Справа № 204/2411/15-ц

Провадження № 2/204/1427/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 року м. Дніпропетровськ

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Черкез Д.Л.,

при секретарі Старостенко Т.В.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представників Відповідача ОСОБА_3: ОСОБА_4

ОСОБА_5,

відповідача ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, третя особа – Третя Дніпропетровська державна нотаріальна контора про визнання права на спадкування,-

ВСТАНОВИВ:

15 квітня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом я якому просила визнати за нею, яка після смерті ОСОБА_7 є спадкоємицею за законом п’ятої черги, право на спадкування за законом разом із спадкоємцями другої черги, ОСОБА_3 (надалі – Відповідач 1) та ОСОБА_6 (надалі – Відповідач 2). В обґрунтування своїх вимог зазначає, що 09.11.1926 року народився ОСОБА_8. 28.12.1925 року народилася ОСОБА_9. 13.05.1951 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_9 укладено шлюб та змінено прізвище з ОСОБА_9 на ОСОБА_10. Від спільного шлюбу у ОСОБА_8 та ОСОБА_11 народилося троє дітей: ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3. У травні 1972 року донька ОСОБА_12, після укладення шлюбу з ОСОБА_13, змінила прізвище з ОСОБА_12 на ОСОБА_13, а в вересні 1997 року, після укладення шлюбу з ОСОБА_14, змінила прізвище з ОСОБА_13 на ОСОБА_14. За час шлюбу з ОСОБА_13 у ОСОБА_15 народилася донька ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_4. 05.03.1994 року між ОСОБА_16 та ОСОБА_17 укладено шлюб. 13.05.1988 року на підставі рішення № 272/13 виконкому Красногвардійської районної Ради народних депутатів та свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння від 22.06.1988 року, виданого Красногвардійським районним відділом комунального господарства за ОСОБА_10 зареєстровано право власності на 39/100 житлового будинку, який розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Лихачева, буд. 13. 13.05.1988 року на підставі рішення № 272/13 виконкому Красногвардійської районної Ради народних депутатів та свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння від 22.06.1988 року, виданого Красногвардійським районним відділом комунального господарства за ОСОБА_7 зареєстровано право власності на 61/100 житлового будинку літ. Д-1, який розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Лихачева, буд. 13. 05.08.2001 року помер ОСОБА_8. 25.10.2004 року померла ОСОБА_11. Після смерті батьків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у домоволодінні за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Лихачева, буд. 13, постійно проживав та був зареєстрований ОСОБА_7, який фактично прийняв та вступив в управління спадковим майном. Після смерті ОСОБА_10 та ОСОБА_11, відкрилась спадщина на 39/100 домоволодіння, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Лихачева, буд. 13. Так, після смерті зазначених осіб єдиним спадкоємцем був ОСОБА_7, який і прийняв спадкове майно у вигляді 39/100 житлового будинку, однак за життя його у встановленому законом порядку не зареєстрував. 15.01.2013 року помер ОСОБА_7 05.03.2013 року із заявою № 307 про прийняття спадщини за отриманням спадщини до Третьої ОСОБА_18 державної нотаріальної контори звернулась Відповідач-2, яка приходилась померлому рідною сестрою. Додатково, до заяви про прийняття спадщини, Відповідач-2 написала заяву № 313 про відмову від права на спадкування на користь Позивача. В той же день Позивач подала до Третьої ОСОБА_18 державної нотаріальної контори заяву № 314 про прийняття спадщини по праву на прийняття спадщини за Відповідача-2. В цей же період із заявою про прийняття спадщини до Третьої ОСОБА_18 державної нотаріальної контори звернувся Відповідач-1, який приходився померлому рідним братом. За час життя спадкодавця, Відповідач-1 жодного разу не допомагав останньому матеріально і не здійснював моральної підтримки при її необхідності. У зв'язку з тим, що ОСОБА_7 за життя, потребував стороннього догляду, Відповідач-1 мешкаючи неподалік від брата, що в свою чергу характеризує наявність можливості в наданні допомоги, не здійснював догляд, не бажав спілкуватися, не купував ліки та продукти харчування, в категоричній формі нехтував родинними відносинами та згадав про брата лише при отриманні спадщини. 02.02.2015 року Позивач отримала відповідь № 845 з КП ДМБТІ щодо надання інформації про реєстрацію права власності на нерухоме майно за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Лихачова, буд. 13, в якій було зазначено, що 39/100 зареєстровано за ОСОБА_10, а 61/100 зареєстровано за ОСОБА_7. За життя померлий ОСОБА_7 доводився Позивачу рідним дядьком. Позивач є донькою Відповідача-2 та приходилась ОСОБА_7 племінницею. Відповідач-1 та Відповідач-2 відповідно до ст. 1262 ЦК України є спадкоємцями другої черги, а Позивач відповідно до ст. 1265 ЦК України є спадкоємцем п'ятої черги. В період з жовтня 2004 року по січень 2013 року Позивач тривалий час проживала разом з померлим ОСОБА_7, що підтверджується довідкою голови квартального комітету з місця проживання. Крім того, здійснювала опіку над ним та морально і матеріально забезпечувала (купувала та готувала їжу, купувала одяг, купувала побутову техніку, прибирала в будинку та дворі, здійснювала догляд при проходженні лікування, поздоровляла зі святами, допомагала при оформленні пенсії та субсидії, купувала ліки, сплачувала комунальні послуги, проводила ремонт та міняла вікна в будинку; здійснювала догляд за будинком при знаходженні спадкодавця на стаціонарному лікування), Також, після смерті спадкодавця Позивач, додатково, за власний рахунок здійснила поховання спадкодавця та купувала гранітний пам'ятник, що підтверджується копіями квитанцій. Починаючи з 2007 року ОСОБА_7 важко хворів, постійно потребував догляду та майже кожного місяця проходив стаціонарне лікування. На підставі вищевикладеного позивач звернулася до суду з даним позовом.

18 травня 2015 року вх. № 10050 від представника відповідача ОСОБА_19 – ОСОБА_4 до суду надійшло заперечення на позовну заяву, яке він згодом, 29 травня 2015 року вх. № 11038 уточнив. В обґрунтування заперечення зазначив, що позивач у своїй позовній заяві стверджує про те, що здійснювала опіку над гр. ОСОБА_7 та надавала останньому нематеріальні послуги, а саме: готувала їжу, прибирала в будинку та дворі, здійснювала догляд при проходженні лікування, поздоровляла зі святами. Проте, належних доказів про ці події, окрім показань трьох свідків, в підтвердження даних обставин, Позивач не надає. Також, Позивач стверджує про те, що нею було зроблено ремонт у будинку гр. ОСОБА_7 та замінені вікна. Однак документально це ніяким чином не підтверджено. Після смерті спадкодавця, Відповідач-1 виявив, що у даному домоволодінні, яке знаходиться за адресою: вул. Лихачьова, 13, м. Дніпропетровськ - були замінені вхідні замки на дверях. Даний факт свідчить про те, що Позивачем навмисно, з метою заволодіння частини спадщини, яка їй по праву не належить було присвоєно документи, померлого, а саме Договір купівлі-продажу вікон та квитанції. Більше того, у період з 2009 року по 2011 рік, ремонт дійсно проводився, але не Позивачем, а Відповідачем-1, разом зі своїм братом, гр. ОСОБА_20, та ще двома найманими працівниками. Позивачем вказується про те, що вона в період з жовтня 2004 року по січень 2013 року проживала разом з гр. ОСОБА_7Д, що нібито підтверджується Довідкою квартального комітету від 02.04.2015 року. Але, варто вказати, що твердження Позивача про проживання разом з померлим в одному будинку (адреса: вул. Лихачьова, 13, м. Дніпропетровськ) спростовуються доказами, які наявні у Відповідача-1, а саме Довідкою квартального комітету від 15.07.2013 року про те, що померлий -гр. ОСОБА_7 був зареєстрований та проживав один за вищевказаною адресою. Разом з цим, варто зауважити про те, що Відповідачем-1, його дружиною -гр. ОСОБА_21 та сином - гр. ОСОБА_22, неодноразово, упродовж багатьох років надавалася допомога як матеріального так і нематеріального характеру померлому родичу. Переважно, останніми надавалася допомога нематеріального характеру (купування ліків, харчів, спілкування, поради, допомога у прибиранні, тощо), адже гр. ОСОБА_7 отримував пенсію у розмірі близько 2 600,00 грн. та завжди говорив про те, що у разі купування харчів, ліків та інших матеріальних благ не за його кошти - останній не буде більше звертатися за допомогою та приймати її від будь-кого, так як він і сам може себе забезпечувати. Також зазначив, що померлим при житті у Третій ОСОБА_18 державній нотаріальній конторі було складено Довіреність від 15.06.2011 року, якою останній уповноважує дружину Відповідача-1, гр. ОСОБА_5 представляти інтереси гр. ОСОБА_7 Таким чином, дана Довіреність є письмовим доказом того, що у померлого гр. ОСОБА_7 та сім'ї Відповідача-1 були довірчі відносини. Позивач також вказує про те, що гр. ОСОБА_7 важко хворів і не міг самостійно себе обслуговувати, а тому Позивач постійно нібито допомагала йому по хатнім справам, піклувалася про нього та купувала йому усі необхідні речі. Відповідно до Виписки з історії хвороби гр. ОСОБА_7 № 517 від 08.02.2008 року у останнього був діагноз ХОЗЛ III ст., загострення, бронхіальна астма. Виходячи з даних ознак хвороби жодних наявних даних про те, що людина при такому захворюванні неспроможна себе обслуговувати та самостійно вести свій спосіб життя відсутні, а тому твердження про те, що гр. ОСОБА_7, не міг жити самостійно та мав ознаки каліки - нікчемна. Тим більше, останній завжди робив усі свої хатні справи самостійно та в нього це виходило добре. Він не перебував у безпорадному стані та не потребував сторонньої допомоги по життєзабезпеченню. Померлий міг пересуватись та обслуговувати себе самостійно. Інколи користувався допомогою родичів та сусідів, що підтверджується сусідом, який проживав по сусідству. Враховуючи наведене, вважав, що вимоги Позивача є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Позивач у судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі, та просила його задовольнити. Додатково пояснила, що вона проживала разом із померлим, вони перебували у гарних стосунках. Померлий перебував у поганих стосунках із його братом, відповідачем по справі – ОСОБА_3 До домової книги вони не записувалась, бо це було потрібно аби померлий не втратив право на субсидію. Комунальні послуги вони оплачували разом, з пенсії померлого та їх із чоловіком коштів. Також купували ліки, робили у будинку ремонт, замінили вікна.

