У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
02.04.09 Справа №10/22/09
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Антонік С.Г. судді Зубкова Т.П. , Шевченко Т. М.
при секретарі: Лолі Н.О.
За участю представників сторін:
від позивача – не з’явився
від відповідача – не з’явився
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запоріжнерудпром» (м. Запоріжжя)
на рішення господарського суду Запорізької області від 21.01.2009 р. у справі № 10/22/09
за позовом Комунального підприємства «Експлуатаційне лінійне управління
автомобільних шляхів» (м. Запоріжжя)
до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Запоріжнерудпром» (м. Запоріжжя)
про стягнення суми,
Комунальне підприємство «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Запоріжнерудпром» 4887,15 грн. заборгованості за надані послуги.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.01.2009 р. у справі № 10/22/09 (суддя Алейникова Т.Г.) позовні вимоги КП «ЕЛУАШ» задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 3860,25 грн. основного боргу. В іншій частині позову відмовлено. Відшкодовано позивачу за рахунок відповідача 80,58 грн. державного мита та 93,22 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, Відкрите акціонерне товариство «Запоріжнерудпром» (відповідач у справі) звернулося до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
Заявник просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 21.01.2009 р. у справі № 10/22/09.
З підстав, викладених в апеляційній скарзі, заявник вважає рішення господарського суду Запорізької області таким, що прийнято з порушенням норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 92, 203 ЦК України, ст. 207 ГК України. Посилається на те, що Акти здачі-прийняття робіт № Ф2-А 60, Ф2-А 158 та Ф2-А 187 складені з порушенням ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки не містять: дати та місця їх складання; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; акти не затверджені керівником Виконавця робіт (позивача); особа, що підписала акти від імені Замовника (відповідача), не входить до кола осіб, наділених правом підпису.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 26.02.2009 р. апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства «Запоріжнерудпром» прийнята до провадження та призначена до розгляду на 02.04.2009 р.
Розпорядженням Голови Запорізького апеляційного господарського суду № 594 від 02.04.2009 р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя – Антонік С.Г., судді Зубкова Т.П. (доповідач), Шевченко Т.М.
Позивач у справі – Комунальне підприємство «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» – письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав. Процесуальним правом на участь представника у судовому засіданні не скористався. Про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце слухання справи позивач повідомлений належним чином.
Представник заявника апеляційної скарги (відповідача у справі) в судове засідання також не з’явився. До початку судового засідання на адресу суду від відповідача надійшла письмова заява (вих. б/н від 02.04.2009 р.) з клопотанням розглянути апеляційну скаргу без участі представника ВАТ «Запоріжнерудпром» у зв'язку з неможливістю явки в судове засідання.
Враховуючи обмеженість перегляду справи в апеляційному порядку визначеними законом процесуальними строками, достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги, відсутність перешкод у розгляді апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи та апеляційної скарги за відсутності представників сторін.
В судовому засіданні колегією суддів прийнято постанову.
Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, в силу наступного.
Предметом судового розгляду у даній справі стали позовні вимоги КП «ЕЛУАШ» про стягнення з ВАТ «Запоріжнерудпром» 4887,15 грн. заборгованості за надані автопослуги.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав або обов’язків.
Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ст. 205 ЦК України).
Зі змісту ст. 207 ЦК України випливає, що правочин в простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів зв’язку.
Як свідчать надані суду документи (талони замовника, Акти здачі-прийняття робіт/послуг), між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов’язки. Обов’язки позивача як виконавця виразились у наданні автопослуг замовнику (відповідачу), а обов’язки відповідача полягають в оплаті цих послуг.
Судом встановлено, що протягом березня - жовтня 2006 р. КП «ЕЛУАШ» було надано ВАТ «Запоріжнерудпром» автопослуги на загальну суму 3860,25 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи двосторонніми узгодженими, підписаними та скріпленими печатками обох підприємств Актами здачі-приймання робіт № Ф2-А 60 від 24.03.2006 р. (на суму 901,28 грн.), № Ф2-А 158 від 31.08.2006 р. (на суму 874,86 грн.) та № Ф2-А 187 від 25.10.2006 р. (на суму 2084,11 грн.).
У зв’язку з цим позивачем відповідачу до сплати було виставлено відповідні рахунки на загальну суму 3860,25 грн.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.
Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Всупереч приписів закону відповідач свої зобов’язання щодо оплати отриманих послуг не виконав, виставлені йому позивачем рахунки залишив несплаченими, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 3860,25 грн.
Доказів погашення суми боргу за отримані автопослуги відповідачем господарському суду не було надано. Не надано таких доказів і суду апеляційної інстанції.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 3860,25 грн. заявлені обґрунтовано, а тому правомірно задоволені господарським судом.
Також є правомірним висновок господарського суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 1026,90 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно з ч. 1 ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В даному випадку позивачем, всупереч вимог ст.ст. 32-34 ГПК України, не було надано суду Акт здачі-приймання № Ф2-А 704 від 29.11.2005 р. на суму 1026,90 грн., на який КП «ЕЛУАШ» посилається в своїй позовній заяві (відповідний Акт ГСЗО від 01.12.2008 р. про неотримання документа міститься в матеріалах справи).
Не знаходять свого підтвердження доводи заявника апеляційної скарги, що спірні Акти приймання-здачі робіт складені з порушенням ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Відповідно до п. 2 ст. 9 вищезгаданого Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Наявні в матеріалах справи Акти здачі-приймання робіт (№ Ф2-А 187 від 25.10.2006 р., № Ф2-А 158 від 31.08.2006 р. та № Ф2-А 60 від 24.03.2006 р.) відповідають вимогам, які ставляться до первинних документів, оскільки містять перелічені вище обов’язкові реквізити, такі як: назву документа, дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, та їх особисті підписи. Підписи на даних Актах засвідчені печатками обох підприємств.
Доказів того, що виконання зобов’язання за вказаними актами прийнято не уповноваженою на це особою, заявником суду не надано.
Посилання заявника не відсутність в його податковому та бухгалтерському обліку даних про отримання від позивача послуг за вищевказаними актами не приймається колегією суддів до уваги, оскільки ці доводи не спростовують висновків суду, а питання дотримання відповідачем правил ведення такого обліку не стосується предмету даного спору.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки доводи заявника апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах права, не підтверджені відповідними доказами та спростовані дослідженими обставинами справи, апеляційна скарга залишається судом без задоволення.
Колегія суддів дійшла висновку про відповідність рішення господарського суду Херсонської області нормам чинного законодавства. Підстав для скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на відповідача у справі (заявника апеляційної скарги).
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запоріжнерудпром» (м. Запоріжжя) залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 21.01.2009 р. у справі № 10/22/09 залишити без змін.
Головуючий суддя Антонік С.Г.
судді Зубкова Т.П.
Шевченко Т. М.