Рішення

                                                                    Іменем України

  29.04.  2009 р.    Теребовлянський  районний суд        Тернопільської області

 в складі головуючого  судді - Макарика В.Я.

 при секретарі — ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Теребовлі  цивільну справу за  позовом   ОСОБА_2  до  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,третя особа без самостійних вимог Іванівська сільська рада   про   визнання заповіту недійсним .

                                                                    Встановив:

  Позивач  ОСОБА_2,  звернувся до суду  з позовом  до ОСОБА_3, ОСОБА_5, про визнання заповіту  недійсним  від  22.03.2005  року  посвідченого Іванівською сільською радою згідно якого ОСОБА_6 заповів  все своє майно  ОСОБА_3, та ОСОБА_5 та який був посвідчений  Іванівською сільською радою.  

        В обгрунтування  позовних вимог позивач ОСОБА_2  вказує, що вищевказаний заповіт  його батько ОСОБА_6, не вправі був робити  , оскільки   29.05.1991 року  він разом із своєю дружиною  ОСОБА_7 склали спільний заповіт, щодо майна яке їм належало. А тому в разі складення спільного заповіту частка у праві спільної сумісної власності після смерті одного з подружжя переходить до другого з подружжя який його пережив. У випадку смерті останнього право на спадкування мають особи, визначені подружжям у заповіті. За життя дружини та чоловіка кожен з них має право відмовитися від спільного заповіту. Така відмова підлягає нотаріальному посвідченню, а тому за таких обставин вважає, що заповіт складений батьком 22.03.2005 року є недійсним , оскільки  за життя батька та матері жоден з  них не відмовився  від їхнього спільного заповіту.  Крім того вважає, що заповіт є недійсним, оскільки його підписав не батько  ОСОБА_6, оскільки він був неписьменною особою, та не вмів не писати ні читати, та маються в заповіті помилки де вказано, що в одних місцях заповіту  заповідач ОСОБА_6 в іншому місці заповіту вказано ОСОБА_8, маються виправлення в заповіті з Іванович на  Йосипович  і дані виправлення не обумовленні  секретарем сільської  ради яка складала заповіт, крім того даний заповіт не скріплено печаткою. Також просить суд продовжити строк звернення до суду з позовом , оскільки пропустив його з поважних причин так як проживає в Росії і не знав про існування заповіту від 22.03.2005 року.

  Відповідачка ОСОБА_5, позов визнала та пояснила , що погоджується з вимогами позивача  ОСОБА_2,  вважає, що даний заповіт є недійсним, оскільки батько не був письменним та не вмів читати та писати, атому заповіт підписувати не міг.

   Відповідач ОСОБА_2, позов не визнав та пояснив, що  дійсно його батько хоча і не був письменним , однак останній заповіт його є дійсним  - оскільки він виразив свою волю та просить відмовити позивачу в позовних вимогах, оскільки недотримання вимог при складанні заповіту відбулось не з його вини.

     Суд заслухавши пояснення сторін, свідка та дослідивши матеріали справи вважає, що   позов підлягає до задоволення, оскільки при складанні та оформлені даного заповіту було порушено загальні вимоги до змісту та  форми заповіту, а також слід продовжити  строк звернення позивача  до суду оскільки даний строк пропущено з поважних причин

      Так згідно статті 1247 ЦК України  до оформлення заповіту ставляться такі вимоги:

1. Заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення.

2. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.

Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу.

3. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

      Згідно ст. 1253 ЦК України, якщо особа не може сама прочитати заповіт то даний заповіт посвідчується при свідках та свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому, а також  у текст заповіту заносяться відомості про особу свідків.

    Як вбачається з заповіту від  22.03.2005 року , що він складений від імені ОСОБА_6, однак даний заповіт ним не підписаний, заповіт  зачитувався та складався без присутності свідків, та його всі екземпляри не  скріплені печаткою посадової особи яка повинна посвідчувати даний заповіт, та маються в заповіті помилки та виправлення які не обумовлені особою , що посвідчувала заповіт, тобто порушено  вимоги  до форми та змісту заповіту ( ст. ст. 207, 1247,1253 ЦК Ураїни).

    Також нікчемність заповіту  від 22.03.2005 року стверджується показами свідка ОСОБА_9, яка у судовому засіданні пояснила , що нею як  секретарем Іванівської с/ради   22.03.2005 року посвідчувався    заповіт ОСОБА_6,  і дійсно вона не дотримала вимог закону при посвідчені заповіту, оскільки  заповідач ОСОБА_6 був неписьменною особою то вона повинна була зробити запис , що за нього підписує інша особа, але вона цього не зробила, а просто покликала сусідку яка в заповіті  замість  свого підпису як свідка написала прізвище заповідача  « Баран».

 Крім того свідок пояснила , що в даному заповіті вона по своїй неуважності допустила ряд помилок в написанні по батькові заповідача де замість «Йосипович»  вказала «Іванович», також свідок пояснила, що завірила печаткою тільки один екзмпляр заповіту , а інші екземпляри заповіту які залишаються у заповідача  не завірила печаткою, та зробила виправлення в заповіті не обумовивши це у відповідності до закону.

 У відповідності до ст. 1257 ЦК України — заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

  Посилання позивача на ст.1243 ЦК Ураїни ( ред.2004р) згідно якої подружжя яке склало спільний заповіт 29.05.1991 року - після смерті одного з подружжя, другий не вправі розпоряджатися майном, суд не може взяти до уваги оскільки норми нового ЦК України не можуть поширюватися та регулювати відносини які наступили до введення  в дію  нового ЦК Ураїни , а тому суд вважає, що дія ст.1243 ЦК України поширюється тільки на відносини, що настали після введення даного кодексу в дію з січня 2004 року.

    Виходячи з вищенаведеного та   керуючись ст. 10,60,179 ЦПК України, ст.ст. 207,1247,1248,1253,1257 ЦК України,  суд

                                                                 вирішив:

Позов   ОСОБА_2  до  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,третя особа без самостійних вимог Іванівська сільська рада   про   визнання заповіту недійсним від 22 .03. 2005 року  посвідченого Іванівською сільською радоюТеребовлянського району Тернопільської області, який зареєстровано в реєстрі № 70 — задовільнити та визнати даний заповіт недійсним.

                       Витрати  по справі які понесені сторонами покласти на них.

      Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: