ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 червня 2009 р. | № 53/314-08 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: |
головуючого, судді | Плюшко І.А., |
суддів | Разводової С.С. (доповідач у справі), Бернацької Ж.О. |
розглянувши касаційну скаргу ТОВ "Перша інвестиційна компанія по управлінню нерухомості" |
на | рішення господарського суду Харківської області від 11.11.08р. |
у справі | № 53/314-08 |
за позовом | ТОВ фірма "Скорпіон – РП" |
до | ТОВ "Мегастрой –ХХІ", ТОВ "Перша інвестиційна компанія по управлінню нерухомості" |
про | стягнення 6410660,21 грн. |
За участю представників сторін
від позивача не з'явилися,
від відповідача Фадєєва І.А., Чехонадський А.О. дов-ті
В С Т А Н О В И В:
ТОВ Фірма "СКОРПІОН-РП" (позивач) звернулося до суду з позовною заявою, у якій просить стягнути з ТОВ "ПІКУН" (відповідач-2) 6 390 660,21 грн заборгованості, 25618,00 грн судових витрат, а також солідарно стягнути з ТОВ "ПІКУН" (позивач-2) і ТОВ "МЕГАСТРОЙ ХХІ" (відповідач-1) 20 000,00 грн заборгованості.
Рішенням господарського суду Харківської області від 11.11.2008 року у справі № 53/314-08 задоволено позовні вимоги.
Не погоджуючись із рішенням господарського суду першої інстанції, ТОВ "Перша інвестиційна компанія по управлінню нерухомості" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 11.11.08р. скасувати, посилаючись на порушення та невірне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, між ТОВ фірма "Скорпіон-РП" (генеральний підрядник) і ТОВ "ПІКУН" (замовник) 31 травня 2006 року було укладено договір генерального підряду № 31/05-2006 на будівництво торгово-розважального комплексу за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, буд. 99/101.
Відповідно до п. 2.10. Основного договору окремі етапи робіт визначалися рядом додаткових угод до Основного договору, які укладалися протягом 2006 та 2007 років.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачем були виконані, а відповідачем-2 були прийняті підрядні роботи на загальну суму 32 843 610,94 грн.
Суд зазначив, що в матеріалах справи відсутні будь-які дефектні акти, у яких згідно з умовами основного договору повинні фіксуватися виявлені підчас прийняття робіт недоліки
Місцевий господарський суд, враховуючи положення ст. 853 ЦК України вказав, що наявність підпису керівника ТОВ "ПІКУН" і його печатки на відповідних актах та довідках свідчить про те, що відповідач-2 підтверджує факт виконання позивачем своїх обов’язків належним чином, тобто що він не має претензії до якості виконаних робіт, а також підтверджує відсутність претензій стосовно їх вартості. Відповідач-2 розрахувався за прийняті ним роботи лише частково, що підтверджується випискою АКІБ "УКРСИББАНК" №134-167/697 від 25.04.2008, згідно якої на рахунок позивача відповідачем-2 було перераховано грошові кошти у загальній сумі 29 225 463,72 грн,
За таких обставин, заборгованість ТОВ "ПІКУН" перед позивачем за зазначеним договором генерального підряду складає 3 618 147,22 грн. і на цей час не погашена.
25.10.2007 року між позивачем і ТОВ "МЕГАСТРОЙ ХХІ" (відповідач-1) було укладено договір поруки №25/2007-П, відповідно до якого відповідач-1 поручився перед позивачем за належне виконання ТОВ "ПИКУН" своїх обов'язків, передбачених договором генерального підряду №31/05-2006 від 31.05.2006, з обсягом відповідальності в 100 000,00 грн.
Позивачем було направлено відповідачу-1 претензію від 19.09.2008 року в якій позивач вимагав сплатити на його користь 20 000,00 грн, тобто частково виконати відповідачем-1 свої зобов’язання, як поручителем, згідно з відповідним договором. Згідно з умовами зазначеного договору поруки, відповідач-1 повинен був виконати вимогу позивача протягом 3 днів з моменту її одержання, однак до цього часу її не виконав.
Статтею 543 ЦК України встановлено, що у випадку солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що пред’явлення позивачем вимоги до відповідача-1 є обґрунтованим.
Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі по підставах, встановлених договором або законом.
Місцевий господарський суд встановив, що зобов’язання відповідача-2 сплатити позивачу залишок заборгованості за прийняті ним роботи за договором генерального підряду №31/05-2006 від 31.05.2006 у розмірі 3 618 147,22 грн, а також зобов’язання відповідача-1 солідарно з відповідачем-2 відповідати перед позивачем у сумі заявлених вимог –20 000, грн, є на цей час дійсними. Крім цього, позивачем було збільшено суму основного боргу відповідача-2 за договором підряду за рахунок нарахування сум 3% річних та інфляційних.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи викладене, місцевий господарський суд погодився з нарахуванням процентів на суму 254 465,77 грн. та інфляційних на суму 1 441 552,71 грн.
Крім цього, позивач надав розрахунок пені за прострочення виконання відповідачем-2 своїх грошових зобов’язань і суд першої інстанції в оскаржуваному рішення погодився з позицією позивача, що, не зважаючи на те, що п.12.3. договору підряду встановлено порядок обчислення пені за кожні 10 днів прострочення платежу, пеня повинна розраховуватися відповідно до ст. 549 ЦК України, де пеня визначається як неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання саме за кожний день прострочення виконання, і можливість встановити в договорі інший порядок її обчислення законом не передбачено. Отже, пеня за невиконання зобов'язань ТОВ "ПИКУН" правомірно нарахована позивачем у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (як зазначено в договорі) за кожний день прострочення.
Проте, судова колегія не може погодитись із висновками господарського суду, оскільки останні суперечать нормам діючого процесуального законодавства і фактичним обставинам справи, з огляду на таке.
Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" акти як первинні облікові документи повинні мати такий обов'язковий реквізит як дату складання.
Згідно із п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95р. за № 168/704, акти як первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такий обов'язковий реквізит як дата складання.
Заявник касаційної скарги підставно заявляє, що суд не дослідив умови договору генерального підряду № 31/05-2006 від 31.05.06р., який передбачає умови та терміни оплати виконаних за договором підрядних робіт, а саме п. 3.1. визначає, що розрахунки за виконані роботи проводяться замовником щомісячно, протягом п'яти банківських робочих днів з моменту підписання сторонами акту приймання виконаних робіт за формою КБ-2 та довідки про вартість виконаних робіт та витрат за формою КБ-3.
Крім того, суд не звернув увагу на те, що деякі акти не датовані взагалі, або датовані різними числами; інші акти датовані числами, які не співпадають з даними, наведеними позивачем у розрахунку. Тобто, дані числа не відповідають числам, по настанню яких виникли зобов'язання по оплаті.
Заявник касаційної скарги, обгрунтовано зазначає, що про порушення провадження і розгляд даної справи не був належним чином повідомлений судом, не знав і не міг знати про прийняте рішення і дізнався лише про його існування 25.03.09р. при ознайомленні з матеріалами справи, про що є відповідна відмітка. Таким чином вважає, що були порушені його процесуальні права, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Згідно ж ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставно для скасування рішення місцевого господарського та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
За таких обставин, прийняте судове рішення визнати законними і обґрунтованими не можна.
При новому розгляді справи суду першої інстанції слід врахувати наведене, всебічно з’ясувати дійсні обставини справи, обґрунтованість вимог позивача і заперечень відповідача і в залежності від встановленого та вимог закону вирішити спір.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117 , 1119 - 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ТОВ "Перша інвестиційна компанія по управлінню нерухомості" задовольнити.
2. Рішення господарського суду Харківської області від 11.11.08р. по справі № 53/314-08 скасувати.
3. Справу передати до господарського суду Харківської області на новий розгляд.
Головуючий, суддя І.А. Плюшко
Судді С.С. Разводова
Ж.О. Бернацька