Справа № 2а – 1/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

13 травня  2009р .                                         Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

у складі: головуючого, судді                         – Коноваленко М.І.

               при секретарі                                    – Максимишеній С.Б.

за участю представника позивача                -- ОСОБА_2 .

                  представника відповідача            -- Симоновій Я.М.

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в залі №6 Тернівського районного суду м.Кривого Рогу адміністративний  позов   ОСОБА_1   до  Виконавчого комітету Жовтневої районної у місті ради м.Кривого Рогу про визнання дій  незаконними, -

В С Т А Н О В И В:

27 вересня 2006 року ОСОБА_1 . звернулась до суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Жовтневої районної ради м.Кривого Рогу про  визнання висновків комісії  незаконними,  такими що підлягають скасуванню.  

    26 жовтня 2006 року ОСОБА_1 . доповнила заявлені позовні вимоги та просить визнати дії відповідача незаконними про розголошення відомостей стороннім особам отриманих при розгляді звернення позивача до міського голови.

24 листопада 2008року та 23 січня 2009 року   позивач  уточнила заявлені позовні вимоги, просить суд визнати дії виконавчого комітету Тернівської у місті ради м.Кривого Рогу  в частині не визнання відповідачем право співвласності за позивачем на земельну ділянку, на якій розташований ринок ІНФОРМАЦІЯ_1 »,  такими що не відповідають ст.3, ст.13 Конституції України.  

 У судовому засіданні  представник позивача   ОСОБА_2 . в обґрунтування позову вказує, що комісія виконкому  Жовтневої у місті ради розглянувши скаргу позивача від 14.04.2006 року на незаконні дії керівництва дочірнього підприємства « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в протоколі зазначила, що орендарем земельної ділянки на якій розташований вказаний ринок є ДП « ІНФОРМАЦІЯ_1 » і позивач ОСОБА_1 . не є співвласником вказаної земельної ділянки. Вважає, що відповідачем було порушено її право співвласника на земельну ділянку, як члена територіальної громади.  Відповідно до ст.13 Конституції України, де визначено, що земля на території України є об»єтом права власності Українського народу, а вона як член територіальної громади, якій на праві власності належить земля в межах міста Кривого Рогу є співвласником вказаної земельної ділянки і невизнання відповідачем ОСОБА_1 . співвласницею земельною ділянки, яка знаходиться в межах міста Кривого Рогу, є порушенням ст.13 Конституції України, і такі дії відповідача вважає незаконними, та такими що  принижують її честь та гідність.

Представник відповідача в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечує, вказує,  що відповідно  укладеного Криворізькою міською радою договору оренди від 19.03.2003 року  орендарем земельної ділянки є ДП « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який відповідно до ст.25 Закону України «Про оренду землі» має право  самостійно господарювати з дотриманням умов договору оренди, що відповідає вимогам ст.13 Конституції України, де зазначено, що від імені Українського народу право власності на землю здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування. Право власності на землю згідно ст.14 Конституції України гарантується, набувається  і  реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.    

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлені обставини справі та відповідні їм правовідносини.

 Згідно висновку  комісії виконкому Жовтневої районної у місті ради від 28.04.2006року,  на  лист ОСОБА_1 . про розкрадання бюджету, ненадання торговельних місць, у зв»язку з чим, було порушено її право як співвласниці земельної ділянки - вказаною комісією порушення законодавства керівництвом  ДП « ІНФОРМАЦІЯ_1 »,  у розкраданні  бюджетних коштів та ненаданні додаткових торговельних місць позивачці ОСОБА_1 .,  не встановлено.  Також було зазначено,  що ОСОБА_1 .  не є  співвласником земельної ділянки ринку ІНФОРМАЦІЯ_1 », про що ОСОБА_1 . вказала у листі  як на підставу свого  звернення до міського голови,  тому як  орендарем земельної ділянки, виділеної під розміщення ринку по вул. АДРЕСА_1 , є дочірнє підприємство « ІНФОРМАЦІЯ_1 »  а.с.7.

 Відповідно  ст.13 Конституції України - від імені Українського народу права власника на землю здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування.  

