ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
____________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
02.06.2009 року Справа № 9/46пд
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Баннової Т.М.
суддів Єжової С.С.
Семендяєвої І.В.
за присутністю секретаря
судового засідання Міхальчук О.А.
та за участю
представників сторін:
від позивача Фомічова О.І., дов. від 16.02.2009 № 21/148,
Шевченко О.В., дов. від 01.08.2008 № 3,
Шепіль Ю.М., дов. від 01.10.2008 № 2,
від відповідача Молодожонова В.Г., дов. від 30.03.2009 № 519,
Алісов Р.В., паспорт ЕК 595125, виданий 2МВМ
Стахановського МВУМВС України в Луганській
області від 16.10.97,
керівник КП "Первомайськтеплокомуненерго",
розглянув у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Комунального підприємства
„Первомайськтеплокомуненерго”,
м. Первомайськ Луганської області
на рішення
господарського суду Луганської області
від 27.03.2009
по справі № 9/46пд (суддя –Ворожцов А.Г.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
„Луганськвода” в особі відокремленого
підрозділу Світличанського управління,
смт. Нижнє Первомайського району
Луганської області
до відповідача Комунального підприємства
„Первомайськтеплокомуненерго”,
м. Первомайськ Луганської області
про спонукання укласти договір
За результатами розгляду апеляційної скарги Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, що призначена розпорядженнями голови суду від 10.04.2009 та від 01.06.2009
В С Т А Н О В И В :
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Луганськвода” в особі відокремленого підрозділу Світличанського управління (далі –ТОВ „Луганськвода”), звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про зобов’язання Комунального підприємства „Первомайськтеплокомуненерго” (далі –КП „Первомайськтеплокомуненерго”) укласти договір на послуги з водопостачання від 01.01.2009 в редакції позивача та п. 5.2 договору прийняти в редакції позивача
Листом від 13.03.2009 № 20/10-1 позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати договір на послуги з водопостачання та водовідведення від 01.01.2009 № 57/2 укладеним в редакції позивача. Також за уточненнями позивачем надано обґрунтування його редакції п. 5.2 договору.
Рішенням місцевого господарського суду від 25.09.2008 позов задоволено.
Мотивоване дане рішення положеннями ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення ч. 3 ст. 21 Кодексу законів про працю України (справа про тлумачення терміну „законодавство”) від 09.07.1998 № 12-рп/98, п. 5.29 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008 №190 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 07.10.2008 за № 936/15627 (далі –Правила), ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України.
За висновком суду першої інстанції, виходячи з положень п. 5.29 Правил, позивачу надано безумовне та виключне право встановлювати метод обліку стічних вод за відсутністю засобів обліку шляхами, які визначені вказаним пунктом та які є виключними. Як зазначено судом, позивач скористався своїм правом та виклав п. 5.2 проекту договору у відповідності до вимог п. 5.29 Правил.
Посилання відповідача на положення п. 5.30 Правил місцевим господарським судом не прийняті до уваги за недоведеністю останнім, що вода, яка поставляється йому позивачем, входить до складу його продукції і згодом не потрапляє до централізованих мереж водовідведення. Не прийняті до уваги і доводи відповідача, пов’язані із застосуванням наказу Держбуду України від 31.10.2001 № 206, з огляду на те, що за пунктом п. 5.2 вказаного наказу йдеться саме про подачу (продуктивність) робочих насосів підживлення у закритих системах теплозабезпечення і саме цей пункт, за висновком суду, має посилання на додаток №22 щодо розрахунку витрат води за п. 22.1, відповідно до якого розрахункові витрати води для підпитки теплових мереж слід приймати у закритих системах теплопостачання кількісно рівними 0,75% від фактичного об’єму води у трубопроводах теплових мережах та приєднаних до них системах опалення і вентиляцій будівель (довжиною до 5 км).
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, якою просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою її заявник посилається на незаконність та необґрунтованість рішення, на порушення норм процесуального та матеріального права, на положення п. 3.1, 3.14, 5.29, 5.30 Правил, п.п. 3.6, 5.22 БНіП 2.04.07-86 „Теплові мережі”, 22.1, 22.3 Додатку № 22, зі змінами затвердженими наказом Держбуду від 31.10.2001 № 206.
Посилання суду першої інстанції на положення п. 3.1 Правил скаржник вважає необґрунтованим, оскільки у відповідача прилади обліку стічних вод відсутні і розрахунки за них на основі показників засобів обліку неможливі.
