Справа № 640/15427/15-ц

н/п 2/640/3654/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про повернення позовної заяви

"20" жовтня 2015 р. суддя Київського районного суду м. Харкова Якуша Н.В. розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про стягнення грошової суми, -

В С Т А Н О В И В :

03.09.2015 року до Київського районного суду м. Харкова звернувся позивач із позовом про стягнення з відповідача грошової компенсації у розмірі вартості 45,1 кв.м нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул.. Академіка Павлова, 317 у розмірі 349037,00 грн.

20.10.2015 року до судді надійшли відомості щодо місця реєстрації відповідача по справі.

Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (статті 55, 124), а статтею 18 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 2453-VI) визначено, що суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950, далі - Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону № 2453-VI).

Проте, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.

Так, за правилами ч.1 ст. 109 ЦПК України позови до фізичної особи пред’являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому порядку місцем її перебування.

Зі змісту позовної заяви та доданих документів вбачається, що місцезнаходженням відповідача ОСОБА_2 є м. Харків, вул. Орська, буд. №7, що територіально не відноситься до Київського району м. Харкова.  

Посилання позивача на те, що підсудність даної справи ним була визначена на підставі п.1 ст. 114 ЦПК України є безпідставною, оскільки на пред’явлений до суду позов із позовними вимогами про стягнення з відповідача грошової компенсації поширюється положення ст. 109 ЦПК України, а саме можливість подавати позови саме за місцем проживання або за зареєстрованим у встановленому порядку місцем перебування відповідача по справі.

Відповідно до ч.1 ст. 114 ЦПК України до виключної підсудності відносяться позови, що виникають з приводу нерухомого майна, до яких відповідно до п.42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» відносяться - позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним; про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна; про право користування нерухомим майном; про право, яке виникло із договору найму житлового приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійним; про звернення стягнення на нерухоме майно; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

У своєму позові позивач не заявляє вимог про поділ нерухомого майна або виділ частки в натурі, а навпаки посилається на вже прийняте судом рішення, яким було припинено право спільної сумісної власності між ним та відповідачем на нежитлове приміщення, визначено розмір часток власників нежитлового приміщення, виділено їх в натурі та визнано за сторонами право власності на них.

На теперішній час вимоги позивача полягають лише у стягненні з відповідача грошової компенсації, яку останній хоча вираховує виходячи із відхилення від розміру ідеальної частки колишніх співвласників нежитлового приміщення, проте ця вимога є виключно грошовою, а тому не відноситься до виключної підсудності.

Таким чином, позивач має право пред’явити позов із позовними вимоги про стягненні грошової компенсації, обравши при цьому підсудність на підставі ч.1 ст. 109 ЦПК України, що в даному випадку відноситься до Дзержинського районного суду м. Харкова.

Згідно ст.115 ЦПК України, якщо суддя вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, встановить, що справа не підсудна цьому суду, заява повертається позивачеві для подання до належного суду, про що постановляється ухвала.

Згідно  ст.121  ч. 3 п.4  ЦПК України   заява повертається у випадках коли справа не підсудна суду.

Разом з тим, суд роз'яснює, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.  

Керуючись ст.109, 115, 121 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про стягнення грошової суми – повернути позивачу для подання до належного суду.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через Київський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом 5 днів з дня отримання її копії.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано, а у разі її подання - після розгляду справи апеляційним судом, якщо її не скасовано судом апеляційної інстанції.

Суддя

Київського районного суду м. Харкова Н.В. Якуша