Справа № 2-39/2009
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
28 травня 2009 року Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючого судді Циктіча В.М.,
при секретарі Осадчій А.О.,
за участю: представниці позивача ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2Д.о.,
відповідачки ОСОБА_3,
представників відповідачів:
АТВТ „Компанія Алекс” - ОСОБА_4,
Ясинуватської районної
державної адміністрації - ОСОБА_5,
третя особа -
приватний нотаріус ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом гр.ОСОБА_7 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Акціонерного товариства відкритого типу „КОМПАНІЯ АЛЕКС”, ЯСИНУВАТСЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ, третя особа – приватний нотаріус ОСОБА_6, про визнання недійсними розпоряджень голови Ясинуватської районної державної адміністрації, визнання недійсними державних актів про право власності на земельні ділянки, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, стягнення грошових коштів, повернення земельних ділянок у державну власність, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач 05.08.2008 р. звернувся до суду з вищевказаним позовом зазначивши, що він 30.04.2005 р. призначений на посаду голови Ясинуватської районної державної адміністрації (надалі - РДА) і на час звернення до суду з даної посади не звільнений. До повноважень голови РДА відповідно до Закону України „ Про місцеві державні адміністрації ” віднесено розпорядження землями державної власності, на підставі цього ним протягом 2007 року видано ряд розпоряджень, які надали в подальшому підстави для підписання державних актів на право власності на земельні ділянки відповідачів ОСОБА_2Д.о. та ОСОБА_3 Разом з тим, йому 11.07.2008 р. пред”явлене обвинувачення, з якого він дізнався, що дані земельні ділянки отримані зазначеними відповідачами у результаті давання хабара. Вважає державні акти про право власності на землю відповідачів ОСОБА_2Д.о. та ОСОБА_3 та відповідні розпорядження недійсними на підставі ст.228 ЦК України (надалі — ЦК), оскільки вони порушують публічний порядок та спрямовані на порушення конституційних прав громадян, також мали на меті незаконне заволодіння державним майном. Державні акти на право власності на землю видані з порушенням вимог ч.ч.6-9 ст.118 Земельного Кодексу України (надалі – ЗК), так як ОСОБА_2Д.о. і ОСОБА_3 не мали наміру займатися особистим селянським господарством, як вони зазначали у своїх заявах, а переслідували мету продажу земельних ділянок. Зокрема, відповідач ОСОБА_2Д.о. після отримання земельної ділянки у власність здійснив її відчуження іншому відповідачеві – АТВТ „Компанія Алекс”. Позивач просив суд визнати недійсними розпорядження голови Ясинуватської РДА:
• - від 12.07.2007 р. №448 і №452 „Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки”,
• - від 08.10.2007 р. №735 „Про передачу земельної ділянки гр.ОСОБА_3 у власність для ведення особистого селянського господарства на території Спартаківської сільської ради ”,
• - від 08.10.2007 р. №736 „Про передачу земельних ділянок гр. ОСОБА_2Д.о. у власність для ведення особистого селянського господарства на території Спартаківської сільської ради ”;
визнати недійсними державні акти на право власності на землю:
• - ЯГ №730469, виданого 10.10.2007 р. ОСОБА_2Д.о.
• - ЯГ №730470, виданого 10.10.2007 р. ОСОБА_2Д.о.,
• - ЯГ №730468, виданого 10.10.2007 р. ОСОБА_3;
визнати недійсним засвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6 договір від 18.10.2007 р. між ОСОБА_2Д.о. та АТВТ „Компанія Алекс” про купівлю-продаж земельної ділянки площею 1,6383 га на території Спартаківської сільської ради та стягнути з ОСОБА_2Д.о. на користь АТВТ „Компанія Алекс” грошові кошти у сумі 1 565 500,00 грн., отриманих по вищевказаному договору;
зобов”язати ОСОБА_2Д.о. повернути у державну власність земельні ділянки площею 0,3617 га та 1,6383 га, розташовані на території Спартаківської сільської ради Ясинуватського району;
зобов”язати ОСОБА_3 повернути у державну власність земельну ділянку площею 2,0 га, розташовану на території Спартаківської сільської ради Ясинуватського району.
Представниця позивача у судовому засіданні ОСОБА_8 підтримала позовні вимоги, наполягала на їх задоволенні, додавши, що відповідач ОСОБА_2Д.о. свою заяву до РДА підписував як приватний підприємець, однак земельну ділянку отримав як громадянин.
Відповідачі позов не визнали, просили суд відмовити у його задоволенні.
Відповідач ОСОБА_2Д.о., заперечуючи проти позову, пояснив, що він у 2007 р. звернувся до Ясинуватської РДА з заявою про отримання у власність для ведення особистого фермерського господарства земельної ділянки розміром 2 га з тих 21 гектару землі, які протягом попередніх 12 років перебували у нього в оренді. Земельну ділянку отримав безоплатно, сплачував лише по чеках, які йому надавались. Оформленням документів він особисто не займався. Заяву про надання земельної ділянки підписав як приватний підприємець тому, що не обізнаний у правових питаннях. Продав отриману ділянку тому, що йому у той час потрібні були гроші. Орендовану землю використовував для ведення сільського господарства, як використовується земельна ділянка нинішнім власником йому не відомо.
Відповідачка ОСОБА_3 позов також не визнала зазначивши, що у 2007 році вона подала заяву до Ясинуватської РДА з метою отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, в теперішній час вона використовує ділянку згідно з цільовим призначенням. Їй нічого не відомо про передачу хабара посадовим особам РДА.
Представниця відповідача АТВТ “Компанія “Алекс” - ОСОБА_4 пояснила, що придбану товариством у ОСОБА_2Д.о. земельну ділянку планувалось використати для будівництва автосалону. Чинне законодавство не містить заборони на відчуження земель вказаної категорії, що підтверджено нотаріальним посвідченням угоди. На час розгляду справи цільове призначення землі не змінено. АТВТ згідно статуту вправі займатися веденням сільського господарства.
Відповідач - Ясинуватська районна державна адміністрація - спростовуючи доводи позивача у письмових запереченнях зазначила, що оспорювані розпорядження видані головою райдержадміністрації в межах встановлених законодавством повноважень, земельні ділянки надані відповідачам ОСОБА_2Д.о. та ОСОБА_3 відповідно до закону, чинне законодавство не забороняє відчужувати земельні ділянки, надані для ведення особистого фермерського господарства. Крім того, Розпорядженням Президента України від 04.04.2008 р. №126/2008-рп ОСОБА_7 відсторонений від посади голови Ясинуватської районної державної адміністрації.
Третя особа — приватний нотаріус ОСОБА_6 зазначила, що під час укладення 18.10.2007 р. договору купівлі-продажу земельної ділянки між ОСОБА_2Д.о. та АТВТ “Компанія “Алекс” вона перевірила його законність, повноваження сторін щодо укладення угоди, відсутність обтяжень та заборон щодо об»єкту угоди, сплату у встановленому розмірі державного мита. Оскільки усі умови чинного законодавства були дотримані вона посвідчила зазначений договір.
З'ясувавши обставини справи, надані на їх підтвердження докази, надавши правову оцінку відносинам сторін і виходячи з установлених під час розгляду фактів та правових норм, які підлягають застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача та його представниці, відповідачів та їх представників суд дійшов наступного.
Відповідно до положень ч.2 ст.14 Конституції України право власності на землю набувається і реалізується громадянами відповідно до закону.
На підставі пункту «в» частини 3 статті 116 ЗК земельні ділянки безоплатно передаються громадянам у власність в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом. Пунтком «б» частини 1 статті 121 Земельного кодексу, статтею 5 Закону України «Про особисте селянське господарство» для ведення особистого селянського господарства визначений розмір ділянки не більше 2,0 га.
Як обгрунтовано зазначив позивач, статтею 118 Земельного кодексу України (в ред. 2007 року) встановлений порядок безоплатної передачі земельних ділянок, згідно з частиною 6 даної статті громадянин, зацікавлений в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки з земель державної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації подає заяву до районної державної адміністрації, зазначаючи бажані розміри та мету її використання.
Матеріалами справи доведено, що відповідачі ОСОБА_2Д.о. та ОСОБА_3 дотримались зазначеної вимоги звернувшись 04.07.2007 р. з відповідними заявами до Ясинуватської РДА (а.с.43, 48).
На підставі ч.7 ст.118 ЗК райдержадміністрація шляхом видачі головою РДА -позивачем по справі - розпоряджень від 12.07.2007 р. №448 і №452 “Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки” надала дозвіл на розробку відповідних проектів відповідачам ОСОБА_2Д.о. і ОСОБА_3 (а.с.44, 45) При цьому, не зважаючи, що ОСОБА_2Д.о. у своїй заяві зазначив себе як приватного підприємця, розпорядженням від 12.07.2007 р. №448 відповідний дозвіл наданий ОСОБА_2Д.о. як фізичній особі.
