Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

м. Первомайськ, вул. К.Маркса, 18, 55213, (05161) 4-26-20

2-а-1975/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2010 року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі: головуючого - судді Козаченка Р.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Первомайську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Миколаївської області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

24 листопада 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України (далі-УПФ) в Первомайському районі про захист своїх прав шляхом визнання дій відповідача неправомірними, та зобов’язання його нарахувати та виплатити на його користь як дитині війні щомісячної державної соціальної допомоги за період шести місяців з дня звернення з позовом до суду, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

В обґрунтування іншої частини своїх вимог позивач в позові зазначав, що є дитиною війни, якому відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 1 січня 2006 року призначено соціальну допомогу в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком. Але відповідач не проводив нарахування та не виплачував протягом 2008-2010 років цю соціальну допомогу в повному розмірі, передбачену статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» через зміни до статті 6 цього Закону, внесені Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік».

Посилаючись на те, що після прийняття 22 травня 2008 року Конституційним Судом України рішення про визнання неконституційним положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», яким було змінено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідач, не призначив та не виплачував в повному об’ємі йому зазначену соціальну допомогу у розмірі, передбаченому цим Законом, просив позов задовольнити.

В судове засідання позивач не з’явився, про час та місце був повідомлений належним чином, надав заяву з проханням розглядати справу без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав суду листа, в якому просив розгляд справи проводити без його участі, в зв’язку із зайнятістю в інших судових процесах. Окрім цього з листом надійшло письмове заперечення про невизнання позову та прохання повністю відмовити в його задоволенні з наступних підстав.

Закон України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-ІУ від 18 листопада 2004 року (далі Закон № 2195) передбачає лише 30 % підвищення до пенсії, але розмір мінімальної пенсії за віком, з якої потрібно обчислювати дане підвищення, цим Законом не передбачено і до цього часу воно законодавчо не врегульовано. 22 травня 2008 року Конституційний Суд України прийняв рішення про визнання неконституційними положень Закону України «Про бюджет на 2008 рік» щодо змін до статті 6 Закону № 2195. Але після цього зміни до законодавства, які б передбачали механізм обчислення розміру підвищення до пенсії дітям війни виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, внесено не було, як не було і внесено змін щодо збільшення коштів на ці цілі з Державного Бюджету України. Передбачене статтею 28 Закону України «Про загально обов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058 від 9 липня 2003 року поняття мінімальної пенсії за віком застосовується виключно для визначення пенсії, призначеної за цим Законом і не може застосовуватися до інших нормативних актів, в тому числі і до Закону № 2195. Це не дало можливості забезпечити право на нарахування підвищення до пенсії дітям війни.

Також зазначав, що статтею 41 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-ІУ від 28 грудня 2007 року

були внесені зміни до Закону № 2195, згідно яким дітям війни (крім тих на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни (10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність). Це підвищення виплачувалося позивачу з 1 січня 2008 року щомісячно. За відсутності законодавчого регулювання та визначення мінімальної пенсії за віком, з якої повинно обчислюватися підвищення до пенсії дітям війни, відповідач вважає, що діяв правомірно і в задоволенні позову повинно бути відмолено. Окрім цього, відповідач також просить відмовити в задоволенні позову в зв’язку з відсутністю бюджетного фінансування для здійснення подібних виплат, оскільки вони можуть бути здійснені згідно Закону тільки з коштів Державного бюджету.

За відповідною ухвалою розгляд справи був проведений в Порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Прийнятий 18 листопада 2004 року Верховною Радою України Закон № 2195, який набрав чинності з 1 січня 2006 року, встановлює правовий статус дітей війни, визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Статтею 1 вказаного Закону передбачено, що дитина війни це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Позивач згідно свого паспорту народився 12 жовтня 1938 року, тобто станом на 2 вересня 1945 року йому було 6 років і відповідно до статті 1 Закону № 2195 він є дитиною війни. Він отримує пенсію за віком від УПФ в Первомайському районі.

Статтею 6 Закону України № 2195 передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

В той же час, УПФ в Первомайському районі не проводило нарахування даного підвищення в повному об’ємі в 2008-2010 роках, через те, що згідно статті 41 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік і про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-ІУ, прийнятого Верховною Радою України 28 грудня 2007 року, стаття 6 Закону № 2195 викладалась в такій редакції: «дітям війни» (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів».

