ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2015 року № 876/8958/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Курильця А.Р., Ніколіна В.В.

за участю секретаря судових засідань: Ратушної М.І.

представника позивача - Товт-Параска К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Виноградівському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Виноградівського міжрайонного управління водного господарства до Державної податкової інспекції у Виноградівському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про скасування податкової вимоги, -

встановив:

25.02.2014 Виноградівське міжрайонне управління водного господарства звернулося в суд із адміністративним позовом до ДПІ у Виноградівському районі ГУ Міндоходів у Закарпатській області у якому просить визнати протиправними дії відповідача та скасувати податкову вимогу від 06.02.2014 № 20-11.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оскаржуваною вимогою йому повідомлено про наявність податкового боргу в сумі 76179,83 грн, який згідно листа відповідача від 18.02.2014 № 359/7/10-00, утворився внаслідок нарахування пені згідно пп. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 ПК України за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання визначеного податковим повідомленням-рішенням від 28.01.2011 № 0000103500/0. Позивач вважає, що вказана податкова вимога є протиправною, оскільки у відповідача не було правових підстав для нарахування пені, оскільки її нарахування може бути пов'язане лише з порушенням терміну сплати узгоджених сум грошових зобов'язань. Однак, відповідачем не враховано того, що Виноградівське міжрайонне управління водного господарства звернулося до відповідача із заявою про розстрочення сплати грошових зобов'язань, за наслідками розгляду якої відповідачем прийнято рішення від 30.01.2014 та укладено договір про розстрочення податкового зобов'язання, умови якого позивачем не порушувались. Крім цього, позивач вказує на те, що положення Податкового кодексу України не можуть бути застосовано до правовідносин, які мали місце до набрання ним чинності (до 01.01.2011), а податкове повідомлення-рішення від 28.01.2011 № 0000103500/0 стосується нарахування податкових зобов'язань за період з 01.01.2007 по 30.06.2010.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 12.06.2014 позов задоволено повністю.

Із постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з невідповідністю висновків суду фактичним обставинами справи та з порушенням норм матеріального права, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не враховано того, що грошове зобов'язання в сумі 345800 грн, яке визначене податковим повідомленням-рішенням від 28.01.2011 № 0000103500/0, набуло статусу узгодженого після прийняття Львівським апеляційним адміністративним судом постанови від 27.11.2013 по справі № 2а-0770/576/11. За заявою позивача, рішенням № 3 від 30.01.2014 йому надано розстрочення сплати грошового зобов'язання на суму 298999,90 грн, оскільки податковий орган районного рівня не може розстрочувати грошові зобов'язання більше 300 тис. грн. Залишок грошового зобов'язання в сумі 46800 грн позивачем сплачений самостійно згідно платіжного доручення від 20.01.2014 № 1, а тому відповідачем згідно пп. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 ПК України на цю суму було нараховано пеню, за весь період заниження починаючи з 01.01.2011.

Представник позивача у судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив та просить залишити її без задоволення.

Представник апелянта у судове засідання не прибув, хоча належним чином повідомлений про його дату, час та місце, а тому у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України апеляційний розгляд справи проведено у його відсутності.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити повністю.

Судом встановлено, що відповідачем проведено виїзну позапланову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності Виноградівського міжрайонного управління водного господарства за період з 01.01.2007 по 30.06.2010, результати якої оформлені актом від 30.12.2010 № 130/23-0112/01033881 (а.с.7-102) та прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000103500/0 від 28.01.2011, яким позивачу донараховано грошове зобов'язання в сумі 345800 грн, у т.ч.: 276640,00 грн - основний платіж, 69160 грн штрафні (фінансові) санкції (а.с. 6).

Вказане податкове повідомлення-рішення позивач оскаржував у судовому порядку, однак постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2013 скасовано постанову Закарпатського адміністративного суду від 12.05.2011 по справі №2а-0770/576/11 та прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позову Виноградівського міжрайонного управління водного господарства щодо визнання недійсним податкового повідомлення - рішення № 0000103500/0 від 28.01.2011 (а.с.115-119). Вказану постанову позивач оскаржував у касаційному порядку, проте ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.12.2013 № К/64383/13 відмовлено у відкритті касаційного провадження на підставі п. 5 ч. 5 ст. 214 КАС України.

