ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 травня 2009 р. | № 20/091-08 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: |
головуючого, судді | Плюшко І.А., |
суддів | Разводової С.С. (доповідач у справі), Бернацької Ж.О. |
розглянувши касаційну скаргу Київської обласної спілки споживчих товариств |
на | рішення господарського суду Київської області від 04.08.08р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.12.08р. |
у справі | № 20/091-08 |
за позовом | Васильківської районної спілки споживчих товариств |
до | Виконавчого комітету Калинівської селищної ради Васильківського району |
про | скасування рішення |
За участю представників сторін
від скаржника Ситенко О.Д. дов. № 01-62 від 29.04.09р.,
від позивача Пугачов В.С. –голова правління; Гунькіна Т.Д., Погоріла С.О. дов-ті,
від відповідача Мочарський Б.А. дов. № 08/02-22 від 12.01.09р.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Київської області від 04.08.2008 року у справі № 20/091-08 (суддя Бабкіна В.М.) задоволено повністю позов Васильківської районної спілки споживчих товариств до виконавчого комітету Калинівської селищної ради Васильківського району Київської області; за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. Київська обласна спілка споживчих товариств; 2. Київська регіональна спілка споживчих товариств; 3. Васильківський ринок Київської облспоживспілки про скасування рішення Калинівської селищної ради № 92 від 27.07.2000 року.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.12.2008 року у справі № 20/091-08 (судді: Лобань О.І., Ткаченко Б.О., Рудченко С.Г.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Київська обласна спілка споживчих товариств звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 04.08.2008 року та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.12.2008 року у справі № 20/091-08 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 27.07.2000 року виконавчим комітетом Калинівської селищної ради Васильківського району Київської області було прийнято рішення № 92 «Про оформлення права власності на приміщення м'ясного павільйону в селищі Калинівка». На зазначений павільйон, що розташований за адресою: смт. Калинівка, вул. Леніна, ЗЗ-б, оформлено право власності на ім'я Київської обласної спілки споживчих товариств та доручено Фастівському МБТІ оформити виписку свідоцтва про право власності на вказане вище приміщення.
Згідно постанови колегії управління торгівлі Київської облспоживспілки від 21.05.1987 року № 5 «Про передачу обласної об'єднаної дирекції колгоспних ринків»виведено обласну об'єднану дирекцію колгоспних ринків з підпорядкування управління торгівлі облвиконкому та прийнято її в підпорядкування Київської облспоживспілки.
Відповідно до акта безкоштовного приймання-передачі від 23.07.1987 року Васильківський ринок передано із відання управління торгівлі Київського облвиконкому до відання Облспоживспілки.
Згідно акта приймання-передачі від 23.02.1988 року на виконання постанови № 13 від 05.02.1988 року Васильківський ринок було безкоштовно передано позивачу - Васильківській райспоживспілці.
Позивач наприкінці 1988-початку 1989 р.р. розпочав будівництво спірного майна - залізозбірного м'ясного павільйону «Тернопіль»на колгоспному ринку Калинівка.
Як зазначив суд апеляційної інстанції, за кошти позивача було зведено павільйон «Тернопіль», про що свідчать рішення виконавчого комітету Калинівської селищної ради від 15.03.1988 року «Про надання дозволу Васильківській споживспілці на будівництво м'ясного павільйону», висновок № 98 по відведенню спільної ділянки під будівництво від 30.06.1988 року, архітектурно-планувальне завдання на розробку техно-робочого проекту будівництва збірного м'ясного павільйону в селищі Калинівка, постанова Правління Васильківської райспоживспілки № 199 від 27.12.1988 року «Про затвердження кошторису на демонтаж і монтаж павільйону колгоспного ринку в смт. Калинівка», зведений кошторис на будівництво павільйону по продажу м'яса в смт. Калинівка, затверджений Васильківською райспоживспілкою 23.01.1989 року, план на будівництво павільйону колгоспного ринку в смт. Калинівка, затверджений Васильківською райспоживспілкою 02.01.1989року та інші документи.
Згідно акта приймання в експлуатацію Державною приймальною комісією закінченого будівництвом (реконструкцією) об'єкта від 20.12.1989 року позивачем прийнято павільйон «Тернопіль»в експлуатацію.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач є власником павільйону «Тернопіль», оскільки ним велось будівництво та фінансування даного павільйону в період з 1988 по 1989 роки і спірним рішенням виконкому Калинівської селищної ради № 92 від 27.07.2000 року порушено право власності позивача, яке підлягає захисту.