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року по справі №10рп/2008, визнані неконституційними положення статті 41 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік і про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо внесення змін до статті 6 Закону №2195.

Рішення Конституційного Суду України у зазначеній справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень статей вказаних законів, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не може бути оскаржене.

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи із рішення Конституційного Суду України УПФ в Первомайському районі з 22 травня 2008 року повинно було зробити перерахунок та виплачувати позивачу в повному об’ємі підвищення до пенсії згідно статті Закону №2195.

Посилання відповідача на відсутність законодавчою врегулювання питання щодо механізму обчислення та виплати підвищення до пенсії, відповідно до Закону № 2195, суд вважає шбними, з таких підстав.

Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно частин 3 і 4 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 6 Закону № 2195 дітям війни пенсії підвищуються на ЗО % мінімальної пенсії за віком. Розмір мінімальної пенсії за віком, з якої потрібно обчислювати підвищення, цим Законом не передбачено. Пунктом 3 Прикінцевих положень цього Закону України Кабінету Міністрів України доручено подати до Верховної Ради пропозиції щодо приведення законодавчих актів та свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-ІУ. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на це суд не погоджується з доводами відповідача про те, що, мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 статті 28 зазначеного Закону, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої статтею 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої статтею 6 Закону № 2195.

Тому вимоги щодо нарахування та виплати йому як дитині війни підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком в межах шестимісячного строку позовної давності, є обґрунтованими.

Відповідач в запереченнях вказує про відсутність законодавчого врегулювання щодо органу, який повинен зробити нарахування та виплату підвищення громадянам України, які мають статус дітей війни. Але суд не може з цим погодитися і вважає їх безпідставними тому, що Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2002 року за №121\2001, і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів, тобто в даному випадку обов’язок здійснити нарахування та виплату підвищення позивачу до пенсії в 30 % розмірі мінімальної пенсії за віком покладено на УПФ в Первомайському районі - за місцем його проживання.

Для захисту порушених прав позивача суд вважає необхідним зобов’язати УПФ в Первомайському районі Миколаївської області здійснити перерахунок та виплату йому щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 24 травня по 24 листопада 2010 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», врахувавши при цьому суми частково виплаченого даного підвищення.

Щодо посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування для здійснення необхідних доплат дітям війни суд відзначає наступне.

Згідно зі статтею 7 Закону № 2195 підвищення до пенсії, як державна соціальна виплата, виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України на відміну від пенсії, яка виплачується за рахунок коштів Пенсійного фонду України, і заперечення відповідача щодо відсутності бюджетних асигнувань для задоволення вимог позивачів є необгрунтованим, оскільки невиконання чи неналежне виконання законів про виплати через відсутність грошей для виплати не є підставою для виправдання. Бездіяльність щодо забезпечення права позивачки на нарахування підвищення до пенсії дитині війни, передбаченого статтею 6 Закону № 2195 з підстав відсутності

бюджетного фінансування є порушенням, яке створило для неї ситуацію непевності стосоен ; реалізації нею свого конституційного права.

Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії засновані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. свідчить позиція Європейського Суду з прав людини у справі Yvoonne van Duyn v. Home Office( Case 41/74 van Duy v.Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов’язання, взяті державою. Якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання дітям війни надбавок до пенсії, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади своїх обов’язків.

Тому, доводи відповідача про відсутність законодавчого врегулювання про виділення з Державного бюджету України коштів для виплати дітям війни підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком не можуть бути підставою для невиконання вимог законів.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд , -

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити повністю.

Визнати дії Управління Пенсійного Фонду України в Первомайському районі Миколаївської області щодо нарахування та виплати не в повному обсязі ОСОБА_1 підвищення до пенсії дітям війни згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» - протиправними.

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Первомайському районі Миколаївської області здійснити перерахунок та виплату в повному об’ємі ОСОБА_1 як дитині війни за період з 24 травня по 24 листопада 2010 року щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком у відповідності до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне соціальне страхування», з врахуванням виплачених сум.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати в сумі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена в Одеський апеляційний адміністративний суд через Первомайський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її оголошення.

Суддя: