КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2015 р. Справа№ 910/10737/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Калатай Н.Ф.

Ропій Л.М.

за участю секретаря судового засідання: Бовсунівської Л.О.,

представників:

від позивача Литвиненко Я.А. дов. від 14.08.2015 №08/5,

від відповідача не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «С.А.Е. Груп»

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2015 (підписане 14.07.2015) у справі №910/10737/15 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕВС»

до Приватного підприємства «С.А.Е. Груп»

про стягнення 136 481,38 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗЕВС» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «С.А.Е. Груп» (далі - відповідач) про стягнення суми 136 481,38 грн, яка складається з: 26 400 грн заборгованості з орендної плати, 49 774,56 грн штрафу, 1 156,84 грн пені та 59 149,98 грн курсової різниці.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.07.2015 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕВС» задоволено частково.

Стягнуто з Приватного підприємства «С.А.Е. Груп» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕВС» заборгованість у розмірі 26 400 грн, пеню в сумі 901,58 грн, штраф 49 774,56 грн, курсову різницю в сумі 37 025,42 грн та 2 282,02 грн судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2015 скасувати, постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. При цьому, апелянт просить визнати договір оренди від 10.09.2014 №169 А/НД - 09.14 недійсним, без застосування наслідків реституції. Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права, оскільки не враховано, що в провадженні господарського суду знаходиться справа між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. Водночас, укладений між сторонами правочин було вчинено під впливом тяжкої обставини, а стягнуті з Приватного підприємства «С.А.Е. Груп» штрафні санкції є надмірно великими і підлягають суттєвому зменшенню.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2015 прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 23.09.2015. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 №28.

Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 25.08.2015) позивачу - 31.08.2015 та відповідачу - 27.08.2015, долучені до матеріалів справи.

22.09.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи.

22.09.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представник позивача подав відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2015 розгляд апеляційної скарги відкладено на 21.10.2015.

У судовому засіданні 21.10.2015 представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання з розгляду апеляційної скарги, а матеріали справи дозволяють розглянути апеляційну скаргу без його участі, з метою дотримання вимог ст. 102 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), на думку колегії суддів, відсутні підстави для відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.09.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗЕВС» (орендодавець) та Приватним підприємством «С.А.Е. Груп» (орендар) укладено договір №169 А/ДН - 09.14 (далі - договір), за умовами якого, орендодавець зобов'язався передати орендарю за плату та на певний строк, у тимчасове користування майно, яке є власністю орендодавця, а орендар зобов'язався прийняти таке майно для використання у власній господарській діяльності, сплачувати орендодавцю орендну плату на умовах даного договору та повернути таке майно орендодавцю у визначений даним договором строк.

Найменування, комплектність, технічні характеристики, строк оренди та вартість майна (з урахуванням індексації), яке передається орендареві у тимчасове користування за цим договором, визначаються та узгоджуються сторонами у відповідних специфікаціях до даного договору (п.1.2 договору).

Пунктом 4.1 договору передбачено, що розмір орендної плати, порядок її сплати визначається та узгоджується сторонами у відповідних специфікаціях до даного договору.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представника сторін та скріплення печатками і діє до 31.12.2015 включно, а в частині виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо повернення орендованого майна від орендаря до орендодавця - до моменту повного та належного їх виконання, згідно п. 11.1 договору.

За умовами специфікації №1 (додаток №1 до договору) позивачем передано в оренду відповідачу наступне майно: газ/бензиновий навантажувач HELI CPQYD 18Rc2G, рік виготовлення - 2013 рік, серійний номер - 250181В4842, номер замовлення - HL4/13J, розмір орендної плати - 13 200 грн, вартість майна з ПДВ - 248 872,80 грн.

Відповідно до специфікації, сторони погодили наступний порядок передачі майна: орендодавець зобов'язується передати визначене цією специфікацією майно орендарю, а орендар - таке майно прийняти у тимчасове користування протягом 5 робочих днів з моменту підписання сторонами даної специфікації та зарахування на відповідний розрахунковий рахунок орендодавця страхового платежу згідно з п. 5.8 договору, в залежності від того, яка подія настане останньою. Зобов'язання орендодавця по передачі майна в оренду вважаються виконаними в повному обсязі з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна (додаток №2 до договору).

Місце передачі та повернення майна: передача майна здійснюється за місцезнаходженням орендодавця, за адресою: м. Дніпропетровськ, пр.-к Праці, 2-А. Повернення майна здійснюється за місцезнаходженням орендодавця за адресою: м. Дніпропетровськ, пр.-кт Праці, 2-А (п.2 специфікації №1).

Майно передається в оренду строком на 3 календарних місяці, перебіг якого починається з моменту підписання сторонами акта приймання-передача майна (п.3 специфікації №1).

