ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

01 березня 2007 р.

№ 3/359

     

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

Грейц К.В.,

суддів:

Глос О.І., Бакуліної С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Комунального підприємства "Екологія" Святошинської районної у м.Києві державної адміністрації

на постанову

Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2006 р.

у справі

№3/359

господарського суду

м.Києва

за позовом

Київського природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради

до	Комунального підприємства "Екологія" Святошинської районної у м.Києві державної адміністрації

про	повернення самовільно зайнятої земельної ділянки

у судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача:

не з'явився,

від відповідача:

не з'явився,

від прокуратури:

Суходольський С.М. —помічник Київського природоохоронного прокурора

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м.Києва від 18.08.2006 р. у справі №3/359 (суддя Хілінська В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду України від 17.10.2006 р. (судді: Моторний О.А., Вербицька О.В., Кошіль В.В.), позов задоволено повністю: зобов'язано Комунальне підприємство "Екологія" Святошинської районної у м.Києві державної адміністрації повернути самовільно зайняту земельну ділянку площею 8100 кв.м, яка розташована за адресою: м.Київ, вул.В.Стуса, 27-а в Святошинському районі м.Києва, Київській міській раді, привівши її у придатний для використання стан, звільнивши від будівель та споруд автостоянки; стягнуто з Комунального підприємства "Екологія" Святошинської районної у м.Києві державної адміністрації в доход Державного бюджету України 85,00 грн. витрат по сплаті держмита, на користь Державного підприємства "Судовий інформаційний центр" 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У касаційній скарзі Комунальне підприємство "Екологія" Святошинської районної у м.Києві державної адміністрації просить рішення господарського суду м.Києва від 18.08.2006 р. і постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2006 р. у справі №3/359 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Київського природоохоронного прокурора, посилаючись на неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскільки: по-перше, протягом 1997–1998 рр. відповідач користувався спірною земельною ділянкою на підставі договору оренди з Ленінградською райдержадміністрацією; по-друге, відповідач є власником відкритої автостоянки і разом із правом власності на відкриту автостоянку до Комунального підприємства "Екологія" згідно з ч. 1 ст. 30 Земельного кодексу України 1992 р. перейшло і право користування спірною земельною ділянкою (що кореспондується з положеннями ст. 120 Земельного кодексу України 2001 р.); по-третє, відповідач двічі звертався до Київради і Київської міської державної адміністрації з пропозицією оформити документи на право користування спірною земельною ділянкою, однак до цього часу документи на землекористування з незалежних від відповідача причин не оформлені; по-четверте, прийнявши позов прокурора до провадження, господарський суд порушив норми ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, оскільки прокурор не має права звертатися до суду з позовом в інтересах Київради як органу місцевого самоврядування, яка є самостійним суб'єктом господарських відносин.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 08.02.2007 р. було відкладено розгляд касаційної скарги Комунального підприємства "Екологія" Святошинської районної у м.Києві державної адміністрації на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2006 р. у справі №3/359 на 01.03.2007 р. об 11 год. 35 хв. у зв'язку з нез'явленням у судове засідання повноважного представника скаржника (відповідача), а також прокурора та позивача.

01.03.2007 р. представники позивача та відповідача вдруге в засідання суду касаційної інстанції не з'явилися.

Клопотання адвоката Горкавого О.П. від 08.02.2007 р. про зупинення касаційного провадження у зв'язку з подачею Комунальним підприємством "Екологія" адміністративного позову до Головного управління земельних ресурсів КМДА та Київради про зобов'язання прийняти рішення про передачу відповідачу в довгострокове орендне користування спірної земельної ділянки не підлягає розгляду, оскільки повноваження адвоката Горкавого О.П. представляти інтереси Комунального підприємства "Екологія" не підтверджені у встановленому законом порядку (а строк наявної в матеріалах справи довіреності від 25.07.2006 р. №35, на яку посилався адвокат у підтвердження своїх повноважень, закінчився 31.12.2006 р. —а.с. 61).

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою директора підприємства Локтіонова В.П. та юриста підприємства Арделян Ю.В. задоволенню не підлягає, оскільки: по-перше, відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи і не має права збирати нові докази або додатково перевіряти докази; по-друге, розгляд касаційної скарги вже відкладався у зв'язку з нез'явленням повноваженого представника відповідача (скаржника) в засідання суду касаційної інстанції 08.02.2007 р.

Позивач та відповідач не скористалися своїм процесуальним правом на участь своїх представників у судовому засіданні касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення представника Київського природоохоронного прокурора, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених у них фактичних обставин правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить із обставин, встановлених у справі господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, а саме.

Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 03.12.2004 р. №1028, проведеної Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, встановлено, що Комунальне підприємство "Екологія" Святошинської районної у м.Києві державної адміністрації використовує земельну ділянку площею 8100 кв.м за адресою: вул.Радгоспна, 27-а (вул.В.Стуса, 27-а) у м.Києві без документів, які посвідчують право власності або право користування земельною ділянкою, в т.ч. на умовах оренди (передбачених ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України), що відповідно до ст. 211 Земельного кодексу України є порушенням земельного законодавства.

За результатами перевірки директору Комунального підприємства "Екологія" було надано вказівку про усунення порушень земельного законодавства у тридцятиденний термін від 03.12.2004 р. №609/8 (а.с. 6).

Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 04.10.2005 р. №1102/08 було встановлено, що вказівку від 03.12.2004 р. №609/08 не виконано, порушення земельного законодавства не усунено, відповідач продовжує використовувати спірну земельну ділянку за відсутності документів, що підтверджують право користування земельною ділянкою.

Київський природоохоронний прокурор, вважаючи, що самовільне використання (без оформлення документів, що підтверджує право власності або право користування) земельної ділянки порушує встановлений державою порядок набуття права на земельні ділянки, чим порушуються державні інтереси щодо раціонального використання та охорони земельних ресурсів, звернуся до господарського суду з позовом в інтересах держави про зобов'язання відповідача повернути самовільно зайняту земельну ділянку на підставі ст. 212 Земельного кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарські суди попередніх інстанцій всебічно і повно встановили обставини справи і дійшли правильного висновку щодо задоволення позову з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України "Виникнення права власності та права користування земельною ділянкою" "право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації; право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації; приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами; право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону (ст. 126 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Статтею 9 Земельного кодексу України встановлено, що розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відноситься до повноважень Київської міської Ради.

Факт користування Комунальним підприємством "Екологія" земельною ділянкою площею 8100 кв.м за адресою: вул.Радгоспна, 27-а (вул.В.Стуса, 27-а) у м.Києві за відсутності документів, що посвідчують право на земельну ділянку (передбачених ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України), встановлено господарськими судами, підтверджено матеріалами справи і відповідачем не заперечується.

Господарськими судами встановлено, що відповідач в порушення ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Доводи касаційної скарги про бездіяльність Київради та Київської міської державної адміністрації, які до теперішнього часу не оформили і не видали відповідачу документи на право користування спірною земельною ділянкою, не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони тільки підтверджують встановлений господарськими судами факт користування земельною ділянкою до одержання документів, що посвідчують право на неї.

Посилання відповідача на рішення Київської міськради від 24.07.1995 р. №229 "Про затвердження скоригованої "Схеми розміщення в м.Києві автостоянок для транспортних засобів індивідуальних власників" та розпорядження Ленінградської районної державної адміністрації м.Києва від 12.09.1997 р. №1413 "Про створення тимчасової відкритої автостоянки "Екологія-7" по вул.Радгоспній" цілком правомірно не були взяті господарськими судами до уваги, оскільки зазначені документи не є документами, що посвідчують право на земельну ділянку згідно з нормами земельного законодавства, про що свідчить і п. 2.2 розпорядження Ленінградської районної державної адміністрації м.Києва від 12.09.1997 р. №1413 (яким відповідача зобов'язано після завершення будівництва укласти угоду на тимчасову оренду території з Управлінням земельних ресурсів м.Києва —а.с. 45).

Посилання заявника в касаційній скарзі на ч. 1 ст. 30 Земельного кодексу України 1990 р. як на підставу набуття права користування спірною земельною ділянкою у зв'язку з переходом до нього права власності на тимчасову відкриту автостоянку не можуть бути взяті до уваги, оскільки: по-перше, норми ч. 1 ст. 30 Земельного кодексу України стосуються переходу права власності або права користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення при переході права власності на будівлю і споруду, якщо інше не передбачено в договорі відчуження будівлі та споруди; по-друге, право власності або користування земельною ділянкою у перелічених випадках посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог ст. 23 Земельного кодексу України (ч. 4 ст. 30 Земельного кодексу України 1990 р.); по-третє, відповідачем не було подано документів, що підтверджують перехід права власності на тимчасову автостоянку і перехід права користування спірною земельною ділянкою до відповідача в установленому ст. 30 Земельного кодексу України 1990 р. порядку, в т.ч. посвідчення права користування земельною ділянкою Радою народних депутатів в установленому законом порядку.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельних ділянок —це будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

З урахуванням наведеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає підставним висновок попередніх судових інстанцій про те, що оскільки відповідачем до теперішнього часу не оформлено документи на користування спірною земельною ділянкою, яка ним фактично використовується, то даний режим користування земельною ділянкою слід кваліфікувати як самовільний, що тягне за собою відповідні юридичні наслідки.

Відповідно до п. 1 ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок проводиться за рішенням суду (ч. 3 ст. 212 Земельного кодексу України).

Доводи заявника про залишення позовної заяви прокурора без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю у прокурора повноважень звертатися до суду з позовом в інтересах міської Ради не можуть бути взяті до уваги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. В позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому саме полягає порушення інтересів держави і обґрунтовує необхідність їх захисту (ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 р. №3-рп/99 визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в  чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.

Прокурор у позовній заяві обґрунтував з посиланням на законодавство в чому порушено інтереси держави внаслідок порушення встановленого державою порядку набуття права на землю, оскільки відповідно до ст. 14 Конституції України та ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Оскільки Конституційний Суд України не обмежив представництво прокурора в інтересах органу місцевого самоврядування, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про наявність у прокурора права представництва Ради у господарському суді щодо захисту права власності на землю територіальної громади, а також усунення перешкод у здійсненні Радою такого права.

За таких обставин, встановлені господарськими судами першої та апеляційної інстанцій із дотриманням правил ст. 43 ГПК України факти, на підставі яких касаційна інстанція відповідно до ст. 1117 ГПК України перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, спростовують доводи касаційної скарги щодо порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, постанова Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2006 р. у справі №3/359 відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Екологія" Святошинської районної у м.Києві державної адміністрації на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2006 р. у справі №3/359 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2006 р. у справі №3/359 —без змін.

Головуючий                                                                                          К.Грейц

Судді                                                                                                       О.Глос

                                                                                                     С.Бакуліна