УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №286/381/15-ц Головуючий у 1-й інст. Невмержицький С. С.

Категорія 27 Доповідач Талько О. Б.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої - судді Талько О.Б.,

суддів: Косигіної Л.М., Худякова А.М.,

при секретарі Гарбузюк Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 3 червня 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку « Надра» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2015 року позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 23 листопада 2007 року між банком та ОСОБА_2 укладений кредитний договір, відповідно до якого останньому наданий кредит в сумі 25000 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,5% річних. Умовами договору передбачено, що кінцевий термін повернення коштів становить 26 листопада 2012 року.

З метою забезпечення належного виконання боржником зобов'язань за даною угодою цього ж дня між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 укладений договір поруки.

Позивач зазначає, що банк повністю виконав взяті на себе зобов?язання, а боржник не виконує передбачені договорами умови щодо своєчасного погашення кредиту та відсотків, у зв'язку з чим станом на 6 січня 2015 року утворилась заборгованість в розмірі 65722,56 доларів США та 255076 грн. 05 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом в сумі 24224,62 дол. США; заборгованості зі сплати відсотків в розмірі 41497,94 дол. США; 203814 грн. 87 коп. пені за прострочення сплати кредиту, а також 51261 грн. 18 коп. штрафу за порушення термінів сплати кредиту та відсотків.

Враховуючи вищезазначене, позивач просив стягнути із відповідачів в солідарному порядку 65722,56 дол. США та 255076 грн. 05 коп. заборгованості за вказаними кредитними договорами.

Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 3 червня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором кредиту №№11-04/МК/2007-840 від 23 листопада 2007 року, яка виникла станом на 6 січня 2015 року, у розмірі 65722,56 дол. США, що еквівалентно 1036444,77 грн., яка складається із заборгованості за кредитом ( в тому числі простроченої)- 24224,62 дол. США; заборгованості зі сплати відсотків ( в тому числі простроченої) - 41497,94 дол. США; пені за прострочення сплати кредиту - 203814,87 грн., що еквівалентно за курсом НБУ ( 1 долар США=15,779566 грн.) 12916,38 дол. США; штрафу в сумі 51261,18 грн., що еквівалентно 3248,58 дол. США.

Стягнуто із відповідачів на користь ПАТ КБ «Надра» судовий збір в сумі по 1827 грн. з кожного.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог до нього.

Вказує, що умовами кредитного договору встановлений кінцевий строк погашення кредиту, а саме 26 листопада 2012 року. Отже, позивач мав можливість звернутись до нього з вимогою про повернення коштів протягом шести місяців із вказаної дати. Проте позов пред'явлено лише 20 січня 2015 року, що свідчить про наявність підстав для застосування положень ч.4 ст.559 ЦК України.

В поданій до суду апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення, ухваливши нове,- про стягнення з нього на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованості за кредитним договором в сумі 12111,99 дол. США та 37924 грн. 43 коп.

Апелянт, зокрема, зазначає, що за умовами спірного договору він зобов'язувався щомісячно сплачувати кошти в рахунок погашення заборгованості. Враховуючи правову позицію Верховного Суду України, строк позовної давності у таких випадках повинен обчислюватись з моменту настання строку погашення чергового платежу. При вирішенні даного спору суд першої інстанції залишив поза увагою його заяву про застосування строків позовної давності.

Окрім того, стягнення пені та штрафу не згоджується з вимогами законодавства, оскільки призводить до подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення.

В судовому засіданні ОСОБА_1, його представник, а також представник ОСОБА_2 підтримали апеляційні скарги.

На думку представника позивача, апеляційні скарги є безпідставними. На даний час боржник не виконав зобов'язання перед банком, отже договірні правовідносини між сторонами продовжують існувати. За таких обставин з відповідачів підлягає стягненню заборгованість за кредитом та відсотками, а також передбачені договором пеня та штраф за несвоєчасну сплату коштів.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до задоволення, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції виходив з того, строк виконання зобов'язань за договором настав 26 листопада 2012 року, отже з цього часу почався перебіг строку позовної давності. Звернувшись до суду з позовом 22 січня 2015 року, банк дотримався встановленого законодавством як спеціального, так і загального строків позовної давності, що, в свою чергу, свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 23 листопада 2007 року між позивачем та ОСОБА_2 укладений кредитний договір про надання йому коштів в сумі 25000 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,5% річних, строком по 26 листопада 2012 року.

Умовами даного договору на боржника покладений обов'язок щомісячно вносити кошти в рахунок погашення тіла кредиту, а також сплати відсотків.

Вказаний договір також містять положення про те, що у разі прострочення позичальником строків погашення кредиту та сплати відсотків, останній сплачує кредитору пеню в у розмірі 0,5 % від суми прострочених зобов'язань за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у момент прострочення (п.п. 9.1, 9.2).

Пунктом 9.3 договору передбачено, що за порушення строків повернення кредиту та/чи сплати відсотків за користування кредитом позичальник сплачує банку штраф у розмірі 5% від суми заборгованості по поверненню кредиту та/чи сплати відсотків, вказаних у графіку і визначених на дату прострочення.

З метою забезпечення належного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором 23 листопада 2007 року між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 укладений договір поруки, за умовами якого поручитель відповідає перед кредитором у повному обсязі. Позичальник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене та абсолютне право кредитора вимагати виконання зобов'язань повністю ( чи у будь-якій його частині) як від позичальника та поручителя разом, так і від кожного окремо.

Наявний в матеріалах справи розрахунок свідчить про те, що ОСОБА_2 не вносив в повному обсязі передбачені графіками щомісячні платежі за спірною угодою, внаслідок чого станом на 6 січня 2015 року виникла заборгованість в сумі 65722,56 доларів США, а також 255076 грн. 05 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом в сумі 24224,62 дол. США; заборгованості зі сплати відсотків в розмірі 41497,94 дол. США; 203814 грн. 87 коп. пені за прострочення сплати кредиту, а також 51261 грн. 18 коп. штрафу за порушення термінів сплати кредиту та відсотків.

Відповідно до ст.ст. 1054, 526 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти ( кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного судочинства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про застосування строку позовної давності.

При вирішенні спору суд першої інстанції залишив поза увагою ту обставину, що погашення кредитної заборгованості та строки чергових платежів визначені місяцями. Отже, поряд зі встановленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання відповідачем окремих зобов'язань, а саме внесення щомісячних платежів.

За правилами ч.3 ст.254 ЦК України строк виконання кожного щомісячного зобов'язання спливає у відповідне число останнього місяця строку.

. Відповідно до положень ст. 257 та ч.ч.3,4 ст.267 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки та застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права ( ч.1 ст.261 ЦК України).

Оскільки умовами договору ( графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року у справі №6-116 цс-13, яка згідно зі ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Матеріали справи свідчать, що позивач звернувся до суду з даним позовом 22 січня 2015 року.

Таким чином, враховуючи трирічний строк позовної давності та надані позивачем розрахунки, а також з огляду на кінцевий термін повернення коштів, на користь ПАТ КБ «Надра» слід стягнути заборгованість за даним кредитним договором в розмірі 12478,42 дол. США, з яких 6476,80 дол. США становить заборгованість зі сплати кредиту та 6003,62 дол. США - заборгованість зі сплати відсотків. Окрім того, на користь позивача підлягає стягненню 37924 грн. 43 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, а також 9839 грн. 21 коп. штрафу за порушення термінів сплати кредиту і відсотків.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що вимога про стягнення пені та штрафу не відповідає положенням законодавства, є безпідставною.

Так, відповідно до положень ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою ( штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язань.

За правилами ст.611 ЦК України сплата неустойки є одним із правових наслідків порушення зобов'язання незалежно від її виду ( штраф або пеня).

Оскільки умовами кредитного договору передбачений обов'язок позичальника сплачувати пеню у разі порушення строків повернення кредиту, а також штраф у випадку несвоєчасного повернення кредиту та сплати відсотків, що є різними видами неустойки, стягнення на користь позивача штрафу та пені узгоджується з вимогами цивільного законодавства.

Колегія суддів також приходить до висновку про те, що вказана сума заборгованості за спірним кредитним договором підлягає стягненню лише з ОСОБА_2, оскільки договір поруки, укладений між позивачем та ОСОБА_1, є припиненим в силу положень ч.4 ст.559 ЦК України.

Даною нормою передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Вказаним договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки його умовами встановлено, що він діє до повного виконання зобов'язань.

Якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором, строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватись з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Матеріали справи свідчать, що позивач протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, яким є 27 листопада 2012 року, не пред'явив вимоги до поручителя, тому порука є припиненою.

З огляду на вищезазначене, рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового,- про стягнення із ОСОБА_2 на користь позивача заборгованості за кредитним договором №11-04/МК/2007-840 від 23 листопада 2007 року в розмірі 12478,42 дол. США та 47763 грн. 36 коп.

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 3 червня 2015 року скасувати, ухваливши нове.

Позовні вимоги ПАТ КБ «Надра» задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором №11-04/МК/2007-840 від 23 листопада 2007 року в розмірі 12478,42 дол. США та 47763 грн. 36 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» 725 грн. 32 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча Судді: