Справа № 11-996/10 Головуючий у І інстанції

Провадження № - Доповідач у 2 інстанції . .

Категорія 06.10.2010

УХВАЛА

Іменем України

06 жовтня 2010 року Апеляційний суд Київської області в складі:

головуючого судді – Бех М.О.

суддів - Романець Л.А., Черкасова В.М.

з участі прокурора – Стахоської Н.О., потерпілої – ОСОБА_1,

засудженого – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та потерпілої ОСОБА_1 на вирок К.- Святошинського районного суду Київської області від 16.07.2010 року, яким:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українець, громадянин України з середньою технічною освітою, не одруженого, не працюючий, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, не маючий постійного місця проживання, раніше не судимий,-

засуджений за ч. 1 ст. 115 КК України на 13 років і 6 місяців позбавлення волі.

ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за те, що 15.01.2010 року, близько 01 години 20 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, знаходячись в с. Капітановка, Києво – Святошинського району Київської області, в квартирі АДРЕСА_1, в ході сварки, яка виникла на грунті особистих неприязних відносин з власником квартири ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, усвідомлюючи свої злочинні дії та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків – смерті ОСОБА_3, взяв зі столу кухонний ніж, яким умисно наніс 12 колото-різаних ударів в область грудей та спини потерпілого, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 61/Д/19 від 26.03.2010 року відносяться до категорії тяжких тілесних пошкоджень, за критерієм небезпеки для життя та знаходження у прямому причинному зв’язку з настанням смерті. Тоді ж ОСОБА_2 ОСОБА_3 було нанесено також і 4 непроникаючі колото-різані рани спини.

В апеляції прокурор просить змінити вирок суду щодо ОСОБА_2 у зв’язку з невідповідністю призначеного судом покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок суворості і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 11 років. Прокурор вважає, що ОСОБА_2 призначена надто сувора міра покарання, оскільки судом першої інстанції не враховано його молодий вік, та ті обставини, що свою вину у вчиненні злочину він визнав повністю, щиро розкаявся, за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судимий. Також на думку прокурора, покарання, призначене судом не дасть можливість для виправлення та перевиховання підсудного.

В апеляції потерпілої ОСОБА_1 йдеться про скасування вироку суду щодо ОСОБА_2 та поставлення нового вироку, яким згідно апеляції, необхідно призначити винному покарання у вигляді довічного позбавлення волі.

В своїй апеляції потерпіла посилається на неправильне застосування кримінально- процесуального закону, зокрема, дії ОСОБА_2 кваліфіковано за ч. 1 ст. 115 України, як «умисне вбивство», в той час як вбивство її брата скоєне з особливою жорстокістю і має бути кваліфіковано за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України. Також на думку потерпілої невідповідність висновків суду, викладених у вироку фактичним обставини справи полягає в тому, що вбивство, на думку суду, не має ознак вчиненого з особливою жорстокістю, проте у вироку відображено, що від утворення пошкоджень тіла шляхом 16 ножових поранень до настання смерті пройшло близько 20-40 хвилин, тобто ОСОБА_2 позбавляючи життя потерпілий усвідомлював, що завдав йому особливих страждань шляхом завдання великої кількості тілесних ушкоджень.

Також на думку потерпілої невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину особі засудженого підтверджується тим, що судом не встановлено особу підсудного, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину особі засудженого підтверджується тим, що судом не встановлено особу підсудного, зазначено про його аморальний та кримінальний спосіб життя. Потерпіла вважає, що суд не досліджено всіх обставин справи, не допитано свідків, натомість взято до уваги пом’якшуючу покарання обставину – «щире каяття», яка при особливо тяжких злочинах братись до уваги не може.

***

Заслухавши суть вироку, повідомлення ким і в якому обсязі він оскаржується, з’ясувавши думку прокурора, яка підтримала апеляцію потерпілої і частково – апеляцію прокурора та вважає, що вирок підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд через невірну кваліфікацію дій засудженого, потерпілу, яка просила задовольнити її апеляцію, засудженого, який в поясненнях, дебатах та останньому слові просив вирок щодо нього пом’якшити, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій та заперечень засудженого на апеляцію потерпілої, колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення вимог прокурора та апеляції потерпілої.

У відповідності до ст.. 367 КПК України однобічність або неповнота досудового або судового слідства є підставою для скасування вироку.

Згідно ст..368 КПК України судове слідство визнається неповним коли висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні.

За змістом ст.. 323 КПК України суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні.

Судом вимоги цієї норми не дотримано.

Так обґрунтовуючи вину ОСОБА_2 суд у вироку посилається на докази, зібрані досудовим слідством, зокрема, на протоколи слідчих дій, на висновку судових експертиз, тощо.

Разом з тим в судовому засіданні зазначені докази не були предметом дослідження та оцінки, оскільки в протоколі судового засідання відсутні посилання на конкретні докази та аркуші справи, на яких вони знаходяться в матеріалах кримінальної справи.

Крім цього у відповідності до ст.. 368 КПК України однобічним та неповним визнається досудове слідство, коли залишилися недослідженими такі обставини, з»ясування яких може мати істотне значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з висновку СМЕ № 61/Д/19 від 16.02.2010 року ОСОБА_3 було нанесено велика кількість ножових, смерть від яких настала через 20-40 хвилин.

Разом з тим в ході досудового слідства не було з’ясовано з якою метою ОСОБА_2 було нанесено 16 ножових поранень потерпілому чи мав потерпілий больові відчуття при заподіянні йому тілесних ушкоджень потерпілому чи мав потерпілий больові відчуття при заподіянні йому тілесних ушкоджень, чи міг він втрачати свідомість від отриманих ножових поранень тощо.

Нез»ясування цих обставин свідчить про упередженість кваліфікації дій ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 115 КК України, оскільки відповідно до п. 4 ст. 2 ст. 115 КК України умисне вбивство визнається вчиненим з особливою жорстокістю, коли позбавлення життя потерпілого супроводжувалось заподіянням йому особливих страждань і ця обставина охоплювалось умислом винного. Нанесення потерпілому в процесі позбавлення його життя великої кількості тілесних ушкоджень може свідчити про особливу жорстокість, коли ці ушкодження завідомо для винного спричиняли потерпілому особливі страждання.

За наведених обставин апеляція потерпілої та позиція прокурора про необхідність скасування вироку є обґрунтованим.

Керуючись ст.ст. 365,366 КПК України апеляційний суд,-

Ухвалила:

Апеляцію потерпілої ОСОБА_1 та прокурора Києво – Святошинського району задовольнити частково.

Вирок Києво – Святошинського районного суду Київської області від 16.07.2010 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а кримінальну справу повернути прокурору Києво – Святошинському району для організації додаткового розслідування.

Головуючий

Судді