Позивач відповідно до Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків звернувся до ДПІ у Виноградівському районі із заявою про надання розстрочки грошового зобов'язання сумі 299000 грн строк сплати якої ще не настав, на строк 11 місяців та частково погасив грошове зобов'язання по сплаті ПДВ в сумі 46800 грн. (а.с.107).

За наслідками розгляду цієї заяви було прийнято Рішення № 3 від 30.01.2014 про розстрочення податкового зобов'язання (а.с. 108) та укладено Договір про розстрочення податкового боргу від 30.01.2014, відповідно до якого орган доходів і зборів надає Позивачу розстрочення сплати боргу на загальну суму 298999,90 грн під проценти терміном з 30.01.2014 по 31.12.2014 згідно графіку сплати (а.с. 109-110).

11 лютого 2014 року Позивачем отримано податкову вимогу від 06.02.2014 № 20-11, яким повідомлено керівника управління про наявність податкового боргу з пені за грошове зобов'язання з ПДВ в сумі 76179,83 грн (а.с.103).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що податкову вимогу слід скасувати, оскільки положення ПК України, який набрав чинності 01.01.2011, не мають зворотної дії в часі, а тому не можуть бути застосовані до правовідносин, що мали місце до цього моменту. Проте, всупереч наведеному, відповідач на підставі пп. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 ПК України пеню нарахував за весь період заниження з 01.01.2007 по 30.06.2010, тобто до набрання чинності Податковим кодексом України. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що положення Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не передбачали можливості нарахування пені за весь період заниження. Крім того, суд першої інстанції вказав на те, що відповідачем прийнято рішення про розстрочення позивачу податкових зобов'язань, умови якого останній не порушував.

Однак, суд апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, з огляду на таке.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України (тут та далі в редакції чинній на час виникнення спірних відносин), у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Абзацом 5 пункту 56.18 статті 56 ПК України визначено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

За приписами пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України, грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

У відповідності до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України, після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

За змістом пп. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 ПК України, нарахування пені розпочинається у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Відповідно до підпункту 129.3.1 пункту 129.3 статті 129 ПК України, закінчується нарахування пені у день зарахування коштів на відповідний рахунок Державного казначейства України та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.

Відповідно до пп. 14.1.162 п. 14.1 ст. 14 ПК України пенею є сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Отже, з аналізу наведених вище положень можна дійти висновку, що у разі оскарження податкового повідомлення-рішення у судовому порядку, нарахування пені згідно пп. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 ПК України за весь період заниження грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні, розпочинається після спливу 10-денного строку з дня набрання законної сили судовим рішенням про відмову у задоволенні позові. У разі ж сплати зобов'язання до вказаного дня, нарахування пені не може бути розпочато у зв'язку з ненастанням граничного строку погашення податкового зобов'язання, як обов'язкової умови для початку нарахування пені.

Як вбачається із матеріалів справи, постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2013 (а.с. 115-119), якою відмовлено у задоволенні позову Виноградівського міжрайонного управління водного господарства про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення - рішення № 0000103500/0 від 28.01.2011, прийнята у відкритому судовому засіданні, а отже відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України, набрала законної сили з моменту проголошення, тобто 27.11.2013.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що оскарження рішення суду апеляційної інстанції у касаційному порядку, не зупиняє набрання ним законної сили, окрім випадків зупинення судом касаційної інстанції його виконання у порядку п. 5 ч. 1 ст. 215 КАС України, чого у вказаній справі не встановлено.

Таким чином, виходячи з положень абз. 5 п. 56.18 ст. 56, п. 57.3 ст. 57 ПК України, грошове зобов'язання, яке визначене податковим повідомленням-рішенням № 0000103500/0 від 28.01.2011, набуло статусу узгодженого 27.11.2013 та з цього моменту підлягало сплаті протягом 10 днів.

Однак, позивачем не надано доказів своєчасної сплати вказаних грошових зобов'язань, а отже такі набули статусу податкового боргу. Платіжне доручення № 1, яке позивачем надано, датоване 20.01.2014, згідно якого ним здійснено сплату ПДВ за грудень 2013 року в сумі 46800 грн (а.с. 121).

Відповідно до п. 87.9 ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Враховуючи те, що станом на 20.01.2014 у позивача був наявний податковий борг згідно податкового повідомлення-рішення № 0000103500/0 від 28.01.2011, кошти, які надійшли від позивача згідно платіжного доручення № 1 від 20.01.2015, податковим органом зараховано у рахунок погашення податкового боргу та згідно пп. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 ПК України на відвідну суму нараховано пеню за весь період заниження.

Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними посилання позивача, що податковим органом здійснено розстрочення податкового боргу, оскільки таке рішення та договір датовані 30.01.2014 (а.с. 108-110), тобто після зарахування платежу за платіжним дорученням № 1 від 20.01.2014 у рахунок погашення податкового боргу. Крім цього, з вказаних рішення та договору вбачається, що сума податкового боргу, який розстрочено, становить 298999,90 грн, а податковим повідомленням-рішенням № 0000103500/0 від 28.01.2011 грошове зобов'язання було визначено в сумі 345800 грн.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання апелянта на неправомірність застосування до спірних відносин положень ст. 129 ПК України, яка не діяла у періоди заниження податкових зобов'язань (2007-2010 роках), оскільки спірне податкове зобов'язання визначене та набуло статусу узгодженого тоді, коли Закон № 2181-III вже не діяв, а діяв ПК України. Отже, порушення порядку сплати грошового зобов'язання протягом 10-ти днів з дня його узгодження, за що і передбачено відповідальність у вигляді нарахування пені, відбулося у грудні 2013 року, а тому податковий орган правомірно під час нарахування пені керувався положеннями пп. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 ПК України.

Оскільки відповідачем не погашено своєчасно узгоджені суми податкового зобов'язання, відповідачем обґрунтовано під час зарахування 20.01.2014 суми 46800 грн, в рахунок погашення податкового боргу, нараховано пеню в сумі 76179,83 грн за весь період заниження податкового зобов'язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Підпунктом 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податкова вимога - письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Згідно пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

У зв'язку з нарахуванням пені в сумі 76179,83 грн та її несплатою, відповідачем правомірно 06.02.2014 сформовано на відповідну суму податкового боргу податкову вимогу № 21-11.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про безпідставність задоволення судом першої інстанції позовних вимог.

Частиною 6 статті 94 КАС України визначено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції або Верховний Суд України, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (тут та далі в редакції чинній на час звернення позивача до суду) визначено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону № 3674-VI (у редакції чинній на час подання позовної заяви у цій справі), за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, ставка судового збору становить 0,06 розміру мінімальної заробітної плати, а за подання позову майнового характеру - 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2014 рік» станом на 1 січня цього року мінімальна заробітна плата становила 1218 грн.

Оскільки цей спір стосується скасування податкової вимоги на суму 76179,83 грн, тобто є майновим, ставка судового збору, яка підлягала сплаті за подання цього адміністративного позову, становить 1827 грн (76179,83 *0,02, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати 1218 * 1,5).

При зверненні до адміністративного суду, позивач відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» платив 10 відсотків розміру ставки судового збору, тобто 182,70 грн, а тому враховуючи відсутність підстав для задоволення позову, з нього підлягає стягненню решта суми судового збору в розмірі 1644,30 грн.

З огляду на те, що постанова суду першої інстанції прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про її скасування та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -

постановив:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Виноградівському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області - задовольнити повністю.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 червня 2014 року у справі № 807/611/14 - скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову Виноградівського міжрайонного управління водного господарства.

Стягнути з Виноградівського міжрайонного управління водного господарства (код - 01033881, вул. І.Франка, 100, м. Виноградів, Закарпатська область, 90300) на спеціальний рахунок Державної судової адміністрації України (банк одержувача - ГУ ДКСУ у Закарпатській області, код банку 812016, р/р 31210206784002) решту суми судового збору, що підлягав сплаті при зверненні до адміністративного суду в розмірі 1644,30 грн (одна тисяча шістсот сорок чотири гривні тридцять копійок).

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення.

На постанову протягом двадцяти днів, з дня складення її у повному обсязі, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: А.Р. Курилець

В.В. Ніколін

Постанова у повному обсязі складена та підписана 23.10.2015.