КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2015 р. Справа№ 925/2213/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Новікова М.М.

Мартюк А.І.

секретар: Горбунова М.Є.

за участю представників:

позивача: Крусь Ю.І.;

відповідача-1: ОСОБА_3;

відповідача-2: не з'явився;

розглядаючи у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

Георгійовича

на рішення Господарського суду Черкаської області

від 20.01.2015р.

у справі №925/2213/14 (суддя Скиба Г.М.)

за позовом Фермерського господарства „Арій"

до 1) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

2) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

про стягнення 341 400,00 грн.безпідставно отриманих коштів

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Арій" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (далі - відповідач-1) та Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 (далі - відповідач-2) безпідставно отриманих коштів у розмірі 341 400,00 грн. (з них: 341 200,00 грн. з відповідача-1 та 200,00 грн. з відповідача-2).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перерахував на рахунок відповідача-1 341 400,00 грн. в оплату вартості трактора "Джон Дір 8400" за усною домовленістю щодо його купівлі-продажу з відповідачем-1, але договір між сторонами укладений не був, а тому у відповідача-1 відсутні правові підстави для утримання перерахованих йому позивачем грошових коштів.

Відповідач-1 проти позову заперечував, наголошуючи на безпідставності та непідтвердженості позовних вимог (том справи - 1, аркуші справи - 54-56). Зокрема, відповідач-1 зазначав наступне:

- відповідач-1 в повному обсязі виконав зобов'язання перед позивачем, а саме: передав трактор та отримав гроші і ніяких додаткових зобов'язань на себе не приймав;

- відповідач-1, як фізична особа, відзвітував перед податковим (фіскальним) органом про отримання доходу від продажу трактора;

- позовні вимоги є надуманими, оскільки саме позивач відмовився укладати письмовий договір на придбання трактора з його нотаріальним посвідченням, щоб не сплачувати податок 36 320 грн.;

- зміна намірів, про яку йде мова в претензії позивач, є відмовою від договору купівлі-продажу, що є необґрунтованим;

- спір не підлягає вирішенню в господарському суді, оскільки всі відносини виникли між фізичними особами, договір не є господарським, а тому провадження у справі має бути припиненим.

Відповідач-2 визнав позовні вимоги (том справи - 1, аркуш справи - 37).

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 20.01.2015р. у справі №925/2213/14 позов було задоволено повністю, присуджено до стягнення з відповідача-1 на користь позивача 341 200,00 грн. безпідставно отриманих коштів та 6 821,00 грн. судового збору, з відповідача-2 на користь позивача 200,00 грн. безпідставно отриманих коштів та 07,00 грн. судового збору.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, відповідач-1 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 20.01.2015р. у справі №925/2213/14 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Загалом, доводи апеляційної скарги ідентичні тим, які наводилися відповідачем-1 під час розгляду справи Господарським судом Черкаської області.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2015р. рішення Господарського суду Черкаської області від 20.01.2015р. у справі №925/2213/14 було скасовано та припинено провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач-1 виступав як фізична особа, а не як суб'єкт підприємницької діяльності, і розгляд таких справ відбувається за правилами ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України. Позовна вимога до відповідача-2 є похідною від вимоги до позивача-1, а тому відносно неї провадження у справі також припинено. Окрім того, присуджено до стягнення на користь відповідача-1 з позивача 3 414,00 грн. судового збору за розгляд справи в апеляційній інстанції (том справи - 1, аркуші справи - 178-182).

Постановою Вищого господарського суду України від 22.07.2015р. було скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2015р. у справі №925/2213/14 та направлено справу на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду (том справи - 1, аркуші справи - 223-227). Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції наголошував на наступному:

- вирішуючи питання про підсудність даного спору, судом апеляційної інстанції не було належним чином досліджено банківський рахунок Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (відповідача-1), який використовується в ПАТ "Райффайзен банк Аваль" за НОМЕР_1, і на який позивачем були перераховані кошти;

- судом апеляційної інстанції не було належним чином досліджено договір поруки, який був укладений між суб'єктом підприємницької діяльності - Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 (відповідачем-2) та позивачем;

- враховуючи характер наявних правовідносин та визначений позивачем предмет спору, суд апеляційної інстанції дійшов помилково висновку щодо непідвідомчості даного спору господарським судам України.

15.09.2015р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату до отримання рішення Драбівського районного суду Черкаської області у цивільній справі №692/143/15-ц про визнання недійсним договору купівлі-продажу трактору "Джон Дір 8400", вчиненого на товарній біржі агропромислового комплексу центральних областей України укладанням договору №067435 від 10.12.2012р., яке переглядається в апеляційному порядку, а також рішення Драбівського районного суду Черкаської області у цивільній справі про визнання договору купівлі-продажу трактору "Джон Дір 8400" між ОСОБА_4 та Фермерським господарством «Арій» укладеним.

В судове засідання 15.09.2015р. з'явилися представники позивача та відповідача-1. Представник відповідача-2 не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні 15.09.2015р. підтримав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату та просив суд вказане клопотання задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні 15.09.2015р. залишив вирішення клопотання відповідача-1 на розсуд суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2015р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, клопотання відповідача-1 про відкладення розгляду справи на іншу дату було задоволено, розгляд справи відкладено на 12.10.2015р.

12.10.2015р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача-1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №925/2213/14 до вирішення пов'язаної з нею справи №692/995/15-ц. Обґрунтовуючи своє клопотання відповідач-1 зазначав про те, що рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 22.09.2015р. у справі №692/995/15-ц за позовом ОСОБА_4 до Фермерського господарства «Арій» про визнання договору купівлі-продажу трактору "Джон Дір 8400" укладеним не вступило в законну силу, тоді як обставини, встановлені у вказаному рішенні можуть мати суттєве значення для вирішення спору у справі №925/2213/14.

В судовому засіданні 12.10.2015р. представник відповідача-1 підтримав вищезгадане клопотання про зупинення провадження та просив суд клопотання задовольнити.

В судовому засіданні 12.10.2015р. представник позивача заперечував проти клопотання відповідач-1, наголошуючи на його необґрунтованості.

Колегія суддів вирішила відмовити в задоволенні клопотання відповідача-1, оскільки в порушення вимог ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем-1 не наведено обставин, які б унеможливлювали розгляд справи №925/2213/14 до набрання законної сили рішенням у цивільній справі №692/995/15-ц. Окрім того, на час вирішення спору у господарській справі №925/2213/14 провадження у цивільній справі №692/995/15-ц не було порушено, відомості про існування справи №692/995/15-ц місцевому господарському суду не надавалися, а судове рішення у справі №692/995/15-ц було винесено вже після розгляду справи №925/2213/14 Господарським судом Черкаської області.

В судовому засіданні 12.10.2015р. представник відповідача-1 подав клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів, а саме: копії квитанції №NQU3534245 від 10.02.2015р. та копії свідчення ОСОБА_6 (протокол допиту свідка від 27.04.2015р.), які не надавалися місцевому господарському суду, оскільки були отримані вже після винесення рішення у даній справі.

Колегія суддів вирішила залучити надані представником відповідача-1 документи до матеріалів справи.

В судовому засіданні 12.10.2015р. представник відповідача-1 підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 20.01.2015р. у справі №925/2213/14 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

В судовому засіданні 12.10.2015р. представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача-1, просив суд в задоволенні скарги відмовити та залишити оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представник відповідача-2 в судове засідання 12.10.2015р. не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін в судові засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін про місце, дату і час судового розгляду, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутність представника відповідача-2 за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 12.10.2015р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Між позивачем, як покупцем, та відповідачем-1, як продавцем, будо досягнуто усної домовленості про укладення договору купівлі-продажу трактора "Джон Дір 8400" вартістю 731 400,00 грн.

В письмовій формі договір між позивачем та відповідачем-1 не укладався.

Позивач надав відповідачу-1 передоплату за трактор "Джон Дір 8400" у розмірі 5 000,00 грн., про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка від 21.09.2012р. (том справи - 1, аркуш справи - 10).

Відповідач-1 виставив позивачу до сплати рахунок №12 від 21.09.2012р. на суму 726 400,00 грн., який позивач оплатив 25.09.2012р. згідно з платіжним дорученням №335 від 25.09.2012р. (том справи - 1, аркуші справи - 11-12).

25.09.2012р. відповідач-1 видав фізичній особі ОСОБА_7 довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Великоолександрівського районного нотаріального округу Херсонської області Гідулян І.Ю. 25.09.2012р. за №1073, якою уповноважив розпоряджатися та користуватися (продати, здати в оренду, обміняти, передати в позичку) трактором "Джон Дір 8400" 1997р.в. (том справи - 1, аркуші справи - 14-15).

25.09.2015р. відповідач-1 передав по генеральному дорученню позивачу в особі директора ОСОБА_7 трактор колісний «Джон Дір 8400» 1997 року випуску, про що було складено відповідний Акт приймання-передачі (том справи - 1, аркуш справи - 17).

Згодом позивач направив лист-вимогу №161 від 26.09.2012р. про повернення грошових коштів у сумі 726 400,00 грн. (том справи - 1, аркуш справи - 18).

