справа 2-101/2009р .

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2009 року,     Кам’янобрідський районний суд м. Луганська, у складі:

       головуючого:                    судді Котлярової І.Ю.

       при секретарях:                            Уставицькій Н.М., Богачовій О.В., Акуловій А.В.,

Сурковій А.Ю., Васюхіній І.В., П’ятак О.Л.

       за участю представника позивача     ОСОБА_1 ,

       

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , діючого в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2  до ОСОБА_3  про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1  звернувся до суду в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2  з позовом до ОСОБА_3  про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. В обґрунтування своїх позовних вимог вказавши, що 13.07.2006 року, приблизно о 07 годині 25 хвилин, на проїзній частині вулиці 30 Років Перемоги у м. Луганську, водій мікроавтобусу ІНФОРМАЦІЯ_1 , номерний знак ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3  здійснив наїзд на неповнолітню ОСОБА_2 , внаслідок чого їй були спричинені тяжкі тілесні ушкодження та згідно висновку ВКК від 03.10.2006 року ОСОБА_2  визнано інвалідом з дитинства. У зв’язку із ушкодженням здоров’я, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, позивачу було завдано матеріальної шкоди на загальну суму 5277 гривень 45 копійок, а саме позивачем було затрачено 4614 гривень на придбання необхідних ліків на лікування ОСОБА_2 , також витрати, пов’язанні з придбанням для доньки путівки до санаторію, з урахуванням затрати на проїзд, склали 663 гривні 45 копійок. Крім того, неповнолітній ОСОБА_2  завдано моральної шкоди, яка полягає у фізичному болю та стражданнях внаслідок отриманих нею травм, перенесених операцій, в значному погіршенні здоров’я та отриманні інвалідності, яку позивач оцінює в 30 000 гривень. У зв’язку із вищевикладеним, позивач звернувся до суду із даним позовом та просив стягнути з відповідача на користь
ОСОБА_2  у рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 5277 гривень 45 копійок, моральної шкоди - 30 000 гривень, а також витрати на правову допомогу у розмірі 200 гривень.

У судовому засіданні ОСОБА_1 , який дії в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , уточнив свої позовні вимоги, просив суму матеріальної шкоди та витрати на правову допомогу стягувати з відповідача на користь ОСОБА_1 , оскільки саме ним, як батьком дитин були понесені зазначені ним вище матеріальні витрати, позовні вимоги в іншій частині підтримав повністю, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, погодився із необхідністю виплатити позивачу, у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, грошову суму у розмірі 1500 гривень, пояснюючи це тим, що після дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 13.06.2006 року, він матеріально допомагав позивачу та його доньці, тому вважає такі вимоги позивача необґрунтованими.

  Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані сторонами докази, вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

 Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів. У ст.10 ЦПК України, говориться, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка володіє об’єктом, використання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до частини 1 тієї ж статті, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням транспортних засобів.

Судом встановлено, що 13.07.2006 року, приблизно о 07 годині 25 хвилин, у м. Луганську по вул. 30 Років Перемоги, ОСОБА_3 , керуючи мікроавтобусом ІНФОРМАЦІЯ_1  д.н. ІНФОРМАЦІЯ_2 , який належить ОСОБА_4 , здійснив наїзд на неповнолітню ОСОБА_2 , яка не переконавшись у безпеці свого руху, вибігла на проїзну частину. Постановою слідчого СО  по розслідуванню ДТП СУ УМВС в Луганській області від 23.02.2007 року у порушенні кримінальної справи у відношенні ОСОБА_3  було відмовлено на підставі ст.6 ч.2 КПК України, за відсутності у діянні складу злочину (а.с.11).

На підставі п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовом про відшкодування шкоди” №6 від 27.03.1992 року, зі змінами, джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини. Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав.

Відповідач є володільцем джерела підвищеної небезпеки, оскільки здійснював експлуатацію мікроавтобусу на підставі технічного паспорту на ім’я ОСОБА_4 , в який відповідач також вписаний. Вказаний факт підтверджується даними з відмовного матеріалу №205/06 слідчого відділу по розслідуванню дорожньо-транспортних пригод.  

Внаслідок ушкодження здоров’я, спричиненого дорожньо-транспортною пригодою, неповнолітня ОСОБА_2  отримала тілесні ушкодження у вигляді: відкритої проникаючої черепно-мозкової травми, осколчатий проникаючий вдавлений перелом, внутримозкова гематома лівої височної області, забите місце головного мозку ІІІ ступеню, забита рана лівої височно-теменопотилочної області та знаходилась на стаціонарному лікуванні з 13.07.2006 року по 05.09.2006 року та з 24.10.2006 року по 31.10.2006 року у Луганській обласній дитячій клінічній лікарні (а.с.8). Відповідно до наданих позивачем квитанцій та чеків, сума матеріальних витрат, пов’язаних з лікуванням та придбанням ліків загалом становить 4614 гривень (а.с.12-14).

