справа 2-352/2009р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2009 року,     Кам'янобрідський районний суд м. Луганська, у складі:

       головуючого:             судді Котлярової І.Ю.

       при секретарях:                      П'ятак О.Л., Акуловій А.В.,   

                                                   Кирсановій М.О.

       за участю представника:        

       відповідача                   ОСОБА_4                          

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2  до ВАТ “Сталь”, ОСОБА_3  про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1  та   ОСОБА_2  звернулись до Кам'янобрідського районного суду м.Луганська із позовом до ВАТ “Сталь”, ОСОБА_3  про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначивши, що 18.10.2008 року, приблизно о 20.00 годині ОСОБА_3 , керуючи автомобілем ІНФОРМАЦІЯ_3 , державний номер ІНФОРМАЦІЯ_4 , який  належить ВАТ “Сталь”, рухаючись по вул.Ломоносова у м.Луганську, в порушення п.п.13.1 Правил дорожнього руху України, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем ІНФОРМАЦІЯ_1 , державний номер ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. ДТП мало місце з вини ОСОБА_3 , який перебував у трудових відносинах із ВАТ “Сталь”, що підтверджується постановою Кам'янобрідського районного суду м.Луганська від 04.11.2008 року, згідно якої ОСОБА_3  притягнуто до адміністративної відповідальності згідно ст.124 КпАП України. У наслідок ДТП було пошкоджено автомобіль позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 , та йому було спричинено матеріальну шкоду на суму 11562,56 гривень, також позивачами сплачено витрати за проведення експертизи у сумі 400 гривень, у зв'язку із чим, позивачі просять стягнути с відповідачей зазначені суми у рахунок відшкодування матеріальної шкоди. Також позивачі просили стягнути з відповідачей на їх користь, у відшкодування спричиненої моральної шкоди, суму у розмірі 5 000 гривень, обґрунтовуючи це тим, що у наслідок дорожньо-транспортної пригоди позивач ОСОБА_2 , який під час ДТП знаходився за кермом автомобілю ІНФОРМАЦІЯ_1 ,  отримав сильне психологічне потрясіння, також позивачам були спричинено моральні страждання та незручності, пов'язанні із проведенням ремонтно-відновлювальних робіт автомобілю, неможливість його використання тривалий час. Крім того, позивачі просили стягнути з відповідачей, сплачені ними, судові витрати, а саме витрати на правову допомогу у сумі 200 гривень, судовий збір у сумі 172 гривні та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 гривень.

 У судовому засіданні позивачі уточнили позовні вимоги, просили стягнути з відповідачей у рахунок відшкодування вартості ремонту автомобілю 7433 гривні, вартість втрати товарної вартості у розмірі 4175,28 грн., а всього у розмірі 11608, 28 гривень, позовні вимоги в іншій частині підтримали повністю, просили позов задовольнити.

Представник відповідача - ВАТ “Сталь” у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, обґрунтувавши це тим, що відповідач не був присутній при проведенні автотоварознавчого дослідження від 30.10.2008 року та на його адресу не надходило жодних повідомлень про час та місце проведення цього дослідження, крім того, представник відповідача не згоден із тим, що вимоги пред'являються двома позивача, адже відповідно до ст.386 ЦК України, вимоги щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди можуть бути пред'явлені тільки власником пошкодженого автомобілю.   

Відповідач ОСОБА_3  у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані сторонами докази, вважає, що вимоги позивача ОСОБА_1  підлягають частковому задоволенню, а у задоволенні вимог позивача ОСОБА_2  слід відмовити, з наступних підстав.

 Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів. У ст.10 ЦПК України, говориться, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка володіє об'єктом, використання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до частини 1 тієї ж статті, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням транспортних засобів.

18.10.2008 року, приблизно о 20.00 годині, рухаючись по вул.Ломоносова у м.Луганську,

ОСОБА_3 , керуючи автомобілем ІНФОРМАЦІЯ_3 , державний номер ІНФОРМАЦІЯ_4 , який належить ВАТ “Сталь”, в порушення п.п.13.1 Правил дорожнього руху України, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем ІНФОРМАЦІЯ_1 , державний номер ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою судді Кам'янобрідського районного суду м.Луганська Родіонова С.О. від 04.11.2008 року, ОСОБА_3  було визнано винним у скоєні даного адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та призначено стягнення у вигляді адміністративного штрафу у розмірі 20 гривень (а.с.6).

Відповідно до ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у адміністративній справі, що набрало законної сили, доказуванню не підлягає при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, щодо яких встановлено ці обставини. Тому суд вважає доведеним той факт, що скоєне ДТП сталося з вини відповідача ОСОБА_3

Відповідно до довідки, наданої ВАТ “Сталь” 26.03.2009 року, ОСОБА_3  працює водієм з 08.01.2008 року згідно Наказу №23 від 08.01.2008 року по теперішній час (а.с.49), .   

На підставі п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовом про відшкодування шкоди” №6 від 27.03.1992 року, зі змінами, джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини. Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав. Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела.

 Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків. Таким чином та обставина, що на час скоєння ДТП ОСОБА_3  перебував у трудових відношеннях з ВАТ “Сталь”, підтверджується матеріалами справи та не оспорюється сторонами по справі.

Відповідно до висновку автотоварознавчого дослідження № 1194 від 30.10.2008 року за фактом спричиненої матеріальної шкоди власнику автомобіля ІНФОРМАЦІЯ_1   

д.н. ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок ДТП, вартість ремонтно - відновлювальних робіт автомобіля склала 7387 гривень 28 копійок, втрата товарної вартості - 4175 гривень 28 копійок, а всього 11562 гривні

56 копійок (а.с.11-14). Згідно наданого позивачем ОСОБА_1  акту виконаних робіт по ремонту автомобіля ІНФОРМАЦІЯ_1  д.н. ІНФОРМАЦІЯ_2  від 18.11.2008 року, фактична вартість ремонту автомобілю, яку сплатив позивач ОСОБА_1 , склала 7433 гривні, тобто загальна сума у відшкодування матеріальної шкоди становить 11608 гривень 28 копійок.

Також згідно наданої квитанції до прибуткового ордену від 30.10.2008 року, позивач ОСОБА_1  сплатив 400 гривень у рахунок сплати витрат по проведенню автотоварознавчого дослідження (а.с.9).

Відповідно до ст.386 ч.3 ЦК України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ІНФОРМАЦІЯ_1  д.н. ІНФОРМАЦІЯ_2 , власником автомобілю є ОСОБА_1  (а.с.27), у зв'язку із чим, визначені у судовому засіданні суми матеріальної та моральної шкоди підлягають стягненню лише на користь власника автомобілю - ОСОБА_1 .

У зв'язку із вищевикладеним, суд вважає, що уточнені позовні вимоги позивача ОСОБА_1 , як власника транспортного засобу, щодо стягнення суми матеріальної шкоди підлягають задоволенню у повному обсязі та визначена сума підлягає стягненню з відповідача ВАТ “Сталь”. У той же час вимоги позивача ОСОБА_2  є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Згідно з ч.2  ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995р., зі змінами, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у  приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним  перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Вирішуючи питання про розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер правопорушення, глибину душевних страждань позивача ОСОБА_1 , ступень вини відповідача, який завдав моральної шкоди позивачу з урахуванням вимог розумності та справедливості, вважає, що вимоги позивача у частині стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 5000 гривень є завищеними, тому суд, зважаючи на завдану позивачу ОСОБА_1  моральну шкоду, яка виразилась у його хвилюваннях з приводу пошкодження нового автомобілю внаслідок ДТП, вважає доцільним стягнути з відповідача ТОВ “Сталь” у рахунок відшкодування моральної шкоди грошову суму у розмірі 500 (п'ятсот) гривень.

Також з відповідача ТОВ “Сталь” на користь позивача ОСОБА_1  підлягають стягненню, понесені позивачем і документально підтверджені витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката у розмірі 200 гривень (а.с.10).

Відповідно до п.1 ст.88 ЦПК України, пропорційно до задоволених вимог, з відповідача підлягають стягненню судові витрати, а саме витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 гривень та судовий збір у сумі 127 гривень 28 копійок.   

Керуючись п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовом про відшкодування шкоди” №6 від 27.03.1992 року, зі змінами, п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995р., зі змінами, Закону України  “Про амністію” від 19.04.2007 року, ст.ст. 11, 509, 625, 1167, 1172, 1187, ЦК України, ст.ст. 10,11,209,212,214-215,218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2  задовольнити частково.

Стягнути з ВАТ “Сталь”  на користь ОСОБА_1  матеріальну шкоду у розмірі 11608 гривень 28 копійок, яка складається з відшкодування вартості ремонту автомобілю 7433 гривні та втрати товарної вартості автомобілю у розмірі 4175 гривень 28 копійок, витрати на проведення експертизи у сумі 400 гривень, витрати на правову допомогу у розмірі 200 гривень, судові витрати у розмірі 157 гривень 28 копійок та моральну шкоду у розмірі 500 гривень, а загалом 12865 гривень 56 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя                                                                                                    І.Ю.Котлярова