10.12.2012р. вищезгаданий трактор "Джон Дір 8400" був проданий через товарну біржу агропромислового комплексу центральних областей України ОСОБА_9 за договором комісії №067435 (том справи - 1, аркуші справи - 20-22).

Виручена з продажу трактору сума у розмірі 390 000,00 грн., за вирахуванням власних витрат позивача, пов'язаних зі сплатою передплати за трактор у сумі 5 000,00 грн. була внесена 10.12.2012р. ОСОБА_7 в касу позивача.

10.06.2014р. позивач звернувся до відповідача-1 з претензією №39 від 10.06.2014р. (том справи - 1, аркуші справи - 23-24), в якій зазначав про те, що у зв'язку зі зміною намірів позивача щодо придбання додаткової сільськогосподарської техніки, зокрема, трактору «Джон Дір 8400», направив відповідачу-1 вимогу №161 про повернення сплачених коштів. Однак кошти не повернуті, у зв'язку з чим позивач вимагав терміново повернути безпідставно отримані кошти у загальній сумі 726 400,00 грн.

05.09.2014р. між позивачем, як кредитором, та відповідачем-2, як поручителем, було укладено договір поруки часткового забезпечення зобов'язань (далі - Договір поруки) (том справи 1, аркуші справи - 25-26).

За умовами Договору поруки (п.п.1.1, 1.2) поручитель поручається перед кредитором за часткове виконання обов'язку відповідача-1, як боржника, щодо часткового виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором стосовно повернення безпідставно отриманих від кредитора коштів згідно платіжного доручення №335 від 25.09.20112р. на суму 726 400,00 грн. Розмір часткового забезпечення зобов'язань боржника перед кредитором згідно цього договору, що приймається поручителем є фіксованим та становить 200,00 грн.

Позивач вважає, що вищезгаданий договір купівлі-продажу між позивачем та відповідачем-1 є неукладеним, а тому відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України перераховані позивачем на користь відповідача-1 грошові кошти у сумі 341 400,00 грн. (726 400,00 грн. (внесена позивачем оплата за трактор) - 385 000,00 грн. (вартість трактору за договором комісії №067435 від 10.12.2012р. за вирахуванням 5 000,00 грн. передоплати позивача) = 341 400,00 грн.) є безпідставно ним отриманими і мають бути повернуті позивачу.

Оскільки вимоги позивача про повернення коштів були залишені відповідачем-1 без належного реагування, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду та просив суд стягнути з відповідачів 341 400,00 грн., з них: 341 200,00 грн. - з відповідача-1, 200,00 грн. - з відповідача-2.

Місцевий господарський суд позов задовольнив повністю, визнавши вимоги позивача нормативно обґрунтованими та документально підтвердженими.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на наступні обставини.

Як уже зазначалось вище, позивач обґрунтовує свої вимоги положеннями ст. 1212 Цивільного кодексу України, згідно з якою особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

З вищенаведеного випливає, що вимога про повернення коштів на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України може висуватися лише у випадку відсутності між сторонами правочину або будь-якої іншої підстави виникнення цивільних прав та обов'язків.

Як уже зазначалося вище, договірні відносини між сторонами відсутні, в письмовій формі договір купівлі-продажу трактору «Джон Дір 8400» не укладався.

Належних та допустимих доказів на підтвердження протилежного ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, відносини між позивачем та відповідачем-1 є відносини між суб'єктами господарювання, оскільки спірний трактор "Джон Дір 8400" є не побутовою чи споживчою технікою, а оборотним засобом сільськогосподарського виробництва і придбаний відповідачем-1, як приватним підприємцем, що використовує все своє майно у підприємницькій діяльності, з метою використання трактора за призначенням в сільгоспвиробництві та отримання прибутку.

На підтвердження заперечень проти позову відповідач-1 надав суду копію податкової декларації відповідача-1, поданої ним, як громадянином, в якій задекларовано отримання прибутку від відчуження трактора. Однак в даному випадку податкові зобов'язання відповідача-1 не є доказами в розумінні ст. 32 Господарського процесуального кодексу України для вирішення спору у даній справі.

Колегією суддів враховано надану відповідачем-1 квитанцію №NQU3534245 від 10.02.2015р., однак вказаний документ свідчить лише про те, що ОСОБА_7, діючи на підставі генерального доручення від 25.09.2012р., виданого відповідачем-1 (ОСОБА_4.), сплатив 19 500,00 грн. податку за реалізацію трактора «Джон Дір». При чому, трактор було продано не позивачу, а іншій особі - ОСОБА_9 за договором комісії №067435 від 10.12.2012р. За вказаним правочином відповідач-1 виступав продавцем, а покупцем трактора був ОСОБА_9, не позивач.

