ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

15 березня 2007 р.

№ 4/327

Вищий господарський суд  України у складі колегії суддів :

головуючий суддя

Першиков Є.В.

судді

Савенко Г.В.

Ходаківська І.П.

розглянувши

касаційну скаргу

Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області

на	постанову  від 07.09.2006р. Київського міжобласного апеляційного господарського суду

у справі

№  4/327 Господарського суду Полтавської області

за позовом

Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області

до	ВАТ "Полтаваобленерго"

про	спонукання підписати додаткову угоду

З участю представників :

позивача – Миськів В.М., за довіреністю

                   Дорогань Т.В., за довіреністю

відповідача –Остроушко О.Л., за довіреністю

 

                                                   ВСТАНОВИВ :    

         Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській області звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою про спонукання Відкритого акціонерного товариства    „Полтаваобленерго" підписати Додаткову угоду № 2 щодо внесення змін та доповнень до договору оренди № 1056 від 22.09.1999 року.

        В свою чергу ВАТ „Полтаваобленерго" звернулось до господарського суду Полтавської області із зустрічною позовною заявою про спонукання Фонду держмайна України підписати  в редакції ВАТ "Полтаваобленерго"  додаткову угоду до договору оренди №1056 від 22.09.1999 року.

       Рішенням господарського суду Полтавської області від 26.04.2006 року у справі № 4/327, яке залишене без змін постановою  від 07.09.2006р. Київського міжобласного апеляційного господарського суду, частково задоволено позовні вимоги Фонду держмайна України до ВАТ "Полтаваобленерго"   та зустрічний позов ВАТ "Полтаваобленерго" до Фонду держмайна України. Суд виклав пункти 3.9; 5.4; 5.7; 10.2; 12 договору № 1056 від 22.09.1999 року в редакції Фонду держмайна України викладеній в додатковій угоді № 2 від 01.06.2005 року; доповнив п. 3.1 договору № 1056 згідно з позовними вимогами позивача реченням наступного змісту: "Нарахування та сплата ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством"; виклав перше речення п. 10.3 в редакції позивача визначеній в додатковій угоді № 2 від 01.06.2005 року; виклав пункти 1.2; 5.8; 7.2; 7.3; 10.5; 10.6 договору № 1056 від 22.09.1999 року в редакції ВАТ "Полтаваобленерго" викладеній в додатковій угоді № 2 від 11.07.2005 року; виклав пункт 3.8 в редакції суду: "У разі невиконання обов'язку щодо повернення майна із закінченням (припиненням) дії цього Договору, протягом місяця з дати такого закінчення, Орендар сплачує до Державного бюджету (на рахунок, що відкривається на ім'я територіальних органів Державного казначейства) неустойку у розмірі подвійної оплати за користування майном за весь час прострочення - до моменту повернення його орендодавцеві за актом приймання-передачі"; визнав недійсним пункт 3.4 договору № 1056 від 22.09.1999 року в частині перегляду розміру орендної плати на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку. В інших частинах первісного та зустрічного позову відмовлено.

       Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській області звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 26.04.2006 року у справі № 4/327, що залишене без змін постановою  від 07.09.2006р. Київського міжобласного апеляційного господарського суду, та прийняти нове рішення, яким позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області задовольнити, а  в задоволенні зустрічного позову ВАТ "Полтаваобленерго" відмовити.  

      Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга  підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.   

     1. ВАТ "Полтаваобленерго" просить доповнити Додаткову угоду п.1.2 викладеним в наступній редакції : "Основна мета укладання Договору оренди майна - його використання для надання комунальних послуг: забезпечення фізичних та юридичних осіб гарячою водою, опаленням, електропостачанням".

      Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним судом ВАТ "Полтаваобленерго" здійснює господарську діяльність з постачання електричної та теплової енергії, а також з виробництва електричної та теплової енергії, тобто є одночасно виконавцем та виробником в розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

       За таких обставин, суд при винесенні рішення, правомірно доповнив договір №1056 від 22.09.1999р. пунктом 1.2.

      2. Сторони  просять також змінити п. 3.1. договору. Позивач просить встановити орендну плату за базовий місяць (квітень 2005 року) в розмірі 991416,92 грн. (10 % вартості орендованого майна) посилаючись на зміни в законодавстві України, а саме внесення за час дії договору № 1056 до Методики розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна змін затверджених постановою КМУ від 19.01.2000р. № 75. Вказаним актом було змінено орендні ставки при оренді різних видів державного майна. Відповідач по первісному позову просить в п. 3.1 договору № 1056 встановити орендну плату за базовий місяць (червень 2005 року) в розмірі 243863,41 грн. (2 % вартості орендованого майна), також посилаючись на зміни в Методиці розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна внесені постановою КМУ від 19.01.2000р. № 75.

         Попередніми судовими інстанціями відхилено доводи сторін щодо зміни розміру орендної плати з тих підстав, що: згідно зі ст. 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін; сторони не досягли згоди стосовно зміни розміру орендної плати; методика розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна не містить вимоги про внесення змін до договорів оренди державного майна у випадку внесення до неї змін; відповідно до п. З ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"  умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладення законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря.  При цьому, суд визнав недійсним  пункт 3.4 договору №1056 від 22.09.1999 року, який передбачає, що розмір орендної плати буде переглянуто на вимогу однієї із сторін уразі зміни методики її розрахунку, як такий що суперечить  змісту ст. 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

         Разом з тим,  судом першої та апеляційної інстанції в частині відмови у зміні розміру орендної плати та визнанні недійсним п.3.4 договору   не надано належної правової оцінки всім обставинам справи   в їх сукупності.

