У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

06.12.07                                                                                       Справа №11/524/07

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Коробка Н.Д. судді  Колодій Н.А.    , Зубкова Т.П.  , Колодій Н.А.

при секретарі:  Лолі Н.О.  

За участю:

представника позивача:  Довгорук І.С., дов. № 314 від 14.12.2006 р.;

                                             Верета В.В., дов. № 184 від 17.09.2007 р.  

представника відповідача:  Купцов Ю.Н., дов. № 1960 від 09.11.2007 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного комунального підприємства “Бердянський міськводоканал”, м. Бердянськ Запорізької області

на  рішення господарського суду Запорізької області від 06.09.2007 р. у справі № 11/524/07

про стягнення 592.252,18 грн.

Встановив:

10.07.2007 р. відкрите акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго” в особі Бердянського міського району електричних мереж, м. Бердянськ Запорізької області, (далі - позивач) звернулось в  господарський суд Херсонської області з позовом до Державного комунального підприємства “Бердянський міськводоканал”, м. Бердянськ Запорізької області, (далі - відповідач) про стягнення 592.252,18 грн., які складаються з 518.326,23 грн. основного боргу за договором про користування електричною енергією № 247 від 30.04.2001 р.,  57.319,91 грн. втрат від інфляції, 16.606,04 грн. – 3% річних.     

Рішенням господарського суду Запорізької області від 06.09.2007 р. у справі № 11/524/07 (суддя Гончаренко С.А.) позовні вимоги відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” в особі Бердянського міського району електричних мереж,                    м. Бердянськ Запорізької області, задоволені в повному обсязі,  з відповідача на користь позивача стягнуто 518.326,23 грн. основного боргу,  57.319,91 грн. втрат від інфляції,  16.606,04 грн. – 3% річних, 5.922,52 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивовано наступним.

Правовідносини сторін були врегульовані договором про користування електричною енергією № 247 від 30.04.2001 р., за умовами якого позивач протягом жовтня – грудня 2003 р. постачав відповідачу  електричну енергію. На момент розгляду спору в суді першої інстанції відповідач взяті на себе зобов’язання за договорами належним чином не виконав, внаслідок чого у нього виникла перед позивачем заборгованість. Суд першої інстанції визнав позовні вимоги щодо стягнення основного боргу, втрат від інфляції, 3% річних обґрунтованими, документально підтвердженими і такими, що підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з винесеним судовим актом, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Запорізького апеляційного господарського суду, просить суд рішення господарського суду Запорізької області від 06.09.2007 р. у справі № 11/524/07 скасувати, в позові відмовити. Зазначає, що позовна заява подана з пропуском позовної давності. Також, на думку відповідача, позивач безпідставно зараховує суми субвенцій на різні розрахункові періоди. Відповідач вважає, що оплата повинна зараховуватися в той період, коли вона проведена, якщо інше не зазначено в документі про оплату. На думку відповідача, суд першої інстанції безпідставно відмовив у заліку зустрічних однорідних вимог в сумі 30.000,00 грн. Відповідач зазначає, що його вина у виникненні заборгованості відсутня, а згідно з Законом України «Про реструктуризацію заборгованості …» пеня на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується.  

Апеляційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду на 25.10.2007 року о 17-00 год.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що з огляду на положення ст. 264 ЦК України строк позовної давності перервано відповідачем. Також позивач наголошує, що, як вбачається з протоколів погодження про розрахунки, з жодним з водопостачальників не узгоджувався період, за який необхідно проводити заліки за спожиту електричну енергію. Отже, в першу чергу закривалась заборгованість по тим рахункам, які не були сплачені в повному обсязі, починаючи з початку року. Позивач стверджує, що у нього відсутня заборгованість перед відповідачем, тому підстав для заліку зустрічних однорідних вимог не має. За казаних обставин просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розпорядженням Першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2887 від 24.10.2007 року справа № 11/524/07 передана для розгляду колегії суддів у складі: головуючий:   Коробка Н.Д., судді: Мірошниченко М.В., Яценко О.М.

В судовому засіданні оголошувалися перерви до 01.11.2007 р., до 06.12.2007 р. Склад колегії змінювався.           

Розпорядженням Першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 3195 від 05.12.2007 р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів: головуючий – Коробка Н.Д., судді: Зубкова Т.П., Колодій Н.А.       

Представники сторін в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

За клопотанням представників сторін судовий процес вівся із застосуванням засобів технічного забезпечення. За їх згодою в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи і апеляційної скарги, взявши до уваги доводи представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

30.04.2001 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір про користування електричною енергією № 247 (надалі – Договір), згідно з умовами якого позивач зобов’язався постачати електричну енергію за врегульованими тарифами відповідно до умов Договору, а відповідач своєчасно проводити оплату за використану електричну енергію і виконувати інші умови, обумовлені цим Договором.

Відповідно до п. 2.2.1 Договору відповідач зобов’язався оплачувати використану електричну енергію, потужність та інші платежі за розрахунковий період згідно з діючими в цей період тарифами, індексами цін, у відповідності з постановами законодавчих органів. Звітувати за загальну (сумарну) кількість електроенергії, отриманої від електромереж позивача.

Згідно з п. 4.3 Договору кінцевий розрахунок за електроенергію і потужність, плата за споживання і генерацію реактивної енергії, розраховані згідно з наданим відповідно до п. 4.2 рапортом (звітом), а також інші платежі (пеня, плата за перевищення договірних величин електричної енергії і потужності та ін.) за розрахунковий період проводиться за рахунками (платіжними дорученнями), отриманими відповідачем у позивача.

В пункті 4.4 Договору закріплене зобов’язання відповідача переводити на розподільчий рахунок позивача повну вартість всієї спожитої в розрахунковий період електричної енергії, на підставі виставлених відповідачу рахунків (платіжних вимог-доручень) протягом 5 (п’яти) днів з моменту отримання платіжного документа у позивача.

Як свідчать матеріали справи, в період: жовтень – грудень 2003 р.  відповідач споживав електричну енергію, яку постачав на виконання умов Договору позивач, що підтверджується відповідними  рапортами про відпуск електроенергії за вищевказаний період (а.с. 45 – 47, т. 1).

До сплати за спожиту в жовтні – грудні 2003 р. електроенергію відповідачу були виставлені рахунки на сплату: за жовтень 2003 р. на суму 254.807,81 грн., за листопад 2003 р. – 262.793,46 грн., за грудень 2003 р. – 260.538,10 грн., всього на суму 778.139,37 грн.  

Як свідчать матеріали справи, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань щодо оплати спожитої електричної енергії у визначені Договором строки у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі 518.326,23 грн.

Відповідач не надав суду доказів належного виконання зобов’язання щодо сплати спожитої електроенергії.

Стягнення з відповідача на користь позивача 592.252,18 грн., які складаються з 518.326,23 грн. основного боргу за Договором,  57.319,91 грн. втрат від інфляції, 16.606,04 грн. – 3% річних, стало предметом спору у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. ст. 99 та 101 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (2003р.) щодо цивільних відносин,  які виникли  до  набрання  чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків,  що  виникли  або  продовжують  існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 275 ГК України за договором     енергопостачання    енергопостачальне підприємство (енергопостачальник)  відпускає  електричну  енергію, пару,  гарячу  і  перегріту  воду  (далі  -  енергію)  споживачеві (абоненту),  який  зобов'язаний  оплатити  прийняту   енергію   та дотримуватися  передбаченого  договором режиму її використання,  а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного  обладнання, що ним використовується. Відпуск  енергії  без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Як свідчать матеріали справи, заборгованість відповідача перед позивачем за жовтень – грудень 2003 р. складає 518.326,23 грн.  

Доказів погашення зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

Отже, господарський суд першої інстанції правомірно встановив, що позовні вимоги в частині стягнення 518.326,23 грн. основного боргу є обґрунтованими і підлягають стягненню.

Відповідно до ст.71 Цивільного кодексу УРСР (1963 р.) та ст. 257 ЦК України (2003р.) загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.

Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (2003 р.) передбачено, що правила  Цивільного  кодексу  України про позовну давність застосовуються до позовів,  строк пред'явлення яких,  встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Як вже зазначалось вище, відповідно до п. 4.4 Договору оплата всієї спожитої в розрахунковий період електричної енергії, на підставі виставлених відповідачу рахунків (платіжних вимог-доручень) повинна бути здійснена протягом 5 (п’яти) днів з моменту отримання платіжного документа у позивача, тобто за жовтень 2003 р. - до 06.11.2003 р., за листопад 2003 р. – до 06.12.2003 р., за грудень 2003 р. – до 06.01.2004 р. Отже, трирічний термін позовної давності спливає відповідно 06.11.2006 р., 06.12.2006 р., 06.01.2007 р., тобто після набрання чинності ЦК України (2003 р.) – 01.01.2004 р. (п. 1 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Враховуючи викладене, до спірних правовідносин слід застосовувати правила про позовну давність Цивільного  кодексу  України 2003 р.   

Згідно зі ст. 264 ЦК України перебіг позовної  давності переривається вчиненням особою дії,  що  свідчить  про  визнання  нею  свого  боргу  або   іншого обов'язку. ... Після  переривання  перебіг  позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної  давності,  до нового строку не зараховується.

На думку колегії суддів, такою дією відповідача є підписання ним двостороннього акту про наявність та розмір заборгованості, що виникла на розрахункову дату (01.01.2005 р.) та не погашена станом на 11.09.2006 р. Не дивлячись на те, що в цьому акті помилково в якості документа, на підставі якого виникли зобов’язання, зазначений договір № 247 від      01.06.1997 р., період виникнення заборгованості зазначено – 11.2003 р. в сумі 518.326,23 грн. (а.с. 87, т. 2). Також дією, що свідчить про визнання відповідачем свого боргу перед позивачем в сумі 518.326,23 грн., можна вважати лист про списання заборгованості від 13.09.2006 р.    (а.с. 94, т. 2).