Представник позивач ОСОБА_2 у судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач по справі – ОСОБА_6Д, у судовому засіданні проти задоволення позову не заперечувала. Суду пояснила, що вона купували ліки її померлому рідному брату у Новомосковську, за місцем свого проживання та передавала доньці. Також пояснила, що позивач по справі завжди проживала разом з померлим та допомагала йому у всьому.

Представники відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_4Г та ОСОБА_5 у судовому засіданні позов не визнали у повному обсязі та просили відмовити у його задоволенні. ОСОБА_5 додатково пояснила, що вона є дружиною відповідача – ОСОБА_3 Зазначила, що померлому допомагали всі чим могли. Разом з померлим позивач ніколи не проживала. Стосунки у відповідача з померлим були гарні. Померлий навіть видав на її ім’я довіреність аби вона оформлювала документи на будинок, що свідчить про те, що померлий довіряв їм та добре ставився.

Представник третьої особи до судового засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Надав на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Допитаний у судовому засіданні 12.06.2015 року у якості свідка ОСОБА_23 суду пояснив, що покійний ОСОБА_7 був його вчителем історії. ОСОБА_7 пропрацював у школі до 2010 року, а потім пішов на пенсію. Свідок раз в місяць його навідував. Допомагав робити ремонт. Позивач та її чоловік з 2005 року постійно проживали разом з покійним та допомагали йому, готували та прибирали. Він хворів, задихався, бо в нього була астма. В той же час, мав можливість обслуговувати себе сам, приймав душ, ходив до туалету. На його особисту думку стан померлого за життя не був безпорадним.

Допитана у судовому засіданні 12.06.2015 року у якості свідка ОСОБА_24 суду пояснила, що вона є сусідкою померлого. Позивач по справі постійно проживала разом з ним, допомагала йому, готувала та інше. ОСОБА_7 постійно лікувався бо хворів, інколи стан його погіршувався, і йому було дуже важко. Декілька разів вона бачила як до нього приходив його рідний брат, відповідач - ОСОБА_3 Зазначила, що брат йому ніколи не допомагав. Чи постійно позивач проживала разом з померлим сказати не може, бо не знає цього.

