У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

23.04.09                                                                                               Справа №28/437/08

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

    

при секретарі: Акімовій Т.М.

За участю представників сторін:

від позивача –        не з’явився

від відповідача  –  не з’явився

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу    Приватного  підприємства  «СК-Кула»  (м. Армянськ  АР Крим)

на рішення господарського суду Запорізької області від 08.12.2008 р.                                     у  справі  № 28/437/08

за позовом          Приватного підприємства «СК-Кула»  (м. Армянськ АР Крим)

до відповідача   Фізичної особи – підприємця Суходолі Геннадія Вікторовича

                            (с. Пологи Пологівського району Запорізької області)

про стягнення суми,

Приватне підприємство «СК-Кула» звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення  з Фізичної особи – підприємця Суходолі Геннадія Вікторовича  73457,23 грн., з яких 68708,99 грн. основного боргу за договором дистрибуції № 113 від 22.11.2006 р., а також 4144,13 грн. штрафних санкцій (пені) та  604,11 грн. – 3% річних за порушення грошового зобов’язання (за період з 26.06.2008 р. по 30.09.2008 р.).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 08.12.2008 р.                                     у  справі  № 28/437/08 (суддя Яцун О.В.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд послався на те, що з матеріалів справи не вбачається порушень відповідачем прав та законних інтересів позивача саме на підставі договору № 113 від 22.11.2006 р. за накладними № 323 від 20.02.2008 р., № 199 від 05.02.2008 р., № 198 від 05.02.2008 р., № 193 від 04.02.2008 р.,       № 152 від 24.01.2008 р.,   №  4082 від 27.12.2007 р. та № 4070 від 26.12.2007 р.

Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, Приватне підприємство                  «СК-Кула»  (позивач у справі) звернулося до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

З підстав, викладених в апеляційній скарзі, позивач вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, стверджує, що при винесенні рішення місцевим господарським судом не були враховані всі обставини справи і було неправильно застосовано норми  матеріального  права. У зв’язку з цим просить рішення господарського суду від 08.12.2008 р. у справі № 28/437/08 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Зокрема, посилається на те, що при розгляді справи господарським судом не були враховані надані позивачем видаткові накладні на загальну суму 87256,06 грн., які, на думку заявника, підтверджують здійснення позивачем поставки на виконання укладеного між сторонами Договору. Вказує, що з урахуванням здійсненої відповідачем після 01.04.2008 р. часткової оплати вартості поставленого товару – на суму 30600,00 грн. – заборгованість відповідача перед позивачем на теперішній час складає 68708,99 грн.

Заявник зазначає, що господарським судом помилково не прийнято до уваги наданий позивачем суду акт звірки від 08.04.2008 р. (яким визначено розмір заборгованості відповідача станом на 01.04.2008 р.) з відповідними поясненнями, при цьому були враховані надані відповідачем платіжні доручення, за якими платежі здійснювалися              і до, і після звірки взаєморозрахунків. Наголошує, що в даному випадку підлягали врахуванню лише ті платежі, які здійснювалися відповідачем після складання акта звірки, тобто після 01.04.2008 р.   

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 22.01.2009 р. апеляційна скарга  Приватного підприємства «СК-Кула» прийнята  до провадження та призначена до розгляду на 25.02.2009 р.

Ухвалою суду від 25.02.2009 р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 09.04.2009 р., зобов’язано сторони провести звірку взаєморозрахунків за договором дистрибуції № 113 від 22.11.2006 р.

В судовому засіданні 09.04.2009 р. оголошувалася перерва до 23.04.2009 р.

Розпорядженням Голови Запорізького апеляційного господарського суду № 652 від 08.04.2009 р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя – Антонік С.Г., судді Зубкова Т.П. (доповідач), Коробка Н.Д.

Відповідач  у справі –  Фізична особа-підприємець Суходоля Геннадій Вікторович письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав. 22.04.2009 р. на адресу Запорізького апеляційного господарського суду надійшла письмова заява ФОП Суходолі Г.В. про направлення справи № 28/437/08 на новий розгляд до господарського суду Запорізької області для подальшого з’ясування всіх обставин по справі.  При цьому відповідач послався на те, що на даний час позивачем ані йому, ані суду апеляційної інстанції не надано документів, які б підтверджували його позовні вимоги. Наголосив на необхідності провести звірку взаєморозрахунків для з’ясування дійсної суми заборгованості.

Представник відповідача в судових засіданнях, які відбулись 25.02.2009 р. та  09.04.2009 р., усно повідомив, що відповідач вважає рішення місцевого господарського суду законним і обґрунтованим, а вимоги  заявника – такими, що не підлягають задоволенню. Стосовно Акта звірки від 08.04.2008 р. пояснив, що він складався за ініціативою відповідача для з’ясування факту наявності чи відсутності заборгованості перед позивачем, оскільки всю первісну бухгалтерську документацію за Договором відповідачем було втрачено. Зазначив, що за даними відповідача у нього відсутня заборгованість за Договором, однак у випадку документального доведення позивачем  наявності  боргу  відповідач  здійснить  його  оплату.

Представник позивача в судових засіданнях 25.02.2009 р. та 09.04.2009 р. у повному обсязі підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі. Зокрема наголосив, що договірні відносини між сторонами тривають з 2006 року,  і через відсутність в платіжних дорученнях відповідача посилань на номери видаткових накладних, на підставі яких перераховувались кошти, позивач самостійно визначав напрями зарахування отриманих сум в рахунок погашення існуючих грошових зобов’язань відповідача. Посилаючись на невідповідність висновків господарського суду фактичним обставинам справи, просив апеляційну інстанцію скасувати рішення у справі і прийняти  нове, яким позов задовольнити, стягнувши з відповідача основний борг за договором дистрибуції № 113        в сумі 68708,99 грн., 4144,13 грн. пені  та  604,11 грн. – 3% річних.

Вимоги суду, викладені в ухвалі від 25.02.2009 р., сторони не виконали, звірку розрахунків не провели.

З цього приводу представник позивача в судовому засіданні 09.04.2009 р. пояснив, що представники позивача з усією первісною документацією за договором прибули до офісу відповідача з метою проведення звірки, однак  провести звірку взаєморозрахунків не видалось можливим через відсутність співробітників ФОП Суходолі Г.В. та самого приватного підприємця в зазначеному місці.

В свою чергу, представник відповідача пояснив, що звірка взаєморозрахунків з позивачем не була проведена по причині хвороби відповідальної за звірку взаєморозрахунків Тріщук А.А. (працівника відповідача).

При цьому, в судове засідання 09.04.2009 р. представником відповідача були надані копії платіжних документів, на підставі яких останнім перераховувались позивачу грошові кошти за товар, отриманий за Договором.

Представником позивача в судовому засіданні 09.04.2009 р. на вимогу суду були надані копії всіх видаткових накладних, за якими відповідачу відвантажувався товар за Договором, та платіжні документи на підтвердження розміру часткової оплати відповідачем отриманого товару.

В судове засідання 23.04.2009 р. представники сторін не з’явилися, про причини неявки суду не повідомили. Про дату, час і місце судового засідання сторони були повідомлені належним чином (їх було вказано під час оголошення перерви в судовому засіданні 09.04.2009 р.).

Враховуючи обмеженість перегляду справи в апеляційному порядку визначеними законом процесуальними строками, достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги, відсутність перешкод у розгляді апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи та апеляційної скарги за відсутності представників позивача та відповідача.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

За результатами  розгляду справи в судовому засіданні 23.04.2009 р. колегією суддів  прийнято постанову.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, Запорізький апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

22.11.2006 р. між Приватним підприємством «СК-Кула» (Продавцем, позивачем у справі) та Фізичною особою – підприємцем Суходолею Геннадієм Вікторовичем  (Дистриб’ютором, відповідачем у справі) було укладено договір дистрибуції № 113  (надалі – Договір), за умовами якого сторони домовились, що дистриб’ютор стає представником Продавця по реалізації всього асортименту продукції Продавця на умовах, обумовлених даним Договором (п. 1. 1 Договору).

Згідно з п. 2.1 укладеного між сторонами Договору Продавець зобов’язався  поставляти товар в обсязі, вказаному в узгодженій заявці, і протягом двох днів з моменту узгодження цієї заявки з Дистриб’ютором.

Пунктом 2.2 Договору визначено, що Продавець відвантажує товар по цінам, зазначеним в прейскуранті, на момент отримання заявки, який є невід’ємною частиною даного Договору.

Пунктом 4.1 Договору сторони узгодили, що Продавець надає Дистриб’ютору товарний кредит у розмірі 55000,00 грн.

Наступна поставка товару здійснюється після оплати першої партії товару (п. 4.2 Договору).

Відповідно до п. 10.1 Договору у разі невиконання Дистриб’ютором умов даного Договору Продавець має право в односторонньому порядку розірвати договір у встановленому законодавством України порядку. При цьому пунктом 10.2 Договору встановлено, що  Дистриб’ютор повідомляється протягом 3-х днів про дане рішення і протягом  14-ти  банківських  днів  погашає  заборгованість  перед  Продавцем.  

Згідно з п. 10.3 Договору у разі затримки оплати за товар понад строків, зазначених у цьому договорі або у додаткових угодах, підписаних сторонами, Дистриб’ютор сплачує Продавцю пеню у розмірі двох облікових ставок НБУ, діючих на дату оплати, за кожний день прострочення за весь період несплати.  

За умовами пунктів 13.1 та 13.2 Договору строк його дії встановлено до 31 грудня 2007 р. Якщо за збігом строку дії Договору ні одна зі сторін не заявила про його розірвання, договір вважається продовженим на такий же строк.

До 31.12.2007 р. жодна зі сторін не заявила про розірвання Договору, тож його дію було продовжено на той самий строк.

Матеріали справи свідчать, що протягом 2006 – 2008 років, на виконання умов Договору, позивачем було відвантажено відповідачу товар на загальну суму                     1 035 550,90 грн.

В тому числі, про що вказано у позовній заяві, за період з 26.12.2007 р. по  20.02.2008 р.  ПП «СК-Кула»  поставлено ФОП Суходолі Г.В. товар на загальну суму 87256,06 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 4070 від   26.12.2007 р.    (на суму 16744,85 грн.), № 4082 від 27.12.2007 р. (на суму 6993,98 грн.), № 152 від 24.01.2008 р. (на суму 15741,74 грн.),  № 193 від 04.02.2008 р. (на суму   16637,51 грн.),     № 198 від 05.02.2008 р. (на суму 5467,05 грн.), № 199 від 05.02.2008 р. (на суму         9200,57 грн.), № 323 від 20.02.2008 р. (на суму 16470,36 грн.).

Відповідно до умов п. 4.1 Договору відповідачу надавався товарний кредит у розмірі 55000,00 грн.

Відповідач отриманий товар оплатив  не в повному обсязі.

Претензією від 27.03.2008 р. (вих. № 095) позивач повідомив відповідача про перевищення наданого йому за умовами Договору товарного кредиту і просив сплатити борг в сумі 100540,19 грн.

08.04.2008 р. між ПП «СК-Кула»  та ФОП Суходолею Г.В. було проведено звірку взаєморозрахунків, про що складено відповідний Акт. В результаті проведення звірки сторонами було встановлено, що станом на 01.04.2008 р. заборгованість відповідача перед позивачем становила 99308,99 грн.

Після проведення звірки взаєморозрахунків та складання Акта від 08.04.2008 р. відповідач частково погасив існуючу заборгованість, перерахувавши на розрахунковий рахунок позивача платіжними дорученнями № 4735 від 14.04.2008 р. (на суму           10000,00 грн.), № 259 від 17.06.2008 р. (на суму 5000,00 грн.), № 313 від 08.07.2008 р. (на суму  5000,00 грн.),  № 322 від 09.07.2008 р. (на суму 3000,00 грн.), № 1605 від      06.08.2008 р. (на суму 2200,00 грн.) та № 428 від 26.08.2008 р. (на суму 5400,00 грн.)  грошові кошти в загальній  сумі  30600,00 грн.

Решта боргу в розмірі 68708,99 грн. залишилась відповідачем не сплаченою.

30.05.2008 р. позивачем на адресу відповідача було направлено листа (вих. № 185) про розірвання Договору, який отримано відповідачем 06.06.2008 р., що підтверджується описом вкладення поштового відправлення та повідомленням про вручення поштової кореспонденції (том 1, арк. справи 16).

Вказаний лист позивача відповідач залишив без відповіді, заборгованість перед позивачем протягом 14 днів після отримання листа, як це передбачено пунктом 10.2 Договору, не погасив.

Посилаючись на невиконання Фізичною особою – підприємцем Суходолею Г.В. зобов’язань за Договором, Приватне підприємство «СК-Кула» звернулося до господарського суду з даним позовом.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що  підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до  п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник)   зобов'язана   вчинити   на   користь   другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

              Зобов'язання виникають з підстав,  встановлених статтею 11 цього Кодексу   (п. 2  ст. 509 ЦК України).

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 ЦК України  підставами   виникнення   цивільних  прав  та  обов'язків, зокрема, є:  договори   та  інші  правочини…  Цивільні права та обов'язки  можуть  виникати  безпосередньо  з актів цивільного законодавства.

Згідно ст.  526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до  умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог –  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

          Аналогічні  приписи  містить   ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що правовідносини сторін засновані на Договорі дистрибуції № 113  від 22.11.2006 р. При цьому згідно долучених до матеріалів справи копій видаткових накладних за період з листопада 2006 р. по лютий 2008 р. ПП «СК-Кула» було поставлено ФОП Суходолі Г.В. товар на загальну суму 1035550,90 грн.

Оплату отриманого товару відповідач виконав не в повному обсязі.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо  строк  (термін)  виконання  боржником  обов'язку  не встановлений ... кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від  дня  пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки строк виконання відповідачем його зобов’язання щодо оплати отриманого товару не був встановлений та у зв’язку із перевищенням відповідачем наданого йому позивачем товарного кредиту, 27.03.2008 р. позивач надіслав на адресу відповідача претензію (вих. № 095) з вимогою сплатити заборгованість за Договором в розмірі 100540,19 грн.

На вимогу відповідача між сторонами було проведено звірку взаєморозрахунків, за результатами якої було встановлено, що станом на 01.04.2008 р. заборгованість відповідача перед позивачем становила 99308,99 грн., що і було зафіксовано ними шляхом підписання двостороннього Акта звірки, скріпленого печатками обох сторін (том 1, арк. справи 57).

Після цього відповідач частково погасив існуючу за Договором заборгованість, перерахувавши на розрахунковий рахунок позивача протягом квітня-серпня 2008 року грошові кошти в загальній сумі 30600,00 грн.

Решта заборгованості за Договором залишилася відповідачем не сплаченою.

Проаналізувавши надані представниками сторін документи, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову про стягнення основного боргу, оскільки заявлена до стягнення сума заборгованості в розмірі         68708,99 грн. є обґрунтованою та доведеною.

Зі змісту рішення господарського суду вбачається, що підставою для відмови в задоволенні позовних вимог стали надані відповідачем докази оплати отриманого за Договором товару на суму 93600,00 грн. Враховуючи, що сума основного боргу за Договором позивачем була визначена в розмірі 68708,99 грн., а відповідачем були надані докази здійснення оплат за Договором в загальній сумі 93600,00 грн., місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність порушень з боку відповідача прав та законних інтересів позивача.

При цьому, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, судом першої інстанції не було враховано підписаний обома сторонами Акт звірки взаєморозрахунків від      08.04.2008 р., яким станом на 01.04.2008 р. підтверджена заборгованість відповідача в сумі 99308,99 грн.

Згідно наданих відповідачем копій платіжних доручень, після 01.04.2008 р. в якості оплати отриманого за Договором товару ним було перераховано позивачу грошові кошти в загальній сумі 30600,00 грн., в тому числі платіжним дорученням № 4735 від 14.04.2008 р. – 10000,00 грн., № 259 від 17.06.2008 р. – 5000,00 грн., № 313 від 08.07.2008 р. –         5000,00 грн.,  № 322 від 09.07.2008 р.– 3000,00 грн., № 1605 від 06.08.2008 р.– 2200,00 грн. та № 428 від  26.08.2008 р.  – 5400,00 грн.

Часткове виконання відповідачем своїх зобов’язань за Договором також підтверджується Довідкою Третього Красноперекопського відділення Кримської республіканської дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», а також наданими позивачем банківським реєстром розрахункових документів та копіями платіжних доручень, згідно яких, протягом 2006-2008р.р. на р/рахунок ПП «СК-Кула» від ФОП Суходолі Г.В. у якості оплати за Договором надійшли грошові кошти в загальній сумі 966841,91 грн. (При цьому самим відповідачем апеляційному суду надані докази оплати отриманого за Договором товару лише на суму 596359,85 грн.).

Колегія суддів зауважує, що надані і позивачем,  і відповідачем докази оплати товару підтверджують, що після 01.04.2008 р. (після складання Акту звірки), відповідачем в рахунок погашення заборгованості було переховано позивачу лише 30600,00 грн.

Таким чином, долучені до матеріалів справи документи свідчать про часткове виконання відповідачем своїх зобов’язань за Договором щодо оплати отриманого від позивачу товару – на загальну суму 966841,91 грн. Залишок заборгованості відповідача на час звернення позивача з даним позовом до господарського суду (у жовтні 2008 р.) складав 68708,99 грн., доказів його погашення відповідачем не надано ані суду першої, ані апеляційної інстанцій.

При цьому треба відзначити, що розмежувати оплату відповідача за окремими видатковими накладними, за якими останнім було отримано від позивача товар за Договором, не можливо, оскільки в платіжних дорученнях, на підставі яких ФОП Суходолею перераховувались грошові кошти ПП «СК-Кула», в графі «Призначення платежу» посилання на номери видаткових накладних відсутнє, в зазначеній графі зазначено лише номер та дату Договору (№ 113 від 22.11.2006 р.).

Строк оплати за отриманий товар наступив. Доказів погашення заборгованості відповідач не надав, тому вона підлягає примусовому стягненню.

За таких обставин, позовні вимоги ПП «СК-Кула» про стягнення основного боргу в сумі 68708,99 грн.  є обґрунтованими  і  підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов’язання,  покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

           Тобто, передбачені ст. 625 ЦК відсотки річних можуть нараховуватись кредитором до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання боржником.

За таких обставин, враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов'язань, вимога про стягнення з нього 3% річних в сумі    604,11 грн.  заявлена  позивачем  обґрунтовано  і  підлягає  задоволенню.

В той же час, позовна вимога про стягнення пені задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В даному випадку пунктом 10.3 Договору сторонами було обумовлено, що       у разі затримки оплати за товар понад строків, зазначених у цьому Договорі, Дистриб’ютор сплачує Продавцю пеню у розмірі двох облікових ставок НБУ, діючих на дату оплати, за кожний день прострочення за весь період несплати.  

Аналіз наведених норм законодавства та змісту Договору щодо стягнення пені  дає підстави для висновку, що сторони при укладанні Договору не досягли згоди щодо її розміру: в Договорі не визначено, на яку саме суму нараховується пеня – суму невиконаного зобов’язання, суму зобов’язання незалежно від ступеня його виконання тощо.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення пені є безпідставною.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки доводи заявника апеляційної скарги обґрунтовані  лише  в частині, апеляційна  скарга задовольняється  частково.

Враховуючи  допущене  судом  першої  інстанції  неповне  з’ясування  обставин, що мають значення для справи, та невідповідність  висновків  фактичним  обставинам справи, що призвело до  неправильного застосування норм  матеріального права, судовий  акт  у справі  слід частково скасувати, позовні вимоги задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача 68708,99 грн. основного боргу та 604,11 грн. – 3% річних.     В частині відмови у стягненні штрафних санкцій (пені) рішення у справі залишається без змін.

Стосовно заявленого відповідачем клопотання про направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції колегія суддів зазначає, що нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема статтею 103, таких повноважень апеляційній інстанції не надано, тому дане клопотання відповідача залишається без задоволення.

Судові витрати по розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій відповідно до приписів ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний  господарський  суд

ПОСТАНОВИВ :

                 

       1.    Апеляційну скаргу Приватного підприємства «СК-Кула» (м. Армянськ АР Крим) задовольнити частково.

       2. Рішення господарського суду Запорізької області від 08.12.2008 р.                                     у  справі  № 28/437/08  частково  скасувати.

       3.     Резолютивну  частину рішення викласти в наступній редакції:

 «Позов задовольнити частково.

   Стягнути з Фізичної особи – підприємця Суходолі Геннадія Вікторовича               (с. Пологи Пологівського району Запорізької області) на користь Приватного підприємства «СК-Кула» (м. Армянськ АР Крим) 68708,99 грн. основного боргу, 604,11 грн. – 3% річних, 661,11 грн. державного мита та 106,20 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

   В решті позову відмовити.».

        4.   Стягнути з Фізичної особи – підприємця Суходолі Геннадія Вікторовича               (с. Пологи Пологівського району Запорізької області) на користь Приватного підприємства «СК-Кула» (м. Армянськ АР Крим)  330,55 грн. державного мита за перегляд рішення апеляційною інстанцією. Видати наказ.

Видачу відповідних наказів із зазначенням необхідних реквізитів доручити господарському суду Запорізької області.