У п.п. 6.1, 6.2 специфікації №1 сторони погодили, що розмір орендної плати на місяць складає: 13 200 грн, у тому числі ПДВ 20 % 2200 грн, при умові, що орендар буде використовувати орендоване майно в порядку однозмінного режиму роботи, який не повинен перевищувати 8-ми мотогодин на добу або 176 мотогодин на місяць. В разі використання орендованого майна орендарем понад встановленого в даному пункті погодинного обмеження, орендар зобов'язується сплатити на користь орендодавця додаткові кошти у вигляді орендної плати в розмірі 75 грн в т.ч. ПДВ - 12,50 грн, за кожну напрацьовану понад встановленого обмеження мотогодину використання орендованого майна, за окремо виставленим рахунком протягом 3 банківських днів з моменту отримання такого рахунка від орендодавця. Інформація щодо кількості фактично напрацьованих орендованим майном мотогодин фіксується спеціальним пристроєм, який встановлений безпосередньо на орендованому майні.

Сторони визначили, що зазначений вище розмір орендної плати, у відповідності до встановленого міжбанківським валютним ринком (МБВР) курсу продажу доларів США за гривні, на день укладання даної специфікації еквівалентний 1000,00 дол. США. Курс МБВР зазначеної вище валюти на день укладання специфікації складає 13,20 грн за 1,00 дол. США, згідно оприлюдненої на сайті в мережі Інтернет «Мінфін» інформації «Міжбанк». Якщо на день здійснення орендарем орендної плати, встановлений МБВР курсу доларів США за гривні зміниться в сторону збільшення більше ніж на 1% по відношенню до курсу МБВР, визначеного даною специфікацією на момент її підписання сторонами, то сума такого орендного платежу у день оплати за формулою: ПСП = (К2/К1)*СП, де

ПСП - проіндексована сума платежу, яка підлягає оплаті покупцем постачальнику,

СП - сума платежу за товар, визначена умовами відповідної специфікації,

К2 - курс продажу банками доларів США за гривні на міжбанківському валютному ринку, зафіксований на момент закриття торгів у день платежу,

К1 - курс гривні до долару США визначений сторонами на дату укладання та підписання відповідної специфікації, зазначений в специфікації за яким визначається вартість товару.

Сторони визначили, що показник К2 дорівнює курсу продажу банками доларів США за гривні на міжбанківському валютному ринку, що зафіксований на момент закриття торгів у день платежу, згідно оприлюдненої на сайті в мережі Інтернет «Мінфін» інформації .

Якщо показник К2 неможливо встановити з причин відсутності доступу до сайту в мережі Інтернет «Мінфін», то такий показник визначається згідно оприлюдненої інформації такого роду на сайті в мережі Інтернет «Ukrdealing. Ваш фінансовий гід».

В разі, якщо в день здійснення оплати відповідного орендного платежу у гривнях орендар порушить вимоги даного пункту та здійснить платіж без врахування такого курсу, орендар зобов'язується сплатити на користь орендодавця штраф в розмірі 1% від визначеної у специфікації вартості майна.

В такому випадку орендодавець має право самостійно визначити суму здійсненого орендарем платежу в гривнях за курсом МБВР відповідної валюти та пред'явити орендарю вимогу про сплату курсової різниці, при цьому сума платежу визначається за курсом МБВР відповідної валюти на день пред'явлення такої вимоги. Орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю курсову різницю протягом 2 банківських днів з моменту отримання відповідної вимоги.

Пунктом 6.4 специфікації №1 встановлено, що за тимчасове користування майном орендар зобов'язується сплачувати на користь орендодавця орендну плату щомісячно, наступним чином:

- за перший місяць оренди майна орендар вносить на користь орендодавця орендну плату у визначеному даною специфікацією розмірі протягом 3 банківських днів з моменту підписання даної специфікації (п.6.4.1);

- за кожний наступний місяць оренди майна орендар зобов'язується вносити на користь орендодавця орендну плату у визначеному даною специфікацією розмірі до 27-го числа кожного місяця, що передує кожному наступному місяцю оренди майна (п.6.4.2).

Відповідно до акта від 17.09.2014 орендодавець передав, а орендар прийняв газ/бензиновий навантажувач HELI CPQYD 18Rc2G, рік виготовлення - 2013 рік, серійний номер - 250181В4842.

Об'єкт оренди отримав представник орендаря - Беспаленков Ю.В. за довіреністю від 15.09.2014 №297, яка долучена до матеріалів справи.

У зв'язку з несвоєчасним та неповним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати орендної плати Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗЕВС» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.07.2015 у справі №910/10737/15 позов задоволено частково.

Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

За своєю правовою природою укладений між сторонами правочин є договором оренди.

Відповідно до ч.6 ст.283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина 1 ст. 759 ЦК України визначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч.1 ст.286 ГК України).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Звертаючись до суду з позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗЕВС» зазначило, що заборгованість у відповідача за договором виникла за березень та квітень 2015 у сумі 26 400 грн.

На підставі викладеного вище суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що обов'язок відповідача по оплаті орендної плати, є таким, що настав.

Враховуючи, що відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав належним чином, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевий господарський суд правомірно і обґрунтовано стягнув з орендаря на користь орендодавця основну заборгованість в сумі 26 400 грн.

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, Київським апеляційним господарським судом відхиляються, оскільки дана справа та справа, яка, на думку скаржника, є аналогічною (справа №910/10738/15) хоча й між тими ж сторонами, проте з різних предметів та підстав позову. Судом апеляційної інстанції встановлено, що правовідносини, які виникли між сторонами по вказаних позовах ґрунтуються на договорі оренди та поставки, які є різними видами правочинів та регулюються різними нормами матеріального права.

Інші доводи апелянта щодо укладення спірного договору під впливом тяжкої обставини, колегією суддів також визнані не обґрунтованими, оскільки не підтверджені належними доказами.

Як зазначалось вище, у п.6.2 специфікації №1 сторони погодили сплату орендної плати у відповідності до встановленого міжбанківським валютним ринком (МБВР) курсу продажу доларів США за гривні.

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідач здійснював сплату орендної плати без урахування курсової різниці передбаченої п. 6.2 специфікації №1.

Здійснивши перерахунок, Господарський суд міста Києва дійшов обґрунтованого висновку, що курсову різницю на платежі 13 200 грн сплачені 15.09.2014 та 21.10.2014 позивач розрахував безпідставно, оскільки курс за 1 долар США на вказану дату становив 12, 90310 грн та 12,95058 грн відповідно.

За іншими платежами, крім вищевказаних, судом першої інстанції встановлено, що курсова різниця становить 20 185, 43 грн. (28.11.2014 - 14,96927 грн. за 1 дол. США, 06.02.2015 - 23,13058 грн. за 1 дол. США, 10.03.2015 - 21,73571 грн. за 1 дол. США, 13.03.2015 - 21,61606 грн. за 1 дол. США).

Щодо не сплаченого платежу за лютий та березень 2015 у розмірі 26 400 грн, суму курсової різниці позивач вірно розрахував станом на 13.03.2015 (враховуючи абзац 5 п. 6.2 специфікації), однак курс долара США на вказану дату становив 21,61606 грн, а не 21,65 грн, як вказує позивач, тому курсова різниця за вказані місяці підлягає стягненню з відповідача у розмірі 16 839,99 грн, а не 16 899,99 грн.

В статтях 610, 611 ЦК України зазначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.1,3 ст.549 ЦК України).

За порушення орендарем встановлених умовами даного договору та додатків до нього строків сплати орендодавцю орендної плати за користування майном більше ніж на 5 банківських днів, орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю неустойку у вигляді пені в розмірі 0,2% від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, за кожний день затримки такого платежу, а також неустойку у вигляді штрафу в розмірі 20% від вартості майна, визначеного у відповідній специфікації до даного договору (п.8.4 договору).

З матерів справи вбачається, що позивач розраховував пеню з 03.02.2015 по 13.03.2015, яка в загальному розмірі становить 1 156,84 грн.

Як вже зазначалось, за умовами специфікації №1 до договору сторони погодили, що за кожний наступний місяць оренди майна, орендар зобов'язаний вносити (сплачувати) на користь орендодавця орендну плату у визначеному даною специфікацією розмірі до 27-го числа кожного місяця, що передує кожному наступному місяцю оренди майна.

Якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено «по 1 серпня 2014 року» або «включно до 1 серпня 2014 року», то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року (п.1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 №14).

Тобто, пеню на підставі п. 8.4 договору необхідно розраховувати за кожний прострочений платіж окремо.

Суд першої інстанції, здійснивши перерахунок, правомірно встановив, що пеня підлягає задоволенню у сумі 901,58 грн.

Перевіривши розрахунок позивача, колегією суддів встановлено, що до стягнення підлягає штраф у сумі 49 774,56 грн.

Відповідач стверджує про невірне нарахування сум штрафних санкцій, проте не надає контррозрахунку, тому такі доводи не приймаються колегією суддів до уваги.

З приводу клопотання Приватного підприємства «С.А.Е. Груп», викладеного у апеляційній скарзі щодо зменшення розміру штрафних санкцій, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України передбачено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) (п.3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 №18).

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора.

Беручи до уваги той факт, що відповідачем не надано доказів винятковості обставин, які призвели до порушення ним грошового зобов'язання, місцевий господарський суд правомірно не взяв до уваги зазначені твердження підприємства.

Апелянт також просить визнати договір оренди від 10.09.2014 №169 А/НД - 09.14 недійсним, без застосування наслідків реституції.

Оскільки суд не встановив, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент його укладення, підстави для визнання його недійсним відсутні.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2015 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «С.А.Е. Груп» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2015 у справі №910/10737/15 - без змін.

2. Матеріали справи №910/10737/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.І. Рябуха

Судді Н.Ф. Калатай

Л.М. Ропій