Як свідчать матеріали справи, а саме штамп вхідної кореспонденції господарського суду Запорізької області від 10.07.2007 р. № 02-5/7248/07 (а.с. 2, т. 1), з позовом в господарський суд Запорізької області до відповідача позивач звернувся 10.07.2007 р. Тобто, з урахуванням вищевикладеного, строк позовної давності позивачем не пропущено.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення втрат від інфляції в сумі 57.319,91 грн. та 3% річних в сумі 16.606,04 грн. за період з 01.01.2006 р. по 10.07.2007 р. є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Твердження відповідача про те, що позивач безпідставно зарахував суми субвенцій на різні розрахункові періоди, не приймається колегією суддів до уваги з огляду на наступне.

Протягом спірного періоду: жовтень – грудень 2003 р. на підставі постанови КМУ       № 113 від 23.01.2003 р. «Про затвердження Тимчасового порядку перерахування в 2003   році деяких субвенцій на проведення видатків з надання пільг, субсидій та компенсацій за рахунок надходжень до загального фонду державного бюджету рентної плати за транзитне транспортування природного газу і за природний газ, що видобувається в Україні» і постанови НКРЕ № 171 від 26.02.2003 р. був проведений ряд заліків між ВАТ «Запоріжжяобленерго» і підприємствами, які надають послуги населенню (в тому числі і відповідачем у цій справі), за електроенергію, спожиту даними підприємствами в 2003 р., за рахунок погашення бюджетом Запорізької області заборгованості даним підприємствам за пільгами, наданими населенню. Про це свідчать відповідні протоколи-погодження і факсограми, копії яких містяться в матеріалах справи. У вказаних протоколах-погодженнях і факсограмах вказано, що кошти перераховуються за електроенергію, спожиту підприємствами водопостачання і водовідведення в 2003 р. З жодним з водопостачальників не узгоджувався період, за який необхідно проводити заліки за спожиту електричну енергію. Згідно з п. 12 Тимчасового порядку, затвердженого постановою КМУ  № 113 від 23.01.2003 р., передбачені   у   пункті   8  цього  Тимчасового  порядку розрахунки (розрахунки за спожиту електроенергію) провадяться за згодою сторін на підставі актів звіряння та  спільних протокольних рішень,  підписаних усіма учасниками цих розрахунків. Отже, позивач не зобов’язаний узгоджувати з відповідачем період, за який закривається заборгованість.  

Відповідно до п. 6.5 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996 р. (із змінами та доповненнями), зареєстровано в Міністерстві юстиції 02.08.1996 р. за № 417/1442, у разі  відсутності  графіка  погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті призначення платежу посилань  на  період,  за який здійснюється оплата або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, постачальник електричної енергії має право зарахувати як погашення  існуючої  заборгованості  цього споживача з найдавнішим терміном її виникнення. Як свідчать копії банківських витягів (містяться в матеріалах справи), платіжні документи про перерахування коштів на виконання вищевказаних заліків в графі «Призначення платежу» містять запис: «За ел/ен. спож. у 2003 р. водопост., …, п. 5 ст. 40», а також реквізити відповідного протоколу-погодження.

Наявність у відповідача перед позивачем заборгованості станом на 01.10.2003 р. (тобто до спірного періоду) у сумі 4.908.999,46 грн. підтверджується двостороннім підписаним актом звірки від 06.09.2007 р., відповідачем підписаний 24.10.2007 р. (копія міститься в матеріалах справи).

Враховуючи викладене, позивач правомірно зараховував суми заліків в погашення наявного у відповідача боргу за спожиту електроенергію за попередні періоди (березень, квітень, травень 2003 р.).

Посилання відповідача на залік зустрічних однорідних вимог в сумі 30.000,00 грн. (згідно з заявою № 74 від 15.01.2007 р., а.с. 27, т. 2) не приймається колегією суддів до уваги, оскільки вказана сума була перерахована відповідачем позивачу в якості пені за прострочення оплати за спожиту електроенергію. Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання    припиняється    зарахуванням    зустрічних однорідних  вимог,  строк  виконання  яких настав,  а також вимог, строк виконання  яких  не  встановлений  або  визначений  моментом пред'явлення вимоги. В даному випадку заборгованість у позивача перед відповідачем відсутня.

Твердження відповідача стосовно того, що його вина у виникненні заборгованості відсутня, а згідно з Законом України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію» пеня на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на наступне. По-перше, позовні вимоги не містять вимоги про стягнення пені. По-друге, вказаний Закон стосується заборгованості, яка склалася на дату набрання чинності цим Законом (1 липня 2003 р.). предметом цього спору є стягнення заборгованості за період з жовтня по грудень 2003 р.

У зв’язку з вищевикладеним, порушення або неправильного застосування норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення не вбачається, підстави для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України,  Запорізький апеляційний господарський суд

                                               ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу  Державного комунального підприємства “Бердянський міськводоканал”, м. Бердянськ Запорізької області, залишити без задоволення, рішення господарського суду Запорізької області від 06.09.2007 р. у справі № 11/524/07 – без змін.                 

  

Головуючий суддя Коробка Н.Д.

 судді  Колодій Н.А.  

 Зубкова Т.П.  Колодій Н.А.