Частиною 2 статті 20 ГК України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема, шляхом визнання наявності прав та визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтересі суб'єкта господарювання або споживачів.
З рішення від 27.07.2000 року № 92 «Про оформлення права власності на приміщення м'ясного павільйону в селищі Калинівка» видно, що воно приймалось на підставі акта прийому-передачі від 24.06.1987 року Васильківського ринку Київською облспоживспілкою.
Постановою правління Київської облспоживспілки від 05.02.1988 року № 13 «Про вдосконалення структури ринків»постановлено провести передачу ринків райспоживспілкам та райпо по територіальній приналежності, та на виконання зазначеної постанови № 13 Васильківський ринок передано безкоштовно до Васильківської райспоживспілки. згідно акта приймання-передачі від 23.02.1988 року, а спірний павільйон побудовано після такої передачі, як і після прийому-передачі Васильківського ринку Київською обспоживспілкою згідно акта від 24.06.1987 року покладеного в основу прийняття такого рішення.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що не можна вважати акт прийому-передачі від 24.06.1987 року як правомірну та обґрунтовану підставу для оформлення власності.
Згідно п. 4.1. Інструкції «Про порядок державної реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб», затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 121 від 09.06.1998 року визначено, що оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності фізичним та юридичним особам на підставі документів, встановлених законодавством, які підтверджують їх право власності на об'єкти нерухомого майна.
Суд попередньої інстанцій приймаючи оскаржувану постанову, зазначив, що місцевий господарський суд правомірно визнав доведеним порушення виконавчим комітетом Калинівської селищної ради вимог зазначеного п. 4.1 вказаної Інструкції, оскільки, рішення відповідача від 27.07.2000 року № 92 про оформлення права власності на спірний м'ясний павільйон винесене на користь Київської облспоживспілки без наявності у останньої документів, які підтверджували б її право власності на даний об'єкт нерухомості.
Відповідно до п. 1 ст. 56 того Закону України «Про власність»жодний державний орган не має права втручатись у здійснення власником, а також особами, переліченими в ст. 48 цього Закону, їх правомочностей щодо володіння, користування розпорядження своїм майном або встановлювати не передбачені законодавчими актами України додаткові обов'язки чи обмеження
Згідно ч. 1 ст. 57 Закону України «Про власність», якщо в результаті видання акта органом державного управління або місцевим органом державної влади, що відповідає законові, порушуються права власника та інших осіб щодо володіння, користування чи розпорядження належним їм майном, такий акт визнається недійсним за позовом власника або особи, права якої порушено.
Апеляційна інстанція погодилась з висновком суду першої інстанції, що при ухваленні рішення від 27.07.2000 року № 92 про оформлення права власності на приміщення м'ясного павільйону «Тернопіль»в смт. Калинівка на ім'я Київської облспоживспілки відповідачем були порушені ст. ст. 56, 57 Закону України «Про власність».
Передача, яка відбулась у 1997 році на виконання розпорядження Київської обладміністрації № 480 від 16.09.1997 року та постанови Правління облспоживспілки Васильківського ринку згідно акта приймання-передачі від 24.09.1997 року Київській облспоживспілці може свідчити про вибуття з володіння позивача Васильківського ринку, однак на думку апеляційної інстанції не може розглядатися в якості належного доказу правомірності оформлення права власності на м’ясний павільйон «Тернопіль»третьою особою-1 - Київською обласною спілкою споживчих товариств.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про споживчу кооперацію», власність споживчої кооперації є однією з форм колективної власності. Вона складається з власності споживчих товариств, спілок, підпорядкованих їм підприємств організацій та їх спільної власності. Кожний член споживчого товариства має свою частку в його майні, яка визначається розмірами обов’язкового пайового та інших внесків, а також нарахованих на них дивідендів. Володіння, користування та розпорядження власністю споживчої кооперації здійснюють її органи відповідно до компетенції, визначеної статутами споживчих товариств та їх спілок.
Згідно ч. 5 ст. 111 ГК України здійснення права власності, тобто володіння, користування та розпорядження майном споживчої кооперації покладено на її органи відповідно до установчих документів (статутів) споживчих товариств, їх спілок (об'єднань).
