У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
21.05.09 Справа №20/546/08-7/20/09-20/37/09
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Коробка Н.Д. судді Коробка Н.Д. , Хуторной В.М. , Яценко О.М.
при секретарі: Пересаді О.В.
за участю представників
позивача: ОСОБА_1, дов. № 849888 від 21.10.2008 р.
відповідача: Макаренков О.Л., дов № 1 від 02.01.2009 р.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства «Вільнянський маслозавод», м. Вільнянськ Запорізької області
на рішення господарського суду Запорізької області від 27.02.2009 р.
у справі № 20/546/07-7/20/09-20/37/09
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, с. Кислянка Синельниківський район Дніпропетровської області
52512, АДРЕСА_1
до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Вільнянський маслозавод», м. Вільнянськ Запорізької області
70000, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Запорізька, буд. 65
про стягнення 12.030,87 грн.
Встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4, с. Кислянка Синельниківський район Дніпропетровської області, (далі - позивач) звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до відкритого акціонерного товариства «Вільнянський маслозавод», м. Вільнянськ Запорізької області, (далі - відповідач) про стягнення 12.030,87 грн., які складаються з 10.267,80 грн. основного боргу за договором № 16 про надання послуг від 01.03.2008 р., 1.488,80 грн. втрат від інфляції, 274,27 грн. – 3 % річних (з урахуванням уточнень позовних вимог, прийнятих судом першої інстанції до розгляду).
Розглянувши справу по суті, господарський суд Запорізької області своїм рішенням від 27.02.2009 р. у справі № 20/546/07-7/20/09-20/37/09 (суддя Гандюкова Л.П.) позов задовольнив частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 10.267,80 грн. основного боргу, 1.488,80 грн. втрат від інфляції, 273,64 грн. – 3 % річних, 117,78 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, на користь Державного бюджету України 2,53 грн. державного мита. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано наступним. Правовідносини сторін врегульовано договором № 16 про надання послуг від 01.03.2008 р., на виконання умов якого позивач з 02.03.2008 р. по 28.03.2008 р. на підставі спеціалізованих товарних накладних на перевезення молочної сировини передав відповідачу продукцію, накладні підписані сторонами. Керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 1011, 1013 ЦК України суд першої інстанції визнав позовні вимоги законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню. Вимоги про стягнення 3% річних судом задоволено частково через невірний розрахунок позивача.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі відповідач вважає рішення Запорізької області від 27.02.2009 р. у справі № 20/546/07-7/20/09-20/37/09 незаконним і необґрунтованим, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Свої доводи мотивує наступним.
Суд першої інстанції не дав належної оцінки тому, що вже є рішення господарського суду Запорізької області від 25.11.2008 р. у справі № 10/609/08, яким вирішено спір між тими самими сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. Також відповідач вважає, що позивачем не доведено, що спеціалізовані товарні накладні виписані на підставі вказаного ним договору № 16 та є невід’ємною його частиною. Висновок про те, що відносини сторін врегульовано договором № 16 про надання послуг від 01.03.2008 р. є безпідставним та таким, що не відповідає матеріалам справи.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення місцевого господарського суду від 27.02.2009 р. у справі № 20/546/07-7/20/09-20/37/09 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення. Позивач зазначає, що у справі № 10/609/08, за результатами розгляду якої було прийнято рішення від 25.11.2008 р., предметом спору було стягнення боргу на підставі договору № 2 від 01.01.2008 р. Позивач наполягає, що правовідносини, які були предметом розгляду у цій справі, врегульовані договором № 16 про надання послуг від 01.03.2008 р., зазначене підтверджується матеріалами справи.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 15.04.2009 р. апеляційна скарга відкритого акціонерного товариства «Вільнянський маслозавод», м. Вільнянськ Запорізької області, прийнята до розгляду, який призначено в судовому засіданні на 21.05.2009 р.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 933 від 20.05.2009 р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів: головуючого – Коробки Н.Д., суддів: Хуторного В.М., Яценко О.М.
Представники сторін в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.
За клопотанням представників сторін судовий процес вівся без застосування засобів технічного забезпечення та за їх згодою в судовому засіданні 21.05.2009 р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи і апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
01.03.2008 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір № 16 про надання послуг (далі – Договір), згідно з умовами якого відповідач доручає, а позивач бере на себе зобов’язання здійснити від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок відповідача закупівлю молока коров’ячого цільного (далі – продукція) у населення, а відповідач сплачує позивачу винагороду (п.п. 1.1, 1.2 Договору).
Позивач зобов’язаний … без затримки передати відповідачу все отримане у зв’язку з виконанням Договору (п. 2.4 Договору).
