ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 312
РІШЕННЯ
Іменем України
05.02.2007 | Справа №2-14/10424-2006 |
За позовом Заступника військового прокурора Феодосійського гарнізонув інтересах Держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ
До відповідача -1 Державного підприємства Міністерства оборони України «Феодосійський судно механічний завод», м. Феодосія
До відповідача -2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецсудноремонт», м. Севастополь
Про визнання недійсним договору
Суддя Курапова З.І.
П Р Е Д С Т А В Н И К И:
Від позивача – не з’явився
Від відповідача - 1 Севрин М.В., копія дов. від 10.01.2007. у справі
Від відповідача -2 Шепотенко С.В., копія дов. від 15.01.2007. у справі
За участю пом. прокурора Мандабура В.В.
Суть спору: Заступник військового прокурора Феодосійського гарнізону звернувся до господарського суду АР Крим в інтересах держави в особі Міністерства оборони України з позовом до ДП Міноборони України «Феодосійський судно механічний завод» про визнання недійсним договору купівлі-продажу (контракт № 71 від 28.10.2004.), який укладений між Державним підприємством Міністерства оборони України «Феодосійський судно механічний завод» та ТОВ «Спецсудноремонт».
Представник позивача у судові засідання не з’явився, про дні слухання справи повідомлений належним чином: ухвали надіслані на його юридичну адресу рекомендованими листами.
Свої позовні вимоги позивач пояснює тим, що у порушення ч.2 ст.75 Господарського кодексу України, ч.2 ст.6 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» відповідачами укладений контракт № 71 від 28.10.2004. купівлі-продажу військового майна на підставі дозволу № 227\2747\1 від 02.09.2004., наданого не уповноваженою особою - директором Департаменту капітального будівництва та управління фондами Міністерства оборони України, конкурс не проводився, Кабінетом Міністрів України дозвіл на реалізацію майна не надавався.
Клопотанням без номеру та дати (а. с. 91, 92) позивач позовні вимоги підтримує, просить розглянути справу у відсутності представника.
Відповідач-2 – ТОВ «Спецсудноремонт» залучений до участі у справі у якості другого відповідача ухвалою Господарського суду АРК від 25.07.2006.
Представник відповідача-1 позовні вимоги визнав.
Відповідач-2 позовні вимоги не визнав за мотивами, що застосування до майна, що було предметом контракту, положень Закону України «Про правової режим майна у Збройних Силах України» і визначення його як військового майна є цілком помилковим, відповідно до ст..1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військове майно – це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, позивач є державним підприємством, закріплене за ним майно не є військовим майном.
Розглянув матеріали справи, заслухав доводи представників позивача та відповідача, висновок прокурора, суд -
Встановив :
28.10.2004. Державне підприємство «Феодосійський судномеханічний завод» Міністерства оборони України (Продавець) і ТОВ «Спецсудоремонт» (Покупець) уклали контракт № 71, відповідно до якого Продавець зобов’язався продати у власність Покупця, а Покупець зобов’язується прийняти майно (состав, кількість і вартість кожної позиції зазначені у специфікації, яка є додатком № 1 до Контракту) і сплатити за нього грошові кошти Продавцю відповідно до умов цього контракту.
По акту прийому –передачі обладнання від 02.11.2004. Продавець (відповідач-1) передав Покупцю (відповідач-2) майно на загальну суму 67343,10 грн.
Перелік переданого майна по акту відповідає переліку майна, зазначеному у додатку № 1 до договору.
Військової прокурор міста Феодосії та позивач вважають, що зі сторони відповідачів булі порушені правові нормі при укладанні зазначеного контракту, оскільки дозвіл на відчуження майна підприємства надавався директором Департаменту будівництва та управління фондами Міністерства оборони України, тобто не уповноваженою особою, та вказує, що вирішення питань щодо забезпечення Збройних Сил України військовим майном належить до компетенції Кабінету Міністрів України.
Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» тільки з моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статус військового майна.
Державне підприємство Міністерства оборони України «Феодосійський судно механічний завод» не є військовою частиною, що підтверджується Статутом державного підприємства Міністерства оборони України «Феодосійський судномеханічний завод», підприємство створено для виконання державного контракту, замовлень Міністерства оборони України і договірних зобов’язань з іншими замовниками по судноремонту, ремонту та виготовленню озброєння, військової техніки та майна, а також для випуску цивільної продукції, товарів народного вжитку і надання послуг з метою одержання прибутку, на підприємство розповсюджується дія Закону України «Про підприємства в Україні».
Таким чином, на правовий режим відповідача не поширюється положення Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» та інших актів законодавства про правовий режим військового майна.
Відповідно до ч.5 ст.75 Господарського кодексу України державне комерційне підприємство має право відчужувати основні фонди лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно входить, і, як правило, на конкурентних засадах.
Відповідно до пункту «ж» частини 3 статті 4 Указу Президента України № 888\97 від 21 серпня 1997 року «Про затвердження положень про Міністерство оборони України та Генеральний штаб Збройних Сил України» Міністерство оборони України здійснює управління військовим майном і майном підприємств, установ та організації, що належать до сфери його управління.
Як вбачається з матеріалів справи, державне підприємство Міністерства оборони України «Феодосійський судно механічний завод» отримало дозвіл Міністерства оборони України № 227\2747\1 від 02 вересня 2004 року (а. с. 17- 31) на відчуження майна, яке було предметом контракту № 71 від 28.10.2004.
Таким чином, контракт № 71 від 28.10.2004. був укладений на підставі дозволу, що був наданий відповідно до пункту «ж» частини 3 статті 4 Указу Президента № 888\97 від 21 серпня 1997 року «Про затвердження положень про Міністерство оборони України та Генеральний штаб Збройних Сил України, Міністерством оборони України, тобто уповноваженим органом, оскільки директор Департаменту капітального будівництва та управління фондами Міністерства оборони України згідно наданої йому довіреності від 17.08.2004. (а. с. 86) мав право надавати дозвіл на відчуження майна державних підприємств.
Тобто, твердження позивача про те, що особа, яка надала дозвіл на відчуження майна, не мала на це повноважень, є недоказаними та спростовується матеріалами справи.
Відповідач-2 у судове засідання надав постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.09.2006. у справі № 2-11\10248-2006 за позовом заступника військового прокурора Феодосійського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до ДП Міністерства оборони України «Феодосійський судно механічний завод», з-я особа – ТОВ «Спецсудоремонт» про визнання недійсним договору (а. с. 88-90), якою у позові відмовлено.
Як вбачається з вказаної постанови, прокурор звернувся з позовом про визнання недійсним контракту № 03\75 від 02.11.2004., що укладений між ДП МО України «Феодосійський судно механічний завод» та ТОВ «Спецсудоремонт» за тими ж підставами, як і позов про визнання недійсним контракту № 21 від 28.10.2004.
Згідно з ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
При таких обставинах, позовні вимоги про визнання контракту № 71 від 28.10.2004. недійсним, задоволенню не підлягають.
У судовому засіданні, яке відбулося 05 лютого 2007 р. були оголошені тільки вступна та резолютивна частини рішення.
Відповідно до ст. 84 ГПК України рішення оформлено та підписано 23 лютого 2007 р.
З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу Україні, суд –
ВИРІШІВ:
У позові відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Курапова З.І.