Суд вважає безпідставними доводи позивача, що кожен громадянин України згідно ст.13 Конституції України має право власності землю, тому як відповідно ст.13 Конституції України  земля є  об»єктом права власності Українського народу. Позивачці ОСОБА_1 ., як громадянки України  ст.14 Конституції України право власності на землю гарантується, і може нею бути набуто та реалізовано відповідно до закону.  

Також безпідставні доводи позивачки ОСОБА_1 , що вона як член територіальної громади м.Кривого Рогу, є співвласником земельної ділянки, на якій розташований ринок ІНФОРМАЦІЯ_1 », тому як відповідно до ст.86 Земельного кодексу  України суб»єктами  права спільної власності на землю можуть бути громадяни та юридичні особи, з визначенням часток або без визначення часток учасників спільної власності, і членство позивачки ОСОБА_1 . у територіальній громаді  не надає їй право співвласності на земельну ділянку, а лише відповідно  ст.80 Земельного Кодексу України де вказано, що суб»єктом право власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через  органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності,  передбачає реалізацію цього права  через Криворізьку міську раду на підставі законів

Таким чином, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, тому як право позивача ОСОБА_1 ., відповідачем не було  порушено і  на  підставі ст..13, ст..14 Конституції України, ст.78, ст..80, ст..86 Земельного Кодексу, керуючись ст. ст. 8, 10, 11, 12, 17, 69, 94, 158, 160-163, 167,  186 КАС України,-

ПОСТАНОВИВ:

  В позові ОСОБА_1   до  Виконавчого комітету Жовтневої районної у місті ради м.Кривого Рогу про визнання дій  незаконними – відмовити у повному обсязі.

Постанова суду може бути оскаржена у апеляційний суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня отримання повного тексту постанови шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови до адміністративного суду апеляційної інстанції через Тернівський районний суд м. Кривого Рогу. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою яка її подає, до суду апеляційної  інстанції.

 

Суддя:                                                                   М.І.Коноваленко  

Відповідно до ст..65 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» встановлено прожитковий мінімум з 1 січня 2006 року – 350 гривен, з 1 квітня 2006року – 358 гривен. з 1 жовтня 2006року – 366гривен.  Відповідно до ст. 62  Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»  встановлено, що прожитковий мінімум осіб, які втратили працездатність, встановлюється на рівні: з 1 січня — 380 гривень, з  1  квітня —  406  гривень,  з  1  жовтня —  411  гривень.

Разом з тим, порядок обчислення та призначення пенсій регламентується і урядовими нормативно-правовими актами. Так згідно Постанови КМУ «Про збільшення розміру пенсій деяким категоріям громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської Катастрофи» №1293 від 27.12.2005 року було передбачено підвищення раніше призначених пенсій в 2,5-3,5 рази без урахування надбавок, підвищень та додаткових пенсій, при цьому розмір пенсії не може бути нижчим для інвалідів другої групи за 467 гривен. Згідно Постанови КМУ «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів держбюджету»  №1 від 02.01.2002 року розрахунок додаткової пенсії, призначеною відповідно до ч.4 ст.54  «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», проводиться виходячи з розміру 19грн.91коп.

Таким чином, вищенаведені нормативно – правові акти – Закони України та урядові нормативно-правові акти, які регулюють порядок обчислення  та призначення пенсій є суперечливими. При цьому судом враховується що відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов»язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Тому виходячи з засад пріоритетності законів над урядовими нормативно правовими актами, суд вважає, що при вирішенні даного спору підлягає застосуванню ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильскої катастрофи. Частина 1 ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»,  ст.65 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» ст. 62  Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», а не постанова Кабінету міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям  пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету»  №1 від 03.01.2002 року    

Таким чином, починаючи з 15.11.2007 року, позивачу мали бути здійснюватись виплати щомісяця, однак п. 12 статті 71 і ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія норм закону, які передбачали вищевказані виплати, була призупинена.

Проте, рішенням Конституційного Суду України №   б- рп від 9 липня 2007 року  у  справі  за  конституційним  поданням  46  народних депутатів України щодо відповідності  Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56,  частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 3О, 39, 41,  43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону  України  «Про   Державний   бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають конституції (є неконституційними) положення п.12, статті 71, статті 111 Закону України    «Про    Державний бюджет України на 2007 рік», якими встановлено,  що  на  2007  рік  зупиняють  дію  положення  ст.6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  з  урахуванням  статті 111  Закону  України  «Про  Державний  бюджет України на 2007  рік»,  де зазначено, що у 2007 році підвищення до пенсії  або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується  замість   пенсії,   відповідно   до   статті   6   Закону України  «Про  соціальний  захист  дітей  війни» виплачується  особам, які  є  інвалідами  (крім тих,  на  яких  поширюється  дія  Закону України «Про  статус  ветеранів  війни,   гарантії їх  соціального  захисту»), у розмірі    50 відсотків    від   розміру   надбавки,    встановленої    для учасників  війни.

Конституційний     Суд  України  у   своєму  рішенні   від   09.07.2007 року  дійшов  висновку, що  зупинення  законом  про  Державний    бюджет України на 2007 рік дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено  Законами України, не відповідає  статтям 1,3, частини другою ст..6, частині другій ст..8, частині другій ст..19,  статтям 21, 22 пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій ст..95 Конституції України.

Відповідно  до ст..125 Конституції України закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Крім того, суд  вважає, що позов підлягає задоволенню в наступних підстав. Згідно зі ст..8 Конституції України, Конституція має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Відповідно до ст.22 Конституції України конституційні  права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих  прав і свобод.

Саме тому суд дійшов висновку про неприпустимість при встановленні розміру державної соціальної  підтримки дітей війни виходити з положень Закону України « Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким виплата державної соціальної підтримки передбачена у  значно менших розмірах, оскільки Конституція України має вищу юридичну силу порівняно з іншими Законами України.

Згідно з ч.2 ст3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно – правовими актами.

Відповідно до ст.8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Позивач 15.11.2007 року звернувся до  відповідача  з заявою  про нарахування доплати до пенсії в передбаченому законом  розмірі, однак  отримав відповідь про те що підвищення органами Пенсійного фонду України пенсій дітям війки буде можливим після  визначення на законодавчому рівні розміру мінімальної пенсії для обчислення цього підвищення, суд дійшов до висновку,  що заперечення відповідача  про відсутність визначеного на законодавчому рівні розміру мінімальної пенсії для  задоволення вимог позивача до уваги суду взяти не можна, оскільки доказів про відсутність визначеного на законодавчому рівні розміру мінімальної пенсії суду не надано.

На підставі вищевикладеного, враховуючи, що рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей відповідних законів, що визнані неконституційними, а також, що рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на  території  України,  остаточним і  не може  бути оскаржене,   керуючись ст. ст. 8, 10, 11, 12, 17, 69, 94, 158, 160-163, 167, 170, 186 КАС України, ст-ст.1,3,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Рішенням Конституційного Суду України №  6-рп від  9 липня  2007  року,  суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву  Ковалєвського Володимира Андрійовича  -  задовольнити.

Визнати незаконною бездіяльність управління Пенсійного фонду України у Тернівському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у вигляді невиплати пенсії Ковалєвському Володимиру Андрійовичу  у розмірах що передбачені ст.6 Закону України «Про  соціальний захист дітей війни".

Зобов'язати управління пенсійного фонду України у Тернівському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області під вищит и  Ковалєвському Володимиру Андрійовичу   пенсію відповідно  ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни", починаючи» з 15 листопада 2007р. та здійснювати    подальшу    виплату    пенсії    у    розмірах    передбачених   законом.    

Постанова суду може бути оскаржена у апеляційний суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня проголошення постанови шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови до адміністративного суду апеляційної інстанції через Тернівський районний суд м. Кривого Рогу. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою яка її подає, до суду апеляційної  інстанції.

Апеляційна  скарга може бути подана без попереднього подання заяви про  апеляційне  оскарження,  якщо  скарга подається у строк встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СУДДЯ: