ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 40/10924.03.09
За позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Роялті-рент"
Провизнання рішення про дострокове розірвання договору недійсним,
Суддя: Пукшин Л.Г.
Представники:
від позивача:ОСОБА_2 за довіреністю від 24.02.09.
від відповідача:Карпов Є.І. в.о. Директора
В судовому засіданні за згодою представників сторін, відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Відповідача про визнання неправомірним рішення Товариства з обмеженою відповідальністю "Роялті-рент", викладене в листі №41/378-1 від 17.02.09, про дострокове розірвання договору суборенди від 16.04.07, укладеного між ТОВ „Роялті-Рент” та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.
Заявлений позов Позивач обґрунтовує наступним. 16.04.09 між Позивачем та Відповідачем укладено договір суборенди, відповідно до умов якого Відповідач передав Позивачу нежитлове приміщення загальною площею 32,10 кв.м. по вул. Гришка,5 у м. Києві. Термін використання зазначених приміщень сторони визначили у 5 років, а змінено цей термін може бути лише за згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди. Проте, 17.02.2009 Позивач отримав лист Відповідача за №41/378-1, яким повідомлено Позивача про дострокове розірвання договору суборенди.
З огляду на зазначене, Позивач вважає рішення Відповідача, яке викладене у листі №41/378-1 від 17.02.09, протиправним.
Ухвалою від 03.03.09 Господарського суду м. Києва суд порушив провадження у справі № 40/109 за даним позовом та призначив справу до розгляду у судовому засідання на 24.03.09.
У судове засідання, призначене на 24.03.09 з’явились представники Позивача та Відповідача. Відповідач надав відзив на позов. У відзиві повідомив, що скасував власне рішення, яке викладене у листі №41/378-1 від 17.02.09. Про вказане повідомив Позивача листом №23/03-1, який вручений особисто повноважному представнику Позивача 23.03.09. За таких обставин, просить суд припинити провадження у справі за відсутності предмету спору.
Судом заслухані пояснення присутніх представників сторін, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, слухання присутніх представників сторін суд, встановив:
16 квітня 2007 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Роялті-рент" укладено договір суборенди, відповідно до умов якого орендар (Відповідач у справі) зобов’язується передати суборендарю (Позивач у справі) у тимчасове платне користування частину будівлі торгово-адміністративного комплексу (далі-приміщення) загальною площею 32,10 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Гришка, 5.
Термін використання суборендарем приміщення відповідно до умов договору становить п’ять років, який починає спливати з дати відкриття і закінчується відповідно дня після спливу 5 річного терміну (ст.8 Договору).
За твердженням Позивача, рішення Відповідача про дострокове розірвання договору суборенди, викладене у листі №41/378-1 від 17.02.2009, порушує права позивача як орендаря, що належно виконує зобов’язання за договором.
Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором (ч.2 ст.188 ГКУ).
Лист №41/378-1 від 17.02.2009 Відповідача суд розцінює як пропозицію про розірвання договору, адресовану позивачу.
Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду (ч. 3 ст.188 ГКУ).
У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (ч.4 ст. 188 ГКУ).
Тобто, лише у разі, якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
В той же час, Позивач відповідь на лист Відповідача № 41/378-1 від 17.02.2009 останньому не надав, пропозицію про розірвання договору не відхилив, а, без дотримання вимог ст. 188 ГКУ, звернувся до суду за захистом, як вважає Позивач, порушених прав.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
З огляду приписи ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, обов’язковою умовою для звернення до суду є порушення прав та інтересів.
Тому, зважаючи на встановлені обставини справи, суд прийшов до висновку, що посилання позивача на порушення його прав - передчасне.
Крім того, на час розгляду справи Відповідач скасував власну пропозицію про розірвання договору, про що повідомив позивача листом за №23/03-1 від 23.03.09, у зв’язку з чим просить суд припинити провадження у справі.
Із такою позицією Відповідача суд не погоджується, оскільки дійшов висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, тому суд повинен відмовити у позові, а не припиняти провадження у справі (Інструктивний лист Вищого господарського суду України від 25.11.2005 р. за N 01-8/2229).
Так, відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно з ст.20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Отже, вказаними вище правовим нормами передбачений чіткий перелік способів захисту прав, з якими особа може звернутись до суду за захистом своїх порушених прав або законних інтересів. Також, вказаними нормами права передбачено, що суд може захистити порушене право іншим способом, якщо такий спосіб встановлений договором або законом. При цьому, такого способу захисту права, як визнання неправомірним рішення суб’єкта господарювання, що викладене в листі №41/378-1 від 17.02.09, зазначені норми ст.16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України не передбачають.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивач у поданій позовній заяві просить суд визнати неправомірним рішення Товариства з обмеженою відповідальністю "Роялті-рент", викладене в листі №41/378-1 від 17.02.09 щодо розірвання договору суборенди.
За вказаних обставин суд вважає, що Позивач звернувся до суду за захистом свого права у спосіб, який не передбачений нормами чинного законодавства України, отже вимоги Позивача не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України, що є підставою для відмови Позивачу у задоволенні позову.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати в даному випадку відшкодовуються за рахунок позивача (ст. 49 ГПК України).
Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.4, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
ВИРІШИВ:
У позові відмовити повністю.
Суддя Пукшин Л.Г.
дата підписання рішення 25.03.09