ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

01 березня 2007 р.

№ 40/240

              Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого

Грейц К.В.,

суддів :

Бакуліної С.В., Глос О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги

Державного підприємства “Донецька залізниця”

на постанову

від 12.12.2006 року Донецького апеляційного господарського суду

у справі

№ 40/240

господарського суду

Донецької області

за позовом

ДП “Донецька залізниця”

до	Товариства з обмеженою відповідальністю “Димитроввантажтранс”

про	стягнення 1 378,40 грн.

в судовому засіданні взяли участь  представники :

від позивача:

Ніколаєв О.С. (довіреність від 25.12.2005р. № Н-04/4001)

від відповідача:

Товкач В.М. (довіреність від 15.01.2007р. № 37); Ніколенко В.В. (довіреність від 15.01.2007р. № 35)

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Донецької області (суддя Підченко Ю.О.) від 27.10.2006 року у справі № 40/240 позов задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача штраф за невиконання плану перевезень в сумі 1378,40 грн., витрати по державному миту в сумі 102,00 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду (головуючий суддя –Шевкова Т.А., судді –Дзюба О.М., Стойка О.В.) від 12.12.2006 року рішення Господарського суду Донецької області від 27.10.2006 року у справі № 40/240 скасовано; позивачу в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу у сумі 1378,40 грн. за невиконання плану перевезень вантажів у березні 2006 року відмовлено; стягнуто з позивача на користь відповідача 51,00 грн. державного мита, сплаченого при зверненні з апеляційною скаргою.

В касаційній скарзі та у поясненнях до касаційної скарги позивач просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.12.2006 року та залишити в силі рішення Господарського суду Донецької області від 27.10.2006 року, посилаючись на невірне застосування норм матеріального права, а саме: ст.ст.18, 106, 107, 108 Статуту залізниць України (далі Статут), п.1.4, п.2.6, п.2.8, п.6.3, пп.6.5.3, п.6.10 Правил планування перевезень вантажів (статті 17-21 Статуту), затверджених наказом Мінтрансу України від 09.12.2002 року №873, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 29.12.2002 року за №1030/7318 (далі Правила).

У відзиві на касаційну скаргу відповідач повністю заперечує викладені в ній доводи.

Заслухавши пояснення по касаційній сказі представника позивача, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представників відповідача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права в рішенні місцевого господарського суду та в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача штрафу за невиконання плану перевезень у березні 2006 року у розмірі 1378,40 грн. по станції Красноармійськ Донецької залізниці.

Позовні вимоги мотивовані наступним. Відповідач направив Донецькій залізниці замовлення на перевезення вантажу в березні 2006 року по плану №2346 39000 тонн вугілля у 584 вагонах і по плану 2504 2000 тонн у 30 вагонах. Незважаючи на те, що місячний обсяг відповідач завантажив, ним не виконані декадні плани ( у першій декаді по плану 2342 та у другій декаді по плану 2504), за що нараховане штраф за невиконання декадного плану у тоннах і вагонах. По плану 2342 у першій декаді також нараховане штраф за невиконання плану перевезень по залізницях призначення. Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на ст.ст.105, 106, 107 Статуту, п.6.5, п.6.7, п.6.10 Правил.

Відповідач позов не визнав, оскільки ст.ст.106, 107 Статуту, Правила та умови договору №322 сторін від 16.05.2005 року передбачають місячне планування та проведення розрахунків за перевезення за місяць.

Місцевий господарський суд повністю задовольнив позов виходячи із того, що доведеним є факт неналежного виконання відповідачем плану перевезень за першу декаду березня 2006 року по обліковій картці 2342 та за другу декаду березня 2006 року по обліковій картці 2504, застосувавши до спірних правовідносин ст.ст.106, 109 Статуту, п.6.10 Правил.

Апеляційний суд скасував рішення та відмовив в задоволенні позову повністю виходячи із такого. Суд визнав встановленим той факт, що позивачем вірно нарахований штраф за невиконання плану перевезень 2342 за березень 2006 року (перша декада) у сумі 957,00 грн. за невиконання плану у тоннах і вагонах та 166,40 грн. за невиконання плану по залізницях призначення. Також позивачем вірно нарахований штраф за невиконання плану перевезень 2504 за березень 2006 року (друга декада) у сумі 255,00 грн. за невиконання плану у тоннах і вагонах. Обидві суми штрафу є сальдовими і визначені по закінченні місяця. Проте, обидва плани перевезень за березень 2006 року перевиконані у тоннах за наслідками місяця з урахуванням надолуження недовантаження в інших декадах місяця. Враховуючи те, що відправником було здійснено надолуження недовантаження, допущеного протягом декади та враховуючи те, що план перевезень за місяць в передбаченій кількості тон виконаний, суд визнав, що нарахований штраф за невиконання плану перевезень не підлягає стягненню, оскільки ст.ст.105, 106 п. “г” ст.107 Статуту, п.2.8, ч.4 п.6.5.3, п.6.10 Правил передбачено звільнення вантажовідправника від сплати нарахованого штрафу за невиконання плану перевезень за умови виконання плану в тоннах вантажів, перевезення яких планується у тонах і вагонах.

Відповідно до роз’яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов’язки сторін у спірних правовідносинах. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин викладених у його мотивувальній частині, та відповідати застосованим до спірних відносин нормам права.

Прийняті у справі судові рішення вказаним вимогам в повній мірі не відповідають.

Згідно ст.18 Статуту передбачено, що місячне планування перевезення вантажів здійснюється залізницями відправлення на основі поточних або довгострокових договорів про організацію перевезення вантажів та замовлень відправників. Замовлення на перевезення за встановленою номенклатурою вантажовласники або за їх дорученням експедиторські організації, а також морські та річкові порти подають відповідним залізницям. Замовлення складаються за встановленою формою у вагонах, а у випадках передбачених Правилами, - і в тоннах. У разі потреби одночасно з місячним замовленням надаються плани перевезень вантажів маршрутами.

Згідно ч.1 ст.20 Статуту залізниць України виконання перевезень, у тому числі на пред’явлення, позапланових, понадпланових та перевезень для надолуження недовантаження протягом минулого місяця, враховується в обліковій картці встановленої Правилами форми.

Формою облікової картки і Правилами її заповнення встановлено, що облік виконання плану ведеться щоденно, подекадно і в цілому за місяць.

Відповідальність за невиконання плану визначається згідно з пунктами 6.5, 6.10 Правил.

Господарський суд апеляційної інстанції встановивши, що згідно облікових карток виконання плану перевезень 2342, 2504 за березень 2006 року впродовж планового місяця відповідач виконав план перевезення у тоннах, дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, застосувавши до спірних відносин п. “г” ч.1 ст.107 Статуту, в якому зазначено, що вантажовідправник звільняється від сплати штрафу за невиконання плану перевезень у разі виконання плану в тонах вантажів, перевезення яких планується у тонах і вагонах.

Однак, дані висновки зроблені з порушенням норм матеріального права, оскільки відповідно до ст.106 Статуту крім відповідальності вантажовідправника за невиконання плану перевезень по тоннам і вагонам, вантажовідправники несуть відповідальність ще й за невиконання плану по залізницям призначення. Вищезазначена норма п. “г” ч.1 ст.107 Статуту не передбачає звільнення вантажовідправника від сплати штрафу за невиконання плану перевезення вантажів залізницями призначення.

Як вбачається, з облікової картки виконання плану перевезень № 2342 за березень 2006 року, за першу декаду місяця відповідачем не виконано план по залізницям призначення –8 вагонів.

Разом з тим, апеляційним господарським судом не було досліджене питання відповідальності вантажовідправника за невиконання плану перевезень по залізницям призначенням.

Суд першої інстанції не зазначив доводів, за якими ним відхилені посилання відповідача на пункт “г” ст.107 Статуту. Крім того, ним не з’ясувалось питання про наявність погодження між сторонами питання про встановлення іншого, крім декадного, строку розрахунків за невиконання плану перевезення вантажів (Договір №322 від 16.05.2005 року).

Згідно ст. ст. 1115, 1117 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або  вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У зв’язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що приймаючи рішення, господарські суди обох інстанцій надали неповну та невірну юридичну оцінку обставинам справи, порушили і неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, в зв’язку з чим, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст.1117 ГПК України), ухвалені по справі рішення підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд місцевому господарському суду.

При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, витребувати та надати об’єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п. 3 ч. 1 ст. 1119, ч.1 ст. 11110, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України , Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ДП “Донецька залізниця” від 19.12.2006 року № 2/74 на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.12.2006 року у справі № 40/240 задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.12.2006 року та рішення Господарського суду Донецької області від 27.10.2006 року у справі № 40/240 –скасувати.

Справу № 40/240 направити до Господарського суду Донецької області на новий розгляд.

Головуючий-суддя

К.Грейц

С у д д і

С.Бакуліна О.Глос