Допитаний у судовому засіданні 12.06.2015 року у якості свідка ОСОБА_25 суду пояснив, що він є вчителем історії. Коли ОСОБА_7 працював ще у школі, він був його колегою. Позивач по справі завжди допомагала йому, але проживала там не завжди. Він хворів та йому було інколи дуже тяжко, але безпорадним його стан назвати не можна, бо він міг і сам доглядати за собою. В гості до нього інколи приходив його брат, відповідач – ОСОБА_26, але відносини між ними були не зовсім добрими. Крім того суду пояснив,що у будинку разом з померлим деякий час проживав, син відповідача по справі – ОСОБА_3 разом зі своєю жінкою.

Допитаний у судовому засіданні 12.06.2015 року у якості свідка ОСОБА_27 суду пояснив, що він є сусідом позивача по справі, по вулиці Енергетичній у м. Дніпропетровську, де вона з 2005 року проживає разом зі своїм чоловіком. Інколи, він помічав, що вони разом з чоловіком не проживають у квартирі, бо він їх не чув та не бачив. Про те, що вона проживає за іншою адресою, йому нічого не відомо.

Допитаний у судовому засіданні 12.06.2015 року у якості свідка ОСОБА_28 суду пояснив, що він знайомий родини. Він працював на залізниці разом із позивачем по справі. Крім того, він працював разом із Відповідачем – ОСОБА_3, з яким вони разом інколи заходили у гості до померлого – ОСОБА_29 Племінниця його дружини зійшлася із племінником померлого ОСОБА_22, а тому вони всі разом вирішили зробити ремонт у будинку. Затрати на ремонт вирішили поділити навпіл. Ремонт робили в іншому меншому будиночку, не в тому де проживав померлий. У них у дворі два будинки. Зазначив, що ОСОБА_7 при житті не був безпорадним, завжди міг сам за собою доглядати. А померлому через його хворобу допомагали усі родичі.

Допитаний у судовому засіданні 25.06.2015 року у якості свідка ОСОБА_17 суду пояснив, що він є чоловіком позивача по справі. З 2005 року він разом з дружиною проживали у померлого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Лихачева, 13, а за місцем своєї реєстрації по вул. Енергетичній не проживали. ОСОБА_7 за життя міг сам ходити, приймати ванну, та у безпорадному стані не перебував. Вони разом із дружиною допомагали померлому. Прибирали, готували їжу, робили ремонт. Крім того забезпечували одягом та необхідними ліками. З братом, відповідачем – ОСОБА_3, у померлого були погані стосунки. Померлий за щось ображався на брата. Брат допомоги не надавав. Після смерті вони самі поховали померлого, за поховання домовлявся директор школи, у якій раніше працював ОСОБА_7

Допитана у судовому засіданні 25.06.2015 року у якості свідка ОСОБА_30 суду пояснила, що її племінниця ОСОБА_31 ІНФОРМАЦІЯ_5, проживала разом з племінником померлого ОСОБА_22. Це було у 2006 році. Прожили вони разом приблизно 1,5 роки. Проживали у іншій хаті у дворі померлого. Усі близькі вирішили зібрати гроші та зробити їм ремонт, купили котел. Останнього разу ОСОБА_7 вона бачила у 2007 році. Він все робив сам, у безпорадному стані вона його ніколи не бачила.

Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, покази свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши наявні докази у їх сукупності, встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 09 листопада 1926 року народився ОСОБА_8, що підтверджується свідоцтвом про народження серії ЯГ № 123274, виданого 16 січня 1952 року ОСОБА_18 Ленінським ЗАГС (т. 1, а.с. 6).

28 грудня 1928 року народилася ОСОБА_9, що підтверджується свідоцтвом про народження серії ЯШ № 737033, виданим 26.10.1950 року Амур-Нижньодніпровським ЗАГС м. Дніпропетровська (т. 1, а.с. 7).

13 травня 1951 року ОСОБА_8 уклав шлюб з ОСОБА_9, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії ЯТ № 886052, виданим Ленінським ЗАГС м. Дніпропетровська. Після укладення шлюбу ОСОБА_9І, змінила прізвище на «Щебельська» (т. 1, а.с. 6).

27 лютого 1952 року у ОСОБА_10 та ОСОБА_11 народилася донька, ОСОБА_12, що підтверджується свідоцтвом про народження серії ЯГ № 258161, виданим Ленінським рай бюро ЗАГС м. Дніпропетровська (т. 1, а.с. 8).

Крім того, у судовому засіданні встановлено, та це не оспорюється сторонами, що у ОСОБА_10 та ОСОБА_11 народилося ще двоє дітей, а саме: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Позивач по справі, ОСОБА_17 (дівоче прізвище – ОСОБА_16) ОСОБА_32, народилася 19 січня 1973 року, батьками якої зазначені ОСОБА_13 та ОСОБА_15, що підтверджується свідоцтвом про народження серії І-КИ № 298965, виданим 31.01.1973 року будинком щастя Ленінського району м. Дніпропетровська (т. 1, а.с. 9).

Відповідач по справі, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, уклала шлюб з ОСОБА_14 26 вересня 1997 року, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії І-КИ № 029685, виданим 26.09.1997 року відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Новомосковської міської ради народних депутатів (т. 1, а.с. 10).

05 березня 1994 року позивач по справі, ОСОБА_16 уклала шлюб з ОСОБА_17, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії І-КИ № 274287, виданим 05.03.1994 року відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Ленінської районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська. Після реєстрації шлюбу змінила прізвище на «Телятник» (т. 1, а.с. 10).

Згідно свідоцтва про право особистої власності на житло виданого 22 червня 1998 року виконавчим комітетом Красногвардійської районної ради народних депутатів, 61/100 частка домоволодіння, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Лихачева, 13 належить на праві власності ОСОБА_7 (т. 1, а.с. 16)

Згідно технічного паспорту № 446 інвентарний номер 11470/1а, виготовленого станом на 22.02.1988 року, власником 39/100 частин домоволодіння, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Лихачева, 13 зазначений ОСОБА_8 (т. 1, а.с. 17-25).

Згідно домової книги для прописки громадян, які проживають у ІНФОРМАЦІЯ_7 був зареєстрований ОСОБА_7 з 27.05. 1974 року (т. 1, а.с. 27-29).

05 серпня 2001 року помер ОСОБА_8, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-КИ № 620185 виданим 25.02.2015 року відділом державної реєстрації смерті реєстраційної служби ОСОБА_18 міського управління юстиції (т. 1, а.с. 30).

19 жовтня 2004 року померла ОСОБА_11, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-КИ № 620184 виданим 25.02.2015 року відділом державної реєстрації смерті реєстраційної служби ОСОБА_18 міського управління юстиції (т. 1, а.с. 31).

Згідно листа КП «Дніпропетровське МБТІ» № 845 від 02.02.2015 року встановлено, що станом на 31.12.2012 року в інвентаризаційній справі щодо домоволодіння, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Лихачева, 13 містяться відомості щодо права власності: 39/100 частин за ОСОБА_10, 61/100 часина за ОСОБА_7 (т. 1, а.с. 34).

Судом встановлено, що при житті ОСОБА_7 хворів бронхіальною астмою, про що свідчить виписка з історії хвороби № 517 від 08.02.2008 року, видана міською лікарнею № 7 м. Дніпропетровська (т. 1, а.с. 66) та копія амбулаторної картки (т. 1, а.с. 180-231).

ОСОБА_7 помер 15 січня 2013 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-КИ № 492751 виданим 22 січня 2013 року відділом державної реєстрації смерті ОСОБА_18 міського управління юстиції (т. 1, а.с. 30).

Згідно довідки про причини смерті виданої 16 січня 2013 року, виданої міською лікарнею № 7 м. Дніпропетровська, ОСОБА_7 помер через загострення наявної в нього хвороби – ХОЗЛ (хронічне обструктивне захворювання легень), (т. 1, а.с. 248).

Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Після його смерті відкрилася спадщина на належну йому частину нерухомого майна а також на інше майно.

Відповідно до ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За правилами ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Після смерті ОСОБА_7 була відкрита спадкова справа № 143, що підтверджується витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі № 33419397 від 05.03.2013 року, виданим Третьою ОСОБА_18 нотаріальною конторою (т. 1, а.с. 35).

