ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  47/18602.06.09

За позовом    Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта А»

до                    Державного підприємства Міністерства оборони України «Укроборонлізинг»

про                     стягнення 48 431,52 грн.          

           Суддя Станік С.Р.

Представники:

від позивача               Ревін А.В. –директор, Красько Ф.Т. –предст. (дов. від 06.01.2009р.)

від відповідача           Сагайдак О.В. –предст. (дов. від 24.04.2009р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 48 431,52грн. заборгованості за неналежне виконання умов Договору купівлі-продажу №21/04/3 від 21.04.2008р., а саме: 39 960,00грн.грн. –основного боргу, 1198,80грн. –пені, 2797,20грн. –штрафу, 3276,72грн. –інфляційних втрат, 1198,80грн. –3% річних, а також відшкодування витрат по сплаті державного мита –484,32грн. та 118,00грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2009р. було порушено провадження у справі № 47/186, розгляд справи було призначено на 28.04.2009р.

У судовому засіданні 28.04.2009р. було оголошено перерву до 14.05.2009р.

У судовому засіданні 14.05.2009р. позивач заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем на виконання умов Договору було здійснено 100% передоплату товару в сумі 39 960,00грн., а відповідачем свої зобов’язання за Договором щодо поставки товару по теперішній час не виконані, в зв’язку з чим у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 39 960,00грн.

Представник відповідача у  судовому засіданні 14.05.2009р. надав заперечення на позовну заяву, в яких відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що Договором не встановлено строків поставки товару позивачу, а отже позивач повинен був звертатися до відповідача з вимогою поставити оплачений товар у відповідності до вимог ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України. Проте позивач з такою вимогою до відповідача не звертався, в зв’язку з чим, відповідач вважає, що ним не було порушено прав та охоронюваних інтересів позивача.

У судовому засіданні 14.05.2009р. було оголошено перерву до 02.06.2009р. для виготовлення повного тексту рішення.

Таким чином, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

21.04.2008р. між позивачем ТОВ «Дельта А», в якості покупця, та відповідачем ДП МОУ «Укроборонлізинг», в якості продавця, було укладено Договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого позивач зобов’язався своєчасно прийняти та оплатити, а відповідач відвантажити товар, що поставляється окремими партіями по мірі накопичування. Товар являє собою брухт чорних металів і сплавів відповідно ДСТУ 4121-202, що утворився від утилізації озброєння, військової техніки та майна, а також списані машини, агрегати, механізми, металоконструкції –амортизаційний брухт, що утворився в результаті виробничо-господарської діяльності відповідача,  в кількості та по цінах, зазначених у Специфікаціях до Додаткових угод, що є невід’ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п.2.2. Договору про партію товару, що готується до відправлення, відповідач сповіщає в письмовому порядку позивача не пізніше ніж за 5 днів до дати відправлення.

Відповідно до п.3.2. Договору розрахунки за поставлену партію товару здійснюються шляхом 100% передоплати перерахування коштів в українських гривнях на розрахунковий рахунок відповідача протягом 2-х банківських днів з дня виставлення відповідачем рахунку-фактури по цінах, зазначених в Специфікаціях Додаткових угод до даного Договору.           

Відповідно до п.7.1. Договору цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2008 року.

Так, сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до Договору, відповідно до якої відповідач продає, а позивач купує вторинні ресурси по найменуванню, кількості та цінах, зазначених в Специфікації. Всього за специфікацією підлягає відвантаженню 36 тонн вторинних ресурсів на загальну вартість 39 960,00грн. без ПДВ.

Відповідно до п.2. Додаткової угоди позивач попередньо оплачує по безготівковому рахунку 100% вартості партії вторинних ресурсів, загальною сумою 39 960,00грн. протягом 2-х банківських днів після надання відповідачем рахунку-фактури або на підставі цієї Додаткової угоди по домовленості сторін.

На підставі вказаної Додаткової угоди позивачем було перераховано 100% вартості партії вторинних ресурсів, найменування, кількість та ціни якої визначені у Специфікації, у сумі 39 960,00грн., що підтверджується випискою банку з рахунку позивача від 17.07.2008р., копія якої міститься в матеріалах справи.

Згідно п.4 Додаткової угоди відповідач по мірі накопичення партії вторинних ресурсів, повідомляє позивача про необхідність приймання вторинних ресурсів і надання транспорту для їх вивозу з місця накопичення.

Згідно позовної заяви, відповідач в порушення умов Договору та Додаткової угоди №1 до Договору свої зобов’язання щодо відвантаження позивачу партії вторинних ресурсів, найменування, кількість та ціна якої визначена у Специфікації, не виконав, в зв’язку з чим, з метою повернення 100% передоплати за непоставлений товар, позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями з вимогою повернути 39 960,00грн. 100% передоплати товару у зв’язку з втратою інтересу позивача купівлі вторинних ресурсів, передбачених умовами Договору та Додатковою угодою №1 до Договору.

Згідно позовної заяви, відповідач у визначений законодавством строк, відповіді на претензії не надав, партію вторинних ресурсів не поставив, 100% передоплати за товар у сумі 39 960,00грн. не повернув. Станом на момент звернення позивача з позовом до суду, заборгованість відповідача складає 39 960,00грн.

В зв’язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 39 960,00грн. боргу.

Відповідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 2 ст.693 Цивільного кодексу україни якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно заперечення на позовну заяву, відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що Договором не встановлено строків поставки товару позивачу, а отже позивач повинен був звертатися до відповідача з вимогою поставити оплачений товар у відповідності до вимог ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України. Проте позивач з такою вимогою до відповідача не звертався, в зв’язку з чим, відповідач вважає, що ним не було порушено прав та охоронюваних інтересів позивача.

Заперечення відповідача на позовну заяву судом відхиляються як безпідставні та необґрунтовані з огляду на наступне:

Відповідно до п.2.2. Договору про партію товару, що готується до відправлення, відповідач сповіщає в письмовому порядку позивача не пізніше ніж за 5 днів до дати відправлення.

Сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до Договору, в якій конкретно погоджено найменування, кількість та ціни партії вторинних ресурсів, та на підставі якої позивачем було 100% передоплату вартості партії вторинних ресурсів у сумі 39 960,00грн.

З умов Договору вбачається, що сторонами не встановлено строку поставки товару. Відповідно до п.7.1. Договору цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2008 року. Згідно ч.ч. 1, 4 статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору; закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідач у порушення умов Договору, протягом строку дії Договору свої зобов’язання щодо поставки товару не виконав, поважних обставин та причин, які б перешкоджали виконанню своїх зобов’язань за Договором відповідач не навів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач свої зобов’язання, передбачені умовами Договору та Додаткової угоди №1 до Договору виконав у повному обсязі, ним було здійснено 100% передоплату партії товару у сумі 39 960,00грн., що підтверджується випискою банку з рахунку позивача, а відповідач, свого обов”язку щодо поставки партії товару, найменування, кількість та ціна якої визначена Специфікацією, протягом терміну дії Договору не виконав, а тому на даний час у відповідача перед позивачем існує непогашена заборгованість  в сумі  39 960,00грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у судовому порядку.

На підставі викладеного, суд визнав вимогу позивача про стягнення з відповідача суми боргу за непоставлений товар - законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача за прострочення виконання грошового зобов’язання на підставі ст.625 Цивільного кодексу України 3276,72грн. –інфляційних втрат, 1198,80грн. –3% річних, а також на підставі ст. 231 Господарського кодексу України 1198,80грн. –пені, 2797,20грн. –штрафу.

Вимогами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України  визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції  за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що умовами Договору встановлено зобов’язання відповідача по поставці товару, що не є грошовим зобов’язанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3276,72грн. –інфляційних втрат та 1198,80грн. –3% річних на підставі ст.625 Цивільного кодексу України є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка,  штраф, пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Враховуючи те, що суми пені та штрафу заявлені до стягнення позивачем за прострочення виконання відповідачем зобов’язання щодо поставки товару, а умовами Договору не встановлено конкретних строків поставки товару, позивач з вимогою про виконання зобов’язання в порядку ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України не звертався до відповідача, належних доказів такого звернення суду станом на момент вирішення спору не надано, в зв’язку з чим, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача 1198,80грн. –пені та 2797,20грн. –штрафу безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги обґрунтовані, документально доведені, але підлягають задоволенню частково, а саме: 39 960,00грн. –боргу.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зокрема з відповідача підлягає стягненню 399,60грн. - витрат по сплаті державного мита та 97,36грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Державного підприємства міністерства оборони України «Укроборонлізинг»(04050, м.Київ, вул. Мельникова, 81/2, код ЄДРПОУ 30488626) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта А»(44700, Волинська обл., м.Володимир-Волинський, вул. Вокзальна, 28, код ЄДРПОУ 30088744) 39 960(тридцять дев’ять тисяч дев’ятсот шістдесят)грн. 00коп. –основного боргу, 399 (триста дев’яносто дев’ять)грн. 60коп. - витрат по сплаті державного мита та 97(дев’яносто сім)грн. 36коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

4.          У задоволенні позовних вимог частині стягнення 3276,72грн. –інфляційних втрат, 1198,80грн. - 3% річних, 1198,80грн. пені та 2797,20грн. штрафу  - відмовити.

5.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його оголошення.

     Суддя                                                                                                                   С.Р. Станік