У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
23.04.09 Справа №15/471-08
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
при секретарі: Акімовій Т.М.
За участю представників сторін:
від позивача – Москаль Г.С. (довіреність б/н від 05.03.2009 р.)
від відповідача – не з’явився
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Обласного комунального фармацевтичного підприємства «Херсоноблфармація» Херсонської обласної ради (м. Херсон)
на рішення господарського суду Херсонської області від 03.02.2009 р. у справі № 15/471-08
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Здоров’я та Красота»
(м. Харків)
до відповідача: Обласного комунального фармацевтичного підприємства
«Херсоноблфармація» Херсонської обласної ради (м. Херсон)
про стягнення суми,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Здоров’я та Красота» звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом про стягнення з Обласного комунального фармацевтичного підприємства «Херсоноблфармація» Херсонської обласної ради (з урахуванням заяви від 26.01.2009 р. про збільшення позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України) 148577,86 грн., з яких: 124510,03 грн. основного боргу за договором поставки №1155 від 04.01.2006 р., 7662,10 грн. втрат від інфляції, 1875,53 грн. – 3% річних та 14530,20 грн. пені за неналежне виконання умов договору.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 03.02.2009 р. у справі № 15/471-08 (суддя Клепай З.В.) позов задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача 124510,03 грн. основного боргу, 14530,20 грн. пені, 7662,10 грн. втрат від інфляції та 1875,53 грн. – 3% річних. Відшкодовано позивачу за рахунок відповідача 1485,77 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, Обласне комунальне фармацевтичне підприємство «Херсоноблфармація» Херсонської обласної ради (відповідач у справі) звернулося до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Херсонської області від 03.02.2009 р. у справі № 15/471-08 змінити в частині стягнення на користь позивача пені, втрат від інфляції та 3% річних, відмовивши у стягненні цих сум.
З підстав, викладених в апеляційній скарзі, відповідач вважає, що рішення суду, в частині стягнення пені, втрат від інфляції та 3% річних, ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, посилається на те, що при розгляді справи господарським судом не було застосовано норми ст. 614 ЦК України, відповідно до якої особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності вини (умислу або необережності). Зауважує, що невиконання зобов’язання по договору поставки пов’язано з прийняттям Херсонською обласною радою рішення № 771 від 28.11.2008 р., яким передбачено передачу частини аптек (які були структурними підрозділами ОКФП «Херсоноблфармація») до спільної власності територіальних громад районів. За твердженням заявника, фактично здійснюється передача майна, товару аптек, в т. ч., і поставленого позивачем по договору № 1155.
Заявник вважає, що при ухваленні рішення судом порушено вимоги статей 614 ЦК України і 83 ГПК України, оскільки викладені обставини були підставою для застосування господарським судом норми п. 3 ст. 83 ГПК України, якою передбачено право суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 13.03.2009 р. апеляційна скарга Обласного комунального фармацевтичного підприємства «Херсоноблфармація» Херсонської обласної ради прийнята до провадження та призначена до розгляду на 23.04.2009 р.
Розпорядженням Голови Запорізького апеляційного господарського суду № 792 від 22.04.2009 р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Антонік С.Г., судді Зубкова Т.П. (доповідач), Шевченко Т.М.
Позивач у справі – Товариство з обмеженою відповідальністю «Здоров’я та Красота» – апеляційну скаргу відповідача не визнає.
Свою правову позицію позивач виклав у письмовому відзиві. Вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим. Мотивує, зокрема, тим, що стягнення пені за прострочку грошового зобов’язання передбачено п. 4.2 укладеного між сторонами договору поставки від 04.0.06. №1155 і не суперечить вимогам Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». Зауважує, що Рішення Херсонської обласної Ради від 28.11.2008 р. за № 771 «Про внесення змін до рішення X сесії обласної ради IV скликання від 19.03.2004 р № 270 «Про створення обласного комунального фармацевтичного підприємства «Херсоноблфармація» не є форс-мажорною обставиною, що вплинула на порушення заявником взятих на себе зобов'язань за договором поставки від 04.01.2006 р. за № 1155.
Посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції у справі – без змін.
В судовому засіданні представник позивача у повному обсязі підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.
Відповідач (заявник апеляційної скарги) свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суду не повідомив, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином.
Колегія суддів, порадившись, вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача (заявника апеляційної скарги).
За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічного забезпечення фіксації судового процесу.
За згодою присутнього в судовому засіданні представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови апеляційної інстанції.
Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника позивача, Запорізький апеляційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
04.01.2006 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Здоров’я та Красота» (Постачальником, позивачем у справі) та Обласним комунальним фармацевтичним підприємством «Херсоноблфармація» (Покупцем, відповідачем у справі) було укладено договір № 1155 (надалі – Договір), за умовами якого Постачальник зобов’язується постачати (передавати) Покупцю, а Покупець зобов’язується приймати та оплачувати різні товари, асортимент, кількість та ціна яких зазначається в накладних… (п. 1.1, 1.2 Договору).
Пунктом 3.2 Договору сторони узгодили, що оплата кожної партії товарів здійснюється на умовах відстрочки платежу. Кожна партія товарів підлягає повній оплаті Покупцем в строк не більше 20 календарних днів з дня поставки цієї партії товарів Покупцю. Днем поставки вважається дата накладної, на підставі якої Покупцю буде поставлена відповідна партія товару.
Сторони обумовили, що за прострочку виконання грошових зобов’язань по даному Договору Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,5% від простроченої до виконання (оплати) суми грошового зобов’язання за кожен день прострочення, але не вище подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки ( п. 4.2 Договору).
Відповідно до п. 4.1 Договір набирає чинності з 04.01.2006 р. і діє до 31.12.2011 р.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач в період з січня по вересень 2008 року поставив відповідачу товар на загальну суму 228059,06 грн., що відображено в підписаному сторонами Акті звірки взаєморозрахунків від 25.09.2008 р. (арк. справи 6-9).
За отриманий товар відповідач розрахувався частково – в сумі 103712,99 грн., що також зафіксовано сторонами в Акті звірки.
Решта вартості переданого товару (в сумі 124346,07 грн.) залишилася несплаченою.
25.09.2008 р. ТОВ «Здоров’я та Красота» на адресу Обласного комунального фармацевтичного підприємства «Херсоноблфармація» було направлено Претензію (вих. № 117 від 25.09.2008 р.) з вимогою в строк до 15.10.2008 р. виконати належним чином зобов’язання за Договором.
Зазначена претензія відповідачем була залишена без задоволення, що стало причиною звернення ТОВ «Здоров’я та Красота» до суду.
Предметом судового розгляду у даній справі стали позовні вимоги про стягнення з ОКФП «Херсоноблфармація» на користь ТОВ «Здоров’я та Красота» 124510,03 грн. основного боргу, 14530,20 грн. пені, 7662,10 грн. втрат від інфляції та 1875,53 грн. – 3% річних.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню в силу наступного.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як свідчить долучений до матеріалів справи Акт звірки взаєморозрахунків від 25.09.2008 р., протягом січня-вересня 2008 р. за накладними (які перелічені в Акті звірки та оригінали яких оглянуто в суді першої інстанції), позивач виконав свої договірні зобов’язання і поставив відповідачу товар на загальну суму 228059,06 грн.
Матеріали справи свідчать, що відповідач свої зобов’язання щодо оплати товару, всупереч умов Договору (п. 3.2) та вимог закону, виконав лише частково – на суму 103712,99 грн., внаслідок чого у нього утворилась заборгованість.
Доказів оплати решти суми – 124346,07 грн. відповідачем суду першої інстанції не надано. Не надано таких доказів і суду апеляційної інстанції.
В той же час, колегія суддів відзначає, що позивачем до стягнення заявлено основний борг в сумі 124510,03 грн.
Вказана позовна вимога судом першої інстанції задоволена у повному обсязі. При цьому, господарським судом залишена поза увагою невідповідність заявленої до стягнення суми основного боргу наявним в матеріалах справи доказам.
Згідно пояснень представника позивача, наданих суду апеляційної інстанції, через дуже велику кількість накладних, за якими було поставлено товар відповідачу, їх копії в матеріали справи не надавались. Накладні, за якими здійснювалась поставка за Договором, перелічені в Акті звірки від 25.09.2008 р., а їх оригінали було оглянуто суддею при розгляді справи в суді першої інстанції.
З наявного в матеріалах справи Акта звірки взаєморозрахунків від 25.09.2008 р. вбачається, що загальна сума поставленого позивачем відповідачу товару (згідно зазначених в Акті звірки накладних) складає 228059,06 грн., а сума часткової оплати становить 103712,99 грн. Сальдо станом на 25.09.2008 р. визначено сторонами в розмірі 124346,07 грн. Акт звірки підписаний представниками обох сторін та засвідчений печатками підприємств.
Доказів поставки відповідачу товару за іншими накладними, ніж ті, які зазначені в Акті звірки від 25.09.2008 р., позивачем не надано.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню лише частково – в сумі 124346,07 грн., як такі, що заявлені обґрунтовано та документально підтверджені. Рішення господарського суду в частині стягнення з відповідача решти заявленого до стягнення основного боргу (163,96 грн.) слід скасувати, у задоволенні позову в цій частині відмовити.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову в частині стягнення втрат від інфляції, 3% річних та пені з огляду на таке.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов’язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.
Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто, передбачені ст. 625 ЦК відсотки річних та інфляційні втрати можуть нараховуватись кредитором до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання боржником.
За таких обставин, враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього 3% річних в сумі 1875,53 грн. та 7662,10 грн. – втрат від інфляції заявлені позивачем обґрунтовано та правомірно задоволені судом у повному обсязі.
Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 ГК України).
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» (далі – Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
В свою чергу, п. 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.
Пунктом 4.2 Договору встановлено, що за прострочку виконання грошових зобов’язань по даному Договору відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,5% від простроченої до виконання (оплати) суми грошового зобов’язання за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки.
З огляду на вищевикладене, враховуючи умови Договору та приписи чинного законодавства, колегія суддів вважає, що вимога про стягнення пені в сумі 14530,20 грн. заявлена позивачем обґрунтовано і правомірно задоволена господарським судом.
Доводи заявника апеляційної скарги не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на вищевикладене, а також наступне.
Невиконання зобов’язання з оплати по договору поставки відповідач пояснює тим, що 28.11.2008 р. Херсонською обласною радою було прийнято Рішення за № 771, яким передбачена передача частини аптек (які були структурними підрозділами ОКФП «Херсоноблфармація») до спільної власності територіальних громад районів. За твердженням заявника, фактично здійснюється передача майна, товару аптек, в т. ч. і поставленого позивачем по договору № 1155. Викладені обставини, на думку заявника, були підставою для застосування господарським судом норм п. 3 ст. 83 ГПК України і відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, втрат від інфляції та 3% річних.
Така позиція відповідача є хибною і не ґрунтується на нормах чинного законодавства та фактичних обставинах справи.
Пунктом 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, на який посилається заявник, передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.
Тобто, наведена правова норма надає господарському суду право (а не встановлює обов’язок) зменшити розмір неустойки, що стягується. При цьому мова йде лише про можливість зменшення розміру неустойки, а не про відмову у її стягненні в цілому.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання, господарський суд повинен об’єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов’язання, незначності прострочення у виконанні зобов’язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Оцінивши обставини справи та наведені відповідачем доводи, колегія суддів не вбачає підстав для зменшення розміру неустойки, оскільки обов’язок сплатити вартість отриманого протягом січня-вересня 2008 р. товару, з урахуванням вимог п. 3.2 Договору, виник у відповідача ще до прийняття Херсонською обласною радою рішення № 771 від 28.11.2008 р., на яке посилається відповідач.
Крім того, колегія суддів наголошує, що до вимог про стягнення 3% річних та втрат від інфляції, які за своєю правовою природою не є неустойкою, положення п. 3 ст. 83 ГПК України взагалі не можуть застосовуватись.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки доводи заявника апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах права, не підтверджені відповідними доказами та спростовані дослідженими обставинами справи, апеляційна скарга залишається судом без задоволення.
Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України судові витрати по розгляду справи в суді першої інстанції покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а в суді апеляційної інстанції – на відповідача у справі (заявника апеляційної скарги).
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Обласного комунального фармацевтичного підприємства «Херсоноблфармація» Херсонської обласної ради (м. Херсон) залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Херсонської області від 23.01.2009 р. у справі № 15/471-08 скасувати частково.
Резолютивну частину рішення господарського суду Херсонської області від 23.01.2009 р. у справі № 15/471-08 викласти в наступній редакції:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Здоров’я та Красота» задовольнити частково.
Стягнути з Обласного комунального фармацевтичного підприємства «Херсоноблфармація» Херсонської обласної ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Здоров’я та Красота» 124346,07 грн. основного боргу, 14530,20 грн. пені, 7662,10 грн. втрат від інфляції, 1875,53 грн. – 3% річних, 1470,99 грн. державного мита та 116,82 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
В іншій частині позову відмовити.
Видачу відповідного наказу із зазначенням необхідних реквізитів доручити господарському суду Херсонської області.