Відповідач зобов’язаний своєчасно забезпечити позивача документами і засобами, необхідними для виконання Договору і виплатити своєчасно позивачу винагороду (п. 3.2 Договору).
За виконання зобов’язань, передбачених Договором, відповідач сплачує позивачу винагороду – 0,30 грн. кожні десять днів за один кілограм молока в перерахунку на базисний (3,4%) вміст жиру (п. 4.1 Договору).
За період з 02.03.2008 р. по 28.03.2008 р. позивач передав відповідачу продукцію на загальну суму 10.267,80 грн., що підтверджується спеціалізованими товарними накладними на перевезення молочної сировини за вказаний період, підписаними як з боку позивача, так і з боку відповідача (а.с. 13 – 26, т. 1).
Позивач звернувся до відповідача з претензією № 2 від 13.05.2008 р. (а.с. 27, т. 1), в якій просив відповідача заборгованість в сумі 14.209,35 грн. (за трьома договорами: № 1 від 29.08.2007 р., № 2 від 01.01.2008 р. та Договором) перерахувати на його рахунок. Відповідач залишив претензію без задоволення.
Також відповідачем не підписано направлений йому позивачем акт № 1 від 28.03.2008 р. здачі-приймання робіт (надання послуг) (а.с. 40, т. 1).
Як вбачається з матеріалів справи, та правильно встановлено судом першої інстанції, правовідносини сторін були врегульовані аналогічними договорами: № 1 від 29.08.2007 р., № 2 від 01.01.2008 р., та Договором, за яким стягується заборгованість у цій справі. Виконання позивачем своїх зобов’язань за вказаними договорами підтверджується відповідними спеціалізованими товарними накладними на перевезення молочної сировини, підписаними як з боку позивача, так і з боку відповідача (а.с. 66 – 144, т. 1). Також в матеріалах справи містяться платіжні доручення, банківські виписки, видаткові касові ордери з призначенням платежу: «винагорода за молоко», «за збір молока», «винагорода за збір молока», «закупівля молока». Посилань за яким саме договором здійснювалась оплата у вказаних платіжних документах не було, тому колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивачем правомірно кошти зараховано в рахунок погашення боргу за попередніми договорами. Сплата винагороди здійснювалась відповідачем без будь-яких заперечень.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 25.11.2008 р. у справі № 10/609/08 стягнуто остаток боргу за договором № 2 від 01.01.2008 р.
Стягнення з відповідача 12.030,87 грн., які складаються з 10.267,80 грн. основного боргу за Договором, 1.488,80 грн. втрат від інфляції, 274,27 грн. – 3 % річних, стало предметом спору у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. ст. 99, 101 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в ст. 193 Господарського кодексу України.
Договір за своєю правовою природою є договором комісії, правове регулювання міститься в главі 69 ЦК України.
Відповідно до ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Відповідач ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції доказів перерахування позивачу суми винагороди за закупівлю Продукції не надав.
Колегія суддів погоджується з розрахунком суми основного боргу - 10.267,80 грн., наданим позивачем (а.с. 36 – 37, т. 1).
На думку колегії суддів позовні вимоги про стягнення основного боргу за Договором в сумі 10.267,80 грн. є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення втрат від інфляції в сумі 1.488,80 грн. за період з квітня 2008 р. по січень 2009 р. обґрунтовані і підлягають задоволенню; позовні вимоги про стягнення 3% річних за період з 31.03.2008 р. по 19.02.2008 р. підлягають задоволенню частково в сумі 273,64 грн., через помилку в розрахунку позивача.
Твердження відповідача про те, що передача Продукції здійснювалася не за Договором, оскільки в накладних не міститься посилання на Договір є необґрунтованим, оскільки, по-перше, в Договорі не мітиться умова щодо зазначення в кожній накладній договору як підстави поставки, така вказівка не є обов’язковою. Також слід зазначити, що бланк спеціалізованої товарної накладної на перевезення молочної сировини затверджений наказом Мінагрополітики України від 01.07.2002 р. № 176, Форма № 1-ТН (МС), вказаний бланк не вимагає зазначення відомостей щодо договору, на підставі якого вона (накладна) складається.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним.
Таким чином, колегія суддів порушень або неправильного застосування норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не вбачає, підстави для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду відсутні.
Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд
Постановив:
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Вільнянський маслозавод», м. Вільнянськ Запорізької області, залишити без задоволення, рішення господарського суду Запорізької області від 27.02.2009 р. у справі № 20/546/07-7/20/09-20/37/09 – без змін.
Головуючий суддя Коробка Н.Д.
судді Коробка Н.Д.
Хуторной В.М. Яценко О.М.