        Відповідно до п.10 Роз’яснення Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", затвердженого постановою Пленуму Вищого арбітражного суду України від 29 лютого 2000 року)  відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди. У разі коли після укладення угоди набрав чинності акт законодавства, норми якого інакше регулюють договірні відносини, ніж ті, що діяли в момент укладення угоди, сторони вправі керуватися умовами договору, а не цим нормативним актом, якщо останній не має зворотної сили.

        Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” в редакції на момент укладення спірної угоди, розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї із сторін у разі зміни цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України..

        В пункті 3.4 Договору сторони погодили,  що розмір орендної плати буде переглянуто на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку.

       Отже,  висновок місцевого та апеляційного суду щодо недійсності пункту 3.4 Договору ґрунтується на невірному тлумаченні статті 21 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та не відповідає фактичним обставинам справи .

       Оскільки, постановою Кабінету Міністрів України № 75 від 19.01.2000 р. внесено зміни та доповнення до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, то відповідно до п.3.4 Договору  орендна плата може бути переглянута  на вимогу однієї із сторін.

      Отже, рішення та постанова в частині визнання недійсним пункту 3.4 договору та в частині розгляду вимог щодо зміни розміру орендної плати,  підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.  

      3. Вимоги позивача про доповнення п.3.1 Договору абзацом другим, згідно з яким нарахування та сплата ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством правомірно задоволені, оскільки  згідно з вимогами п.3.1.1 Закону України "Про податок на додану вартість" операції з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди являються об'єктом оподаткування ПДВ.

         4. Вимоги позивача та відповідача про викладення п.3.5 договору в їх редакції обґрунтовано відхилені судом з оглядну  на наступне.

          Відповідно до п. 2 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" для об'єктів, що перебувають у державній власності методику розрахунку та порядок використання орендної плати визначається Кабінетом Міністрів України. Пунктом 5 ст. 19 вказаного Закону визначено, що державні підприємства мають право використовувати орендну плату, одержану від переданого ними в оренду окремо індивідуально визначеного майна, на поповнення власних обігових коштів. Методикою розрахунку і порядком використання плати за оренду державного майна, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року визначено випадки та порядок використання орендної плати. Пунктом 17 Методики передбачено, що у разі коли орендодавцем є Фонд державного майна, його регіональне відділення чи представництво, орендна плата спрямовується за нерухоме майно державних підприємств, організацій - 70 відсотків орендної плати до державного бюджету, 30 відсотків державному підприємству, організації, на балансі яких перебуває це майно. Таким чином, законодавством України передбачено отримання державним підприємством, на балансі якого перебуває орендоване майно, частини орендної плати для здійснення господарської діяльності. З матеріалів справи вбачається, що ДП Кременчуцька ТЕЦ ліквідоване в 1999 році, а тому відсутнє державне підприємство, яке мало б право на отримання частини орендної плати. Таким чином,  попередні судові інстанції обґрунтовано відмовили в задоволенні первісного та зустрічного позовів в частині внесення змін до п. 3.5 договору № 1056 від 22.09.1999 року.

        5. Суд  правомірно задовольнив вимоги зустрічного позову про внесення змін до п. 5.8 договору, згідно з яким відповідач зобов'язаний проводити поліпшення орендованого майна, що пов'язані з забезпеченням технологічного процесу, безпекою та поліпшенням умов праці, оскільки  Стаття 13 Закону України "Про охорону праці" зобов'язує роботодавця створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.  

      6.  Стосовно змін до пунктів 7.2, 7.3 договору колегія судів зазначає наступне. Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає наймачеві у користування за плату майно на певний строк. Пунктом 3 ст. 779 ЦК України передбачено, що передане у найом майно може втратити своє функціональне призначення і у цьому випадку наймач не відповідає за погіршення речі, якщо це сталось внаслідок нормального її зношення. Положенням про порядок списання державного майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 28.11.2005 року № 3045 встановлено порядок списання державного майна, у тому числі і орендованого. Як вірно зазначив апеляційний суд, майно передане в оренду по договору № 1056 є державним, а тому на нього поширюється дія вказаного Положення. Отже, суд правомірно застосував вказані нормативні акти та задовольнив вимоги зустрічного позову про внесення змін до п. 7.2 та п. 7.3. договору.        

        7.  Також суд обґрунтовано задовольнив зустрічний позов в частині викладення п. 10.5 договору в редакції відповідача, оскільки ці вимоги  відповідають ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.778 ЦК України .

        Стосовно змін до інших пунктів договору позивач в касаційній скарзі не наводить будь-яких доводів, які б спростовували правомірність прийнятих у справі судових рішень.

        Отже, оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права і підстав для її  скасування не вбачається.

        Відповідно до  ст.ст.85, 111-5 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою сторін  оголошена  вступна   та резолютивна частини постанови .          

         Керуючись, ст.ст.111-5,  111-9, 111-7, 111-11   Господарського процесуального кодексу України,   Вищий господарський суд України

  

                                                ПОСТАНОВИВ :

        Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області задовольнити частково.          

        Постанову  від 07.09.2006р. Київського міжобласного апеляційного господарського суду та рішення господарського суду Полтавської області від 26.04.2006 року у справі № 4/327 змінити.

      Пункт 11 резолютивної частини рішення господарського суду Полтавської області від 26.04.2006 року у справі № 4/327 скасувати.

       В частині розгляду вимог щодо зміни розміру орендної плати направити справу на новий розгляд до господарського суду Полтавської області.

       В іншій частині постанову  від 07.09.2006р. Київського міжобласного апеляційного господарського суду та рішення господарського суду Полтавської області від 26.04.2006 року у справі № 4/327 залишити без змін.

              

Головуючий    суддя                                                                    Є.Першиков

Судді                                                                                              Г. Савенко

                                                                                                       І.  Ходаківська