ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2007 р. | № 42/136-7/310-48/188 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
| Перепічая В.С. (головуючого), |
Вовка І.В., Гончарука П.А., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Відкритого акціонерного товариства "Київгаз" |
на постанову | Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2006 року |
у справі за позовом до | Відкритого акціонерного товариства “Київгаз” Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" |
про | спонукання укласти договір, |
УСТАНОВИВ :
У березні 2004 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою до відповідача про зобов’язання продовжити дію договору від 20.12.2002 року №295905 на запропонованих ним умовах щодо врегулювання порядку та строків остаточних розрахунків за транспортування природного газу протягом 2004 року, посилаючись на те, що запропонована ним редакція змін до зазначеного договору відповідає його охоронюваним законом інтересам.
Під час розгляду справи у суді першої інстанції позивач уточнив заявлені вимоги та просить зобов’язати відповідача укласти договір №295905 на транспортування природного газу в 2004 році з урахуванням пункту 4 додаткової угоди №2 до нього наступного змісту: "Остаточне перерахування суми оплати за послуги з транспортування газу, надані в грудні 2004 року, замовник зобов’язується здійснити до 25.01.2005 року", та визнати зазначений договір укладеним з 01.01.2004 року.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням господарського суду м. Києва від 16.08.2006 року в позові відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2006 року зазначене рішення суду першої інстанції залишене без змін.
У касаційній скарзі позивач вважає, що судом порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ним рішення скасувати, та позов задовольнити.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає, що оскаржені судові рішення прийняті судом у відповідності до норм чинного законодавства, і тому просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи і прийняті у ній судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.12.2002 року між державним комунальним підприємством "Київгаз" та відповідачем було укладено договір на транспортування природного газу №295905, згідно умов якого ДКП "Київгаз" зобов’язалося надавати послуги з транспортування природного газу, який належить відповідачу, від ГРС магістрального газопроводу по газовим мережам міста до ГРП відповідача, передавати газ останньому, а також виконувати диспетчерські функції з контролю та регулювання надходження газу, а відповідач - оплатити вартість наданих послуг у відповідності до умов договору.
Відповідно до п.7.1 договору строк його дії з 01.01.2003 року до 31.12.2003 року включно в частині транспортування газу, а в частині взаєморозрахунків- до їх завершення.
Рішенням Київської міської ради від 27.02.2003 року №312/472 та наказом Головного управління комунальної власності м. Києва від 27.10.2003 року №329 ДКП "Київгаз" було реорганізовано у Відкрите акціонерне товариство "Київгаз".
17.11.2003 року позивач надіслав відповідачу лист №26/17, в якому повідомив останнього про його реорганізацію та запропонував пролонгувати договір №295905 від 20.12.2002 року в частині надання послуг з транспортування газу з 01.01.2004 року по 31.12.2004 року, а в частині взаєморозрахунків- до їх завершення.
Листом від 01.12.2003 року №ДОЗ/8961 відповідач погодився на продовження строку дії договору шляхом підписання додаткової угоди до договору та внесенням доповнення до п.4.3 ст.4 договору такого змісту: "Остаточне перерахування суми оплати за послуги з транспортування газу, надані в 2004 році, замовник зобов’язується здійснити до 25.01.2005 року."
В листі від 15.12.2003 року №462/13/15 позивач заперечив проти доповнення п.4.3 ст.4 договору в редакції відповідача та запропонував свою редакцію наступного змісту: "Остаточне перерахування суми оплати за послуги з транспортування газу, надані в грудні 2004 року, замовник зобов’язується здійснити до 25.01.2005 року".
15.12.2003 року відповідач надіслав позивачу проект додаткової угоди №2 до договору на транспортування природного газу від 20.12.2002 року, в якому п.4.3 ст. 4 договору викладено в раніше запропонованій відповідачем редакції.
В свою чергу, 25.12.2003 року позивач повернув відповідачу підписану додаткову угоду №2 до договору з протоколом розбіжностей, в якому п.4.3 ст.4 договору було викладено в редакції позивача, а п.7 угоди сторони доповнили п.2.1 договору таким: "ВАТ "Київгаз" з 01.01.2004 року до 31.12.2004 року (включно) надає послуги з транспортування газу "АК "Київенерго".
09.01.2004 року відповідач надіслав позивачу підписаний протокол розбіжностей до додаткової угоди №2 з протоколом узгодження розбіжностей, в якому п.4.3 ст.4 договору викладено в редакції відповідача.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що строк дії договору №295905 від 20.12.2002 року на транспортування природного газу в 2003 році, на який його було укладено, закінчився 31.12.2003 року, і сторонами не було досягнуто згоди про продовження його дії на 2004 рік.
Предметом даного судового розгляду є вимоги позивача про зобов’язання відповідача укласти договір №295905 на транспортування природного газу в 2004 році, з урахуванням п.4 додаткової угоди №2 в запропонованій ним редакції.
Судами обох інстанцій встановлено, що вимагаючи укладення спірного господарського договору за рішенням суду позивач не дотримався загального порядку укладання господарських договорів передбаченого ст. 181 ГК України щодо викладення , підписання та надання другій стороні запропонованого ним проекту договору.
До того ж, заявивши вимоги до відповідача про укладення договору за рішенням суду позивач не подав до суду проекту такого договору.здійснити до 25.01.2005 року.ється ення до п.4.3 ст.4 договору такого змісту: "Остаточне перерахування суми оплати за послуня комунальної власності м. та регулювканн
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з яким погодився і апеляційний господарський суд, про відсутність правових підстав для зобов’язання відповідача укласти господарський договір у зв’язку з недотриманням позивачем встановленого законом порядку укладення господарських договорів, й обґрунтовано відмовив в позові.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.
Разом з тим, з мотивувальних частин оскаржених судових рішень підлягає виключенню посилання на неукладеність договору №295905 від 20.12.2002 року, оскільки предметом даного спору є вимоги про укладення нового договору на транспортування природного газу на 2004 рік.
За таких обставин, оскаржені судові рішення відповідають матеріалам справи та вимогам закону, і тому їх слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, виключивши з мотивувальних частин зазначених судових рішень посилання на неукладеність договору №295905 від 20.12.2002 року.
З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Київгаз" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2006 року та рішення господарського суду м. Києва від 16.08.2006 року - без змін, виключивши з їх мотивувальних частин посилання на неукладеність договору №295905 від 20.12.2002 року.
Головуючий В.Перепічай
Судді І. Вовк
П. Гончарук