Висновок суду про обов’язкове визначення кількості стічних вод на підставі п. 3.14 Правил за кількістю води, що надходить з мереж централізованого водопостачання та з інших джерел, скаржник також вважає необґрунтованим у зв’язку з тим, що відповідач інших джерел, крім централізованого водопостачання не має та посилається на п.п. 3.1, 3.14 Правил, які не забороняють інші методи обліку кількості стічних вод.
Не погоджується відповідач і з незастосуванням місцевим господарським судом п. 5.30 Правил, який, за його доводами, поширюється на відносини сторін по договору, оскільки питна вода входить до складу продукції споживача і згодом не потрапляє до централізованих мереж водовідведення. Як зазначає скаржник, порядок розрахунку обсягу води, яка входить до складу продукції і не потрапляє до централізованих мереж водовідведення, передбачений п.п. 3.6, 5.22 БНіП 2.04.07-86 „Теплові мережі”, 22.1, 22.3 Додатку № 22.
За твердженням скаржника, позивач повинен відповідно до положень п. 5.30 Правил встановити метод кількості стічних вод за різницею обсягу води одержаної відповідачем від позивача і обсягу води, що увійшла до складу продукції згідно розрахунку, порядок якого визначений БНіП 2.04.07-86.
Позивач доводи відповідача за апеляційною скаргою оспорює, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Позивач наполягає на своєму праві обирати метод обліку стічних вод споживачів згідно положень п. 5.29 Правил, вважає безпідставним посилання скаржника на БНіП 2.04.07-86 „Теплові мережі”, які, на думку позивача, поширюються на проектування та будівництво та не мають відношення до стосунків в сфері водоспоживання та водовідведення. Також, за твердженням позивача, до складу теплової енергії питна вода не входить.
Розглянув матеріали справи, обговорив доводи апеляційної скарги, заслухав представників сторін, дослідив правильність застосування судом першої інстанції при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до загального порядку укладання господарських договорів, встановленого ст. 181 Господарського кодексу України, сторонами досягнуто згоди щодо усіх умов договору, окрім, його п. 5.2 стосовно методу обліку стічних вод, що підтверджено протоколом узгодження розбіжностей по договору № 57/2 на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення від 01.01.2009 (а.с. 30).
Оскаржуване рішення прийняте судом першої інстанції без врахування вказаних обставин, пункти договору, які були вказані відповідачем у протоколі розбіжностей до договору та щодо яких сторонами досягнуто згоди за протоколом узгодження розбіжностей про прийняття їх в редакції відповідача, викладені судом у редакції позивача згідно його проекту договору.
Фактично предметом спору у справі є врахування розбіжностей за редакцією п. 5.2 договору.
Позивачем за проектом договору вказаний пункт викладений у наступній редакції:
„5.2.Кількість стічних вод, які надходять від „Споживача”, визначається за показниками приладів обліку, а при їх відсутності - по кількості води, наданої „Споживачу” з мереж водопостачання. При наявності у „Споживача” власних джерел водопостачання, а також, якщо об’єм скидання стічних вод відрізняється від об’єму водоспоживання, „Споживач” зобов’язаний у термін, погоджений з “Постачальником”, встановити на каналізаційному випуску прилади обліку. У разі відсутності обліку на каналізаційному випуску, розрахункова кількість стічних вод буде дорівнювати добовій продуктивності насосів, встановлених на власних джерелах (свердловинах) „Споживача” на каналізаційній насосній станції, або по пропускній спроможності колектора”.
Відповідачем за протоколом розбіжностей до договору п. 5.2 пропонований у такий редакції:
„5.2.Кількість стічних вод, які надходять від „Споживача”, визначається за показниками приладів обліку, а при їх відсутності – по діючим нормам водоспоживання згідно розрахункам води на господарсько-побутові потреби”.
Рішення суду першої інстанції щодо укладення п. 5.2 договору в редакції позивача судова колегія вважає таким, що прийнято без з’ясування та врахування усіх обставин справи та з невірним застосуванням норм матеріального права з наступного.
Згідно Статуту відповідача метою діяльності підприємства є надання послуг населенню і підприємствам по опалюванню, гарячому водопостачанню, здійснення виробничо-господарської і комерційної діяльності, забезпечення на цій основі соціально-економічних інтересів трудового колективу.
З пояснень відповідача послуги з надання гарячої води в квартири жителів міста, організаціям і підприємствам ним не надаються, а отримана від постачальника (позивача) вода використовується на послуги опалення, на господарсько-побутові потреби та для забезпечення роботи технологічного обладнання котельної.