Частиною 1 статті 51 ЦК встановлено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин. В той же час, на підставі ч.3 ст.1 Закону України «Про особисте селянське господарство» діяльність, пов’язана з веденням особистого селянського господарства, не відноситься до підприємницької діяльності. Відповідач ОСОБА_2Д.о., звертаючись до Ясинуватської РДА, не здійснював підприємницької діяльності. Дії відповідача - Ясинуватської райдержадміністрації щодо видання головою РДА оспорюваних розпоряджень відповідають суті правовідносин між органом державної влади та заявником, оскільки відповідач ОСОБА_2Д.о. був зацікавлений у отриманні земельної ділянки не як суб’єкт підприємницької діяльності, а як громадянин, про що йдеться в його заяві, та узгоджуються з частиною 2 статті 2 Земельного кодексу, згідно з якою до суб’єктів земельних відносин віднесені громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Наведене свідчить про правомірність дій Ясинуватської РДА під час видання оспорюваних розпоряджень голови РДА.
Позивачем не заперечується, що у подальшому, згідно з виданими розпорядженнями, з дотриманням встановлених законодавством вимог, розроблені проекти відводу земельних ділянок, проведена державна експертиза землевпорядної документації, та на їх підставі головою Ясинуватської РДА видані розпорядження від 08.10.2007 р. № 735 та № 736 про передачу земельних ділянок площею 2,0 га відповідно гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_2Д.о. у власність для ведення особистого селянського господарства.
Вказані дії вчинені головою РДА в межах наданих законодавством повноважень, оскільки відповідно до п.2 ст.21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» до ведення місцевої державної адміністрації віднесено розпорядження землями державної власності. Згідно з положеннями ст. ст. 39, 41 згаданого Закону голова місцевої держадміністрації очолює її, видає розпорядження від її імені.
Судом встановлено і представником позивача не заперечувалось, що земельні ділянки, надані ОСОБА_2Д.о. та ОСОБА_3, розташовані за межами населених пунктів і до їх передачі відповідачам мали державну форму власності. (а.с.138, 139)
Позивач, наполягаючи на задоволенні позовних вимог, стверджує, що укладені правочини є недійсними, оскільки були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також на незаконне заволодіння державним майном, тобто порушують публічний порядок.
Разом з тим, позивач не наводить, які саме та чиї конституційні права порушені під час видання оспорюваних розпоряджень та наданні земельних ділянок у власність відповідачам ОСОБА_2Д.о. і ОСОБА_3 В той же час, суд вважає, що реалізація вказаними громадянами наданого Конституцією та іншими законами права не порушила прав інших громадян, оскільки за невизначеним колом осіб у повному обсязі зберігаються гарантовані Конституцією України права та свободи людини та громадянина.
Не може погодитись суд з твердженням позивача щодо незаконного заволодіння відповідачами ОСОБА_2Д.о. і ОСОБА_3 державним майном. Надання вказаним відповідачам земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства відбулося на підставі наведених вище норм Конституції України, Земельного кодексу, Закону України «Про особисте селянське господарство».
Згідно з положеннями ст.215 ЦК недійсним є правочин, якщо його зміст суперечить вимогам Цивільного кодексу, іншим актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства (ч.1 ст. 203 ЦК); особа, яка вчиняє правочин, не має необхідного обсягу цивільної дієздатності (ч.2 ст.203 ЦК); волевиявлення учасників правочину не було вільним або не відповідало їхній внутрішній волі (ч.3 ст.203 ЦК); правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені (ч.5 ст.203 ЦК).
Оспорювані правочини – розпорядження голови РДА від 12.07.2007 р. №448 і №452 „Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки”, від 08.10.2007 р. №735 „Про передачу земельної ділянки гр.ОСОБА_3 у власність для ведення особистого селянського господарства на території Спартаківської сільської ради ”, від 08.10.2007 р. №736 „Про передачу земельних ділянок гр. ОСОБА_2Д.о. у власність для ведення особистого селянського господарства на території Спартаківської сільської ради” нормам Цивільного кодексу, іншим нормам цивільного законодавства не суперечать, моральних засад суспільства не порушують.
В силу ч.1 ст.34 ЦК повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років. На підставі наданих сторонами документів судом встановлено що відповідачі ОСОБА_2Д.о. і ОСОБА_3Г як повнолітні особи мають повну цивільну дієздатність, оскільки даних щодо визнання їх недієздатними або обмеження їх дієздатності позивачем не надано.
Голова Ясинуватської РДА, видаючи оспорювані ним же розпорядження, діяв в межах встановлених Законом України «Про місцеві державні адміністрації» повноважень, даних щодо своєї недієздатності або обмеження дієздатності на той час суду не надав.
