НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/5378/15

№ 2/183/2994/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2015 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

судді Юр'євої Т.І.,

при секретарі Хачатурової Е.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомосковську справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, суд,-

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому вказує, що йому належить на праві приватної власності будинок № 95 по вул. Куйбишева у м. Новомосковську Дніпропетровської області, як спадкове майно, на підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом та за законом, а також на підставі договору дарування. Відповідачка приходиться йому колишньою дружиною, з якою він був одружений з 18 липня 1992 року по 10.11.2014 року. Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2014 року шлюб між ними був розірваний. У вищевказаному будинку постійно проживають: він, його син – ОСОБА_3, дочка – ОСОБА_4, та її двоє неповнолітніх дітей. До квітня 2014 року в будинку постійно проживала колишня дружина – ОСОБА_2, яка добровільно виїхала з будинку, але залишилась там зареєстрованою. Комісією в складі голови квартального комітету та сусідів неодноразово встановлювався факт не проживання відповідачки за зазначеною адресою ( акти від 13.12.2014 року, 20.02.2015 року, 22.04.2015 року, 06.06.2015 року, 10.08.2015 року). Ці обставини можуть підтвердити свідки – сусіді, та його діти. З квітня 2014 року і по теперішній час відповідачка за місцем реєстрації не проживає, а проживає за іншою адресою у м. Одеса, з іншим чоловіком.

Реєстрація відповідачки у належному йому будинку ущемляє його права, як власника будинку, на право володіння, користування та розпорядження власністю. Через реєстрацію відповідачки він вимушений нести затрати по сплати комунальних послуг у більшому розміру.

Позивач просить усунути перешкоду у користуванні власністю та визнати відповідачку такою, що втратила право користування житловим приміщенням у його будинку за вищевказаною адресою на підставі ч.2 ст. 405 ЦК України, тому що вона понад рік не проживає у цьому будинку без поважних причин.

У судовому засіданні позивач підтримав позов повністю, дав суду пояснення, аналогічні вищевикладеному.

Відповідачка у судовому засіданні позов визнала частково, суду пояснила, що дійсно з початку 2014 року вона не проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1. Цей будинок належить позивачу на праві приватної власності у порядку спадкування після смерті його батьків. 10.11.2014 року шлюб між ними був розірваний на підставі заочного рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області. Про вказане рішення вона не знала. Вона прожила з позивачем 22 роки. Під час спільного проживання з позивачем в вищевказаному будинку вона приймала участь у ремонтних роботах, побудували на земельної ділянки туалет, робила благоустрій на ділянці та вела господарство. Три роки тому з позивачем почалися сварки на ґрунті ревнощів та побутових проблем. Позивач склав умови, які були неможливі для її проживання, він чинив перешкоди у користуванні речами, ображав її, погрожував їй, тому вона вимушена була уїхати з будинку до подрузі у м. Сімферополь, а потім переїхала до м. Одеса, де зараз проживає у іншого чоловіка за адресою: АДРЕСА_1. Коли вона приїжджала до м. Новомосковську, позивач не пускав її до будинку. Останні півроку вона не могла приїжджати до м. Новомосковську в зв’язку з хворобою. У серпні 2015 року вона знаходилась на стаціонарному лікуванні у м. Одеса. Вона частково визнає позов, та просить залишити її реєстрацію у вказаному будинку, та можливість періодично находиться у цьому будинку.

Суд, вислухавши позивача, відповідачку, пояснення свідка ОСОБА_4, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню.