Відповідачем-1 не заперечується факт перерахування йому позивачем 726 400,00 грн. грошових коштів. Однак при цьому відповідач-1 не надав суду доказів, які б свідчили про намір відповідача-1 укласти з позивачем письмовий договір купівлі-продажу трактора "Джон Дір 8400" належної комплектації та якості (стан, моторесурс тощо), а також доказів утримання грошових коштів позивача на законних підставах.

Наданий відповідачем-1 протокол допиту свідка від 27.04.2015р., здійснений в межах досудового розслідування слідчим СВ Великоолександрівського РВ УМВС України в Херсонській області ОСОБА_10 не може вважатися належним доказом, оскільки відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не потребують доведення обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили. Обов'язковим для господарського суду також є вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили.

В процесі судового розгляду було встановлено, що після оплати позивачем на користь відповідача-1 грошових коштів у загальній сумі 726 400,00 грн. на підставі рахунку відповідача-1, жодних дій щодо оформлення та виконання договірних відносин між позивачем та відповідачем-1 не вчинялось.

Зібрані у справі матеріали, зокрема, листи-вимоги та претензія позивача, свідчать про те, що позивач втратив інтерес до виконання відповідачем-1 зобов'язання в натурі, а відповідач-1 не вчинив юридично значимих дій для настання відповідних правових наслідків правочину чи договору.

За таких обставин, враховуючи відсутність доказів укладення між сторонами письмового договору, тобто оформлення договірних відносин, сплачені позивачем грошові кошти на користь відповідача-1 є такими, що перебувають у відповідача-1 без достатніх правових підстав.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач-1 не надав суду доказів укладання письмового договору купівлі-продажу спірного майна та/або доказів витребування майна (трактора) з чужого незаконного володіння, доказів на спонукання позивача на вчинення певних дій.

Згідно з наданими суду поясненнями виручені громадянином ОСОБА_7 з продажу спірного трактора "Джон Дір" 385 000,00 грн. (за вирахуванням 5 000,00 грн. попередньої оплати) за договором комісії №067435 від 10.12.2012р. були внесені в касу позивача.

Враховуючи, що позивач перерахував відповідачу-1 кошти у загальній сумі 726 400,00 грн., залишок неповернутих відповідачем-1 коштів становить 341 400,00 грн. (726 400,00 - 385 000,00 грн. - 5 000,00 грн. = 341 400,00 грн.).

Відповідач-1 не надав ані доказів повернення позивачу вищезгаданої суми грошових коштів, ані наявності правових підстав для їх утримання.

Як уже зазначалося вище, 05.09.2014р. між позивачем, як кредитором, та відповідачем-2, як поручителем, було укладено Договір поруки.

Відповідно до ст. ст. 553, 554 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За умовами Договору поруки відповідач-2 поручився перед позивачем за часткове виконання обов'язку відповідача-1 щодо часткового виконання ним грошових зобов'язань перед позивачем щодо повернення безпідставно отриманих від позивача коштів згідно з платіжним дорученням №335 від 25.09.20112р. на суму 726 400,00 грн. При цьому в Договорі поруки визначено розмір часткового забезпечення зобов'язань відповідача-1 перед позивачем у сумі 200,00 грн.

Зважаючи невиконання відповідачем-1 своїх зобов'язань з повернення позивачу грошових коштів у сумі 341 400,00 грн., позовні вимоги про стягнення з відповідача-1 341 200,00 грн. та з відповідача-2 200,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегією суддів враховано посилання відповідача-1 на те, що він не є фізичною особою - підприємцем, а є фізичною особою-громадянином у правовідносинах з позивачем. Однак в рахунку відповідача-1 від 21.09.2012р. №12, який ним було виставлено для оплати позивачем, відповідачем-1 вказано свій розрахунковий рахунок НОМЕР_1, відкритий в ПАТ "Райффайзен банк Аваль". При цьому код рахунку 2605 використовується на вимогу суб'єктів господарювання для здійснення операцій з використанням платіжних карток, про що прямо вказано в п.26 Інструкції "Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України", затвердженої постановою Правління Національного Банку України №280 від 17.06.2004р. На вказані обставини також звертав увагу у своїй постанові від 22.07.2015р. у справі №925/2213/14 Вищий господарський суд України.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем-1 не надано належних та допустимих доказів на спростування висновків місцевого господарського суду.

За результатами перегляду справи апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а також з повним і всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, тоді як доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, у зв'язку з чим підстави для її задоволення відсутні.

У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на відповідача-1 (апелянта).

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-35, 43, 49, 75, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 20.01.2015р. у справі №925/2213/14 - без змін.

2. Матеріали справи №925/2213/14 повернути до Господарського суду Черкаської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді М.М. Новіков

А.І. Мартюк