Згідно із ст. 1 Закону України „Про теплопостачання” теплопостачання –це сфера діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії споживачам; теплоносій - рідка або газоподібна речовина, що циркулює у трубах або каналах і передає теплову енергію в системах теплопостачання, опалення, вентиляції та технологічних установках.
З пояснень відповідача його водяна система теплопостачання є закритою. Вказані доводи відповідача підтверджені довідкою Первомайського управління житлово-комунального господарства та капітального будівництва від 07.05.2009 № 344.
Згідно визначення термінів та понять за Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, що затверджені наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.02.2007 № 71 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 05.03.2007 за № 197/13464 закрита водяна система теплопостачання - це водяна система теплопостачання, в якій вода, що циркулює в тепловій мережі, використовується тільки як теплоносій і з мереж не відбирається.
Тобто, вода з закритої водяної системи теплопостачання у систему водовідведення позивача не потрапляє також як і вода, яка використовується для підпитки теплових мереж, витрати якої визначаються згідно положень п.п. 3.6, 5.22 БНіП 2.04.07-86 та додатку №22 до них (п.п. 22.1, 22.3). Твердження позивача у відзиві на апеляційну скаргу про непоширення положень БНіП на сферу водопостачання та водовідведення не відповідають дійсності.
Відповідно до п. 1.4 Правил приймання стічних підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 № 37 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України
26 квітня 2002 р. за N 403/6691, стічні води підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водовідведення позивача.
Пропозиції позивача за редакцією п. 5.2 договору по методу визначення кількості стічних вод у разі відсутності обліку на каналізаційному випуску, з якими погодився суд першої інстанції, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки власних джерел водопостачання та насосів відповідач не має, а до систем водовідведення потрапляє лише вода, яка використовується відповідачем на господарсько-побутові потреби, що позивачем належним чином не спростовано.
Судова колегія вважає, що у разі відсутності обліку на каналізаційному випуску кількість стічних вод повинна визначатися відповідно до положень п. 5.30 Правил, згідно якого у разі коли питна вода входить до складу продукції споживачів і згодом не потрапляє до централізованих мереж водовідведення, оплата за скидання стоків визначається за різницею обсягу води, одержаної підприємством з усіх видів джерел, і обсягу води, що увійшла до складу продукції.
Отримана відповідачем вода входить до складу продукції, яку він відпускає своїм споживачам, що підтверджено Порядком формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.07.2006 № 955 (п. 4 розділу ІІ, п.п. 11, 12 частини ІІ Порядку).
Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що п. 5.2 договору слід викласти у наступній редакції:
„5.2. Кількість стічних вод, які надходять від „Споживача” визначається за показниками приладів обліку, а при їх відсутності –згідно розрахунків відповідно п. 5.30 „Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України”, затверджених Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 07.10.2008 №936/15627”.
Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за позовом та витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на обидві сторони.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства „Первомайськтеплокомуненерго” на рішення господарського суду Луганської області від 27.03.2009 по справі № 9/46пд задовольнити.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 27.03.2009 по справі № 9/46пд скасувати.
3. Стосовно вимог про укладення договору від 01.01.2009 № 57/2 в редакції позивача у задоволенні позовних вимог відмовити.
4. Пункт 5.2 договору від 01.01.2009 № 57/2, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Луганськвода” в особі відокремленого підрозділу Світличанського управління та Комунальним підприємством „Первомайськтеплокомуненерго”, викласти у наступній редакції:
„5.2. Кількість стічних вод, які надходять від „Споживача” визначається за показниками приладів обліку, а при їх відсутності –згідно розрахунків відповідно п. 5.30 „Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України”, затверджених Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 07.10.2008 №936/15627”.
5. Стягнути з Комунального підприємства „Первомайськтеплокомуненерго”, м. Первомайськ Луганської області, вул. Куйбишева, 28, ідентифікаційний код № 32082152 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Луганськвода”, м. Луганськ, кв. Пролетаріату Донбасу, 166, ідентифікаційний код № 35554719, судові витрати по сплаті держмита за подання позову у сумі 42 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 59 грн. 00 коп.
6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Луганськвода”, м. Луганськ, кв. Пролетаріату Донбасу, 166, ідентифікаційний код № 35554719 на користь Комунального підприємства „Первомайськтеплокомуненерго”, м. Первомайськ Луганської області, вул. Куйбишева, 28, ідентифікаційний код № 32082152, судові витрати по сплаті держмита за подання апеляційної скарги у сумі 21 грн. 25 коп.
Доручити господарському суду Луганської області надати відповідний наказ.
Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Т.М.Баннова
Суддя С.С.Єжова
Суддя І.В.Семендяєва