Оцінюючі пояснення сторін в судовому засіданні суд прийшов до висновку, що між сторонами склалися неприязні відносини 3 роки тому, на підставі непорозуміння, неповаги один до одного. З пояснень сторін вбачається. що, дійсно, протягом останніх років, до 2014 року, у них були сварки та конфлікти на ґрунті ревнощів та побутових проблем. Але заперечення відповідачки в частині того, що позивач склав умови, які були неможливі для її проживання в будинку, що він чинив перешкоди у користуванні речами, ображав її, погрожував їй, тому вона вимушена була уїхати з будинку до подрузі у м. Сімферополь, а потім переїхала до м. Одеса, нічим не підтверджуються. Вона не надала суду жодних доказів неправомірної поведінки відповідача. Ії пояснення, що, коли вона приїжджала до м. Новомосковську, позивач не пускав її до будинку, також нічим не доказані, незважаючи на те, що суд при роз’яснені її прав в судовому засіданні наполягав на тому, що вона повинна надати суду докази в підтверджені своїх заперечень (письмові, або свідків). ЇЇ пояснення, що останні півроку вона не могла приїжджати до м. Новомосковську в зв’язку з хворобою, також не підтверджені в судовому засіданні. З наданою нею виписки з історії хвороби вбачається, що вона з 20 серпня 2015 р. по 01 вересня 2015 р. (тобто 12 днів) знаходилась на стаціонарному лікуванні у кардіохірургічному відділенні клініки №1 у м. Одеса з діагнозом: ІБС: дифузний кардіосклероз, хронічна форма. Гіпертонічна хвороба. Стан після операцій у 2001 і у 2007 р.р.

Крім того, суд враховує, що відповідачка прибула в судове засідання по даній справі 16.10.2015 року, розгляд справи був відкладений на 23.10.2015 року, але до початку розгляду даної справи від неї не надійшло зустрічного позову, та не надано суду ніяких доказів у запереченні проти позову, хоча для цього у неї був достатній час.

В судовому засіданні встановлено, що будинок за адресою м. Новомосковськ, вул. Куйбишева, 95 належить ОСОБА_1 (позивачу) на праві приватної власності на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом і за заповітом а також на підставі договору дарування. Право приватної власності зареєстровано у Новомосковському бюро технічної інвентаризації.

У вищевказаному будинку зареєстровані позивач, відповідачка, а також діти: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 і ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, що підтверджується довідкою голови квартального комітету №14 у м. Новомосковську.

Згідно заочного рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10.11.2014 року шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 розірваний. Рішення набуло законної сили, що підтверджується копією вказаного рішення суду.

Факт не проживання відповідачки у вищевказаному будинку з квітня 2014 року по теперішній час підтверджується актами від 13.12.2014 року, 20.02.2015 року, 22.04.2015 року, 06.06.2015 року, 10.08.2015 року, складеними Головою квартального комітету №14 у м. Новомосковську за участю сусідів.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що відповідачка не проживає у ІНФОРМАЦІЯ_6 протягом півтора року. Інші пояснення давати відмовилась, пославшись на ст. 63 Конституції України, оскільки сторони – це її батьки.

Суд вважає, що реєстрація відповідачки у вищевказаному будинку ущемляє права позивача, як власника будинку, на право володіння, користування та розпорядження власністю.

Згідно ст. 391 ЦК України, власник може вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з ч.2 ст. 405 ЦК України член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Оцінюючі зібрані докази, суд вважає, що відповідачка не проживає у вищевказаному будинку без поважних причин з квітня 2014 р., що перешкоджає позивачу належним чином використовувати свої право власника.

Суд вважає визнати відповідачку такою, що втратила право користування житловим приміщенням у будинку за вищевказаною адресою.

Судом встановлено, що позивачем при подачі позову до суду сплачено судовий збір у розмірі 243,60 грн., а тому на підставі ст. 88 ЦПК України, судові витрати по справі покласти на позивача, так як відповідач звільнена від сплати судового збору, оскільки являється інвалідом другої групи, що піддтверджується довідкою МСЕК від 03 квітня 2014 року серія АВ № 0248576.

Керуючись ст.ст. 317, 319, 391,405 ч. 2 ЦК України, ст.ст. 11, 60, 213, 215 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, - задовольнити.

ОСОБА_2 визнати такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою м. Новомосковськ, вул. Куйбишева, 95, знявши її з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

Рішення може бути оскаржене протягом 10 днів з дня його оголошення.

Суддя: Т.І. Юр'єва