У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

12.03.09                                                                                       Справа №7/310/08

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Зубкова Т.П. судді  Зубкова Т.П.    , Коробка Н.Д.  , Яценко О.М.

при секретарі:   Бредіхіні Ю.Ю.

За участю представників сторін:

від позивача –           Пономарь О.Д. (довіреність № 52  від 11.03.2009 р.)

від відповідача –      ОСОБА_2 (довіреність  ВКМ № 742171 від 15.08.2008 р.)     

від 3-ої особи   –        не з’явився     

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_4   (м. Кам’янка-Дніпровська Запорізької області)

на рішення господарського суду Запорізької області від 22.10.2008 р.

у справі   № 7/310/08

за позовом        Кам’янсько-Дніпровської районної спілки споживчих товариств  

                          (м. Кам’янка-Дніпровська Запорізької області)

до відповідача Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_4

                           Олександрівни (м. Кам’янка-Дніпровська Запорізької області)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача

                           Відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» в особі

                           Кам’янсько- Дніпровського району електричних мереж

                           (м. Кам’янка-Дніпровська  Запорізької області)

про стягнення суми,                                     

Кам’янсько - Дніпровська районна спілка споживчих товариств звернулася до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_4 майнової шкоди в розмірі 4371,12 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 22.10.2008 р.                                 у справі № 7/310/08  (суддя Кутіщева Н.С.) позовні вимоги Кам’янсько - Дніпровської районної спілки споживчих товариств задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача 4371,12 грн. майнової шкоди. Відшкодовано позивачу за рахунок відповідача 102,00 грн. державного мита та  118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне  забезпечення судового  процесу.            

Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, Суб’єкт підприємницької діяльності – фізична особа ОСОБА_4 (відповідач у справі) звернулася до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

З підстав, викладених в апеляційній скарзі, заявник вважає рішення суду незаконним, стверджує, що місцевим господарським судом неповно з’ясовані обставини, які мають значення для справи, а також порушено окремі норми матеріального і процесуального права. Зокрема, зазначає, що  господарським судом залишені поза увагою докази невідповідності екземпляру договору оренди від 29.11.2006 р., наданого суду  позивачем, екземпляру договору, який був 29.11.2006 р. укладений між сторонами (позивачем та відповідачем по справі): договір від 29.11.2006 р. не мав номеру «27»; п. 3.1 договору від 29.11.2006 р. в порівнянні з оригіналом не співпадають і т.п.

Зауважує, що господарський суд при винесенні рішення неправомірно прийняв в якості доказів наданий позивачем Акт передачі в оренду магазину від 14.02.2005 р. Згідно тверджень заявника, оригінал Акту господарським судом не витребувано та не досліджено, у зв’язку з чим поза увагою суду залишився той факт, що Акт передачі магазину був складений за 1,5 роки до укладення самого договору оренди від 29.11.2006 р. Крім того, заявник зазначає, що Акт прийому-передачі приміщення магазину складено між приватними  підприємцями ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за участю заступника голови спілки         Пономарь А.Д., а прізвище ОСОБА_4 дописано від руки невідомою особою.

На думку заявника апеляційної скарги, господарським судом належним чином не досліджено Акт «Про порушення правил користування електричною енергією», зі змісту якого вбачається, що представник відповідача при його складанні був відсутнім. Крім того, запис, вчинений головою спілки Андрушкевичем В.А. на зворотній стороні Акту про порушення ПКЕЕ, свідчить про відсутність вини ПП ОСОБА_4 у виявленому перевіркою порушенні Правил КЕЕ.

Вважає, що експертиза лічильника проведена з порушенням норм чинного законодавства, а тому її висновки є помилковими і не можуть бути прийняті в якості доказів по даній справі.

Також зауважує, що господарський суд безпідставно не залучив до участі у справі іншого відповідача – приватного підприємця ОСОБА_10, яка орендує приміщення магазину № 38 згідно договору оренди від 12.03.2007 р.

На думку заявника, відповідачем не було спричинено позивачу майнової шкоди, яку б можливо було стягнути на підставі ст. 1166 ЦК України.

Порушення господарським судом норм процесуального права заявник апеляційної скарги вбачає в тому, що він не був належним чином повідомлений про  дату розгляду справи.

Просить рішення господарського суду Запорізької області від 22.10.2008 р. у справі № 7/310/08 скасувати, а провадження по даній справі припинити через відсутність предмету спору.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 16.12.2008 р. апеляційна скарга Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_4 прийнята  до провадження та призначена до розгляду на 25.12.2008 р.

На підставі ст. 77 ГПК України (у зв’язку з неявкою представників відповідача та третьої особи) розгляд  справи  було відкладено  на 05.02.2009 р. В засіданні суду оголошувалась перерва до 12.03.2009 р.

Розпорядженням Першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 444   від 11.03.2009 р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий  суддя Зубкова Т.П. (доповідач), судді Коробка Н.Д., Яценко О.М.

В судовому засіданні відповідач підтримав вимоги за апеляційною скаргою. Наголошує, що особисто не вчиняв жодних дій, спрямованих на безоблікове споживання електроенергії, у зв’язку з чим просить рішення у справі скасувати.

Позивач  у справі – Кам’янсько - Дніпровська районна спілка споживчих товариств - апеляційну скаргу відповідача не визнає, вважає її необґрунтованою. Свою правову позицію виклав у письмовому відзиві на апеляційну скаргу. Зокрема мотивує тим, що при укладанні договору оренди від 29.11.2006 р. було підписано 2 екземпляри Договору, один з яких залишився у відповідача. Пояснює, що номер Договору був проставлений на екземплярі позивача пізніше, оскільки це було необхідно для бухгалтерського обліку. Щодо відмінності сум орендної плати, зазначеної в екземплярах відповідача і позивача, Кам’янсько - Дніпровська районна спілка споживчих товариств зазначає, що в 1 екземплярі Договору помилково проставлена не та сума орендної плати, яка була обумовлена сторонами. Розмір орендної плати був відомий СПД ФО ОСОБА_4, оскільки вона фактично виконувала умови цього Договору та сплачувала ту суму орендної плати, яка зазначена в екземплярі Договору Орендодавця (позивача).

Вказує на те, що оригінал Акту передачі магазину надавався суду першої інстанції для огляду. Той факт, що Акт прийому-передачі приміщення магазину № 38  був складений до укладання Договору оренди з відповідачем, на думку позивача, не має ніякого значення для вирішення справи по суті, оскільки СПД ФО ОСОБА_4 прийняла магазин та користувалась ним до підписання договору оренди від 29.11.2006 р.  Магазин СПД ФО ОСОБА_4 приймала від попереднього орендаря (ПП ОСОБА_8.), у зв’язку з чим  ними було складено цей акт шляхом проставлення підписів на Акті  від  14.02.2005 р. та зазначено показники електролічильника станом на 29.11.2006 р.  

Позивач звертає увагу суду на те, що протягом всього часу оренди СПД ОСОБА_4 сплачувались послуги електропостачання (на доказ чого до відзиву долучено відповідну довідку).

Зауважує, що під час проведення К-Дніпровським РЕМ ВАТ «Запоріжжяобленерго» перевірки показників лічильника у приміщенні магазину № 38 (29.05.2007 р.)  ніяких порушень виявлено не було, про що зазначено у відповідному акті (додано до відзиву). Звертає увагу суду, що 13.12.2007 р. при здійсненні представниками РЕМ перевірки магазину були присутні як власник магазину, так і Орендар – СПД ОСОБА_4 Відсутність в Акті перевірки підпису СПД ОСОБА_4  позивач пояснює тим, що Договір про постачання електричної енергії був укладений ВАТ «Запоріжжяобленерго» безпосередньо з райспоживспілкою, а тому підпис Орендаря в цьому Акті не є обов’язковим.

Позивач вважає, що при розгляді справи місцевим господарським судом не було порушено норми процесуального права. Щодо не залучення до участі у справі ПП ОСОБА_10 пояснює,  що дійсно з ПП ОСОБА_10 (яка є донькою СПД ФО ОСОБА_4.) було укладено Договір на оренду цього ж приміщення, але пізніше, ніж відповідач – СПД ФО ОСОБА_4 прийняла магазин та обладнання за Актом прийому-передачі магазину. Це було зроблено з ініціативи ОСОБА_4  для того, щоб вона мала можливість в одному приміщенні реалізовувати продукти харчування на єдиному податку та реалізовувати алкогольні напої на загальній системі оподаткування. Позивач зазначає, що ПП ОСОБА_10 не приймала по акту ані магазин, ані обладнання, тому рішення суду 1-ї інстанції ніяким чином не впливає на її права та обов'язки.

Вважає, що господарський суд правильно застосував норму ст. 1166 Цивільного кодексу України, оскільки своїми протиправними діями (бездіяльністю) відповідач спричинив райспоживспілці майнову шкоду. Свою позицію обґрунтовує тим, що орендар (відповідач), який прийняв по Акту магазин та обладнання, відповідно до умов Договору оренди від 29.11.2006 р. зобов'язався забезпечити схоронність обладнання магазину, в тому числі і електролічильника, але своїми діями (бездіяльністю) допустив пошкодження пломб електролічильника, у зв’язку з чим райспоживспілці були нараховані санкції, відповідно до законодавства.

Посилаючись на вищенаведене, позивач просить рішення господарського суду Запорізької області від 22.10.2008 р. у справі № 7/310/08 залиши без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просить залишити її без задоволення як необґрунтовану.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» в особі Кам’янсько -                            Дніпровського району електричних мереж  у відзиві на апеляційну скаргу зазначає наступне: 18.10.2006 р. між ВАТ «Запоріжжяобленерго» в особі Кам’янсько-Дніпровського РЕМ (Постачальником) та Кам’янсько - Дніпровською районною спілкою споживчих товариств (Споживачем)  було укладено договір про постачання електричної енергії № 100. Згідно додатку № 2 до договору № 100 «Точки продажу електричної енергії споживачу»   в переліку об’єктів, які належать Споживачу, зазначено Магазин № 38, розташований за адресою: м. Кам’янка  - Дніпровська, вул. Радянська, 228 (в даний час магазин має назву «Самобранка»). Починаючи з дня укладення договору по теперішній час Споживач надавав Кам’янсько - Дніпровському РЕМ рапорти про спожиту електричну енергію по  об’єктам, які йому належать. На підставі рапортів, наданих Споживачем, Кам’янсько - Дніпровський РЕМ виставляв рахунки на оплату спожитої електроенергії, які своєчасно сплачувалися Споживачем.

13.12.2007 р. при перевірці електроустановок Споживача, за адресою: м. Кам’янка - Дніпровська, вул. Радянська, 228 (Магазин «Самобранка» К-Дніпровського РСС), було виявлено порушення Споживачем Правил користування електричною енергією, а саме: зірвана пломба Держстандарту з кришки корпуса електролічильника та порушена цілісність  даної пломби, про що було складено Акт про порушення Правил КЕЕ                № 00000265. На підставі Акту, керуючись Методикою (затвердженою постановою НКРЕ України від 04.05.2006 р. № 562), Кам’янсько - Дніпровським РЕМ було здійснено розрахунок вартості недооблікованої електроенергії, сума якої складає 4131,14 грн. Виставлений на оплату Рахунок був оплачений Кам’янсько - Дніпровською районною спілкою споживачів 12.03.2008 р. у повному обсязі.

В судовому засіданні 05.02.2009 р. представник 3-ої особи у повному обсязі підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу. У судове засідання    12.03.2009 р. представник 3-ої особи не з’явився. Згідно направленої на адресу Запорізького апеляційного господарського суду письмової заяви (вих. № 461 від   10.03.2009 р.) ВАТ «Запоріжжяобленерго» в особі Кам’янсько -  Дніпровських районних електричних мереж клопоче про розгляд справи без його участі.

Враховуючи обмеженість перегляду справи в апеляційному порядку визначеними законом процесуальними строками, достатність матеріалів справи та відсутність перешкод у розгляді апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника третьої особи.  

За клопотанням представників сторін апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

По закінченні судового засідання 12.03.2009 р., за згодою представників сторін, оголошено вступну та резолютивну частини постанови апеляційної інстанції.

     Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

     Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційного  подання і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі.

           Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, Запорізький апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

29.11.2006 р. між Кам’янсько - Дніпровською районною спілкою споживчих товариств (Орендодавцем, позивачем у справі) та Суб’єктом підприємницької діяльності – фізичною особою ОСОБА_4 (Орендарем, відповідачем у справі) було укладено Договір оренди (далі – Договір), відповідно до умов якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове оплатне користування з    01.12.2006 р. строком на 3 роки приміщення магазину, підсобне приміщення та наявне торгове обладнання (по акту), розташоване у місті Кам’янка-Дніпровська по вул. Радянська, 228, для організації торгівлі товарами народного споживання.

Пунктами 3.1, 3.2 Договору сторони узгодили, що Орендар щомісячно до 5 числа наступного місяця оплачує Орендодавцю у готівковій чи безготівковій формі орендну плату у розмірі 200,00 грн. Крім орендної плати Орендар оплачує Орендодавцю за надані комунальні послуги (воду, опалення, каналізацію, електроенергію, телефон) та інші послуги по фактичному використанню і діючим тарифам.

Крім того, згідно з умовами п. 2.1 Договору Орендар був зобов’язаний, в т.ч., забезпечити повну схоронність будівлі, підсобних приміщень і обладнання.

В матеріалах справи міститься Акт прийому-передачі майна, за яким первісно (14.02.2005 р.) приміщення магазину № 38 та торгове обладнання до було передано позивачем (Орендодавцем) в оренду ПП ОСОБА_8, а в подальшому,  29.11.2006 р. вказане приміщення разом з обладнанням було передано в оренду відповідачу – ПП ОСОБА_4. В переліку переданого обладнання  під номером «13» значиться електролічильник № 628587. При цьому зазначено, що на електролічильнику пломби Енергонагляду номерні, не порушені. Також  в Акті міститься запис, що станом на 29.11.2006 р.  показники лічильника становлять 19143 кВт/год  (арк. справи 12).

В період дії Договору працівниками Кам’янсько-Дніпровського РЕМ неодноразово проводились перевірки дотримання Правил користування електроенергією в орендованому відповідачем магазині за адресою: м. Кам’янка - Дніпровська,                   вул. Радянська, 228.

За результатами перевірки, проведеної 29.05.2007 р., було складено Акт контрольного огляду розрахункових засобів огляду, виходячи з якого порушень Правил КЕЕ щодо цілісності пломб на електролічильнику виявлено не було (арк. справи 65).

Однак, 13.12.2007 р. під час проведення перевірки було виявлено порушення Правил користування електричною енергією, а саме: зірвана пломба Держстандарту з кришки корпуса електролічильника та порушена цілісність  даної пломби, про що було складено Акт про порушення Правил КЕЕ № 00000265  (арк. справи 64).

21.02.2008 р. за результатами розгляду Акту про порушення Правил КЕЕ                 № 00000265 на засіданні комісії з розгляду актів про порушення Правил КЕЕ для юридичних осіб, на підставі проведеної експертизи електролічильника № 76 від   31.01.2008 р. та відповідно до вимог Методики нарахування збитків внаслідок порушення Правил КЕЕ, прийнято рішення здійснити нарахування за даним актом ПКЕЕ і виставити рахунок із зазначенням строку оплати, з попередженням про відключення.

Виставлені на оплату рахунки від 22.02.2008 р. № 939 (на суму 4131,14 грн. – по Акту про порушення ПКЕЕ) та від 14.02.2008 р. № 1 (на суму 239,98 грн. – за проведення експертизи електролічильника) оплачені відповідачем у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями від 11.03.2008 р. № 1937 (на суму 4131,14 грн.) та № 1936 (на суму  239,98 грн.), на загальну суму 4371,12 грн.

Позовні вимоги Кам’янсько-Дніпровської РСТ про стягнення з Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_4 4371,12 грн. майнової шкоди стали предметом  судового розгляду у даній справі.   

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи та апеляційного подання, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що  не підлягає задоволенню в силу наступного.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України кожна особа має право звернутися до суду  за  захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб та в порядку, що встановлений договором або законом. Способами  захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов’язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.  

Згідно ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю  особистим  немайновим правам фізичної або юридичної особи,  а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Зазначена стаття визначає загальну норму щодо відшкодування шкоди внаслідок наявності складу цивільного правопорушення. Зобов’язання з відшкодування шкоди є деліктними зобов’язаннями.

Для застосування деліктної відповідальності необхідною є наявність складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинного зв’язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону або договору.

Наявність шкоди передбачає зменшення або втрату певного особистого чи майнового блага; законодавство передбачає відшкодування шкоди у вигляді відшкодування збитків чи у вигляді відшкодування в натурі.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою порушника та шкодою полягає, передусім, у прямому (безпосередньому) зв'язку між протиправною поведінкою та настанням шкідливого результату.

Вказані обставини підлягають доведенню позивачем належними та допустимими у справі доказами.

В свою чергу відсутність вини у заподіянні шкоди доводиться особою, що вчинила порушення; винна поведінка порушника має місце тоді, якщо він усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх діянь, передбачав його негативні наслідки, бажав їх настання, або коли порушник, передбачаючи настання негативних наслідків, розраховував на їх відвернення, чи не передбачав настання таких наслідків, хоча повинен був і міг їх передбачити.    

Як зазначалось вище, на момент проведення працівниками ВАТ  «Запоріжжяобленерго» перевірки приміщення магазину, розташованого у місті Кам’янка-Дніпровська по вул. Радянська, 228, правовідносини сторін були врегульовані Договором від    29.11.2006 р., який за своєю правовою природою є договором найму (оренди).

Відповідно до частини 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Передання відповідачу в оренду приміщення магазину та торгового обладнання підтверджується відповідним Актом, який містить, в тому числі, підписи позивача та відповідача (арк. справи 12).

Як зазначено в Акті прийому-передачі майна, разом з приміщенням магазину Орендарю (відповідачу) було передано і обладнання, в тому числі електролічильник    № 628587 з показаннями на час передачі (29.11.2006 р.) – 19143 кВт. В Акті також зазначено, що пломби на електролічильнику не порушені.

Пунктом 2.1 Договору було встановлено обов’язок відповідача як наймача забезпечити повну схоронність будівлі, підсобних приміщень і обладнання.

Згідно з ч. 1 ст. 773 ЦК України наймач зобов’язаний користуватися річчю відповідно… до умов договору.

Згідно зі ст.  526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до  умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог –  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

          Аналогічні  приписи  містить   ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України).

Однак, відповідач, всупереч умов Договору та вимог закону, не забезпечив схоронність обладнання (зокрема, схоронність пломб  електролічильника магазину), наслідком чого стало складання відповідного акту порушення Правил користування електроенергією та стягнення з позивача санкцій за актом.

Фактично, визначена та заявлена позивачем до стягнення сума у розмірі 4371,12 грн. обґрунтовується наявністю у спірних правовідносинах послідовних явищ, як-то: допущення відповідачем своїми діями (бездіяльністю) пошкодження пломб електролічильника (обов’язок по схоронності якого відповідач прийняв на себе відповідно до умов п. 2.1 Договору), що спричинило позивачу збитки у вигляді сплати нарахованих райспоживспілці ВАТ «Запоріжжяобленерго» санкцій за порушення Правил КЕЕ, розрахованих згідно з Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією.

Згідно з ч. 2 ст. 1166 ЦК України вина особи, яка завдала шкоди, припускається, тобто  діє презумпція вини  заподіювача шкоди. До спростування презумпції вини особа, яка  завдала шкоду, вважається винною  у  завданні  шкоди.

Тобто, тягар  доведення  відсутності вини лежить саме на  відповідачі.

Відповідачем таких доказів не надано.  

Таким чином, факт порушення відповідачем господарського зобов’язання  колегія суддів вважає доведеним, а тому він повинен відшкодувати завдану цим шкоду суб’єкту, права (законні інтереси) якого порушено.

Колегією суддів також враховуються приписи ст. 1191 ЦК України, відповідно яких  особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Приймаючи до уваги вищенаведені обставини, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги заявлені обґрунтовано та правомірно задоволені судом першої інстанції у повному обсязі.

Доводи заявника апеляційної скарги  щодо відмінності екземплярів Договору від 29.11.2006 р., наявних у позивача та відповідача, не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на наступне.

Як зазначив у засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, при укладанні Договору оренди від 29.11.2006 р. сторонами було підписано 2 екземпляри Договору, один з яких залишився у відповідача. Номер Договору на примірнику позивача проставлено останнім самостійно для зручності ведення бухгалтерського обліку. Щодо різниці суми орендної плати, зазначеної в п. 3.1 Договору (в екземплярі позивача зазначено – 200,00 грн., а в екземплярі відповідача – 400,00 грн.), позивач пояснив, що в одному з примірників Договору помилково проставлена не та сума орендної плати, яка була обумовлена сторонами. Згодом, допущену описку було виправлено, а екземпляр Договору з правильною сумою (200,00 грн.) надано відповідачу. Також, позивач наголошує, що дійсна сума орендної плати (200,00 грн.) відповідачу була відома, оскільки СПД ФО ОСОБА_4 фактично виконувала умови укладеного Договору та сплачувала саме ту суму орендної плати, яка зазначена в екземплярі Договору позивача.

В засіданні суду представниками позивача та відповідача надано для огляду колегії суддів наявні у сторін  оригінали Договору від 29.11.2006 р. (з оригіналів Договору знято копії, які долучено до матеріалів справи).

Щодо наведених вище обставин  колегія суддів відзначає, що наявні розбіжності в примірниках Договору позивача та відповідача не впливають на суть спору та не спростовують факту порушення відповідачем своїх обов’язків за Договором від   29.11.2006 р. та обов’язку відшкодувати завдану позивачу шкоду.

Твердження заявника, що висновки експертизи лічильника не відповідають фактичним даним (оскільки останній раз лічильник № 628587 перевірявся у 3-му кварталі 2001 р.), колегією суддів до уваги не приймаються. Наявний в матеріалах справи Акт контрольного огляду розрахункових засобів обліку від 29.05.2007 р., свідчить що під час проведеного представниками ВАТ «Запоріжжяобленерго» контрольного огляду розрахункових засобів обліку магазину № 38 К-Дніпровської райспоживспілки, ніяких порушень виявлено не було (арк. справи 118).

На думку заявника, господарським судом поверхово досліджено зміст Акту про порушення Правил КЕЕ від 13.12.2007 р. При цьому, заявник посилається на те, що під час проведення представниками енергонагляду перевірки магазину № 38, СПД ФО         ОСОБА_4 була відсутня.

Дослідивши матеріали та обставини справи, колегія суддів відзначає, що перевірка дотримання вимог Правил КЕЕ проводилась уповноваженими представниками РЕМ в присутності власника магазину № 38, який безпосередньо є Споживачем за Договором про постачання електричної енергії № 100, укладеним між К-Дніпровською райспоживспілкою та ВАТ «Запоріжжяобленерго» в особі К-Дніпровського РЕМ.

Правилами користування електричною енергії, зокрема, передбачено, що проведення представниками Енергопостачальної організації будь-яких перевірок здійснюється у присутності уповноважених представників Споживача. Про обов’язкову участь  у  перевірці  інших осіб, зокрема, орендарів  в Правилах КЕЕ  не йдеться.

Таким чином, відсутність відповідача при проведенні перевірки та при складанні Акту про порушення Правил КЕЕ  не свідчить про недійсність вказаного Акту.

Спростовуючи доводи апеляційної скарги щодо порушення господарським судом норм процесуального права, колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до підпункту 3.6 Роз’яснення Вищого господарського суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Як  свідчать матеріали справи, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи (шляхом направлення на його адресу ухвали суду від 15.07.2008 р.  про порушення провадження у даній справі, а також ухвали від 10.09.2008 р.  про відкладення розгляду справи). Проте, відповідач не скористався наданими йому      ст.ст. 22, 59 ГПК України процесуальними правами щодо надання відзиву на позовну заяву та документів, які б підтвердили заперечення проти позову, жодним чином не спростував доводи позивача.

До того ж, в судовому засіданні 10.09.2008 р. з боку відповідача був присутнім його представник за довіреністю ОСОБА_2 (довіреність від 15.08.2008 р., протокол судового засідання – арк. справи 44-45).

Виходячи з приписів Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої Наказом ВГСУ № 75 від 10.12.2002 р., якщо підприємством поштового зв’язку не розшуканий адресат, кореспонденція повертається відправникові, у разі наявності в матеріалах справи ще однієї адреси,  листа із ухвалою (або будь-яким процесуальним документом) перенаправляють за цією адресою. В іншому випадку процесуальний документ із конвертом приєднують до матеріалів справи з метою запобігання  тотожних випадків. В матеріалах даної справи докази того, що ухвали, які відправлені господарським судом Запорізької області відповідачу, повернулись у зв’язку із незнаходженням адресата, відсутні.

Розгляд справи судом в порядку ст. 75 ГПК України (за наявними матеріалами)       у разі неявки в судове засідання представника відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи,  не є порушенням приписів ст. 77 ГПК України  та  не  є  підставою  для  скасування  рішення  господарського  суду.  

Згідно ст. 22 ГПК України сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Матеріали справи свідчать, що сторони знаходилися у рівних умовах перед судом, мали достатню свободу в можливості подання доказів і доведенні їх переконливості.

Колегія суддів зауважує, що в апеляційній скарзі відповідачем не наведено жодних доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, не надано доказів безпідставного задоволення позовних вимог позивача.

Хибною є думка заявника, що не притягнення господарським судом до участі у даній справі іншого відповідача (ПП ОСОБА_10В.)  є беззаперечною підставою для скасування рішення.

В обґрунтування своїх доводів заявник посилається на укладений 12.03.2007 р. між К-Дніпровською райспоживспілкою та ПП ОСОБА_10 договір оренди магазину, розташованого у місті Кам’янка – Дніпровська по вул. Радянська, 228.

Заявник вважає, що дана обставина  доводить відсутність вини СПД ФО ОСОБА_4 у виявленому представниками енергонагляду порушенні Правил КЕЕ, оскільки на час здійснення перевірки (13.12.2007 р.) приміщення зазначеного магазину в оренді СПД ФО ОСОБА_4, нібито,  не знаходилось.

Доводи заявника спростовуються наступним:

Як вбачається з матеріалів справи, Договір оренди між позивачем та СПД ФО ОСОБА_4 було укладено 29.11.2006 р. строком на   3 роки.

03.12.2007 р. СПД ФО ОСОБА_4 звернулась до позивача з письмовою заявою про дострокове розірвання Договору оренди   з  01.01.2008 р. На вказаному листі міститься резолюція Голови правління К-Дніпровської РСС ОСОБА_9 про розірвання договору оренди з 01.01.2008 р.

В силу приписів ч. 3 ст. 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов’язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

В даному випадку, моментом досягнення сторонами домовленості про розірвання договору є визначена обома сторонами дата -  01.01.2008 р., і саме з цієї дати припиняється дія Договору від 29.11.2006 р. та обов’язки за ним.

Тому твердження заявника, що на час проведення представниками енергонагляду перевірки дотримання вимог Правил КЕЕ  (13.12.2007 р.) приміщення магазину не знаходилось в оренді СПД ФО ОСОБА_4, є безпідставними.

Та обставина, що між К-Дніпровською РСС та ПП ОСОБА_10 12.03.2007 р. було укладено інший договір оренди, не впливає на правильність вирішення спору, оскільки матеріалами справи підтверджується, що приміщення магазину знаходилось в оренді СПД ФО ОСОБА_4 до 01.01.2008 р. До того ж, доказів прийняття ПП ОСОБА_10 приміщення магазину та обладнання до нього відповідачем взагалі суду не надано.

Також колегією суддів враховується, що відповідно до ч. 1 ст. 24 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Як зазначено  в п. 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 р. № 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм  Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році», питання про достатність підстав для вчинення відповідної процесуальної дії вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин та матеріалів певної справи і з огляду на те, чи сприятиме залучення іншого відповідача з’ясуванню усього кола обставин, що входять до предмету доказування у справі, встановленню наявності або відсутності правопорушення, прийняттю законного та обґрунтованого рішення.

В порядку ст. 24 ГПК України залучення до участі у справі іншого відповідача або залучення до участі у справі як співвідповідачів інших осіб здійснюється господарським судом за клопотанням сторони, а також із власної ініціативи. При цьому, господарський процесуальний кодекс України  не зобов’язує господарський суд задовольняти клопотання сторони про залучення до участі у справі іншого відповідача. При вирішенні питання про задоволення клопотання щодо залучення до участі у справі іншого відповідача слід виходити з підстав клопотання та їх обґрунтованості.

Як свідчать матеріали та обставини справи, відповідач з відповідним клопотанням до господарського суду не звертався.            

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Апеляційна інстанція не вбачає порушень господарським судом норм процесуального права при прийнятті даного рішення.

Оскільки доводи заявника апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах права, не підтверджені відповідними доказами та спростовані дослідженими обставинами справи, апеляційна скарга залишається судом без задоволення.

Колегія суддів дійшла висновку про відповідність рішення господарського суду Запорізької області нормам чинного законодавства. Підстав для скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.

Судові витрати по розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій відповідно до приписів ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний  господарський  суд

ПОСТАНОВИВ :

                 Апеляційну скаргу  Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_4 залишити без задоволення.

            Рішення господарського суду Запорізької області від 22.10.2008 р.  у справі № 7/310/08  залишити без змін.

Головуючий суддя Зубкова Т.П.

 судді  Зубкова Т.П.  

 Коробка Н.Д.  Яценко О.М.