З матеріалів спадкової справи № 143/2013 встановлено, що 05 березня 2013 року ОСОБА_6 звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та просила видати свідоцтво про право на спадщину за законом на її ім’я, що залишилася після смерті її брата – ОСОБА_7 що підтверджується заявою № 307 від 05.03.2013 року, копія якої міститься в матеріалах спадкової справи № 143/2013 (т. 1, а.с. 101).

В той же день, ОСОБА_6 звернулася до нотаріальної контори з заявою № 313, згідно якої відмовилася від належної їй частини спадщини на користь своєї доньки, племінниці померлого, позивача по справі – ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 102).

В свою чергу, 05 березня 2013 року ОСОБА_1 звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та просила видати свідоцтво про право на спадщину за законом на її ім’я, що залишилася після смерті її дядька – ОСОБА_7 що підтверджується заявою № 314 від 05.03.2013 року, копія якої міститься в матеріалах спадкової справи № 143/2013 (т. 1, а.с. 105).

Також судом встановлено, що 11 червня 2013 року відповідач по справі – ОСОБА_3, також звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та просив видати свідоцтво про право на спадщину за законом на його ім’я, що залишилася після смерті його брата – ОСОБА_7 що підтверджується заявою № 896 від 11.06.2013 року, копія якої міститься в матеріалах спадкової справи № 143/2013 (т. 1, а.с. 118).

Відповідно до приписів ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Судом встановлено, що відповідачі по справі ОСОБА_6 та ОСОБА_3 як рідні брат та сестра спадкодавця, є спадкоємцями другої черги, що відповідає положенням ст. 1262 ЦК України, відповідно до якої у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Відповідно до ст. 1265 ЦК України у п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно. Отже позивач по справі є спадкоємцем п’ятої черги.

Законом передбачена зміна черговості спадкування за наявності певних підстав для цього.

Так, згідно ч. 2 ст. 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Застосування наведеної норми вимагає доведення позивачем двох обставин: 1) факту опікування, матеріального забезпечення спадкодавця протягом тривалого часу; 2) перебування спадкодавця в безпорадному стані, тобто стані, зумовленому похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли особа не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Щодо першої обставини суд вважає доведеним той факт, що позивач на протязі тривалого часу опікувалася та надавала матеріальну допомогу спадкодавцю. Зазначена обставина підтверджена показами свідків, наданим ними у судовому засіданні, а також іншими наявними у матеріалах справи доказами.

Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_7 чоловік позивача займався його похованням, про що свідчить копія квитанції від 16.01.2013 року на доставку катафалка на суму 698,00 грн. (т. 1, а.с. 64), та розписка від 05.11.2013 року надана ОСОБА_33 про те, що він отримав від ОСОБА_17 3 000,00 грн. на виготовлення пам’ятника, загальна сума замовлення становить 7 300,00 грн., залишок – 4 300,00 грн. (т. 1, а.с. 65). Крім того, згідно копії договору купівлі-продажу вікон № 060911 від 06.09.2011 року вбачається, що Позивач замовила та оплатила купівлю вікон на загальну суму 24 987,00 грн. для встановлення їх у домоволодінні померлого, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Лихачева, 13 (т. 1, а.с. 149-153). Згідно копії договору на виконання робіт № 100212 від 10.02.2012 року Позивач замовила та оплатила виконання ремонтних робіт приміщень на загальну суму 34 351,00 грн. у домоволодінні померлого, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Лихачева, 13 (т. 1, а.с. 154-161).

Зазначені документи та покази свідків є належними та допустимими доказами на підтвердження зазначеного факту, а тому суд приходить до переконання про доведеність обставин опікування та матеріальної допомоги спадкодавцю позивачем протягом тривалого часу.

Щодо інших доказів наявних у матеріалах справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Оцінюючи на підставі ст. 212 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні обставин справи долучені за клопотанням позивача до матеріалів справи копій квитанцій за період з 2007 року по 2013 рік, про оплату за житлово-комунальні послуги по утримання будинку, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Лихачева, 13 (т. 1, а.с. 38-59), та копії чеку від 07.07.2008 року про купівлю за 987,00 грн. телевізора та витяжки (т. 1, а.с. 60); копії чеку від 09.07.2009 року про купівлю за 2 664,00 грн. холодильника та антени (т. 1, а.с. 61); копії чеку від 18.06.2010 року про купівлю за 2 400,00 грн. морозильника (т. 1, а.с. 62); копій листів з аптечного пункту від 10.06.2007 року, від 14.02.2008 року, 23.07.2009 року, від 20.03.2010 року, від 17.10.2011 року, від 29.06.2012 року про купівлі медикаментів (т. 1, а.с. 146-148), суд зазначає, що оскільки зазначені документи не містять інформації щодо даних покупця, або особи, яка сплачувала за комунальні послуги, що в свою чергу, не дає можливості ідентифікувати платника, суд критично ставиться до цих доказів та не вбачає підстав для прийняття їх до уваги в обґрунтування вимог позивача.

Стосовно другої обставини, наявність якої є обов’язковою для застосування положень ч. 2 ст. 1259 ЦК України суд зазначає наступне.

Згідно роз’яснень наданих у пункті 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

За клопотання представника позивача ухвалою суду від 25 червня 2015 року по справі було призначено посмертну судово-медичну експертизу та зупинено провадження по справі на час проведення експертизи.

На вирішення експертів було поставлено два запитання: 1) Чи перебував ОСОБА_7, який помер 15.01.2013 року, у період з 01.01.2007 року до дня своєї смерті у безпорадному стані через наявні у нього хвороби?; 2) Чи потребував ОСОБА_7, який помер 15.01.2013 року, у період з 01.01.2007 року до дня своєї смерті, виходячи з характеру його захворювання (захворювань) сторонньої допомоги, догляду та піклування?

06 жовтня 2015 року за вх. № 20700 на адресу суду надійшов висновок експертної комісії № 185 від 21.09.2015 року, що підтверджується листом КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» № 2182 від 22.09.2015 року (т. 2, а.с. 3).

Ухвалою суду від 07.10.2015 року провадження по справі було відновлено та призначено до судового розгляду на 21 жовтня 2015 року.

Як вбачається з висновку судово-медичної експертної комісії № 185 від 21.09.2015 року експертна комісія прийшла до наступних висновків:

Щодо першого питання поставленого на вирішення експертів – не дивлячись на наявність у гр. ОСОБА_7 комбінованої легенево-серцевої патології, до січня 2013 року – безпорадним його стан визначити неможливо, він знаходився в повній свідомості.

Щодо другого питання – враховуючи наявність у гр. ОСОБА_7 комбінованої легенево-серцевої патології, комісія експертів прийшла до підсумку, що він потребував соціальної допомоги (догляду, піклування, сторонньої допомоги) (т. 2, а.с. 4-12).

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Під час розгляду справи, належних доказів, у розумінні ст.ст. 10, 60 ЦПК України, що померлий перебував у безпорадному стані позивачем суду надано не було.

Свідки допитані у судовому засіданні підтвердили той факт, що ОСОБА_7 за життя не знаходився у безпорадному стані та мав можливість самостійно забезпечувати умови свого життя та доглядати за собою сам. Крім того, факт не перебування спадкодавця у безпорадному стані підтверджується також висновком експертної комісії.

З огляду на наведене суд зазначає, що факт перебування ОСОБА_7 при житті у безпорадному стані не знайшов свого підтвердження у судовому засіданні, в той час як наявність зазначеної обставини є обов’язковою умовою для застосування положень ч. 2 ст. 1259 до виниклих між сторонами правовідносин.

Отже, оскільки померлий ОСОБА_34 не перебував у безпорадному стані, а доказів неможливості ним самостійно забезпечити умови свого життя, потреби в постійному сторонньому догляді, допомоги та піклуванні матеріали справи не містять, суд не вбачає підстав для застосування положень ч. 2 ст. 1259 ЦК України та, відповідно, задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому судові витрати по справі підлягають віднесенню на рахунок позивача.

На підставі ст.ст. 1220, 1258, 1259, 1262, 1265, 1269, 1270 Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст. 3-4, 10-11, 57-60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволені позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, третя особа – Третя Дніпропетровська державна нотаріальна контора про визнання права на спадкування – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                                                                            Д.Л. Черкез