На виконання постанови ЦК КПУ і Ради Міністрів УРСР № 124 від 14.04.1987р. «Про заходи по поліпшенню роботи колгоспних ринків»виконавчий комітет Київської обласної ради народних депутатів прийняв рішення № 143 від 05.05.1987 року «Про заходи по поліпшенню роботи колгоспних ринків», відповідно до пункту 2 якого, управлінню торгівлі Київського облвиконкому було доручено протягом II кварталу 1987 року передати Київській обласній споживчій спілці в установленому порядку об'єднану дирекцію ринків з ринками та іншими структурними підрозділами, які входять до її складу.
На виконання вищевказаного рішення була прийнята спільна постанова колегії управління торгівлі Київського облвиконкому та правління Київської облспоживспілки № 5 від 21.05.1987 року, пунктом 2 якої було передбачено вивести обласну дирекцію колгоспних ринків з підпорядкування управління торгівлі облвиконкому й прийняти її в підпорядкування обласної споживчої спілки з дня підписання акта передачі-прийому.
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що колгоспні ринки передавалися не лише як майновий об'єкт, а разом з організаційною та функціональною структурами їх управління. Тому. її ринки як цілісні майнові об'єкти перейшли у володіння і користування організацій споживчої кооперації.
При цьому попередня інстанція, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін вказала, що з тверджень відповідача вбачається, що спірне рішення від 27.07.2000 року «Про оформлення права власності на приміщення павільйону «Тернопіль»в смт. Калинівка, вул. Леніна, ЗЗ-б на ім'я Київської облспоживспілки приймалось на підставі акта прийому-передачі віл 24.06.1987 року та з порушенням Інструкції «Про порядок державної реєстрації права власності від 19.06.1998 року № 12 (що була чинною на момент прийняття рішення), оскільки, відповідно до зазначеної Інструкції - підставою для визнання виконкомом права власності може служити акт приймання-передачі указаного об'єкта з балансу одного підприємства на баланс іншого підприємства, а на момент 24.06.1987 року спірного павільйону ще не існувало, отже, і не могло існувати акта прийому-передачі вказаного об'єкта з балансу будь-якого на баланс Київської облспоживспілки.
Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись із вищевикладеними висновками судів попередніх інстанцій, оскільки останні суперечать нормам діючого законодавства і фактичним обставинам справи, враховуючи наступне.
Як було вказано вище, згідно спільної постанови ЦК КПУ і Ради Міністрів УРСР № 124 від 14.04.1987р. "Про заходи щодо поліпшення роботи колгоспних ринків", Міністерство торгівлі УРСР передало безоплатно з установленому порядку протягом II кварталу 1987 року колгоспні ринки у відання організацій споживчої кооперації.
Цією постановою також передбачено, що виконавчі комітети обласних, міських і районних Рад народних депутатів, поряд з організаціями споживчої кооперації, несуть всю повноту відповідальності за керівництво колгоспними ринками, забезпечення необхідних умов для їх роботи та зміцнення матеріально-технічної бази. У цій постанові також визначено, що робота колгоспних ринків, їх. насичення необхідними продуктами повинні бути в центрі уваги місцевих, органів управління.
Отже, відповідно до чинного у 1987 році законодавства держава та її уповноважені органи мали право передавати державне майно у власність кооперативним організаціям як за плату, гак і безоплатно. І саме це право на безоплатну передачу у власність реалізувала держава під час передачі у 1987 році системи державних колгоспних ринків організаціям споживчої кооперації.
Такий висновок випливає з рішення Конституційного Суду України у
справі за конституційним зверненням Центральної спілки споживчих товариств України про офіційне тлумачення положень п.1 ст.9, п.1 ст.10 Закону України «Про споживчу кооперацію», ч.4 ст.37 Закону України «Про кооперацію»(справа про захист права власності організації споживчої кооперації). В своєму рішенні від 11.11.2004р. №16-рп/2004 Конституційний суд України прямо зазначив, що «безоплатна передача колгоспних ринків організаціям споживчої кооперації не суперечила чинному на той час законодавству, внаслідок чого ці ринки як цілісні майнові об'єкти перейшли у володіння і користування організацій споживчої кооперації, які відповідно до положень Закону України «Про власність»набули права власності на передане їм майно на підставі правовстановлюючих документів».
