ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
14 березня 2007 р. |
№ 2-23/2624-2005 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
|
головуючого |
Кравчука Г.А., |
|
суддів: |
Мачульського Г.М., Шаргала В.І., |
|
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу |
Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим |
|
на постанову |
Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.08.2005 р. |
|
у справі |
№ 2-23/2624-2005 |
|
господарського суду |
Автономної Республіки Крим |
|
за позовом |
суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 |
|
до |
1) Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим, 2) Управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим |
|
про |
стягнення 42 820,00 грн. |
|
|
|
в судовому засіданні взяли участь представники:
|
позивача: |
ОСОБА_2, дов. реєстр. НОМЕР_1; |
|
відповідача-1: |
- не з'явились; |
|
відповідача-2: |
- не з'явились; |
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2004 р. суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 (далі -Підприємець) звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою, у якій просив стягнути з Державного бюджету України майнову шкоду у вигляді упущеної вигоди та моральну шкоду, завдану незаконними діями Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим (далі -Інспекція) у розмірах 25 820,00 грн. та 17 000,00 грн. відповідно.
Позовні вимоги Підприємець обґрунтовував тим, що через безпідставну відмову Інспекції видати йому свідоцтво про право сплати єдиного податку на 2004 р., яка підтверджується рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.04.2004 р. у справі № 2-16/5274-2004, яке набрало законної сили, він у період з 01.01.2004 р. по 06.09.2004 р. змушений був припинити підприємницьку діяльність, у зв'язку з чим не одержав доходи у розмірі 25 820,00 грн. (сума, яка була ним одержана за аналогічний період 2003 р.) та зазнав моральної шкоди у розмірі 17 000,00 грн., які підлягають стягненню на підставі норм ЦК України та Закону України “Про державну податкову службу в Україні”.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.03.2005 р. (суддя Іщенко Г.М.) позовні вимоги задоволено частково: з Державного бюджету України на користь Підприємця стягнуто 25 820,00 грн. упущеної вигоди, а в частині стягнення 17 000,00 грн. відшкодування моральної шкоди відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.08.2005 р. (колегія суддів: Фенько Т.П., Голик В.С., Дугаренко О.В.) рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.03.2005 р. залишено без змін.
В частині задоволення позовних вимог Підприємця про стягнення 25 820,00 грн. вказані судові акти мотивовані доводами Підприємця, викладеними у позовній заяві. При цьому місцевий та апеляційні господарські суди зазначили, що між неправомірними діями Інспекціями, та збитками, завданими Підприємцю, існує причинний зв'язок.
В частині відмови у задоволенні позовних вимог Підприємця про стягнення 17 000,00 грн. вказані судові акти мотивовані відсутністю моральної шкоди Підприємця як суб'єкта підприємницької діяльності, оскільки він на надав доказів настання для нього несприятливих наслідків в його підприємницькій діяльності.
Інспекція звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.08.2005 р. і рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.03.2005 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Підприємця відмовити. Вимоги, викладені у касаційній скарзі, Інспекція обґрунтовує тим, що оскаржувані судові акти прийняті з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права: ст. 35 ГПК України, ст. 1173 ЦК України, п. 2 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” від 03.07.1998 р. № 727/98 та норми Закону України “Про державну підтримку малого підприємництва”.
Підприємець скористався правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та надіслав до Вищого господарського суду України відзив (заперечення) на касаційну скаргу Інспекції, у якому зазначає, що постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.08.2005 р. і рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.03.2005 р. прийняті без порушень норм матеріального та процесуального права.
Управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим не скористалось правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу Інспекції до Вищого господарського суду України не надіслало, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального і процесуального права при прийнятті ними рішення та постанови, які оскаржуються, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Інспекції підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Зі змісту та назви ст. 22 ЦК України (“Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди”) вбачається, що під майновою шкодою розуміються також і збитки, тобто збитки є одним з видів майнової шкоди.
Згідно п. 2 частини другої вказаної норми ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що на підставі ст. 1173 ЦК України може бути відшкодована шкода у вигляді збитків (упущеної вигоди), завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень. А тому твердження Інспекції у касаційній скарзі про те, що у ст. 1173 ЦК України йдеться про відшкодування шкоди, а не збитків (упущеної вигоди) є необґрунтованим.
Проте, виходячи зі ст. 8 ЦК України, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за можливе застосувати до правовідносин, які виникли між Підприємцем та Інспекцією з приводу відшкодування шкоди у вигляді збитків (упущеної вигоди), частину четверту ст. 623 ЦК України, відповідно до якої при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Беручи до уваги наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що місцевим та апеляційним господарськими судами не було встановлено факту вжиття Підприємцем будь-яких заходів, направлених для одержання доходу протягом періоду з 01.01.2004 р. по 06.09.2004 р.
Між тим, згідно ст. 11 Закону України “Про державну підтримку малого підприємництва” для суб'єктів малого підприємництва в порядку, встановленому законодавством України, може застосовуватися спрощена система оподаткування бухгалтерського обліку та звітності. Спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності може застосовуватися поряд з діючою загальною системою оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб'єкта малого підприємництва.
Тобто, Підприємець, маючи на меті здійснювати у період з 01.01.2004 р. по 06.09.2004 р. підприємницьку діяльність, не був позбавлений такої можливості у зв'язку з відмовою Інспекції видати йому свідоцтво про право сплати єдиного податку на 2004 рік, оскільки вказана діяльність може здійснюватись не лише при переході на спрощену систему оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності, а і на загальній системі оподаткування.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України, зважаючи на те, що Підприємець не був позбавлений можливості одержувати доход від підприємницької діяльності протягом періоду з 01.01.2004 р. по 06.09.2004 р., не погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про наявність причинного зв'язку між діями Інспекції щодо відмови у видачі Підприємцю свідоцтва про право сплати єдиного податку на 2004 рік та неодержанням Підприємцем відповідного доходу.
За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що позовні вимоги Підприємця про стягнення майнової шкоди у вигляді упущеної вигоди у розмірі 25 820,00 грн. не підлягають задоволенню.
Частина перша ст. 11110 ГПК України встановлює, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Оскільки господарські суди першої та другої інстанції при вирішенні спору в частині вимог Підприємця про стягнення майнової шкоди у вигляді упущеної вигоди у розмірі 25 820,00 грн. встановили усі обставини справи, проте, не застосувавши ст. ст. 8, 623 ЦК України та ст. 11 Закону України “Про державну підтримку малого підприємництва”, надали їм неправильну юридичну оцінку, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.08.2005 р. та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.03.2005 р. у цій частині та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні відповідних позовних вимог Підприємця.
Зі змісту касаційної скарги Інспекції вбачається, що вона не оскаржує постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.08.2005 р. та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.03.2005 р. в частині відмови у задоволенні позовних вимог Підприємця про стягнення моральної шкоди у розмірі 17 000,00 грн. Не наводить Інспекція і будь-яких порушень норм матеріального або процесуального права, допущених господарськими судами попередніх інстанцій при прийнятті відповідної частини вказаних судових актів.
Не встановлено таких порушень і колегією суддів Вищого господарського суду України, у зв'язку з чим постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.08.2005 р. та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.03.2005 р. в частині відмови у задоволенні позовних вимог Підприємця про стягнення моральної шкоди у розмірі 17 000,00 грн. підлягають залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим задовольнити частково.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.08.2005 р. та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.03.2005 р. у справі № 2-23/2624-2005 в частині стягнення з Державного бюджету України на користь суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 25 820,00 грн. скасувати та прийняти у цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні відповідних позовних вимог.
В іншій частині вказані рішення та постанову залишити без змін.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Суддя Г.М. Мачульський
Суддя В.І. Шаргало