ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2007 р. | № 10/371/06 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С.- головуючого, |
Костенко Т.Ф., Коробенко Г.П. |
розглянувши матеріали касаційної скарги | Селянсько фермерського господарства "Сяйво" Миколаївська область, Єланецький район, с. Маложенівка |
на постанову | Одеського апеляційного господарського суду від 21.11.2006 |
у справі | господарського суду Миколаївської області |
за позовом | ЗАТ КБ "ПриватБанк" в особі Миколаївського регіонального управління |
до | 1.селянсько фермерського господарства "Сяйво" Миколаївська область, Миколаївський район, с. Нечаяне 2.селянсько фермерського господарства "Сяйво" Миколаївська область, Єланецький район, с.Маложенівка |
третя особа | Українсько-російське спільне підприємство закрите акціонерне товариство "Георес" |
про | визнання недійсним правочину по відчуженню майна |
в судовому засіданні взяли участь представники: |
від позивача: | Заливчий Я.В.-дов.№3941-П_п від 01.09.2005 |
від відповідача: | 1.не з’явилися, 2.не з’явилися |
від третьої особи | не з’явилися |
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 18.09.2006 господарського суду Миколаївської області задоволено позовні вимоги.
Визнано недійсним правочин, укладений між СФГ "Сяйво" (Миколаївська область, Миколаївський район с. Нечаяне) та СФГ "Сяйво" (Миколаївська область, Єланицький район, с. Маложенівка) з відчуження майна –автотранспортних засобів: автомобіль ГАЗ-4509, державний номер 023-53 НК, автомобіль ГАЗ-4301, державний номер 023-68 НАК, автомобіль ГАЗ-53, державний номер 023-55 НК, автомобіль ГАЗ-2705, державний номер 023-54 НК, автомобіль ГАЗ-2417, державний номер 013-74 НК, автомобіль КАМАЗ-53212, державний номер 023-66 НК, автомобіль КАМАЗ-5320, державний номер 023-67 НК, причіп СЗАП-8355, державний номер 008159 НІ.
Зобов’язано СФГ "Сяйво" (Миколаївська область, Миколаївський район,
с. Нечаяне) та СФГ "Сяйво" (Миколаївська область, Єланицький район, с. Маложенівка) повернути одне одному все одержане за правочином з відчуження майна, для чого зобов’язано СФГ "Сяйво" (Миколаївська область, Єланицький район, с. Маложенівка) здійснити зняття транспортних засобів з обліку в органах ДАІ та передати транспортні засоби СФГ "Сяйво" (Миколаївська область, Миколаївський район, с. Нечаяне), а СФГ "Сяйво" (Миколаївська область, Миколаївський район. с.Нечаяне) зобов’язано передати СФГ "Сяйво" (Миколаївська область, Єланицький район, с.Маложенівка) все отримане від СФГ "Сяйво" при здійсненні правочину з відчуження майна.
Постановою від 21.11.2006 Одеського апеляційного господарського суду рішення від 18.09.2006 господарського суду Миколаївської області залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що відповідно до ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України, ст.17 Закону України "Про заставу", ст.586 Цивільного кодексу України, п.п. 2, 4.2, 8 договору застави від 13.02.2003 заставлене майно залишається у володінні та на зберіганні заставодавця, який на передбачених законодавством підставах має право відчужувати майно тільки за письмової згоди заставодержателя, котра в даному випадку відсутня.
Не погоджуючись з судовими рішеннями СФГ "Сяйво" Миколаївська область, Єланецький район, с. Маложенівка звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на те, що господарськими судами не з’ясовано обставини, що мають важливе значення для вирішення справи, а саме, те що позивач давав письмову згоду на відчуження заставленого майна, а господарські суди не витребували вищевказаної згоди у позивача.
Судами також порушені норми процесуального права, зокрема, ст.ст. 42,43,47 Господарського процесуального кодексу України, та Конвенцію про захист прав та основних свобод людини, 1950 року, яка з 11.09.1997 набула чинності для України, та закон України "Про виконання рішень та застосування практики європейського суду з прав людини".
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним у задоволенні касаційної скарги відмовити.
Господарським судом встановлено, що ПриватБанк" в особі Миколаївської філії (банк) та Українсько-російське СП ЗАТ „Георос" (позичальник) уклали кредитний договір № 33/2003 про надання банком позичальнику кредиту у вигляді поновлювальної кредитної лінії з загальним лімітом 1 000 000 грн. зі строком повернення не пізніше 13.02.2006.
В забезпечення виконання Українсько-російським СП ЗАТ „Георос" зобов'язань за кредитним договором № 33/2003 ЗАТ КБ „ПриватБанк" в особі Миколаївської філії (заставодержатель) та майновий поручитель –(заставодавець) СФГ „Сяйво" (Миколаївська область, Миколаївський район, с. Нечаяне) уклали договір застави автотранспорту від 13.02.2003 та додаткову угоду від 21.03.2003 про надання заставодавцем в заставу належних йому на праві власності вказаних у п.1 договору транспортних засобів та сільськогосподарської техніки (майно) заставною вартістю 353 195 грн.. За п. 2 цього договору майно залишилося у володінні та на зберіганні заставодавця.
У зв'язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору № 33/2003 з повернення кредиту, Приватбанк звернувся до поручителя СФГ „Сяйво" (Миколаївська область, Миколаївський район, с.Нечаяне) з позовом про визнання за банком права власності на заставлене майно фермерського господарства в рахунок погашення зобов'язань за кредитним договором № 33/2003 від 13.02.2003. Однак, заставодавцем –майновим поручителем заставле майно продано СФГ „Сяйво", розташованому в с. Маложенівка Єланецького району Миколаївської області, без згоди заставодержателя.
Згідно ст.17 Закону України "Про заставу" застоводавець зберігає право розпоряджатись заставленим майном, якщо інше не передбачено законом чи договором. Заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя.
Статтею 586 Цивільного кодексу України передбачено, заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.
Отже, господарські суди правомірно дійшли висновку про те, що відчуження спірного майна першим відповідачем другому відповідачеві відбулось всупереч вимог законодавства та умов договору застави, чим порушенні права заставодержателя.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для її скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 1115, п.1 ст. 1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ :
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 21.11.2006 Одеського апеляційного господарського суду зі справи 10/371/06 залишити без змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді Т.Ф. Костенко
Г.П. Коробенко