КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.05.2009 № 6/310
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Авдєєва П.В.
Коршун Н.М.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Андішула А.М. (за довір.),
від відповідача1 -Вавдійчик Б.П., Поліщук О.В. (за довір.),
від відповідача-2- Попівський Д.І. (за довір.),
від відповідача-3 - не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "SRL "PINAR-COM"
на рішення Господарського суду м.Києва від 05.06.2008
у справі № 6/310 (суддя Ковтун С.А.)
за позовом Державне підприємство "Енергоринок"
до Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
Товариство з обмеженою відповідальністю "SRL "PINAR-COM"
Компанія "Liberton Associates Limited"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про визнання недійсним договору
ВСТАНОВИВ:
В квітні 2007 р. позивач звернувся до господарського суду із позовом до відповідачів про визнання недійсним договору №31/4 уступки права вимоги, укладеного 01.02.2006 між ТОВ „SRL “PINAR-COM” (Республіка Молдова) та Компанією „Liberton Association Limited”(Об’єднане королівство Великої Британії).
Позов обґрунтовано тим, що спірний договір укладено з порушенням вимог ст.ст.516, 203 ЦК України, оскільки згоди на заміну кредитора у цьому зобов'язанні ДП "Енергоринок" як сторона не надавало. Крім того, оскаржуваний договір уступки права вимоги суперечить положенням Закону України "Про електроенергетику".
Рішенням Господарського суду м. Києва від 05.06.2008 р. у справі №6/310 позов задоволено.
ТОВ „SRL “PINAR-COM”, не погоджуючись із рішенням господарського суду, оскаржило його до Київського апеляційного господарського суду з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права.
В апеляційній скарзі апелянт вказує на помилковість висновків господарського суду, зокрема, неправомірне застосування до спірних правовідносин сторін положень ст.15-1 Закону України „Про електроенергетику”, якою встановлений особливий порядок розрахунків на оптовому ринку електроенергетики, учасниками якого є ДП „Енергоринок” та ДП „НАЕК „Енергоатом”. Натомість ТОВ „SRL “PINAR-COM” не є учасником оптового ринку електричної енергії України.
Заборгованість, яка передавалася за спірним договором №31/4, виникла на основі акту передачі арештованого майна від 22.06.2006 р., складеного судовим виконавцем відділення Кеушень ДІСР Республіки Молдова в рамках виконавчого провадження, а не з договору купівлі-продажу (поставки) електроенергії. За таких обставин, оскільки ТОВ „SRL “PINAR-COM” не є стороною договору №698/05-НАЕК/640/01 від 18.05.2001, а зобов’язання сторін в частині проведення розрахунків за електроенергію виникли з інших підстав, ніж купівля-продаж, підстави застосовувати ст.15-1 Закону України „Про електроенергетику” щодо порядку проведення розрахунків на оптовому ринку електроенергії, за твердженням апелянта, є відсутніми.
Крім того, апелянт посилається на порушення судом норм процесуального права, зокрема, ст.ст.15, 124 ГПК України щодо компетенції господарських судів у справах за участі іноземних підприємств. В обґрунтування власної позиції апелянт вказує на те, що позивачем було подано позов з порушенням встановлених правил територіальної підсудності за місцезнаходженням відповідача-1, який як було з’ясовано не є стороною за договором. За таких обставин, за твердженням апелянта, у відповідності до положень п.1 ст.20 Конвенції про правову допомогу и правові відносини по цивільним, сімейним та кримінальним справам (ратифіковану в Україні в 1993 р.), позови до юридичних осіб подаються в суди сторони, що домовляється, на території якої знаходиться орган управління юридичної особи, його представництво чи філіал.
ДП „НАЕК „Енергоатом” надало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає про необґрунтованість доводів апеляційної скарги та просить суд залишити їх без задоволення. Оскаржуване у справі рішення вважає законним, тому просить залишити його без змін.
На підтвердження власної позиції відповідач-1 посилається на наявність, укладеного між ДП «Енергоринок» та ДП НАЕК «Енергоатом» 18.05.01 договору купівлі-продажу електроенергії №698\05-НАЕК\640\01, до прав та обов'язків за яким застосовується право України, оскільки його сторони є резидентами України, а місцем вчинення, рівно як і місцем виконання угоди є також Україна. Відповідно Законом, який регулює зобов'язання сторін відносно розрахунків за електричну енергію є Закон України «Про електроенергетику».
Крім того, пунктом 8.7 статті 8 Договору від 18.05.01 №698\05-НАЕК\640\01 передбачено, що права та обов'язки, які виникають за цим договором, не можуть бути передані третій стороні без письмової згоди другої сторони. Оскільки ДП НАЕК «Енергоатом» та ДП «Енергоринок» письмової згоди на заміну сторони у зобов'язаннях за договором від 18.05.01 №698\05-НАЕК\640\01 не давали, відповідач-1 вважає неправомірним укладення між відповідачами-2, 3, спірного договору на відступлення права вимоги, згідно з яким заборгованість, що утворилась в результаті поставки електроенергії за цим договором у розмірі 224 631 532,42 грн. була передана новому кредитору - ТОВ „SRL “PINAR-COM”.
Через канцелярію суду 25.05.09 р. представником ТОВ „SRL “PINAR-COM” подано письмове клопотання про зупинення апеляційного розгляду справи №6/310 до розгляду Господарським судом м. Києва справи №7/138-37/505 за позовом ДП «Енергоринок» до Компанії „Remington Worldwide Limited” та Компанії „Liberton Association Limited” про визнання недійсним договору уступки права вимоги №21/05/ДТ від 12.03.05. Відповідач зазначає, що предметом договору №31/4 від 01.02.06 є заборгованість, що виникла з договору №21/05/ДТ про уступку права вимоги, що є суттєвим для з’ясування зобов’язань сторін відносно предмету спору у справі №6/310.
Апелянт вказує на необхідність зупинення апеляційного розгляду справи №6/310 до розгляду справи №7/138-37/505 в зв’язку із тим, що ці справи є пов’язаними, і відповідно рішення суду, прийняте у справі №7/138-37/505 може вплинути на результати розгляду спору у справі №6/310.
Згідно вимог ч.1 ст.79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
Розглянувши подану ТОВ „SRL “PINAR-COM” заяву, колегія приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого клопотання про зупинення апеляційного провадження у справі №6/310 та можливість розгляду поданої апеляційної скарги, оскільки дані справи не є пов’язаними між собою, та розгляд Господарським судом м. Києва справи №7/138-37/505 не перешкоджає розгляду апеляційним судом поданої ТОВ „SRL “PINAR-COM” апеляційної скарги у справі №6/310.
Учасники спору були належним чином повідомлені про час та місце судових засідань (про що свідчать наявні в матеріалах справи докази про виконання доручення суду про вручення процесуальних документів за кордоном згідно положень Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних та комерційних справах). Однак, Компанія „Liberton Association Limited” наданими їй процесуальними правами щодо прийняття участі в судовому засіданні не скористалися та повноважного представника для представництва власних інтересів не направила, про причини своєї неявки в судове засідання суд не повідомила. Судова колегія, заслухавши думку інших представників сторін, приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника Компанія „Liberton Association Limited”.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, наданого відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.
Під час розгляду спору господарським судом було встановлено, що між ДП „Енергоринок” та ДП „НАЕК„Енергоатом” 18.05.01 був укладений договір №698/05-НАЕК/640/01, у відповідності до предмету якого ДП „НАЕК„Енергоатом” прийняв на себе зобов’язання здійснювати продаж електроенергії ДП „Енергоринок”, а останній зобов’язувався її придбавати та проводити розрахунок у відповідності до умов цього договору.
З матеріалів справи вбачається, що 01.02.2006 між відповідачами – ТОВ „SRL “PINAR-COM” та Компанією „Liberton Association Limited” укладено спірний договір №31/4 уступки права вимоги, згідно предмету якого Компанія „Liberton Association Limited” передала ТОВ „SRL “PINAR-COM” право вимоги заборгованості від ДП „Енергоринок” у розмірі 224631532,42 грн.
Згідно п.1.2. договору №31/4 заборгованість виникла на підставі акту передачі арештованого майна б/н від 22.06.05, складеного судовим виконавцем Кеушень ДИСР Республіки Молдова та договору №21/05/ДТ уступки права вимоги від 12.08.05.
Як свідчать матеріали справи, спір між сторонами виник з приводу правомірності укладення між відповідачами договору №31/4 уступки права вимоги, за яким було передано право вимоги заборгованості від позивача.
Позивач вважає укладений між відповідачами спірний договір №31/4 незаконним, а тому просить визнати його недійсним з часу його укладення. В обгрунтування власної позиції посилається на п.8.7. основного договору №698/05-НАЕК/640/01 від 18.05.01, яким визначено, що заборгованість, що стала предметом даного договору, права та обов’язки сторін за договором, не можуть бути передані третім особам в односторонньому порядку. В даному випадку позивач своєї згоди на заміну кредитора у зобов’язанні не надавав. Крім того, позивач зазначає, що положення спірного договору протирічить ст.5 Закону України „Про електроенергетику”, оскільки ТОВ „SRL “PINAR-COM” не належить до числа осіб, які мають право приймати оплату за електричну енергію, придбану на оптовому ринку електроенергії.
ДП „НАЕК„Енергоатом” також вважає спірний договір укладений між відповідачами неправомірно, позовні вимоги вважає заявленими обґрунтовано.
Оскільки ДП „НАЕК„Енергоатом” не є стороною за спірним договором №31/4, колегія погоджується із висновком суду першої інстанції щодо безпідставності заявлення позову до відповідача-1, а тому провадження в цій частині підлягає припиненню.
Розглянувши обставини справи та дослідивши зібрані докази, колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків щодо укладення відповідачами спірного договору №31/4 з порушенням вимог цивільного законодавства України та спеціального Закону України „Про електроенергетику”, а тому правомірно задовольнив позов.
Згідно вимог ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України встановлено, що дностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до положень ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Колегія звертає увагу на те, що сторони, укладаючи договір №698/05-НАЕК/640/01 від 18.05.01, в п.8.7. договору передбачили, що права та обов’язки однієї сторони, що виникають за договором, не можуть бути передані третій особі без письмової згоди другої сторони.
В даному випадку, як було встановлено судом під час розгляду спору, позивач відповідної згоди, у відповідності до вимог п.8.7. договору, на передачу права вимоги заборгованості третій особі не надавав.
Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що спірні правовідносини сторін щодо постачання електроенергії регулюються також положеннями спеціального Закону України „Про електроенергетику”, положеннями якого визначені спеціальні вимоги, режим та порядок проведення розрахунків між сторонами – суб’єктами оптового ринку електроенергії.
Згідно положень ст.15-1 даного Закону, для проведення розрахунків за закуплену на оптовому ринку електричної енергії України та спожиту електричну енергію енергопостачальники, що здійснюють підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, їх відокремлені підрозділи та оптовий постачальник електричної енергії відкривають в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання. Перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання в уповноваженому банку для зарахування коштів за електричну енергію затверджується та доводиться до відома споживачів Національною комісією регулювання електроенергетики України.
Споживачі, які купують електричну енергію у енергопостачальників, що здійснюють підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, вносять плату за поставлену їм електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника в уповноваженому банку.
Кошти з поточних рахунків із спеціальним режимом використання енергопостачальників, що здійснюють підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, перераховуються згідно з алгоритмом оптового ринку електричної енергії виключно на:
- поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії;
- поточний рахунок підприємства, яке здійснює передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами;
- поточний рахунок енергопостачальника.
Кошти за електричну енергію, закуплену на оптовому ринку електричної енергії, всіма енергопостачальниками перераховуються виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії.
З поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії зазначені кошти спрямовуються виключно:
- енергогенеруючим компаніям та іншим суб'єктам підприємницької діяльності, які провадять продаж електричної енергії оптовому постачальнику електричної енергії;
- підприємству, яке здійснює диспетчерське управління об'єднаною енергетичною системою та передачу електричної енергії магістральними електричними мережами;
- на поточний рахунок оптового постачальника електричної енергії;
- іншим особам, які мають право на отримання коштів з інвестиційної складової оптового тарифу на електричну енергію, затвердженої Національною комісією регулювання електроенергетики України, в тому числі на спільне фінансування розвитку нетрадиційних джерел електричної енергії.
Умови про оплату електричної енергії коштами та про відкриття поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії (енергопостачальника, що здійснює підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території) є обов'язковими умовами договору купівлі-продажу електричної енергії між оптовим постачальником електричної енергії та енергопостачальником (договору на постачання електричної енергії між енергопостачальником, що здійснює підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, та споживачем).
На поточні рахунки із спеціальним режимом використання не може бути звернено стягнення за зобов'язаннями учасників оптового ринку електричної енергії.
Аналізуючи вимоги спеціального законодавства, що ставляться до порядку проведення розрахунків між суб’єктами оптового ринку електроенергії, колегія приходить до висновку, що позивач, будучи оптовим постачальником електроенергії, на виконання вимог Закону України „Про електроенергетику” зобов’язаний перерахувати заборгованість за отриману електроенергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергогенеруючої компанії - ДП „НАЕК„Енергоатом”.
За таких обставин колегія погоджується із доводами позивача та відповідача-1, та приходить до висновку, що передача оплата грошових коштів за електроенергію, придбану на оптовому ринку, передача заборгованості, будь-яким іншим особам, в тому числі відповідачу-2, не відповідає вимогам Закону України „Про електроенергетику”.
З огляду на вищевикладене, колегія вважає, що господарським судом було правомірно задоволено позов та визнано недійсним, укладений між відповідачами договір №31/4 уступки права вимоги від 01.02.2006.
Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Судова колегія також звертає увагу на те, що апелянт по суті рішення Господарського суду м. Києва від 05.06.2008 р. не оскаржує, в своїй апеляційній скарзі посилається на допущені судом процесуальні порушення. З приводу заявлених доводів в апеляційній скарзі колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно зі ст. 124 ГПК України, господарські суди розглядають справи за участю іноземних підприємств і організацій, якщо місцезнаходження відповідача на території України. При цьому, підвідомчість і підсудність справ за участю іноземних підприємств і організацій визначається за правилами, встановленими статтями 12-17 цього Кодексу.
Відповідно ж до ч. ч. 1, 2 ст. 15 ГПК України справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо, а у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів - за місцезнаходженням відповідача.
Частиною 3 ст. 15 ГПК України визначено, що справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.
За таких обставин, мала місце альтернативна підсудність справи за вибором позивача відповідно за місцезнаходженням одного із відповідачів.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закон України «Про міжнародне приватне право» підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі.
Згідно з п. п. 2, 7 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадках, якщо на території України відповідач у справі має місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, а також якщо дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України.
Отже, на час відкриття провадження у справі №6/310 її підсудність судам України було визначено правильно, з огляду на те, що відповідач-1 (ДП НАЕК «Енергоатом») у справі з іноземним елементом, має місцезнаходження на території України у м. Києві; а якщо виходити з умов оспорюваного договору відступлення права вимоги від 01.02.06 №31/4, то у відповідача-2 - Компанії ТОВ „SRL “PINAR-COM” на території України знаходилось майно (майнові права щодо заборгованості).
Апелянтом належних доказів у відповідності до вимог ст.ст.33-34 ГПК України в обґрунтування власної позиції суду не надано, тому апеляційна скарга визнається необгрунтованою, і задоволенню не підлягає.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції цілком обґрунтовано задовольнив заявлені позовні вимоги. Оскаржуване рішення відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам справи, зібраним у справі доказам на час його прийняття, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „SRL “PINAR-COM” залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 05.06.2008 р. у справі №6/310 залишити без змін.
3. Матеріали справи №6/310 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова набуває чинності з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця.
Головуючий суддя Корсак В.А.
Судді Авдєєв П.В.
Коршун Н.М.