КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 01.06.2009                                                                                           № 45/16

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Григоровича О.М.

 суддів:            Гольцової  Л.А.

          Рябухи  В.І.

 при секретарі:           Терещенко Я.О.

 За участю представників:

 від позивача -  Каратаєва Л.О., дов.від 22.08.08 № 220808,

 від відповідача -Кириченко Н.С., дов.від 18.05.09 № 199-Д,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю  "Виробничо-будівельна компанія "Максімус"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 06.04.2009

 у справі № 45/16 (суддя Балац С.В.)

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Цеппелін Україна ТОВ"

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальнстю  "Виробничо-будівельна компанія "Максімус"

 про                                                   стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

 Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Цеппелін Україна ТОВ” (далі – позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-будівельна компанія “Максімус” (далі – відповідач)  про стягнення  заборгованості  за договором оперативної оренди від 02.10.06 № С109/06 та штрафних санкцій.  

          В процесі розгляду справи позивач звернувся з заявою про уточнення позовних вимог та просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 15936,29 грн. та пеню в сумі 1348,69 грн.

          Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.04.09 позов задоволено повністю. Рішення мотивовано тим, що відповідач не оплатив вартість оренди, визначеної в актах здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.11.06 № ОУ-0000113, від 09.12.06 № ОУ-0000114, від 22.12.06 № ОУ-0000118 на суму 15936,29 грн.

          Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення. Доводи скарги мотивовані тим, що в зазначених актах виконаних робіт відсутнє посилання на номер та дату договору, тому неможливо встановити чи надавалися послуги за договором від 02.10.06 № С109/06, чи поза його межами; рахунки, на які йде посилання в актах виконаних робіт, позивачем надані не були.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.09                                     апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження з призначенням її розгляду на 01.06.09. Пунктами 3, 4 ухвали зобов’язано позивача надати відзив на апеляційну скаргу та належним чином засвідчені копії  рахунків від 30.11.06 № СФ-0000286 та від 22.12.06 №СФ-0000299, на підставі яких було підписано акти здачі-приймання робіт від 30.11.06    № ОУ-0000113, від 09.12.06 № ОУ-0000114, від 22.12.06 № ОУ-0000118, а сторони – провести звірку розрахунків за період дії договору про оперативну оренду.

          В судовому засіданні представник відповідача в усній формі підтримав доводи апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції скасувати.

          Представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу та витребувані рахунки.  У відзиві позивач зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції належним чином застосовано норми процесуального та матеріального права, надано правильну оцінку доказам сторін та обставинам справи. В зв’язку з цим він просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

          Звірку розрахунків сторони не здійснили, мотивовані письмові пояснення не надали.

Згідно зі ст.101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні докази, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

02.10.06 між позивачем (за текстом договору “орендодавець”) та відповідачем (за текстом договору “орендар”) був укладений договір оперативної оренди № С109/06.

Відповідно до умов договору позивач надав в оперативну оренду відповідачеві екскаватор-навантажувач “Caterpillar”, модель 428D, серійний номер ВМТ01355, 2002р. випуску.

Згідно з п.1 ст.759 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

В п.3.2.1 договору сторони узгодили, що сплата орендних платежів здійснюється орендарем авансом в безготівковій формі на рахунок орендодавця.

Як вбачається з акту приймання-передачі обладнання від 10.10.06 орендар отримав від орендодавця згідно умов договору оперативної оренди       № С109/06 екскаватор-навантажувач “Caterpillar”, модель 428D, серійний номер ВМТ01355, 2002р. випуску, а 22.12.06 повернув його, про що був підписаний відповідний акт. Акт повернення є підтвердженням того, що навантажувач знаходився в користуванні відповідача впродовж зазначеного терміну.

Відповідно до умов договору впродовж його дії сторонами складалися акти здачі-приймання робіт від  30.11.06 № ОУ-0000113 на суму 6549,55 грн., від 09.12.06 № ОУ-0000114 на суму 2806,98 грн., від 22.12.06 № ОУ-0000118 на суму 3923,71 грн. та акти здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.10.06  № ОУ-0000096 на суму 6640,12 грн. та від 09.11.06 № ОУ-0000097 на суму 2716,42 грн.  Копії даних актів долучені до матеріалів справи. Згадані акти були виписані на підставі рахунків від 30.11.06 № СФ-0000286, від 22.12.06 № СФ-0000299, від 03.10.06 № СФ-0000217.

Як вбачається з копії банківської виписки, наданої позивачем, відповідач лише частково сплатив орендні платежі на суму 11227,84 грн.

В апеляційній скарзі відповідач зазначив, що в актах здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.11.06 № ОУ-0000113, від 09.12.06 № ОУ-0000114, від 22.12.06  № ОУ-0000118 на загальну суму 15936,29 грн. відсутнє посилання на номер та дату договору, тому неможливо встановити чи вказані послуги надавалися за договором від 02.10.06 № С109/06, чи поза його межами.

На вимогу апеляційного господарського суду представником позивача  надані копії рахунків, на підставі яких були укладені зазначені акти здачі-приймання робіт.

Так, в рахунках від 30.11.06 № СФ-0000286 та від 22.12.06 № СФ-0000299 зазначено, що підставою їх виписки є договір від 02.10.06 № С109/06, а найменування продукції – оренда екскаватора-навантажувача 428D,             сер.№ ВМТ01355.

Згідно ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем доведено факт невиконання відповідачем в повному обсязі зобов’язань за договором щодо оплати орендних платежів.

Як визначено ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі – ГК України) суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч.2 статті 193 ГК України).

Аналогічні норми містяться і в ст.526 ЦК України.

Господарським судом міста Києва обґрунтовано застосовано положення ст.ст.546, 549 ЦК України, якими визначено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (п.1, 3 ст.549 ЦК України).

Отже, вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань є також обґрунтованими та такими, що підлягають  задоволенню.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.09 у справі № 45/16 відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст.99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський  суд

ПОСТАНОВИВ:

 1. Рішення  Господарського суду міста Києва від 06.04.09 у справі    № 45/16  залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-будівельна компанія “Максімус” – без задоволення.

2.  Матеріали справи № 45/16  повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Григорович О.М.

 Судді                                                                                          Гольцова  Л.А.

                                                                                          Рябуха  В.І.

 05.06.09 (відправлено)