Крім того, відповідно до довідки ВАТ Холдінгова компанія «Луганськтепловоз»,
ОСОБА_1  та його доньці ОСОБА_2  було надано путівку на санаторно-курортне лікування до санаторію «Примор’є» у м. Євпаторії, вартість якої позивач ОСОБА_1  сплатив частково, а саме у розмірі 10% від її вартості, що склало 546 гривень (а.с.44), що підтверджується квитанцією про сплату ОСОБА_1  частки вартості путівки у сумі 546 гривень (а.с.46). Витрати, пов’язані з поїздкою до санаторію, згідно наданих позивачем копій проїзних документів, становлять 117 гривень 45 копійок (а.с.16).

Що стосується заперечень позивача на заявлені позовні вимоги, та його посилання на часткове відшкодування позивачу завданої матеріальної шкоди, то як у судовому засіданні пояснив ОСОБА_1 , відповідач дійсно надав матеріальну допомогу одразу після того, як відбулась дорожньо-транспортна пригода, тобто, протягом періоду, коли ОСОБА_2  перебувала у реанімаційному відділенні, тому таке ствердження відповідача позивач не оспорює, однак заявляє вимоги щодо відшкодування позивачу витрат, понесених ним у подальшому на лікування
ОСОБА_2 , на підтвердження чого позивачем були надані виписні епікризи, довідки про призначення ліків та відповідного лікування, відповідні квитанції та чеки про придбання ліків  датовані 2007 роком.

На підставі викладеного, суд визнав доведеними та обґрунтованими позовні вимоги позивача у частині відшкодування матеріальної шкоди, а саме: витрат на придбання ліків на суму 4614 гривень та витрат на санаторно-курортного лікування та проїзні документи у загальній сумі 663 гривні 45 копійок, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ч.2  ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995р., зі змінами, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у  приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним  перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Вирішуючи питання про розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер правопорушення, глибину душевних страждань позивача, ступень вини відповідача, який завдав моральної шкоди позивачу з урахуванням вимог розумності та справедливості, вважає, що вимоги позивача у частині стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 30000 гривень є завищеними, тому, зважаючи по-перше на те, що відповідно до даних відмовного матеріалу вбачається, що у дорожньо-транспортній пригоді є обоюдна провина, як водія так і переходу, по-друге, відповідачем відразу після дорожньо-транспортного пригоду та під час знаходження ОСОБА_2  у реанімаційному відділенні надавалась матеріальна допомога, то б то він прийняв заходів, щодо відшкодування спричиненої шкоди, враховуючи завдану моральну шкоду спричинену ОСОБА_2 , яка виразилась у її фізичному болю та стражданнях внаслідок отриманих нею травм, перенесених операцій, в значному погіршенні здоров’я та отриманні інвалідності (а.с.6), факт завдання якої був підтверджений у судовому засіданні, суд вважає доцільним стягнути з відповідача у рахунок відшкодування моральної шкоди грошову суму у розмірі 500 (п’ятсот) гривень.  

Відповідно до п.1 ст.88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача ОСОБА_1  також підлягають стягненню документально підтверджені витрати на правову допомогу (а.с.18), у сумі 200 гривень.

Крім того, та на користь держави з відповідача підлягають стягненню судовий збір у сумі 52 гривні 77 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 гривень.  

Керуючись п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовом про відшкодування шкоди” №6 від 27.03.1992 року, зі змінами, п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995р., зі змінами, ст.ст. 11, 1166, 1167, 1187 ЦК України, ст.ст. 10,11,209,212,214-215,218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , діючого в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2   задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3  на користь ОСОБА_1  суму матеріальної шкоди у розмірі 5277 гривень 45 копійок та витрати на правову допомогу у розмірі 200 гривень.

Стягнути з ОСОБА_3  на користь ОСОБА_2  суму моральної шкоди у розмірі 500 гривень.

Стягнути з ОСОБА_3  на користь держави судовий збір у сумі 52 гривні 77 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 гривень, а загалом 81 гривню.

У іншій частині позовних вимог відмовити у повному обсязі за необґрунтованістю.

Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя                                                                                                    І.Ю.Котлярова