ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  39/205

01.06.09

За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілта - Колор»

До                    Закритого акціонерного товариства  «Софт Сервіс Холдінг»

Про                          стягнення 17965,96 грн.

                                                                                                           Суддя   Гумега О.В.

Представники:

Від позивача:     Науменко І.В. (довіреність № б/н від 23.03.2009 р.)

Від відповідача: не з’явилися.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сілта - Колор»(позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства  «Софт Сервіс Холдинг»(відповідача) про стягнення заборгованості за поставлену продукцію (лако –фарбові вироби) з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних у загальному розмірі 17965,96 грн. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання досягнутих домовленостей позивач поставив відповідачу продукцію відповідно до видаткової накладної, проте, останній зобов‘язання по оплаті поставленої продукції не виконав в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.04.2009 р. порушено провадження у справі № 39/205 та призначено справу до розгляду на 01.06.2009 р.

         Представник відповідача в судове засідання, призначене на 01.06.2009 р., не з’явився, вимоги ухвали суду від 29.04.2009 р. не виконав, хоча про час та місце розгляду справи був  повідомлений у встановленому порядку за адресою, вказаною у позовній заяві: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 32, яка відповідає адресі відповідача згідно Довідки з ЄДРПОУ серії АБ № 662150 щодо ЗАТ «Софт Сервіс Холдінг»станом на 26.05.2009 р.

Учасники спору вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (абз. 3 п. 3.6 Роз‘яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

   Причини неявки відповідача в судове засідання 01.06.2009 р. суду не відомі.

   Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 01.06.2009 р. від останнього до суду не надходило.

   Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез»явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов’язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

           За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

         Представник позивача в судовому засіданні 01.06.2009 р. подав документи на виконання вимог ухвали суду від 29.04.2009 р. та письмові уточнення позовних вимог, відповідно до яких зазначив, що загальна сума до стягнення у розмірі 17965,96 грн. включає в себе 17654,94 грн. основного боргу, 247,17 грн. індексу інфляції та 63, 85 грн. 3 % річних. Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення щодо періоду нарахування індексу інфляції та 3 % річних, а саме: індекс інфляції за період березень 2009 року та 3 % річних за період з 05.03.2009 р. по 17.04.2009 р. (44 дні).

         Згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 01.06.2009 р., за згодою представника позивача оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

                                               

   ВСТАНОВИВ:

 Між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Сілта –Колор»та відповідачем -  Закритим акціонерним товариством  «Софт Сервіс Холдінг»була досягнута домовленість щодо поставки продукції (лако –фарбові вироби), яку відповідач зобовЧязався прийняти та оплатити за домовленою ціною.

          Судом встановлено, що 29.09.2008 р. позивач передав відповідачу лако –фарбові вироби (надалі - Продукція) на загальну суму 17654,94 грн., що підтверджується підписаною уповноваженими представниками сторін  видатковою накладною № 2909ДО-003 від 29.09.2008 р. та довіреністю відповідача серії ЯОС № 215513 від 29.09.2008 р. на отримання спірної продукції.

З огляду на те, що строк оплати поставленої продукції у спірній накладній сторонами не визначено, 04.02.2009 р. позивач звернувся до відповідача у відповідності до ч. 2 ст. 530 ЦК України з Претензією про погашення заборгованості на суму 17654,94 грн. № 24, згідно якої повідомив відповідача про необхідність сплати заборгованості у семи –денний строк з дня одержання претензії.

Проте, у передбачений ч. 2 ст. 530 ЦК України строк семи днів з дня одержання претензії відповідач вартість одержаної продукції не оплатив у повному обсязі.

Станом на день подання позову до суду, сума заборгованості відповідача перед позивачем складала 17654,94 грн.

 Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків.

 Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 вказаної статті ЦК України).

 Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони  (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

 Згідно ст. 181 Господарського кодексу України (надалі –ГК України) допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

 Зібрані у справі докази, а саме: видатковою накладною № 2909ДО-003 від 29.09.2008 р. та довіреність серії ЯОС № 215513 від 29.09.2008 р. свідчать про вчинення сторонами правочину, який містить ознаки договору поставки, що в свою чергу, свідчить наявність між сторонами цивільних прав і обов‘язків відповідно до ст. 11 ЦК України.

          Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

          Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

          Відповідно до ст. 655 ЦК України також передбачено, що одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

          Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.  

           Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

         Враховуючи вищенаведені приписи, зокрема ч. 2 ст. 530 ЦК України, відповідач по справі повинен був виконати обов‘язок по оплаті поставленої продукції у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги позивачем, а, отже, відповідно до матеріалів справи, у 7- денний строк після пред‘явлення Претензії про погашення заборгованості на суму 17654,94 грн. № 24 від 04.02.2009 р. (направлення останньої підтверджується фіскальним чеком № 9432 від 12.02.2009 р. та повідомленням про вручення поштового відправлення № 863610, оригінали яких знаходяться в матеріалах справи). Згідно зазначеного повідомлення Претензія № 24 від 04.02.2009 р. була отримана відповідачем 25.02.2009 р. А тому, останнім днем сплати заборгованості вважається 4 березня 2009 р., а з 5 березня 2009 р. починається прострочка виконання  грошового зобовЧязання з боку відповідача.

З огляду на зазначене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 17654,94 грн.  заборгованості за поставлену продукцію згідно видаткової накладної № 2909ДО-003 від 29.09.2008 р. визнаються судом обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному розмірі.

         Крім того, у зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язання по сплаті основного боргу у семи –денний строк від дня пред’явлення вимоги позивачем, останній просить суд стягнути з відповідача 247,17 грн. індексу інфляції за період березень 2009 р. та 63, 85 грн. 3 % річних за період з 05.03.2009 р. по 17.04.2009 р. (44 дні).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця –червня.

        Враховуючи вищенаведене, здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків розміру індексу інфляції та трьох процентів річних, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 247,17 грн. індексу інфляції за період березень 2009 р. та 63, 85 грн. 3 % річних за період з 05.03.2009 р. по 17.04.2009 р. (44 дні) обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

         Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 179,65 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 202, 205, 207, 525, 526, 530, 612, 655, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 181, 193, 265 ГК України, ст.ст. 22, 33, 34, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

           Стягнути з Закритого акціонерного товариства  «Софт Сервіс Холдінг»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 32, ідентифікаційний код 25398110; р/р 26002001310722 в ЗАТ «ОТП Банк»в м. Києві, МФО 300528), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілта - Колор»(49038, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна ім. В.І. Леніна, будинок 1-А; ідентифікаційний код 32999225; р/р 26008085001338 в Харківській обласній філії  АКБ «Укрсоцбанк», МФО 351016; р/р 26004011359400 в АКІБ «УкрСиббанк», м. Дніпропетровськ, МФО 351005; р/р 2600230260601 в нагірному відділенні Банка «Кредит –Дніпро», м. Дніпропетровськ, МФО 305749) 17654,94 грн. (сімнадцять тисяч шістсот п’ятдесят чотири гривні 94 коп.) основного боргу, 247,17 грн. (двісті сорок сім гривень 17 коп.) індексу інфляції, 63,85 грн. (шістдесят три гривні 85 коп.) 3 % річних, 179,65 грн. (сто сімдесят дев’ять гривень 65 коп.) держмита та 118,00 грн. (сто вісімнадцять гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2.          Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

 Суддя                                                                                                 Гумега О. В.

Дата підписання

повного тексту рішення: 05.06.2009 р.