю ОСОБА_6, самовільно забрав автомобіль та всі правові документи на нього. Позивач неодноразово зверталася до відповідача про повернення їй транспортного засобу, але він не реагує на її прохання.

Просила суд винести рішення, яким витребувати у ОСОБА_7 автомобіль марки ВАЗ 21093 д.н.з. СА 4381 AT, належний їй з його незаконного чужого володіння та зобов'язати повернути його.

Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 26 червня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_6, посилаючись на неповне з’ясування усіх обставин справи, не дослідження і ненадання належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяння повному, об’єктивному та неупередженому розгляду справи та порушення норм матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до відхилення з наступних підстав.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Дане рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам закону відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем не надано суду жодного та допустимого доказу на підтвердження того, що ОСОБА_6 є власником майна - транспортного засобу ВАЗ 21093 д.н.з. НОМЕР_1.

Такий висновок відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.

Відповідно до витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей вбачається, що 12 липня 2014 року приватним нотаріусом ОСОБА_9 було посвідчено довіреність, виданої в порядку передоручення, на право керування та розпорядження транспортним засобом ВАЗ 21093, д.н.з. НОМЕР_2 на ім’я ОСОБА_6та ОСОБА_7

Згідно ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно п. 23 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» «відповідно до статті 387 ЦК та частини третьої статті 10 ЦПК особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача».

Відповідно до п. 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388, документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів є засвідчені підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою: договори та угоди, укладені на товарних біржах на зареєстрованих у Департаменті Державтоінспекції бланках, інші засвідчені в установленому порядку документи, що встановлюють право власності на транспортні засоби.

Відповідно до ч. 3 ст. 244 ЦК України, довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

З викладеного вбачається, що за довіреністю не передбачається перехід права власності на предмет довіреності, а тільки представництво.

Так, згідно ст.. 665 ЦК договір купівлі-продажу передбачає, що одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Саме за таким правочином відбувається перехід права власності на автомобіль.

Стаття 237 ЦК України чітко передбачає, що представництво - це правовідношення, в яких одна сторона має право вчиняти певні дії від імені другої сторони, яку вона представляє.

Тому, оформляючи довіреність на автомобіль, позивач отримала даний транспортний засіб тільки для користування і розпорядження, а не у власність.

Наведеними фактами спростовуються твердження апелянта про те, що вона є власником спірного автомобіля, оскільки при укладенні договору доручення позивач не набула права власності на нього.

.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України на позивача покладено обов'язок довести належними та допустимими доказами обгрунтованість позовних вимог.

Всупереч цьому позивач не надала суду жодного доказу, що вона являється власником спірного транспортного засобу.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За наведених обставин колегія суддів не знаходить підстав для скасування законного і обґрунтованого рішення суду. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 26 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про витребування майна із чужого незаконного володіння – залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно після її проголошення але може бути оскаржена до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів, починаючи з часу проголошення ухвали.

Головуючий :

Судді :