Випадок, коли волевиявлення учасників правочину не було вільним або не відповідало їхній внутрішній волі можливий у разі вчинення правочину під впливом помилки (ст.229 ЦК), обману (ст.230 ЦК) або насильства (ст. 231ЦК).
Позивачем не надано доказів, що вчинені ним вищевказані правочини – видання оспорюваних розпоряджень - є результатом помилки, обману або насильства.
Посилання позивача на те, що відповідачі ОСОБА_2Д.о. і ОСОБА_3, звертаючись з заявами до Ясинуватської РДА про надання у власність земельних ділянок, не мали наміру вести особисте селянське господарство, суд сприймає, як ствердження про вчинення правочину під впливом обману.
Разом з тим, згідно зі ст.230 ЦК обман має місце у разі, коли одна сторона правочину навмисно ввела другу сторону в обману щодо обставин, які мають істотне значення. Істотними ж визнаються - природа правочину, прав та обов’язків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність. Наявність жодного з зазначених вище факторів позивачем не підтверджена. В той же час, ч.2 ст.229 ЦК вказує, що помилка щодо мотивів правочину істотного значення не має.
Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_3 на час розгляду справи залишається власником отриманої земельної ділянки на підставі державного акту ЯГ №730468.
Суд констатує, що правочини, які позивач просить визнати недійсними, спрямовані на реальне настання правових наслідків, що ними обумовлені. Так, відповідачі ОСОБА_2Д.о. і ОСОБА_3, які мали намір отримати у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, їх фактично отримали, відповідач - Ясинуватська РДА виконала передбачений статтею 10 Закону України «Про особисте селянське господарство» обов’язок підтримки особистих селянських господарств.
Таким чином, підстав, передбачених ч.1 ст.215, ч.ч.1-3, 5 ст.203 ЦК для визнання правочинів недійсними судом не знайдено.
Згідно з ч.2 ст.215 ЦК недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У зв’язку з цим позивач зазначає, що земельним законодавством не передбачена можливість правомірного отримання земельних ділянок шляхом давання хабара.
Частиною 3 статті 61 ЦПК України встановлено, що не підлягають доказуванню обставини, що встановлені судовим рішенням, у тому числі у кримінальній справі. Однак факт давання відповідачами ОСОБА_2Д.о. і ОСОБА_3 хабара за отримання земельних ділянок вироком не підтверджений.
Статтею 328 ЦК встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із Закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
На підставі досліджених доказів та застосування відповідних правових норм суд дійшов висновку про отримання відповідачами ОСОБА_2Д.о. і ОСОБА_3 земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, право власності на які підтверджено державними актами ЯГ №730469 і ЯГ №730470, виданих ОСОБА_2Д.о., і ЯГ №730468, виданого ОСОБА_3, у законний спосіб.
Пункт 15 Перехідних положень Земельного кодексу України ( в ред. за станом на 18.10.2007 р.), встановлюючи заборону на відчуження земель певного цільового призначення, не передбачав обмежень щодо можливості відчуження земельних ділянок, наданих для ведення особистого селянського господарства.
ОСОБА_2Д.о., будучи на підставі державного акту ЯГ №730470 власником земельної ділянки площею 1,6383 га, здійснюючи передбачене ст.317 ЦК право розпоряджатися своїм майном, на підставі договору купівлі-продажу від 18.10.2007 р. здійснив її відчуження на користь АТВТ „Компанія Алекс”.
Частина 2 статті 215 ЦК встановлює, що недійсним є правочин, якщо його недійсність передбачена законом. Позивач зазначає, що відповідач ОСОБА_2Д.о. не був власником відчужуваної земельної ділянки. Разом з тим, це твердження не відповідає матеріалам справи та спростовується добутими доказами.
Таким чином, суд не знаходить підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу від 18.10.2007 р. між ОСОБА_2Д.о. та АТВТ „Компанія Алекс”.
Внаслідок зазначеного не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо повернення у державну власність земельних ділянок, наданих відповідачам ОСОБА_2Д.о. та ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства.
Не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_2Д.о. на користь АТВТ „Компанія Алекс” грошових коштів у сумі 1 565 500,00 грн., отриманих по договору від 18.10.2007 р. купівлі-продажу земельної ділянки площею 1,6383 га на території Спартаківської сільської ради.
Частиною 1 статті 16 ЦК кожній особі надано право звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Зазначена норма узгоджується з ч.1 ст.3 Цивільного процесуального кодексу України (надалі – ЦПК), якою також кожній особі забезпечується право звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Правочини, які позивач вимагає визнати недійсними, не порушують його особисті права та інтереси.
Статтею 45 ЦПК передбачено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб, або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах.
Однак зазначені особи до суду не звертались.
Відповідно до Розпорядження Президента України від 04.04.2008 р. № 126/2008-рп ОСОБА_7 на підставі ст.147 КПК України відсторонений від посади голови Ясинуватської районної державної адміністрації (а.с.152)
Виходячи з наведеного суд вважає, що позивач не має права звернення до суду в якості представника органу державної влади – Ясинуватської районної державної адміністрації.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.203, 215, 228, 328 ЦК України, ст.116, 121 Земельного кодексу України, ст.ст.212, 215 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
У задоволенні позову ОСОБА_7 відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Ясинуватський міськрайонний суд.
Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження
Суддя:
Справа № 2-39/2009
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
(вступна та резолютивна частини)
28 травня 2009 року Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Циктіча В.М.,
при секретарі Осадчій А.О.,
за участю: представниці позивача ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2,
відповідачки ОСОБА_3,
представників відповідачів:
АТЗТ „Компанія Алекс” ОСОБА_4,
Ясинуватської районної
державної адміністрації ОСОБА_5,
третьої особи ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом гр.ОСОБА_7 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Акціонерного товариства закритого типу „Компанія Алекс”, Ясинуватської районної державної адміністрації, третя особа – приватний нотаріус ОСОБА_6, про визнання недійсними розпоряджень голови Ясинуватської райдержадміністрації, визнання недійсними державних актів про право власності на земельні ділянки, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, стягнення грошових коштів, зобов”язання повернути земельні ділянки у державну власність, -
В И Р І Ш И В :
У задоволенні позову ОСОБА_7 відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Ясинуватський міськрайонний суд.
Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження
Суддя:
МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ
Л И С Т
25.09.2006
Начальникам Головного
управління юстиції
Міністерства юстиції
України в Автономній
Республіці Крим, обласних,
Київського та
Севастопольського міських
управлінь юстиції
Стосовно обмежень, встановлених
пунктом 15 Перехідних положень
Земельного кодексу України
У зв'язку з надходженням до Міністерства юстиції України
запитів стосовно обмежень, встановлених пунктом 15 Перехідних
положень Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (далі - Кодекс),
Міністерство юстиції вважає за необхідне повідомити наступне.
Відповідно до частини першої статті 22 Кодексу ( 2768-14 )
землями сільськогосподарського призначення визнаються землі,
надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення
сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності,
розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені
для цих цілей.
Згідно пункту "а" частини третьої вказаної статті Кодексу
( 2768-14 ) землі сільськогосподарського призначення передаються у
власність та надаються у користування громадянам: для ведення
особистого селянського господарства; садівництва; городництва;
сінокосіння та випасання худоби; ведення товарного
сільськогосподарського виробництва.
Виходячи з преамбули і частини першої статті 1 Закону України
"Про фермерське господарство" ( 973-15 ) виробництво товарної
сільськогосподарської продукції, її переробку та реалізацію на
внутрішньому і зовнішньому ринку з метою отримання прибутку
передбачає ведення громадянами фермерського господарства. Така
діяльність є підприємницькою.
Разом з тим, відповідно до статті 1 Закону України "Про
особисте селянське господарство" ( 742-15 ) діяльність, пов'язана
з веденням особистого селянського господарства, не відноситься до
підприємницької діяльності. Ведення громадянами особистого
селянського господарства здійснюється з метою задоволення
особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання
сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та
надання послуг з використання майна цього господарства, в тому
числі у сфері сільського земельного туризму.
Відповідно до підпункту 4.3.36 пункту 4.3 статті 4 Закону
України "Про податок з доходів фізичних осіб" ( 889-15 ) не
включаються до складу загального місячного або річного
оподатковуваного доходу платника податку доходи від відчуження
безпосередньо власником сільськогосподарської продукції (включаючи
продукцію первинної переробки), вирощеної (виробленої) ним на
земельних ділянках, наданих, зокрема, для ведення особистого
селянського господарства, якщо їх розмір не було збільшено в
результаті отриманої в натурі (на місцевості) земельної частки
(паю).
Враховуючи викладене, обмеження, встановлені пунктом
15 розділу X "Перехідні положення" Кодексу ( 2768-14 ) поширюються
на земельні ділянки, що перебувають у власності громадян і
призначені для ведення особистого селянського господарства, якщо
до нього приєднані виділені в натурі (на місцевості) земельні
частки (паї).
Сторiнки: [ 1 ]
Знайти слова на сторiнцi:
* тiльки українськi (або рос.) лiтери, мiнiмальна довжина слова 3 символи...
[ закрити ] Управлiння комп'ютеризованих систем
Апарату Верховної Ради України © 1996-2009 [ вгору ]