Таким чином, ринок у смт. Калинівка у складі Васильківського ринку, як цілісний майновий комплекс, перейшов у власність саме Київській облспоживспілці, тобто вже з існуючою на ньому інфраструктурою відповідно до рішення виконавчого комітету Київської обласної ради від 05.05.1987 №143 та акту приймання-передачі від 24.06.1987 року.
Зокрема, Актом приймання-передачі від 24.06.1987 року передбачено, що Київській облспоживспілці передано Васильківський ринок у м. Васильків та у смт. Калинівка.
Таким чином, до Київської облспоживспілки від управління торгівлі виконавчого комітету Київської обласної ради на підставі рішення №143 від
05.05.1987року перейшов Калинівський ринок у складі м'ясного павільйону та торгівельних рядів.
При вирішенні спору на зазначену обставину суди попередніх інстанції не звернули уваги.
Також, судами першої та апеляційної інстанції було проігноровано ту
обставину, що рішенням господарського суду Київської області від 15.04.2004 року у справі №80/4-04 було відмовлено Васильківській райспоживспілці у визнанні за нею права власності на Васильківський ринок, яким беззаперечно встановлено ту обставину, що Васильківська райспоживспілка відносно спірного майна виступала виключно, як користувач.
Крім того, судом першої тa апеляційної інстанції не було прийнято до уваги те, що рішенням господарського суду Київської області від 05.07.2004 року у справі № 147/7-04 відмовлено Васильківській райспоживспілці у задоволенні її позову до Васильківської райдержадміністрації, треті особи: Київська облспоживспілка та Васильківський ринок Київської облспоживспілки щодо скасування державної реєстрації Васильківського ринку Київської облспоживспілки, що знаходиться за адресою: Київська обл., смт. Калинівка, вул. Леніна 33-Б.
Вищезазначені судові рішення свідчать не лише про відсутність у Васильківської райспоживспілки прав щодо спірного майна, але й про обізнаність Васильківської райспоживспілки про те, що спірне нерухоме майно перебуває у власності Третьої особи 1 - Київської обласної спілки споживчих товариств.
З наданого позивачем кошторису вбачається, що перед монтажем металоконструкцій м'ясного павільйону ним був проведений демонтаж вже існуючих на цьому місці конструкцій Васильківського ринку у смт. Калинівка, що передавались Київській облспоживспілці відповідно до акту приймання-передачі від 24 06.1987 року.
Зазначена обставина, яка, підтверджує, право власності Київської облспоживспілки на нерухома майно Васильківського ринку, розташованого за адресою: вул. Леніна, 33б, смт. Калинівка, Васильківській р-н, Київської обл. необгрунтовано не було прийнято судами до уваги.
Не може бути належним доказом набуття права власності позивачем на спірне майно і акт державної приймальної комісії від 20.12.1989 року, оскільки, державна комісія по прийняттю закінченого об'єкту будівництва в експлуатацію була призначена самим Позивачем відповідно до його постанови від 20.10.1090 року № 111.
Натомість, право на призначення такої комісії мала виключно Київська облспоживспілка як власник спірного майна.
Постанова правління не є підставою набуття права власності на спірне майно Позивачем Київської облспоживспілки № 13 від 05.02.1988 та складений на її підставі акт приймання-передачі від 23.02 1988 року.
Постановою правління Київської облспоживспілки №13 від 05.02.1988 передбачала собою передачу Васильківського ринку у тимчасове користування Васильківській райспоживспілці (п.2 постанови), а акт приймання-передачі взагалі не може бути доказом по даній справі, оскільки, у ньому відсутні підписи уповноважених осіб від Київської облспоживспілки на здійснення такої передачі та відтиск печатки останньої.
Відповідно до ч. 1 ст. 111-10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Судами попередніх інстанцій дана невірна правова оцінка та зроблене не вірне застосування норм чинного законодавства щодо спірних правовідносин між позивачем і відповідачем, а тому висновок про необґрунтованість позовних вимог є безпідставним.
За таких обставин справи, оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а суд касаційної інстанції, користуючись правом, передбаченим п. 2 ч. 1 ст. 1119 ГПК України вважає за необхідне прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.1115, 1117 , 1119 - 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Київської обласної спілки споживчих товариств задовольнити.
2. Рішення господарського суду Київської області від 04.08.08р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.12.08р. по справі № 20/091-08 скасувати.
3. Прийняти нове рішення. В задоволенні позовних вимог відмовити.
Головуючий, суддя І.А. Плюшко
Судді С.С. Разводова
Ж.О. Бернацька