Миколаївський районний суд Львівської області

м. Миколаїв, вул. Мазепи, 29, 81600, (03241) 51-49-9

Справа №2-27 /10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2010 року Миколаївський районний суд Львівської області

в складі: головуючого - судді Карбовніка І.М.

при секретарі Данилів О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, редакції газети «Вісник Розділля» м.Новий Розділ Львівської області про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 пред»явив позов до ОСОБА_2, редакції газети „Вісник Розділля" про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.

Обґрунтовував свої вимоги тим, що 15 лютого 2008року в Новороздільській міській газеті «Вісник Розділля №6 було надруковано статтю під рубрикою «говори до гори», в якій на його думку надана неправильна оцінка фактів, використано відомості, що не відповідають дійсності, ганьблять його честь, гідність, ділову репутацію. В статті йдеться про те, що її автор ОСОБА_2 зараховує його до умовного табору в який входили Сталін та Ленін та які боролись проти України; що Чорновіл та Лук»яненко вибороли в комуністів незалежність для України, а він проводив збори обкому забороненої партії вже після цього; що він, як «перевертень», перейшов на сторону переможців - патріотів України « змінився під ситуацію».

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд зобов'язати ОСОБА_2 не пізніше одного місяця з дня набрання рішення суду законної сили направити йому та редакції газети «Вісник Розділля» листа, в якому вибачитися за поширення негативної та недостовірної інформації про нього. Зобов'язати відповідача відшкодувати йому моральну шкоду в розмірі 10000 грн.

В суді позивач та його представник ОСОБА_3 підтримали позов в повному обсязі, просять його задоволити, посилаючись на обставини викладені в заяві.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнали та пояснили, що чинним законодавством України, а саме : Конституцією України, Цивільним кодексом України та іншими, чітко визначено, що кожному гарантується право на свободу думки і слово, на вільне вираження своїх поглядів, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України та не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Зазначив, що дійсно він є автором статті в якій міститься інформація яка є предметом захисту, проте на його думку вона не носить негативний характер по відношенні до позивача, а його висловлювання, наведені в статті є оціночними судженнями, він не переслідував мети образи чи приниження опонента. Тому просив у позові відмовити.

Представник відповідача - редакції газети «Вісник Розділля» Басараб в судовому засіданні позов не визнав з підстав зазначених відповідачем ОСОБА_2, тому просив позов залишити без задоволення.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, надані суду письмові докази, суд вважає, що у задоволенні позову повинно бути відмовлено з наступних підстав.

Як вбачається зі змісту статті, наведені в них висловлювання є на думку суду дійсно оціночним судженням відповідача ОСОБА_2, критичною оцінкою певних історичних фактів і недоліків, що мали місце на думку відповідача в діяльності позивача на визначеній посаді, тому такі прямо не зачіпають інтереси позивача та відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту.

Відповідно до частини другої статті 47-1 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобах масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першою статті 277 ЦК та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому ж засобі масової інформації з метою обгрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Згідно статті 10 Європейської Конвенції з прав людини кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Право на свободу вираження поглядів

є не лише основною засадою демократії, але і передумовою здійснення багатьох інших прав і свобод, що гарантуються Конституцією.

Згідно п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.09 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації (далі - Декларація), схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету ОСОБА_5 Європи, у статтях 3, 4, 6 якої вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися "виставити" себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. Тобто межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що стаття відповідача ОСОБА_2, надрукована газетою «Вісник Розділля» є оціночним судженням діяльності позивача, та згідно до статті 47-1 Закону України «Про інформацію» вказане висловлювання не підлягає спростуванню та за нього ніхто не може бути притягнутий до відповідальності.

Крім цього, суд не вправі зобов'язувати відповідача вибачатись перед позивачем у тій чи іншій формі, оскільки примусове вибачення як спосіб судового захисту гідності, честі чи ділової репутації за поширення недостовірної інформації не передбачено у статтях 16, 277 ЦК України.

Також у позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 10 000 гривень, яка заподіяна розповсюдженням недостовірної інформації.

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить із засад справедливості, добросовісності та розумності. При цьому визначений розмір грошового відшкодування має бути співмірний із заподіяною шкодою і не повинен призводити до припинення діяльності засобів масової інформації чи іншого обмеження свободи їх діяльності.

Згідно статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особини.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦК Україну, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого і немайнового права завдана моральна шкода, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Однак, судом достовірно встановлено, що відповідачі своїми діями, зазначеними у позивній заяві не заподіяли моральної шкоди позивачу, оскільки суд дійшов висновку, що відповідачі своїми діями по відношенню до позивача ніяких винних дій не скоювали, у зв'язку з чим, у задоволенні позовних вимогу частині відшкодування моральної шкоди також повинно бути відмовлено.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 3,15,32,34 Конституції України, ст.ст. 1. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Першого протоколу та протоколів № 2. 4, 7 та 11 до Конвенції, ст. ст. 23, 276, 277, 280, 1167 Цивільного кодексу України, ст. 30 ЗУ «Про інформацію», ст.ст. 2,3,42,47-1 ЗУ «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», ст. ст. 10, 11, 15, 60, 61, 158 ч. 1, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, редакції газети «Вісник Розділля» м.Новий Розділ Львівської області про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди - відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя: КарбовнікІ.М